Рішення № 100394851, 18.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2021Справа № 910/12167/21

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу №910/12167/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Промікс"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 871 371,25 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Промікс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 871 371,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за Договором поставки № 16816/53-124-01-20-12595 від 05.10.2020, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 871 371,25 грн, за прострочення сплати якої нараховані 3% річних у сумі 13978,80 грн та інфляційні втрати у сумі 51232,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

25.08.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення у повному обсязі позовних вимог з огляду на те, що товар не був оплачений через перебування підприємства у тяжкому фінансову становищі. Також, зазначив, що позивачем при розрахунку 3% річних невірно визначено початок періоду прострочення, а також безпідставно нараховано 3% річних та інфляційні втрати на вартість товару з урахуванням ПДВ.

15.09.2021 від позивача надійшли письмові пояснення.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

05.10.2020 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Промікс" (постачальник) було укладено договір № 16816/53-124-01-20-12595 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець, у свою чергу, зобов`язується прийняти і оплатити товар згідно з найменуванням в кількості, за цінами та по коду УКТ ЗЕД, які передбачені у специфікації № 1 до Договору (додаток № 1 до Договору), яка є невід`ємною частиною Договору.

Предметом поставки по даному договору є Товар: код 38340000-0 згідно ДК 021-2015-Прилади для вимірювання величини (п. 1.2. Договору).

Обсяги закупівлі товару та загальну вартість по Договору може бути зменшено залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до Договору шляхом укладення додаткової угоди до Договору (пункт 1.3. Договору).

Відповідно до пункту 3.2 Договору поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DPP згідно Інкотермс 2020 на складі вантажоодержувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство"/склад № 8, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100.

Згідно з пунктом 4.1 Договору, ціна товару по Договору становить 1671 800,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 134 360,00 грн. Всього ціна Договору: 806 160,00 грн.

Пунктами 4.2, 4.3 вказаної угоди передбачено, що ціна за одиницю товару, загальна ціна та кількість товару по Договору визначається специфікацією № 1. До ціни товару включена вартість упакування, маркування, тари, транспортування відповідно до розділу 9 додатку № 2 та додатку № 3 до Договору.

З матеріалів справи вбачається, що у специфікації № 1 до Договору сторони погодили поставку відповідачу високовольтної випробувальної системи HPG 50-H, код УКТ ЗЕД 9030333000 вартыстю 806 160,00 грн.

У пункті 5.1 Договору сторони погодили, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам Договору щодо його кількості та якості.

Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (пункт 5.4 Договору).

У той же час відповідно до пункту 6.4 Договору датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної.

Згідно з пунктом 6.2 Договору, перехід права власності на товар за Договором відбувається в момент поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам Договору.

У пункті 11.1 Договору сторони дійшли згоди про те, що цей правочин вважається укладеним і набирає чинності з дати його реєстрації в ДП "НАЕК "Енергоатом" за умови підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач відповідно до наявної у матеріалах справи копії підписаної уповноваженими представниками сторін видаткової накладної №39 выд 10.12.2020 поставив відповідачу погоджений товар.

Факт поставки товару за наведеним товаророзпорядчим документом додатково підтверджується наявними у матеріалах справи копіями довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №105 від 08.12.2020 та товарно-транспортної накладної від 10.12.2020 року № Р39, та відповідачем під час розгляду справи не оспорювався.

Проте, в порушення положень Договору відповідач отриманий від позивача товар не оплатив, заборгувавши таким чином Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Промікс" 806 160,00 грн. Наведені обставини були підтверджені сторонами у підписаному між ними станом на 31.03.2021 акті звірки взаєморозрахунків за Договором.

У зв`язку з неналежним виконанням покупцем своїх грошових зобов`язань за Договором, позивач звернувся до відповідача з претензією № 2101158/05 від 15.01.2021 про сплату спірної суми основного боргу в десятиденний строк з дня її отримання. Проте така претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Враховуючи наведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Промікс" звернулося до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Промікс" підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 806160,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Промікс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 13 978,80 грн та інфляційні втрати у сумі 51 232,45 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

При дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат судом було встановлено, що такий розрахунок не у повній мірі відповідає положенням законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору.

Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Отже, зважаючи на погоджений сторонами строк оплати поставленого позивачем протягом 10 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, враховуючи дату фактичного підписання між сторонами відповідної видаткової накладної № 39 - 10.12.2020, суд дійшов висновку про те, що кінцевою датою оплати одержаного товару є 21.12.2020 (враховуючи те, що останній день встановленого Договором 10-денного строку припадає на 20.12.2020 - неділю), тоді як першим днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати цього товару є 22.12.2020 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача протягом дійсного періоду прострочення ним виконання грошового зобов`язання за Договором з оплати поставленого позивачем товару є 13 978,99 грн, нараховані у період з 22.12.2020 по 20.07.2021 року на суму основного боргу в розмірі 806 160,00 грн.

Отже, за перерахунком суду розмір 3% річних є більшим, ніж заявлено позивачем, проте суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє вказані вимоги відповідно до розрахунку позивача в сумі 13 978,80 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення 51 232,45 грн інфляційних втрат.

У той же час доводи відповідача про те, що ПДВ не повинен враховуватися при розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, суд відхиляє з огляду на те, що, з урахуванням умов Договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві грошову суму, що включає у себе ПДВ. Отже, 3 % річних та інфляційні втрати правомірно нараховані позивачем на всю суму боргу, в тому числі на суму ПДВ. Слід також зазначити, що чинне законодавство України чи укладений між сторонами Договір не містять в собі жодних виключень чи обмежень з цього приводу.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-промислова фірма "Промікс" (01024, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 18-В; код ЄДРПОУ 24099635) заборгованість у розмірі 806 160 грн, 51 232 грн 45 коп. - інфляційних втрат, 13 978 грн 80 коп. - 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 13 070 грн 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.10.2021.

Суддя А.І. Привалов