Рішення № 10039669, 08.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.10 Справа№ 16/62

Господарський суд Львівської області в складі судді Іванчук С.В. розглянувши матеріали справи

за позовом: Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави: уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства „Реліквія”, м.Львів

про стягнення 4730,98 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Брухань Л.Б. помічник прокурора

Від позивача: Охріменко В.В. представник

Від відповідача: не з”явився

Представникам сторін розяснено їх права та обов”язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід судді не поступало, клопотань про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Суть спору: Прокурором Залізничного району м.Львова в інтересах держави: уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м.Львів заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства „Реліквія”, м.Львів 15146,12 грн. заборгованості, в тому числі 14431,57 грн. основного боргу, 263,75 грн. пені, 38,60 грн. 3% річних, 412,20 грн. інфляційних.

Ухвалою суду від 11.05.2010р. розгляд справи відкладено на 08.06.2010р. у зв”язку із необхідністю витребування від сторін додаткових доказів по справі та дослідження усіх обставин спору.

Представники прокуратури Залізничного району м.Львова та позивача в судове засідання 08.06.2010р. з”явилися, вимоги ухвали суду від 11.05.2010р. виконали, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Представником прокуратури Залізничного району м.Львова в судовому засіданні подано додаткові пояснення до позовної від 08.06.2010р., у якому прокуратура посилається на те, що прокуратурою Залізничного району м.Львова проведено додаткову перевірку щодо фактів зазначених у позовній заяві та з приводу заявленого відповідачем відзиву на позовну заяву та зазначено, що про факт споживання відповідачем теплової енергії свідчить укладений Акт №187 від 22.10.2009р. на включення теплоносія на опалювальний сезон 2009-2010 роки та підписані акти реалізації теплової енергії. Наявна заборгованість в розмірі 14431,57 грн. підтверджується розрахунками вартості теплової енергії за період з серпня 2009р. по лютий 2010р. із частковими проплатами. Окрім цього, у поданому поясненні прокуратура посилається на те, що лист №142 надісланий відповідачем на адресу ЛКП „Залізничнетеплоенерго” 03.07.2009р. з приводу розірвання договору №350 від 15.04.2002р., однак спір про стягнення спірної заборгованості виник на підставі договору від 01.10.2003р. На вказаний лист відповідача №142 від 03.07.2009р. ЛКП „Залізничнетеплоенерго” було дано відповідь та зазначено, які саме документи необхідно надати ПП „Реліквія” для розірвання договору про постачання теплової енергії, однак вказані документи ЛКП „Залізничнетеплоенерго” відповідачем представлені не були, а відтак договір розірваний не був.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвали суду від 11.05.2010р. не виконав, хоч завчасно та належним чином був повідомлений про місце та час судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції №4680245, проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, про що зазначив у клопотанні (Вх.№8600 канцелярії суду від 05.05.2010р.), у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному розмірі, оскільки вважає його безпідставним, так як станом на 01.05.2009р. відповідач у повному обсязі розрахувався з позивачем за опалення і протягом травня-червня 2009р. здійснив переплату за гарячу воду в сумі 1602,35 грн., яка і досі не повернута відповідачу, а також зазначає, що 03.07.2009р. договір між ПП „Реліквія” та МКП „Залізничнетеплоенерго” був розірваний у зв”язку із неплатоспроможністю ПП „Реліквія”.

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, а також заслухавши пояснення присутніх представників прокуратури та позивача, господарський суд Львівської області в с т а н о в и в:

01.10.2003р. між ЛКП „Залізничнетеплоенерго” та Приватним підприємством „Реліквія” укладено договір №350 про постачання теплової енергії в гарячій воді. Обсяги постачання теплової енергії та об”єкти покупця визначені у додатку №1 до договору №350 від 01.10.2003р., що є невід”ємною частиною договору. Відповідно до умов укладеного договору №350 від 01.10.2003р. ЛКП ”Залізничнетеплоенерго” зобов”язується постачати теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах, а ПП „Реліквія” зобов”язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Згідно до п.п.5.3,5.5 договору №350 від 01.10.2003р. покупець, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії. Датою зняття показів приладів обліку 25-те число поточного місяця, подання звіту енергопостачальній організації - не пізніше 28 числа. У разі підключення покупця без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами обліку від загального споживання теплової енергії, визначеного за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між іншими покупцями пропорційно до їх договірних навантажень.

Відповідно до п.6.3 договору №350 від 01.10.2003р покупець зобов”язується проводити оплату за теплову енергію шляхом перерахування коштів в термін до 15-го числа звітного місяця в розмірі 100% вартості договірної величини споживання в цьому місяці. Договірна величина споживання встановлена сторонами у додатку №1 до даного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач взяті на себе договірні зобов”язання виконав, що підтверджується Актами про початок опалювального сезону, які підписані та скріплені печатками обох сторін №128 від 13.11.2008р. та №187 від 22.10.2009р., актами реалізації теплової енергії за період з серпня 2009р. по лютий 2010р., рахунками на оплату за серпень 2009р. лютий 2010р., що знаходяться в матеріалах справи. Проте, відповідач договірні зобов”язання в частині оплати виконував неналежним чином, внаслідок чого, згідно поданого розрахунку позовних вимог, у відповідача за період з 01.08.2009р. по 01.03.2010р. станом на момент подання позову, виникла заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 14431,57 грн.

За умовами п.10.2 договору №350 від 01.10.2003р., договір припиняє свою дію у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення судом; ліквідації сторін. Відповідно до п.10.4, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Згідно до ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Умовами договору №350 від 01.10.2003р. не передбачено права односторонньої відмови від договору (ч.3 ст.651 ЦК України). Відповідачем долучено лист №142 від 03.07.2009р. адресований ЛКП „Залізничнетеплоенерго” з пропозицією розірвання договору №350 від 15.04.2002р. у зв”язку із неплатоспроможністю. Позивачем листом №29-818 від 27.07.2009р. повідомлено відповідача, що при отриманні ним дозволу міжвідомчої комісії на відключення від мереж централізованого опалення ЛКП „Залізничнетеплоенерго” буде вирішено питання по суті, тобто позивач даним листом не погодився на пропозицію відповідача про розірвання договору №350 від 01.10.2003р. Інших належних доказів, які б підтверджували розірвання договору №350 від 01.10.2010р., на підставі якого відповідачу надавались послуги з постачання теплової енергії, відповідачем не представлено.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України та ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Станом на день прийняття рішення відсутні докази оплати відповідачем заборгованості в сумі 14431,57 грн.

В силу ст.216 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За умовами п.7.2.3 договору №350 від 01.10.2003р., покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. На підставі п.7.2.3 договору, позивачем нарахована правомірно нарахована пеня в сумі 263,75 грн.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом. Відповідач прострочив виконання зобов”язання по договору №350 від 01.10.2003р. з оплати за надані послуги, відтак правомірними є вимоги позивача про стягнення 38,60 грн.-3% річних та 412,20 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів в спростування наведених обставин не подав, доказів оплати заборгованості не представив.

Враховуючи наведене, подані докази, надані пояснення представників прокуратури та позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в доход державного бюджету в порядку ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 20, 22, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Реліквія” (79053, м.Львів, вул.Володимира Великого, буд.71, кв.76, код ЄДРПОУ 31291589) на користь Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго” (79054, м.Львів, вул.С.Петлюри,4а, код ЄДРПОУ 20784943) - 14431,57 грн. основного боргу, 263,75 грн. пені, 38,60 грн. 3% річних, 412,20 грн. інфляційних.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Реліквія” (79053, м.Львів, вул.Володимира Великого, буд.71, кв.76, код ЄДРПОУ 31291589) в доход державного бюджету 151,46 грн. державного мита та 236 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя