Рішення № 100394930, 18.10.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2413/21

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерудбудпостач», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будкомплекс», м. Обухів

про стягнення 67 604,99 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерудбудпостач» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будкомплекс» (надалі-відповідач) про стягнення 67 604,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати отриманого товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 55 946,00 грн., з огляду на наявність якої нараховані 4 106,28 грн. 3 % річних та 7 552,71 грн. інфляційних втрат. Також, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, в тому числі на оплату послуг адвоката.

Разом з цим, звертаючись до господарського суду із позовною заявою, позивач просив суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.08.2021 відкрито провадження у справі № 911/2413/21, задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено відповідачу строк для подання заяв із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд даної справи судом. При цьому, суд відзначає, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.08.2021 була надіслана на адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві та підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інша адреса суду повідомлена не була, останній вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Оскільки судом було надіслано ухвалу суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інша адреса суду повідомлена не була, останній вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.

Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з статтею 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Позивачем протягом 2018-2019 років, на підставі видаткових накладних № РН-0003131 від 29.10.2018 на суму 17 223,50 грн., № РН-0003132 від 30.10.2018 на суму 5 598,10 грн., № РН-0003133 від 31.10.2018 на суму 5 945,90 грн., № РН-0003314 від 01.11.2018 на суму 11 151,80 грн., № РН-0003315 від 02.11.2018 на суму 5 749,80 грн., № РН-0003716 від 14.12.2018 на суму 1 330,90 грн., № РН-0003717 від 14.12.2018 на суму 50 160,00 грн., № РН-0003785 від 18.12.2018 на суму 16 800,00 грн., № РН-0000001 від 03.01.2019 на суму 25 000,00 грн., № РН-0000073 від 26.01.2019 на суму 3 250,08 грн., № РН-0000082 від 31.01.2019 на суму 4 749,92 грн., № РН-0000083 від 31.01.2019 на суму 8 550,00 грн., № РН-0000124 від 02.02.2019 на суму 9 680,16 грн., № РН-0000125 від 04.02.2019 на суму 1 895,04 грн., № РН-0000126 від 05.02.2019 на суму 8 500,32 грн., № РН-0000127 від 06.02.2019 на суму 10 654,12 грн., № РН-0000157 від 12.02.2019 на суму 10 899,12 грн., № РН-0000174 від 15.02.2019 на суму 11 750,10 грн., № РН-0000180 від 16.02.2019 на суму 5 814,24 грн., № РН-0000181 від 18.02.2019 на суму 5 821,85 грн., № РН-0000196 від 19.02.2019 на суму 11 335,87 грн., № РН-0000255 від 26.02.2019 на суму 5 734,44 грн., № РН-0000258 від 27.02.2019 на суму 11 818,50 грн. було поставлено, а відповідачем прийнято товар, всього на загальну суму 439 586,14 грн. Видаткові накладні підписані в двосторонньому порядку та скріплені печатками юридичних осіб.

Претензій щодо якості чи кількості отриманого відповідачем товару матеріали справи не містять, а отже товар прийнятий відповідачем без зауважень.

Однак, як вказує позивач, вартість товару була сплачена відповідачем лише частково в сумі 383 640,14 грн., вартість товару в сумі 55 946,00 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача із претензією № 1 від 09.03.2021 (№ 23), надіслання якої підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист від 09.03.2021, фіскальним чеком від 09.03.2021 та накладної № 0870006380721 від 09.03.2021, з вимогою сплатити наявну за відповідачем заборгованість в сумі 55 946,00 грн.

Однак, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За твердженням позивача, станом на день підготовки даної позовної заяви, відповідач не виконав вимоги претензії № 1 від 09.03.2021 (№ 23) заборгованість в сумі 55 946,00 грн. не сплатив, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерудбудпостач» змушене було звернутись до суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплекс» 55 946,00 грн. вартості не оплаченого товару.

Так, за своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фіксує факт здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач відзив на позов, доказів оплати отриманого товару або контррозрахунку заборгованості не надав. Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань судом встановлений та не спростований відповідачем.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі видаткових накладних № РН-0003131 від 29.10.2018, № РН-0003132 від 30.10.2018, № РН-0003133 від 31.10.2018, № РН-0003314 від 01.11.2018, № РН-0003315 від 02.11.2018, № РН-0003716 від 14.12.2018, № РН-0003717 від 14.12.2018, № РН-0003785 від 18.12.2018, № РН-0000001 від 03.01.2019, № РН-0000073 від 26.01.2019, № РН-0000082 від 31.01.2019, № РН-0000083 від 31.01.2019, № РН-0000124 від 02.02.2019, № РН-0000125 від 04.02.2019, № РН-0000126 від 05.02.2019, № РН-0000127 від 06.02.2019, № РН-0000157 від 12.02.2019, № РН-0000174 від 15.02.2019, № РН-0000180 від 16.02.2019, № РН-0000181 від 18.02.2019, № РН-0000196 від 19.02.2019, № РН-0000255 від 26.02.2019, № РН-0000258 від 27.02.2019 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 55 946,00 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач також просить суд стягнути з відповідача 4 106,28 грн. 3 % річних, нарахованих за період: 23.03.2019 по 10.08.2021 та 7 552,71 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період: січень 2018 - грудень 2019 від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених позивачем до стягнення вимог, враховуючи, що наявний в матеріалах справи розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірними, тому вимога позивача визнається судом та підлягає задоволенню.

Поруч з цим, за вірним розрахунком, здійсненим судом щодо заявлених позивачем 3 % річних, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі 4 009,72 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки, надані позивачем, суд задовольняє позов частково.

У зв`язку із задоволенням позову частково, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно задоволених вимог.

Що стосується заявлених до стягнення з відповідача 4 994,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути з відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

В обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивачем було надано копії Договору про надання правової (правничої) допомоги № 04/03-21 від 04.03.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нерудбудпостач» та Адвокатом Корзаченко Володимиром Миколайовичем, Акту здачі-прийняття виконаних робіт від 06.08.2021, розрахунок суми гонорару від 06.08.2021, рахунку-фактури № 024 від 06.08.2021 на суму 4 994,00 грн., платіжного доручення № 1915 від 06.08.2021, Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4365/10 від 25.11.2010, Ордер № 1118702 від 31.05.2021.

Таким чином, оскільки віднесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача на професійну правничу допомогу до складу судових витрат у даній справі.

Враховуючи надання суду документального підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, беручу до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, при частковому задоволенні позову покладається судом на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будкомплекс» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Малишка, 5-Б, код ЄДРПОУ 24747554) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерудбудпостач» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 38689044) 55 946 (п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот сорок шість) грн. 00 коп. заборгованості, 4 009 (чотири тисячі дев`ять) грн. 72 коп. 3% річних, 7 552 (сім тисячі п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 71 коп. інфляційних втрат, 2 266 (дві тисячі двісті шістдесят шість) грн. 76 коп. судового збору та 4 986 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят шість) грн. 87 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 18.10.2021.

Суддя О.О. Христенко