Рішення № 100394344, 04.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2021Справа № 910/2982/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс»

до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»

про стягнення 4 981 245,56 грн.,

за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс»

про стягнення 1 034 425,86 грн.,

за участю представників:

від позивача за первісним позовом: Петренко О.С.;

від відповідача за первісним позовом: Савченко С.І., Ткаченко О.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення заборгованості за договором поставки № ПП76-313/3-20 від 24.12.2019, а також фінансової відповідальності у загальному розмірі 4 981 245,56 грн., яка складається з: 4 747 085,95 грн. - суми основного боргу, 55 314,13 грн. - 3% річних, 178 845,48 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором поставки № ПП76-313/3-20 від 24.12.2019, не розрахувався за поставлений позивачем товар своєчасно та у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Станом на 29.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви (з посиланням на вимоги ухвали суду від 03.03.2021).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи №910/2982/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 26.04.2021.

26.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також зустрічна позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» на користь Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» штрафу у розмірі 20% від суми несвоєчасно поставленого товару, що становить 949 417,19 грн., а також пені у розмірі 85 008,67 грн.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що постачальник порушив умови договору поставки № ПП76-313/3-20 від 24.12.2019 в частині своєчасної поставки окремої партії товару, у зв`язку з чим покупцем нараховані передбачувані договором штрафні санкції за несвоєчасну доставку вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 02.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 залишено без руху зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків, який становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху, встановлено позивачу за зустрічним позовом спосіб усунення недоліків у позовній заяві.

05.05.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МІНЕРАЛС" надійшла відповідь на відзив.

13.05.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 (усунення недоліків зустрічного позову) прийнято зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» про стягнення 1 034 425,86 грн, об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №910/2982/21.

У підготовчому засіданні 02.06.2021 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 04.08.2021.

22.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МІНЕРАЛС" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

30.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.09.2021.

У судовому засіданні 06.09.2021 судом було оголошено перерву на 04.10.2021.

У судовому засіданні 04.10.2021 представник позивача за первісним позовом просив задовольнити первісний позов у повному обсязі, а також відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог повністю.

Представники відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 04.10.2021 просили відмовити у задоволенні первісних позовних вимог, а також задовольнити зустрічний позов повністю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

24.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» (постачальник) та Акціонерним товариством «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (покупець) було укладено Договір поставки № ПП 76-313/3-20 від (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов`язаний передати у власність покупця насосів WARMAN (надалі - Товар) (код 42120000-6 Насоси та компресори відповідно до ДК 021:2015), а покупець зобов`язався його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього Договору.

Відповідно до пунктів 7.1.-7.3. Договору, загальна сума Договору складає 12 774 471,12 грн., у тому числі 20% ПДВ - 2 129 078,52 грн. та відповідає загальній сумі Специфікації. Вартість товару на момент укладання договору визначена у Специфікації та сформована з урахуванням курсу фунту стерлінгів до української гривні, курс НБУ на 24.12.2019 - 30,359875 грн. за 1 фунт стерлінгів. Ціна на партію товару перераховується на дату поставки даної партії товару пропорційно зміні офіційного курсу гривні до фунту стерлінгів в бік збільшення або зменшення більше ніж на 5% у порівнянні з курсом зафіксованим у Специфікації (Додаток №1 до Договору), вартість партії товару змінюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до цього Договору.

Пунктами 3.2.-3.3. Договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється постачальником за адресою: вул. Шевченка, 1, cмт. Іршанськ, Хорошівський р-н, Житомирська область, на умовах DDP в розумінні термінів Правил ІНКОТЕРМС-2010. Датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю, відповідно до накладної на відпуск товару (видаткової накладної).

Договір набирає чинності з 01.01.2020 та діє до 31.12.2020 (п.14.1 Договору).

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, за доводами позивача, відповідач не розрахувався за отриманий товару у визначений Договором строк, внаслідок чого виникла основна заборгованість за поставлений товар у розмірі 4 747 085,95 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було підписано 8 додаткових угод до Договору, якими змінювалася остаточна вартість вивантаженого товару.

Так, матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору позивач за первісним позовом здійснив поставку товару на загальну суму 12 983 499,75 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 410 від 12.02.2020 на суму 626 113,44 грн.;

- № 822 від 12.03.2020 на суму 2 522 337,72 грн.;

- № 1241 від 24.04.2020 на суму 1 467 331,87 грн.;

- № 1553 від 29.05.2020 на суму 523 458,36 грн.;

- № 1720 від 17.06.2020 на суму 680 566,93 грн.;

- № 2148 від 04.08.2020 на суму 2 374 290,96 грн.;

- № 2191 від 13.08.2020 на суму 2 044 083,55 грн.;

- № 2196 від 14.08.2020 на суму 2 703 002,40 грн.;

- № 2403 від 23.09.2020 на суму 34 107,91 грн.;

- № 2404 від 23.09.2020 на суму 8 206,61 грн.

Вказані видаткові накладні підписана представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств без заперечень та зауважень щодо кількості та якості отриманого товару.

Пунктами 8.1. - 8.2. Договору визначено, що оплата поставленої партії товару здійснюється відповідачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, що зазначений в цьому договорі, протягом 60 банківських днів з моменту отримання товару та підписання видаткової накладної на підставі виставленого постачальником рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом здійснив оплату отриманого товару лише частково та з порушенням строків, встановлених умовами Договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент звернення позивача за первісним позовом до суду відповідач частково не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару, в результаті чого виникла основна заборгованість, розмір якої не спростовано відповідачем за первісним позовом, у сумі 4 747 085,95 грн.

Разом з цим, судом встановлено, що після відкриття провадження у даній справі відповідач за первісним позовом здійснив часткову оплату спірної заборгованості на загальну суму 3 547 085,95 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 7116, № 7117 від 17.05.2021, № 7239 від 19.05.2021, № 7305 від 20.05.2021, № 7745 від 28.05.2021. Факт часткового погашення відповідачем за первісним позовом суми основного боргу у розмірі 3 547 085,95 грн. також не заперечується позивачем за первісним позовом.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем за первісним позовом грошових коштів у розмірі 3 547 085,95 грн. в якості погашення спірної заборгованості після звернення позивача з позовом до суду (що підтверджується належними доказами та безпосередньо самим позивачем), суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі № 910/2982/21 в частині стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної частини основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Таким чином, станом на час ухвалення рішення по даній справі, доведеною та реально існуючою є сума основної заборгованості у розмірі 1 200 000,00 грн., а відтак саме зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача за первісним позовом в частині того, що первісний позов було пред`явлено передчасно. Посилання сторони на те, що строк виконання зобов`язання з оплати поставленого товару не настав, оскільки постачальник не надав належним чином оформлений рахунок на оплату не приймаються судом.

Так, матеріалами справи підтверджується та покупцем не було спростовано той факт, що постачальником направлялися відповідні рахунки у електронній формі на електронну поштову адресу контрагента. Крім того, судом враховано, що хоча в Договорі й зазначено, що оплата здійснюється "на підставі виставленого рахунку", однак за змістом статті 692 ЦК України та пункту 8.2. Договору така умова не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується "з моменту отримання товару", а не рахунку.

Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд враховує наступне.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зважаючи на обов`язок суду з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, не виходячи при цьому за межі позовних вимог, суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку та дійшов висновку про те, що дійсний розмір інфляційних втрат у спірний період склав більшу суму, ніж була обчислена позивачем за первісним позовом, у зв`язку з чим судом задовольняються позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат саме у розмірі, заявленому до стягнення - 178 845,48 грн.

Натомість, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних в межах заявленого періоду, суд приходить до висновку про задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача 55 314,13 грн., оскільки обчислення розміру 3% річних є обґрунтованим, арифметично вірним та здійсненим у відповідності до приписів чинного законодавства.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» зазначає, що ТОВ «Імекс Мінералс» порушило умови договору поставки в частині своєчасної поставки окремої партії товару, у зв`язку з чим покупцем нараховані передбачувані договором штрафні санкції за несвоєчасну доставку товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно п. 3.1. Договору, Постачальник зобов`язаний поставити Покупцю партію Товару у повному обсязі протягом 120 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки від Покупця, але в будь-якому разі не раніше отримання від Покупця повідомлення про готовність прийняти Товар. Постачальник має право на дострокову поставку Товару за погодженням з Покупцем.

Відповідно до п. 2.3.1. Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку кожної партії Товару в терміни, встановлені цим Договором.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що датою поставки товару є дата передачі Товару Постачальником Покупцю, відповідно до накладної на відпуск Товару (видаткової накладної).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Покупцем на адресу Постачальника було направлено заявку № 313/0027 від 08.01.2020 та повідомлення про готовність прийняти товар № 313/0027-1 від 08.01.2020. Зважаючи на умови пункту 3.1. Договору, у постачальника виник обов`язок поставити замовлений покупцем товар протягом 120 календарних днів з моменту отримання заявки.

У свою чергу, матеріалами справи підтверджується та відповідачем за зустрічним позовом не спростовано, що у зв`язку з неналежним виконанням постачальником договірних зобов`язань в частині забезпечення своєчасної поставки товару в терміни, встановлені Договором, фактична поставка товару згідно видаткової накладної № 2191 від 13.08.2020 відбулася із простроченням на 97 днів, тоді як поставка товару згідно видаткової накладної № 2196 від 14.08.2020 відбулася із простроченням на 98 днів.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами п.10.2. Договору у разі затримки поставки товару у строки, передбачені цим Договором, Покупець має право на стягнення з Постачальника штрафу у розмірі 20% від суми непоставленого (несвоєчасно поставленого) Товару та пені, у розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) Товару за кожен день такого прострочення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання Продавцем своїх зобов`язань.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення поставки товару, з урахуванням встановленого та фактичного строку поставки товару, суд зазначає, що розрахунок позивача за зустрічним позовом є обґрунтованим та арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 85 008,67 грн. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок штрафу, що становить 20% від суми непоставленого товару (4 747 085,95 грн. за обома спірними накладними), суд зазначає, що вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 949 417,19 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача за зустрічним про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% на підставі ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав обумовлюють право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Судом враховано, що умовами Договору постачальнику фактично встановлювався майже чотиримісячний строк для здійснення поставки замовленого покупцем товару, який, у свою чергу, був порушений постачальником більше ніж на три місяці. Також судом враховано, що загальна сума неустойки за несвоєчасну поставку товару не перевищує 10% від суми правочину, що має достатні підстави вважатися розумним та пропорційним заходом захисту інтересів кредитора.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача за зустрічним позовом, суд зазначає, що стороною не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов`язань, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому заява про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України задоволенню не підлягає.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги доводи та заперечення обох сторін, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову, стягнення з відповідача на користь позивача 1 200 000,00 грн. - основного боргу, 178 845,48 грн. - інфляційних втрат, 55 314,13 грн. - 3% річних.

Провадження за первісним позовом у частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 547 085,95 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Судовий збір за подання первісного позову покладається на відповідача за первісним позовом в порядку частини 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також судом визнаються правомірними та задовольняються у повному обсязі зустрічні позовні вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь відповідача за зустрічним позовом штрафу у розмірі 949 417,19 грн. та пені у розмірі 85 008,67 грн., нарахованих за прострочення поставки товару.

Судовий збір за подання зустрічного позову покладається на відповідача за зустрічним позовом в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/2982/21 в частині первісних позовних вимог про стягнення з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ" на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМЕКС МІНЕРАЛС" основного боргу у розмірі 3 547 085,95 грн., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. Первісні позовні вимоги - задовольнити.

3. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ" (Україна, 03035, місто Київ, ВУЛИЦЯ СУРІКОВА, будинок 3; ідентифікаційний код: 36716128) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМЕКС МІНЕРАЛС" (Україна, 03113, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПОЛКОВНИКА ШУТОВА, будинок 9А; ідентифікаційний код: 39489151) основну заборгованість у розмірі 1 200 000,00 грн., 3% річних у розмірі 55 314,13 грн., інфляційні втрати у розмірі 178 845,48 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову в розмірі 74 718,68 грн.

4. Зустрічні позовні вимоги - задовольнити.

5. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМЕКС МІНЕРАЛС" (Україна, 03113, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПОЛКОВНИКА ШУТОВА, будинок 9А; ідентифікаційний код: 39489151) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ" (Україна, 03035, місто Київ, ВУЛИЦЯ СУРІКОВА, будинок 3; ідентифікаційний код: 36716128) штраф у розмірі 949 417,19 грн., пеню у розмірі 85 008,67 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову в розмірі 15 516,39 грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2021.

Суддя І.В. Приходько