Рішення № 100392192, 19.10.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/4157/21

Провадження № 2/643/3197/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2021

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Олійника О.О.,

за участю секретаря судових засідань - Свешнікової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 30.08.2014 року в розмірі 9500 грн. та судові витрати у розмірі 2270 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 30.08.2014 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 06.11.2018 року. Посилався, що спадкоємцем після смерті позичальника є ОСОБА_1 , яка постійно проживала разом з померлим на час відкриття спадщини, а тому, на переконання позивача, прийняла спадщину, оскільки заяв про відмову від спадщини вона не подавала. На підтвердження даних обставин позивач посилається на копії паспортів позичальника та відповідача, де зазначена адреса зареєстрованого місця проживання, як: АДРЕСА_1 . Зважаючи на таку обставину, відповідно до вимог ст. 1281 ЦК України 08.02.2020 банком була направлена претензія кредитора до Третьої Харківської державної нотаріальної контори та 06.03.2020 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк». 16.05.2020 року до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно з яким позивач просив про погашення кредитної заборгованості, яку залишено без виконання. Також позивач зазначив, що зважаючи на те, що відповідач є спадкоємцем, який прийняв спадщину, не відмовився від неї, тому, виходячи з положень ст. ст. 1281, 1282 ЦК України зобов`язаний повернути Банку борг, який мав на дату своєї смерті спадкодавець ОСОБА_2 за кредитним договором № б/н від 30.08.2014 року, розмір якого становить 9500 грн. ОСОБА_1 добровільно не сплатила вказану вище заборгованість, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом. Виходячи з наведеного, позивач, посилаючись на вимоги ст. ст. 608, 1054, 1218, 1219, 1268 -1270, 1281, 1282, 1296 ЦК України, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 12.03.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також зазначив, у разі неявки в судове засідання відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подавав.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30.08.2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк, та ОСОБА_2 був укладений договір про надання банківських послуг, за умовами якого банк надав останній кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом із «Пам`яткою клієнта», «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 06.11.2018 року.

Станом на дату смерті позичальника перед Банком за кредитним договором № б/н від 30.08.2014 року заборгованість становить 95000 грн., яка складається з наступного: 9500 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 9500 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.

З вимогою про повернення кредитної заборгованості банк за життя ОСОБА_2 до останньої не звертався.

08 лютого 2020 року Банком була направлена претензія до Третьої Харківської державної нотаріальної контори, на яку 06 березня 2020 року отримана відповідь, зі змісту якої вбачається, що 12 лютого 2020 року нотаріальною конторою отримана претензія АТ КБ «ПриватБанк» до спадкоємців померлого ОСОБА_2 , яка була зареєстрована у журналі вхідної кореспонденції за № 207/01-16 та заведена спадкова справа № 52/2020 на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк». Також повідомлено, що при зверненні спадкоємців до Третьої Харківської державної нотаріальної контори спадкоємцям будуть доведені вимоги АТ КБ «ПриватБанк».

16 травня 2020 року позивачем до спадкоємця було направлено лист-претензію про погашення кредитної заборгованості, яку залишено без виконання.

З матеріалів справи вбачається, що Третьою Харківською державною нотаріальною конторою спадкова справа після смерті ОСОБА_2 заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».

Позивач, посилаючись на ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань по задоволенню вимог кредитора, звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) щодо договірних правовідносин та спадкування, а правовідносини, що виникли між банком і боржником, який помер, після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника, що вирішуються в порядку положень ст. 1282 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту ст. ст. 526, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 та 1282 ЦК України.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ч. 1 ст. 1282 ЦК України).

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку, визначеному ст. 1282 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Як визначено ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Згідно з принципом диспозитивності, визначеним у ст. 13 ЦК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Приймаючи до уваги положення наведених норм, суд зазначає, що при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року (справа № 306/2000/16-ц), яку суд враховує при вирішенні цієї справи.

За чинним законодавством спадкоємці, що прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов`язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини. Аналогічні роз`яснення надані в абз. 2 п. 32 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Оскільки позичальник ОСОБА_2 помер, то відповідати перед позивачем на підставі ст. ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця мають спадкоємці у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Згідно відповіді № 226/01-16 від 18.02.2020, наданою АТ КБ «ПриватБанк» завідувачем Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори претензію кредитора АТ КБ «ПриватБанк», за якою боржником є ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано у журналі вхідної кореспонденції за № 207/01-16 та заведена спадкова справа № 528/2020. Після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини до Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася, свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Позивач у пред`явленій позовній заяві як на підставу для задоволення позову посилається на те, що спадкоємцем у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач ОСОБА_1 . На підтвердження даної обставини позивач посилається на копії паспортів позичальника та відповідача, де зазначено одну й ту саму адресу зареєстрованого місця проживання.

Що стосується того, що відповідач ОСОБА_1 станом на день смерті спадкодавця ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на реєстраційному обліку за однією адресою зі спадкодавцем, то, на переконання суду, сам факт реєстрації місця проживання відповідача за однією адресою зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що вона є спадкоємцем та прийняла після померлого спадщину.

Водночас, посилання позивача на ті обставини, що оскільки відповідач не подав заяву про відмову від прийняття спадщини, тому є таким, що прийняла спадщину та має відповідати за кредитними зобов`язаннями спадкодавця, судом відхиляються, позаяк вони є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин.

Таким чином, позивачем не доведено факту, що саме відповідач є спадкоємцем після смерті позичальника ОСОБА_2 та не надано доказів фактичного прийняття відповідачем спадщини після смерті позичальника.

Позивач також не надав суду доказів, які підтверджують, яке саме майно прийняв у спадок відповідач та яка його вартість, що унеможливлює визначення меж вартості майна, одержаного у спадщину (ч. 1 ст. 1282 ЦК України).

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Як було зазначено вище, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги покладенням на спадкоємця обов`язку сплатити заборгованість, не зазначив та не надав жодного доказу про наявність у спадкодавця будь-якого спадкового майна, яке б входило до складу спадкової маси після померлого на час відкриття спадщини, його переліку та вартості, що унеможливлює стягнення, оскільки, як уже зазначалось, спадкоємець зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Ураховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що правові підстави для стягнення з відповідача, як спадкоємця померлого ОСОБА_2 , на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором, відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на викладене та, беручи до уваги, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача та відповідачем не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя - О.О. Олійник