Рішення № 100394509, 05.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2021Справа № 910/8809/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕйТіЕм» до Державної казначейської служби України; Національної поліції України; Головного управління Національної поліції у м. Києві; Офісу Генерального прокурора України; Київської міської прокуратуриПро стягнення 89 895,00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйТіЕм» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної казначейської служби України, Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Офісу Генерального прокурора України, Київської міської прокуратури, в якому просить стягнути з держави Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйТіЕм» в рахунок відшкодування майнової шкоди, спричиненою втратою слідчим та прокурором у кримінальному провадженні № 12014100050011851 від 31.12.2014 автомобілю марки «Daewoo», модель «Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , зеленого кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , VIN - код НОМЕР_3 , який на праві власності належить ТОВ «ЕйТіЕм», за попереднім розрахунком 89 895,00 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з вини працівників слідчих і прокурорів у рамках кримінального провадження порушено право Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйТіЕм» а саме: втрачено належний на праві власності автомобіль марки «Daewoo», модель «Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , зеленого кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , VIN - код НОМЕР_3 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 прийнято справу до розгляду. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання на 13.07.2021.

30.06.2021 Національна поліція України подала відзив на позовну заяву, в якому зазначено про відсутність вини Нацполіції, у заподіянні позивачу майнової шкоди, у зв`язку з чим, просила суд відмовити у задоволенні позову.

02.07.2021 позивач подав відповідь на відзив Національної поліції України, в якому вказано про безпідставність доводів, викладених у відзиві.

12.07.2021 від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позову, з підстав відсутності будь - яких протиправних дій чи бездіяльності Офісу з отриманою позивачем майновою шкодою.

12.07.2021 на електронну пошту суду (продубльований засобами поштового зв`язку 13.07.2021) від Головного управління Нацполіції у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти позову, акцентував увагу на відсутності протиправних дій відповідача з наслідками заподіяння майнової шкоди позивачу.

16.07.2021 позивач подав відповідь на відзив Головного управління Нацполіції у м. Києві, у відповіді на відзив позивач акцентував увагу на протиправних діях відповідача, яка призвела до заподіянню позивачу шкоди.

19.07.2021 до суду надійшла відповідь на відзив Офісу Генерального прокурора, в якому позивач вказав про безпідставність викладених у відзиві доводів. Вказує, що обов`язок прокурорів в організації перевірок стану та умов зберігання речових доказів, схоронності вилученого та арештованого майна і документів, закріплений у пп.11 п.2 Порядку № 51, згідно якого прокурори зобов`язані дотримуватися в силу ч. 1 ст. 9 КПК України.

Також, 20.07.2021 Київською міською прокуратурою подано відзив на позовну заяву, в якому останній звернув увагу що спірний автомобіль було вилучено органами Нацполіції, у зв`язку з чим у органів прокуратури відсутній обов`язок перевірки стану та умов зберігання речових доказів, а саме вилученого автомобіля позивача.

29.07.2021 позивач подав відповідь на відзив Київської міської прокуратури, в якому вказав про безпідставність доводів прокуратури, звернув увагу на положення порядку №51.

У підготовчих судових засідання оголошувались перерви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.09.2021.

У судовому засіданні 21.09.2021 оголошено перерву до 05.10.2021.

Суд зауважує, що учасники справи належним чином та завчасно повідомлялись про розгляд справи. Так, зокрема всі процесуальні документи та судові виклики направлялися на місцезнаходження вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивача (вул.Зелінського 41/41А, м.Маріуполь), Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, Київ, 01601), Національної поліції України (вул. Богомольця 10 Київ, 01601), Головного управління Національної поліції у м. Києві (вул. Володимирська, 15, Київ, 01601), Офісу Генерального прокурора України (вул. Різницька, буд.13/15, Київ, 01011) та Київської міської прокуратури (вул. Предславинська 45/9, Київ 150, 03150).

При розгляді справи по суті в судовому засіданні судом було заслухано вступне слово позивача та відповідачів, з`ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 05.10.2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2016 за клопотанням слідчого ВП Дніпровського ГУНП в Дніпропетровській області Дикаленка О.М., погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3, в межах кримінального провадження № 12015040000000109 слідчим суддею Бабушкінського районного суду м. Києва надано дозвіл на проведення обшуку гаражу № НОМЕР_4 обслуговуючого гаражного кооперативу «Металург-2», який належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанови слідчого ВП Дніпровського ГУНП в Дніпропетровській області Дикаленка О.М. від 06.01.2017 проведення обшуку доручено працівникам слідчого управління ГУНП в Запорізькій області.

Згідно протоколу обшуку від 10.01.2017 під час проведення обшуку слідчим СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, серед іншого виявлено та вилучено транспортний засіб - автомобіль марки «Daewoo», модель «Lanos», державний номер НОМЕР_5 , зеленого кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_6 , який на праві власності належить ТОВ «ЕйТіЕм».

В подальшому постановою слідчого Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Дикаленка О.М. від 11.01.2017 вищевказаний автомобіль визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12014040000000109 та передано на зберігання до майданчика ТОВ «ДИСТАНЦІЯ- ДНІПРО».

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2017 (провадження № 1-кс/200/288/17) задоволено клопотання слідчого Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 та накладено арешт на автомобіль модель легковий седан - «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_5 , зеленого кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_6 шляхом заборони на користування, розпорядження та відчуження.

31.10.2017 постановою прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України - процесуальним керівником досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях Станкевич Ю.В. прийнято рішення про об`єднання ряду кримінальних проваджень, в тому числі кримінального провадження № 12015040000000109 від 03.02.2015 з кримінальним провадженням № 12014100050011851 від 31.12.2014.

14.11.2019 постановою першого заступника Генерального прокурора подальше досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100050011851 доручено Головному слідчому управлінню Національної поліції України, а здійснення процесуального керівництва доручено Департаменту процесуального керівництва в особливо важливих кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України.

24.06.2020 постановою прокурора третього відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора Івановим А.В. змінено підслідність вказаного кримінального провадження, а саме визначено її за слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в м. Києві.

Також, згідно постанови про визначення територіальної підслідності у кримінальному провадженні від 12.08.2020, прийнятої прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва Кондратовим О.Г. підслідність у кримінальному провадженні визначено за слідчим відділом Оболонського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві.

Таким чином, наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014100050011851 до якого об`єднано кримінальне провадження № 12015040000000109, в межах якого вилучено, визнано речовим доказом та арештовано автомобіль марки «Daewoo», модель «Lanos», державний номер НОМЕР_5 , зеленого кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_6 , який на праві власності належить ТОВ «ЕйТіЕм», здійснює слідчий відділ Оболонського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві, а нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюють прокурори Оболонської окружної прокуратури м. Києва. Вказана обставина сторонами визнається та підтверджується матеріалами справи.

В подальшому, ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 19.01.2021 (справа №1-кс/756/56/21, провадження №756/11297/20) клопотання адвоката Натеси Д.М., подане в інтересах ТОВ «ЕйТіЕм» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12014100050011851, внесеного до ЄРДР 31.12.2014 - задоволено частково. Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2017 (провадження № 1-кс/200/288/17) з автомобілю марки «Daewoo», модель «Lanos», державний номер НОМЕР_5 , зеленого кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_6 , який на праві власності належить ТОВ «ЕйТіЕм» скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судці Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2017, в частині заборони користування ним.

Разом з тим, спірний автомобіль позивачу повернуто не було.

Далі, ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 09.03.2021 скаргу Осьмухи С.О., яку подано в інтересах ТОВ «ЕйТіЕм» щодо бездіяльності слідчого СВ Оболонського управління ГУ НП у м. Києві у кримінальному провадженні, внесеного 31.12.2014 до ЄРДР за № 12014100050011851 задоволено. Зобов`язано слідчого СВ Оболонського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12014100050011851 повернути ТОВ «ЕйТіЕм» автомобіль марки «Daewoo», модель «Lanos», державний номер НОМЕР_5 , зеленого кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , VlN-код НОМЕР_6 , з якого скасовано арешт в частині заборони користування ним.

Проте вказаний автомобіль власнику в користування не повернутий, у зв`язку з чим, Позивач звернувся до Оболонської окружної прокуратури міста Києва з запитом щодо стану досудового розслідування кримінального провадження № 12014100050011851. Згідно відповіді Оболонської окружної прокуратури міста Києва від 14.04.2021 № 10.55-54-902вих-21, зазначено, що прокуратурою буде скеровано відповідні запити щодо встановлення місцезнаходження майна позивача автомобіля марки «Daewoo», модель «Lanos», державний номер НОМЕР_5 , зеленого кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , VlN-код НОМЕР_6 .

Поряд з цим, як стверджує позивач останній звертався до СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві з запитами щодо місцезнаходження спірного майна, однак відповіді на час звернення до суду та розгляду справи не отримав.

За таких обставин, вважаючи, що майно фактично втрачено, позивач звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав про стягнення майнової шкоди у розмірі 89 895 (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 00 коп.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

За змістом частини 2 статті 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є заподіяння майнової шкоди.

Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальним положенням, передбаченим статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Водночас, статтею 1176 ЦК України визначені спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

При цьому шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 ст. 1176, а саме у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Отже, за відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, тобто в інших випадках заподіяння шкоди органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратурою або судом, діють правила частини шостої цієї статті - шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є: неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, в той час як відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

При цьому довести наявність складових елементів правопорушення має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 по справі № 916/336/17.

Дії (бездіяльність) посадових осіб (слідчих) територіального органу Головного управління Національної поліції у м. Києві та Нацполіції України (відповідач 2,3) та прокуратури (відповідач (4,5) внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено та підтверджено учасниками справи те, що у позивача в рамках досудового слідства 10.01.2017 було вилучено автомобіль марки «Daewoo», модель «Lanos», державний номер НОМЕР_5 , зеленого кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , VlN-код НОМЕР_6 , та відповідно до постанови слідчого Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Дикаленка О.М. від 11.01.2017 передано на зберігання до майданчика ТОВ « ДИСТАНЦІЯ- ДНІПРО».

Разом з тим, згідно ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 19.01.2021 скасовано арешт на спірний автомобіль в частині заборони користування позивачем автомобілем, а ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 09.03.2021 зобов`язано слідчого СВ Оболонського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12014100050011851 повернути ТОВ «ЕйТіЕм» автомобіль марки «Daewoo», модель «Lanos», державний номер НОМЕР_5 , зеленого кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , VlN-код НОМЕР_6 з якого скасовано арешт в частині заборони користування ним.

Слід зазначити, що ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 09.03.2021 прийнята за наслідком розгляду заяви ТОВ «ЕйТіЕм» щодо бездіяльності слідчого у неповерненні товариству його майна (спірного автомобіля).

Проте вказане майно (автомобіль) позивача йому в супереч судового рішення, повернуто не було.

Суд зазначає, що обов`язковість судового рішення встановлена нормами Конституції України - нормами прямої дії.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, місцезнаходження вилученого майна позивача - автомобіля «Daewoo», модель «Lanos», державний номер НОМЕР_5 , зеленого кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , VlN-код НОМЕР_6 органам слідства та прокуратури не відомо.

У взаємозв`язку встановлених обставин та вирішення питання протиправної дій чи бездіяльності органів прокуратури і слідства слід зазначити таке.

Відповідно до п. 20 Порядку Зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Відповідно до п. 5 вказаної Постанови умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування.

Разом з тим, як вказано вище, постановою слідчого Дніпровського ВП ГУНП у Дніпропетровській області від 11.01.2017 спірний автомобіль передано, на зберігання до ТОВ « ДИСТАНЦІЯ- ДНІПРО», в супереч вимог вказаного Порядку, тобто неправомірно.

Більш того, як зазначає Офіс генерального прокурора у своєму Відзиві на позовну заяву від 12.07.2021, 14.04.2021 процесуальним керівником направлено запит до ТОВ «ДИСТАНЦІЯ-ДНІПРО» щодо місцезнаходження вилученого автомобіля позивача, однак листом повідомлено що вказаний автомобіль службовими особами Дніпровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області на зберігання не передавався.

Відтак, суду доведено, що автомобіль, марки «Daewoo», модель «Lanos», державний номерний знак НОМЕР_5 , зеленого кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , VlN-код НОМЕР_6 , який було вилучено та який належить позивачу на праві власності - втрачений, у зв`язку з протиправними діями органу поліції.

Щодо встановлення факту наявності чи відсутні протиправних дій чи бездіяльності органу прокуратури, та як наслідок завдану позивачу шкоду, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 16 КПК України встановлено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Водночас частиною 4 ст. 168 КПК України встановлено, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі Порядок № 1104), визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Згідно з п. 27 Порядку № 1104 схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1 - 26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

За змістом ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:

1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;

4) у разі скасування арешту.

Отже, обов`язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно після його скасування прямо передбачений чинним законодавством.

Відповідальність органів державної влади, у неповерненні позивачу майна, яким є, серед інших, Оболонське управління поліції ГУ НП у м. Києві (передано за підслідністю), за шкоду, яка завдана позивачу може наставати за одночасної наявності таких умов: факту незаконного рішення, дії чи бездіяльності Оболонського управління поліції ГУ НП в місті Києві, наявності шкоди, завданої позивачу; причинно-наслідкового зв`язку між рішенням, дією чи бездіяльністю та завданою шкодою.

Відповідно до Наказу Голови Національної поліції України «Про затвердження структури Національної поліції України» №1 від 06.11.2015 з подальшими змінами до нього Оболонське управління поліції ГУ НП у м. Києві є відокремленим підрозділом Головного управління Національної поліції у м. Києві. Відтак, за протиправні дії вказаного відокремленого підрозділу відповідальність несе юридична особа, та центральний орган влади, який координує їх роботу у системі ієрархії органів Нацполіції.

Суд акцентує увагу, що бездіяльність у неповерненні позивачу вилученого майна встановлена в ухвалі слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 09.03.2021, про яку вказувалось судом вище.

Крім того, відповідно до абз. 11 п. 2 Розділу 4 Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28.03.2019 №51 зазначено, що керівники прокуратур усіх рівнів, структурних підрозділів прокуратур усіх рівнів, їх перші заступники та заступники відповідно до розподілу обов`язків та у межах повноважень, передбачених КПК України організовують щоквартальне проведення перевірок стану та умов зберігання речових доказів, схоронності вилученого та арештованого і документів, а також у визначених законодавством випадках вживають невідкладних заходів щодо передачі активів Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до п. 4 Наказу Генеральної прокуратури України «Про затвердження Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні» від 28.03.2019 № 51, контроль за виконанням цього наказу покладено на першого заступника та заступників Генерального прокурора, заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора, заступника Генерального прокурора - Керівника САП, керівників регіональних, місцевих і військових прокуратур.

Як встановлено судом, та матеріали справи іншого не містять, перевірка органами прокуратури стану схоронності вилученого майна позивача (автомобіля) жодного разу не проводилась.

Суду доведено, що протиправність поведінки відповідачів 2,3,4,5 полягає у невиконанні прямого припису закону який виявився у неповерненні всупереч вимог ст. 169 КПК України тимчасово вилученого у позивача майна, а також не проведенні перевірок стану схоронності вилученого майна в силу вимог Порядку №51.

Відповідачі, зокрема представники прокуратури акцентували увагу, заперечуючи проти позовних вимог, що ними будь-які протиправні дії не вчинялись, проте суд вказує протиправною може бути не тільки дія, а й бездіяльність, в той час як у спірних правовідносинах має місце протиправна бездіяльність і дії відповідачів органів Нацполіції, що виявилася у невиконанні приписів ст. 169 КПК України, а саме у неповерненні майна його законному власнику, а також прийняття постанови щодо передачі вилученого транспортного засобу на зберігання ТОВ «ДИСТАНЦІЯ- ДНІПРО», в супереч вимог закону, а також органів прокуратури, що виявилась у не вчиненні дій щодо перевірки стану схоронності вилученого майна позивача, в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Відтак, суду доведено, що має місце протиправна бездіяльність та дії відповідачів 2,3 та бездіяльність відповідачів 4,5, що складає перший елемент складу цивільного правопорушення.

Статтею 41 Конституції України, серед іншого, встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковані Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи № 4 і № 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи № 2 і № 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Такими органами у цій справі є Національна поліція України, Головне управління Національної поліції у м. Києві, Офіс Генерального прокурора України, Київська міська прокуратура, як особи відповідальні за збереження та повернення тимчасового вилученого майна, та Казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.

Отже, визначений законом обов`язок повернути майно не виконаний державою Україна у спірних правовідносинах, не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, більш того встановлено втрату такого майна, в зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків.

Внаслідок вищевикладених обставин позивачем втрачено належне йому майно, тобто позивач зазнав збитків.

Щодо розміру збитків суд зазначає про таке.

Так, згідно протоколу обшуку та вилучення від 10.01.2017 автомобіль зовнішніх та внутрішніх пошкоджень не має.

Згідно наданого позивачем до справи методу розрахунку вартості майна, а саме, автомобіля марки «Daewoo», модель «Lanos», державний номер НОМЕР_5 , зеленого кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_6 , останній здійснив пошук аналогічного автомобіля з відповідними показниками на сайті Auto.Ria.

Відповідно до наданих роздруківок з сайту Auto.Ria вартість автомобіля марки «Daewoo», модель «Lanos», 2005 року випуску коливається від 55 320 грн. (мінімальна ціна) до 124 470 грн. (максимальна ціна), таким чином, середня вартість автомобіля з відповідними характеристиками, який втрачено складає - 89 895 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять гривень) (середнє арифметичне число вказаних мінімальної та максимальної ціни).

Суд зазначає, що заперечень по розрахунку шкоди, яка наведена позивачем відповідачами у даній справі не подано, як і не надано власних контррозрахунків.

Також, суд звертає увагу на наступне.

Як зазначено у рішенні щодо справедливої сатисфакції у справі "Сміт та Грейді проти Сполученого Королівства" (Smith and Grady v. the United Kingdom), заяви №№ 33985/96 та 33986/96, п. 18, ECHR 2000-IX, іноді точний підрахунок сум, необхідних для повного відшкодування матеріальних втрат, яких зазнав заявник, може бути неможливим у зв`язку із невизначеним по своїй природі характером шкоди, що витікає з порушення. Можуть існувати інші перешкоди. Наприклад, неможливо точно підрахувати вартість майна, яке більше не існує (рішення щодо справедливої сатисфакції від 15 листопада 2011 року у справі "Ованнісян та Широян проти Вірменії" (Hovhannisyan and Shiroyan v. Armenia), заява № 5065/06, п. 13).

Також, Європейський Суд зазначив, якщо один або більше з аспектів шкоди не можуть бути точно визначені, суд може вирішити здійснити загальну оцінку на засадах справедливості (рішення щодо справедливої сатисфакції від 25 липня 2013 року у справі "Агрокомплекс проти України" (Agrokompleks v. Ukraine), заява № 23465/03, пп. 80 і 93).

Враховуючи, що не можливо розрахувати точний розмір шкоди ТОВ «ЕйТіЕм», завданої втратою автомобіля марки «Daewoo», модель «Lanos», державний номер НОМЕР_5 , зеленого кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_6 , у зв`язку з його відсутністю, в даному випадку суд погоджується з доводами позивача, що справедливим є розрахунок суми збитків, виходячи з середньої ціни аналогічного автомобіля на ринку України, виходячи з його стану на момент вилучення.

Враховуючи зазначене, суд приймає наданий позивачем розрахунок шкоди унаслідок втрати органами слідства та прокуратури його майна. Як зазначено вище, середньоринкова вартість аналогічного автомобіля становить 89 895 (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн.

Одночасно, суд зазначає, про недоцільність проведення експертизи визначення вартості втраченого майна, оскільки проведення експертизи необхідне лише у випадку оскарження відповідачами вартості втраченого майна. Поміж тим, як вказано вище, вартість завданої позивачу шкоди відповідачами не заперечується. Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обґрунтовані сумніви щодо визначення позивачем шкоди у зв`язку з втратою майна у суду відсутні.

Отже, позовні вимоги про стягнення майнової шкоди підлягають задоволенню в сумі 89 895 (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн.

Щодо способу відшкодування заподіяної позивачу шкоди, суд зазначає таке.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (стаття 1 зазначеного закону).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 3 зазначеного закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з висновком, наведеним у рішенні Конституційного Суду України № 12/рп-2001 від 03.10.2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Аналіз зазначених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, входить до компетенції Державного казначейства України.

Таким чином, при розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) державних органів, слід враховувати, що співвідповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Отже, позовні вимоги позивача задовольняються судом шляхом стягнення з держави Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйТіЕм» в рахунок відшкодування майнової шкоди, спричиненою втратою слідчим та прокурором у кримінальному провадженні № 12014100050011851 від 31.12.2014 автомобілю марки «Daewoo», модель «Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , зеленого кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , VIN - код НОМЕР_3 , який на праві власності належить ТОВ «ЕйТіЕм», в сумі 89 895,00 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйТіЕм».

Щодо розподілу судових витрат, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

З огляду на вказане судовий збір у розмірі 2270 грн. слід стягнути з відповідача 2,3,4,5 на користь Державного бюджету України в рівних частинах з кожного (по 567,50 грн.).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйТіЕм» задовольнити повністю.

Стягнути з Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6 ідентифікаційний код 37567646) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕйТіЕм» (вул. Зелінського 41/41А, офіс 7А м. Маріуполь Донецька обл. 87548, ідентифікаційний код 39658682) вартість втраченого автомобілю марки «Daewoo», модель «Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , зеленого кольору, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , VIN - код НОМЕР_3 , який на праві власності належить ТОВ «ЕйТіЕм», в сумі 89 895 (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10 ідентифікаційний код 40108578) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 567 (п`ятсот шістдесят сім) грн. 50 коп.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві (вул. Володимирська, 15 м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 40108583) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 567 (п`ятсот шістдесят сім) грн. 50 коп.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15 ідентифікаційний код 00034051) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 567 (п`ятсот шістдесят сім) грн. 50 коп.

Стягнути з Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 567 (п`ятсот шістдесят сім) грн. 50 коп.

Накази видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.10.2021.

Суддя І.І. Борисенко