Рішення № 100394403, 18.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2021Справа № 910/10398/21За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЬСЬКІ БРАМИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ ПЛЮС ДИСТРИБУЦІЯ"

про стягнення 24784,83 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ ПЛЮС ДИСТРИБУЦІЯ" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЬСЬКІ БРАМИ" (далі - позивач) боргу та санкцій за договором підряду №2020/14524 від 15.09.2020, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань повністю та вчасно оплатити надані йому роботи.

Відповідач проти вимог позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем в порушення умов договором підряду №2020/14524 від 15.09.2020 не виконано усі умови та не здійснено перевірку обладнання на предмет працездатності та не проведено інструктаж замовника стосовно правил екпслуатації обладання та в момент завершення виконання робіт не надано акт виконаних робіт. Крім того, відповідачем у відповідь на отриманий від позивача акт надання послуг №19 від 01.04.2021 надіслано лист від 13.04.2021 у якому зазначено, що оплата за надані послуги буде здійснена після усунення позивачем певних недоліків.

Позивач зі свого боку заперечив стосовно тверджень відповідача викладених у відзиві, зокрема, звернув увагу суду на те, що він не отримував від відповідача лист від 13.04.2021 із запереченнями щодо надання послуг, а надана відповідачем копія даного листа без доказів його особистого вручення позивачу чи надіслання поштою не підтверджує факту отримання позиваем такого листа.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

15.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛЬСЬКІ БРАМИ» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ПЛЮС ДИСТРИБУЦІЯ» (замовник) укладено Договір підряду №2020/14524 (далі - Договір).

Згідно з умовами п.п. 1.1, 1.2 Договору в порядку та на умовах, визначених даним Договором, підрядник зобов`язується власними та залученими силами і засобами за завданням замовника виконати монтажні роботи щодо огорожі Modern AW10.105 на об`єкті замовника (роботи), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи. Адреса об`єкту Замовника, за якою у відповідності до Договору здійснювалось виконання робіт: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 11/2.

Відповідно до п. 3.1 Договору за погодженням сторін загальна вартість робіт згідно даного Договору становить 60692,84 грн.

Договором визначено наступний порядок оплати Робіт:

- передоплата в розмірі 30% вартості робіт вказаної в п. 3.1 Договору, сплачується замовником протягом 3 календарних днів з моменту підписання Договору (п. 3.2.1);

- кінцевий розрахунок у розмірі 70% вартості робіт сплачується замовником протягом 3 календарних днів з моменту завершення виконання робіт підрядником, що підтверджується підписанням сторонами Акту виконаних робіт (п. 3.2.2).

Як зазначено у п. 8.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Правомірність Договору судом наразі презюмується на підставі ст. 204 ЦК України.

Позивач підтвердив, що 12.01.2021 ним було отримано від відповідача передоплату у розмірі 30% вартості робіт, що складає 18208 грн.

На виконання умов Договору позивач зазначає, що він виконав всі передбачені Договором монтажні роботи щодо огорожі Modern AW 10.105 на об`єкті замовника, на підтвердження чого відповідачу було надано для підписання Акт виконаних робіт, оформлений як акт надання послуг №19 від 01.04.2021, шляхом його надіслання на поштову адресу замовника (цінним листом з описом вкладення), яке було вручено відповідачу 12.04.2021. Вказані обставини підтверджуються долученими до позовної заяви копіями акту надання послуг №19 від 01.04.2021, описом вкладення у цінний лист, накладною та роздруківкою із трекінгом поштового відправлення.

Позивач зазначає, що зі сторони відповідача не було підписано наданого йому акту наданих послуг від 01.04.2021, проте і не було надано жодних зауважень чи заперечень стосовно виконанних робіт за Договором, а отже відповідно до п. 2.2.7 Договору такий акт вважається підписаним зі сторони відповідача та ним прийнято належним чином виконані роботи.

Відповідно до п. 2.2.7 Договору замовник зобов`язаний прийняти виконані підрядником роботи та підписати акт виконаних робіт або надати мотивовану відмову з переліком зауважень до якості виконаних робіт протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання акту від підрядника. Якщо протягом строку, вказаного в даному пункті, замовник не надасть підряднику підписаний акт виконаних робіт або мотивовану відмову з переліком зауважень до якості виконаних робіт, акт виконаних робіт вважається підписаним обома сторонами, а роботи - виконані належним чином та прийняті замовником.

Позивач звертає увагу, що відповідачем було частково сплачено вартість робіт у сумі 18992 грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за Договором у сумі 23492,84 грн. та останній 21.04.2021 направив на адресу відповідача претензію щодо негайного погашення заборгованості за виконані роботи. Однак, позивач не отримав від відповідача жодної відповіді на претензію, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом щодо стягнення суми боргу та нараховано штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Заперечуючи проти вимог позову відповідач вказує, що ним у відповідь на отриманий від позивача акт надання послуг від 01.04.2021 було надіслано листа від 13.04.2021 №13/04/1 у якому зазначено про наявні недоліки у виконаних роботах.

Відповідач стверджує, що підрядником не виконано зі своєї сторони умов Договору, зокрема, після завершення монтажних робіт, не здійснено тестування (перевірку) обладнання на предмет працездатності та не проведено інструктаж замовника (його уповноваженого представника) чи експлуатуючої організації стосовно правил експлуатації обладнання та в момент завершення виконання робіт не надано замовникові на підписання акт виконаних робіт, а відтак у позивача не має законних підстав для стягнення грошових коштів з відповідача за виконання Договору.

Відповідач звертає увагу, що позивачем не долучено до позовної заяви на підтвердження своїх вимог копій документів, а саме актів виконаних робіт, натомість позивачем долучено до позовної заяви акт надання послуг № 19 від 01.04.2021.

Позивач не визнає факту отримання ним листа від 13.04.2021 №13/04/1 та вказує на те, що матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження факту направлення позивачу цього листа чи вручення особисто представнику.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

За своєю правовою природою Договір є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Матеріалами справи відтверджується та самим відповідачем не заперечується факт отримання ним 12.04.2021 акту надання послуг №19 від 01.04.2021 про виконання позивачем монтажних робіт щодо огорожі Modern AW 10.105 на об`єкті відповідача.

Разом з тим, твердження відповідача про надсилання ним на адресу позивача листа від 13.04.2021 №13/04/1 із зазначенням недоліків робіт (послуг) за Договором не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи.

Позивач заперечив факт отримання ним цього листа, а відповідач жодними доказами не довів протилежного.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Як вже було зазначаено вище, умовами п. п. 2.2.7 Договору чітко визначено, що замовник зобов`язаний прийняти виконані підрядником роботи та підписати акт виконаних робіт або надати мотивовану відмову з переліком зауважень до якості виконаних робіт протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання акту від підрядника. Якщо протягом строку, вказаного в даному пункті, замовник не надасть підряднику підписаний акт виконаних робіт або мотивовану відмову з переліком зауважень до якості виконаних робіт, акт виконаних робіт вважається підписаним обома сторонами, а роботи - виконані належним чином та прийняті замовником.

З наведеного вище вбачається, що відповідач отримавши акт надання послуг №19 не направив (не вручив особисто) позивачу свої заперечення стосовно виконаних робіт, а отже такий акт вважається підписаним зі сторони відповідача, а виконанні позивачем роботи за Договором є належними та прийнятими у повному обсязі.

За таких обставин відповідач зобов`язаний здійснити оплату за виконані роботи в повній вартості передбаченій умовами Договору, та оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо оплати відповідачем решти вартості робіт у сумі 23492,84 грн., то відповідно вимоги позову у цій частині підлягають задоволенню.

Судом також відхиляються заперечення відповідача щодо оформлення позивачем факту виконання ним монтажних робіт за Договором шляхом оформлення акту надання послуг, а не акту виконаних робіт, оскільки по суті назва документа, який підтверджує виконання особою умов Договору шляхом проведення монтажних робіт ніяким чином не впливає на суть вчиненого.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 232 ГК України пеня за цим Кодексом визнається штрафною санкцією, нарахування якої, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.3 Договору за порушення передбачених Договором строків оплати замовник сплачує на користь підрядника пеню в розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За приписами ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем в установлені Договором строки не було сплачено позивачу спірну суму заборгованості.

З розрахунку позивача викладеного у позовній заяві вбачається, що ним на суму боргу 23492,84 грн. нараховано відповідачу:

- пеню у сумі 682,90 грн., (у період з 14.04.2021 по 23.06.2021);

- інфляційні втрати в сумі 471,99 грн. (період квітень-травень 2021 року) та 3% річних у сумі 137,10 грн. (у період з 14.04.2021 по 23.06.2021).

Заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку нарахованої заборгованості та штрафних і фінансових санкцій, відповідачем суду надано не було.

При перевірці розрахунків штрафних та фінансових санкцій судом встановлено, що позивач помилково починає рахувати період прострочення з 14.04.2021 враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, про що вказано у ст. 253 ЦК України.

Так, за умовами п. 3.2.2 Договору кінцевий розрахунок в розмірі 70% вартості робіт сплачується замовником протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту завершення виконання робіт підрядником, що підтверджується підписанням сторонами Акту виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що акт надання послуг №19 від 01.04.2021 був отриманий відповідачем 12.04.2021. Тобто, перебіг строку для оплати протягом 3 календарних днів починається не з 12.04.2021, а з наступного дня - 13.04.2021, та в такому разі першим днем періоду прострочення виконання грошового зобов`язання у відповідача має рахуватися з 16.04.2021.

Здійснивши власний розрахунок пені за період прострочки з 16.04.2021 по 23.06.2021, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 666,17 грн.

Розрахунок суми пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення23492.8416.04.2021 - 23.06.2021697,50 666.17

За перерахунками суду інфляційних втрат у період квітень-травень 2021 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 305,41 грн. інфляційних втрат.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІТравень 202123492.84101.30305.41Суд звертає увагу позивача, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. Оскільки прострочення грошового зобов`язання відповідача почалося з 16.04.2021, то відповідно за цей місяць ідексація до суми боргу не застосовується. Разом з тим, оскільки позивач при розрахунку інфляційних втрат не врахував червень місяць, то відповідно суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому при розрахунку судом інфляційних втрат на суму боргу було застосовано лише травень 2021 року.

Також, за наслідками здійсненого судом перерахунку 3% річних, з відповідача підлягає стягненню на користь Позивача 133,23 грн.

Розрахунок процентів:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

23492.8416.04.2021 - 23.06.2021693 %133.23

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у сумі 666,17 грн., інфляційні втрати у сумі 305,41 грн. та 3 % річних у сумі 133,23 грн. У решті заявлених позивачем до стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеного розміру позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 126, 129, статтями 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ ПЛЮС ДИСТРИБУЦІЯ" (02094, м. Київ, бул. Верховної Ради, будинок 22; ідентифікаційний код 36405330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЬСЬКІ БРАМИ" (79035, м. Львів, вул. Білоцерківська, будинок 2А, кв. 80; ідентифікаційний код 39762109) 23492 (двадцять три тисячі чотириста дев`яносто дві) грн. 84 коп. боргу, 666 (шістсот шістдесят шість) грн. 17 коп. пені, 305 (триста п`ять) грн. 41 коп. інфляційних втрат, 133 (сто тридцять три) грн. 23 коп. 3% річних, 2252 (дві тисячі двісті п`ятдесят дві) грн. 86 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.