Вирок № 100391985, 19.10.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2333/18

Номер провадження 1-кп/623/18/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Герцова О.М.,

за участю: секретаря судового засідання Бобриш М.С.,

прокурорів Зубка А.О., Рихлюка Ю.В.,

Платунова А.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Святолуцького С.О.,

представників потерпілих Михайловина Д.В., Кріуліна К.В.,

представника цивільного відповідача Гончарука В.Г., Костинського Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017220320000137 від 31 січня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Шушківка Лисянського району Черкаської області, громадянина України, одруженого, з професійно-технічною освітою, учасника бойових дій, непрацюючого, раніше не судимого, має на утриманні малолітнього сина 2021 року народження, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 415 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , проходячи військову службу за контрактом у військовій частині А0709, на посаді водія 2 автомобільного взводу 4 автомобільної роти, у військовому званні «солдат», будучи особою, яка керує військовою транспортною машиною MA3-5337 військовій номер НОМЕР_2 , діючи із злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, 31 січня 2017 року, приблизно о 11 години 58 хвилин, вчинив порушення правил водіння транспортною машиною, передбачених ст.ст. 9, 11, 16, 28, ЗО Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 1.3, 2.1, 2.3 "а", 2.3 "б", 10.1, 12.4, 13.1 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, ст.ст. 23, 31, 241, 242, 243, 245, 274, 276, 278 «Настанови з автомобільної служби», затвердженої наказом Міністра оборони СРСР від 01.09.1977 року №225, яка дії і на цей час, Наказу Міністра оборони України від 10.01.95 № 10 «Про порядок використання автомобільної техніки у Збройних Силах України», яке виразилося в тому, що рухаючись по автошляху «Київ - Харків - Довжанський» в с. Кам`янка Ізюмського району Харківської області зі сторони м. Слов`янськ Донецької області в напрямку м. Харків зі швидкістю приблизно 70 км/год., що перевищує допустиму в населеному пункті швидкість, в районі 633 км., не переконавшись в безпеці своїх дій, при виконанні маневру ліворуч на полосу зустрічного руху, допустив зіткнення з задньою частиною автомобіля «MERCEDES-BENZ 315 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , після чого виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN CADDY», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по автошляху «Київ - Харків - Довжанський» у зустрічному йому напрямку зі сторони м. Харків в напрямку м. Слов`янськ Донецької області. Внаслідок дорожньо- транспортної пригоди потерпілому - водію автомобіля «VOLKSWAGEN CADDY», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_3 було спричинено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді закритого уламкового перелому лівої великогомілкової кістки, а потерпілому - пасажиру автомобіля «VOLKSWAGEN CADDY», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_4 було спричинено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді закритого уламкового перелому лівої великогомілкової кістки, закритого перелому лівої малогомілкової кістки.

В рамках кримінального провадження представником потерпілого ОСОБА_3 , адвокатом Кріуліним К.В., подано цивільний позов про стягнення з Військової частини А1744, моральної шкоди в сумі 1000000,00 гривень, який уточнив в судовому засіданні і просив стягнути з Військової частини А1744, моральну шкоду в сумі 270 000, 00 гривень.

До позову додано копію договору про надання правової допоги.

В рамках кримінального провадження представником потерпілого ОСОБА_5 , адвокатом Кріуліним К.В., подано цивільний позов про стягнення з Військової частини А1744, матеріальної шкоди в сумі 7603,66 гривень, та про стягнення з Військової частини А1744 відшкодування моральної шкоди у сумі 1000000 гривень 00 копійок, який уточнив в судовому засіданні, просив стягнути з Військової частини А1744, матеріальну шкоду в сумі 7603,66 гривень, та про стягнення з Військової частини А1744 відшкодування моральної шкоди у сумі 540 000 гривень 00 копійок.

До позову додано копії чеків фактичних витрат, копію договору про надання правової допоги.

Представник відповідача Військової частини А1744 Гончарук В.Г., надав до суду відзиви на цивільні позови представника потерпілих ОСОБА_5, та ОСОБА_6 , адвоката Кріуліна К.В., в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, так як військова частина А1744 є неналежним відповідачем.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , за частиною 1 статті 415 КК України у виді 2 років позбавлення волі, до набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому не обирати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 415 КК України, вину свою визнав повністю, у скоєному розкаявся, просив призначити найменшу міру покарання.

Захисник обвинуваченого просив суд призначити обвинуваченому найнижчу міру покарання.

Представник потерпілих ОСОБА_5, та ОСОБА_3 , адвокат Кріулін К.В., при призначенні покарання обвинуваченого підтримав думку прокурора, цивільні позови просив задовільнити в межах висновків експертизи.

Представник цивільного відповідача Костинський Я.Ю., просив відмовити в задоволенні позовних вимог представника потерпілих, оскільки військова частина не є належним відповідачем.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 , захисник, потерпілі, представник потерпілих, та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні було досліджено висновки експерта ННЦ «ІСЕ ім.Засл. проф. М.С.Бокаріуса» - від 28 липня 2021 року, згідно якого орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_5 , може складати 108 розмірів мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятій на момент винесеного рішення.

- від 30 липня 2021 року, згідно якого згідно якого орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_3 , може складати 54 розміри мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятій на момент винесеного рішення.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 , в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною 1 статті 415 КК України - порушення правил водіння транспортною машиною, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 , не є особою з інвалідністю, одружений, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, з професійно-технічною освітою, офіційно не працює, має на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, проходив строкову військову службу, учасник бойових дій, хактеризувався за місцем проходження служби добре, про що свідчать: характеристика з місця проходження служби, медичні довідки, інформація на особу, вимога щодо судимості та його свідчення.

Згідно частини 2 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе, при виявленому низькому ризику не становить небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб).

При призначенні покарання ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім.

Кримінальне правопорушення, яке вчинив обвинувачений ОСОБА_1 , відповідно до статті 12 КК України віднесений до нетяжких злочинів.

Обставини, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , - щире каяття.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , не встановлено.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений визнав свою провину, щиро розкаявся, має на утриманні малолітнього сина, є учасником бойових дій, характеризувався за місцем проходження служби добре, до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, враховуючи доповідь органу пробації, яким визначено на низькому рівні ризики повторного вчинення правопорушення та небезпеки для суспільства, позицію потерпілих, суд вважає за можливе призначити покарання в межах санкції статті.

Обвинувачений ОСОБА_1 , та його захисник Святолуцький С.О., надали до суду клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 , від покарання на підставі Закону України «Про амністію» від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII так як він є учасником бойових дій.

Відповідно до ч.1,2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону "Про застосування амністії в Україні».

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07 вересня 2017 року набув законної сили Закон України «Про амністію у 2016 році » від 22 грудня 2016 року.

Відповідно до п."д" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 акту амністії, передбачених ст.4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст.9 Закону України "Про амністію у 2016 році", судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, проходив військову службу за контрактом.

Наведене свідчить про наявність підстав для застосування до обвинуваченого положень Закону України "Про амністію у 2016 році".

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання. Наслідки застосування амністії обвинуваченому роз`яснені, але він наполягав на її застосуванні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили не обирати.

Заявлений цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_3, підлягає частковому задоволенню.

Заявлений цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_5, підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до положень ч. 5 зазначеної норми цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно довідки командира військової частини А1744 Майструк П., №2854 від 09.06.2020 року військові частини: А0331 (колишня військова частина А0709) реорганізовуються та підлягають перереформуванню у військову частину А1744. Правонаступником та представником інтересів військових частин А0331 та А0326 виступає військова частина А1744.

Представник відповідача Військової частини А1744 Гончарук В.Г., надав до суду відзиви на цивільні позови представника потерпілих ОСОБА_5, та ОСОБА_3 , адвоката Кріуліна К.В., в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, так як військова частина А1744 є неналежним відповідачем.

Згідно постанови колегії суддів Верховного суду України від 02 липня 2020 року , заналізу змісту глави 82 ЦК «Відшкодування шкоди» убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі невиплаченого відшкодування.

Так, статтями 1166, 1167 ЦК (відповідальність за завдану майнову та моральну шкоду) передбачено загальне правило, згідно з яким відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статтями 1187, 1188 ЦК обов`язок з відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки. Ці норми встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку,є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Тобто володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку,є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об`єктом.

Відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Отже, у контексті справи, що розглядається діяльність із використання, зберігання й утримання, зокрема, транспортної машини МАЗ-5337 військовий номер НОМЕР_2 , має ознаки джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, завдану військослужбовцем ОСОБА_1 , шкоду потерпілим має відшкодовувати військова частина А1744, на обліку та в оперативному управлінні якої перебуває джерело підвищеної небезпеки - транспортний засіб МАЗ-5337 військовий номер НОМЕР_2 .

При цьому Суд ураховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладений в постанові від 05 червня 2018 року в справі № 243/10982/15-ц з приводу застосування вказаної норми ЦК.

Відповідно до приписів ст.ст.1187, 1188 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, а особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду. Шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Встановлені судом обставини переконливо свідчать про те, що в результаті ДТП, яке відбулось з вини обвинуваченого ОСОБА_1 , а володільцем джерела підвищеної небезпеки є військова частина А1744.

Зважаючи на вище викладене позовні вимоги представника потерпілих, підлягають задоволенню частково.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

Судові витрати згідно частини 2 статті 124 КПК України, а саме витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз в сумі 8453 гривень 15 копійок, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Арешти, накладені згідно ухвал Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 03 лютого 2017 року, 16 лютого 2017 року, 07 червня 2017 року у відповідності до частини 4 статті 174 КПК України підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 50, 65-67, частиною 1 статті 415 КК України, статтями 100, 124, 126, 349, 370, 374 КПК України, статтею 1206 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 415 КК України, та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Звільнити повністю від відбування покарання ОСОБА_1 , на підставі п. "д" ст. 1 Закону України "Про амінстію у 2016 році".

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_3 , адвоката Кріуліна К.В., про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А1744 (ЄДРПОУ 08088626) на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 гривень.

Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_5 , адвоката Кріуліна К.В., про стягнення моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А1744 (ЄДРПОУ 08088626) на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 300 000,00 гривень.

Стягнути з військової частини А1744 (ЄДРПОУ 08088626) на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 7603 гривні 66 копійок.

В іншій частині позову відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судових, що складає 8453,15 грн, (одержувач: Держава, код доходів 24060300, р/р UA298999980313050115000020005, код банку 37999680, УК Слобідсь/мХарк Слобідськи/24060300, банк: Казначейство України (ЕАП).

Скасувати арешти, накладені ухвалами слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 03 лютого 2017 року, 16 лютого 2017 року, 07 червня 2017 року .

Речові докази - автомобілі МАЗ 5337, реєстраційний номер НОМЕР_5 .2, номер шасі (кузова, рами) 3551, зеленого кольору, Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , коричневого кольору, MERCEDES-BENZ 315 CDI,еєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) \ НОМЕР_7 , синього кольору - які повернуто власникам, після набрання вироком законної сили - вважати повернутими;

відеозаписи з камер відео-нагляду встановлених на фасаді АГЗС «Тополь», розташованої за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Кам`янка, вул. Українська, б. 12 вилучені 01.02.20 і 7 долучено до матеріалів кримінального провадження - після набрання вироком законної сили залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, прокурору.

Головуючий суддя О.М. Герцов