Ухвала суду № 100391956, 19.10.2021, Зміївський районний суд Харківської області

610/745/20

1-кп/621/258/21

У Х В А Л А

іменем України

19 жовтня 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Овдієнка В. В.

суддів: Вельможної І. В., Філіп`євої В. В.

за участі: секретаря судового засідання - Горобець Н. М.,

прокурора - Устименко І. О.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

захисника - Долженка В. І.,

за відсутності потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12020220190000114 за обвинуваченням ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Балаклія Харківської області, є громадянкою України, має середню спеціальну освіту, не одружена, не працює, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судима,

у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 3 статті 15, пунктом 1 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України,

у с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акта, затвердженого 25.03.2020 прокурором Балаклійського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Кривичем І. В., ОСОБА_1 обвинувачується у незакінченому замаху на умисне протиправне заподіянні смерті двох осіб за наступних обставин:

06.02.2020 близько 20:30 години ОСОБА_1 перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в ході конфлікту, маючи умисел на позбавлення життя двох осіб, знаходячись в коридорі будинку, тримаючи кухонний ніж в правій руці, навмисно нанесла вказаним ножем з-заду два удари по потилиці голови ОСОБА_3 , тобто в область знаходження життєво-важливого органу, чим спричинила згідно висновку експерта №12-14/32-Бл/20 від 11.02.2020 наступні тілесні ушкодження: різана рана в потилично-висковій ділянці голови справа, різану рану в потиличній голові, які за ступенем тяжкості, як кожна окремо так і в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоров`я. Через деякий час, продовжуючи свої злочинні дії направлені на позбавлення життя особи, ОСОБА_1 , взявши в праву руку фрагмент розбитого скла, з міжкімнатних дверей будинку ззаду, навмисно нанесла своїй матері ОСОБА_2 один удар в праву навколовушну область, тобто в життєво важливий орган, чим спричинила згідно висновку експерта №12-14/31-БЛ/20 від 11.02.2020 наступні тілесні ушкодження: дві різані рани на голові за правим вухом, які за ступенем тяжкості, як кожна так і в сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоров`я.

При цьому, ОСОБА_1 не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від її волі, у зв`язку з активним опором потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а також втручання свідка ОСОБА_5 .

26.03.2020 в провадження Балаклійського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12020220190000114 за обвинуваченням ОСОБА_1 у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 3 статті 15, пунктом 1 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 01.10.2021 змінено підсудність вказаного кримінального провадження та справу направлено для розгляду до Зміївського районного суду Харківської області.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 12.10.2021 призначено підготовче судове засідання на 19.10.2021.

Під час підготовчого судового засідання прокурор Устименко І. О. висловила думку щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Обвинувачена ОСОБА_1 та захисник Долженко В. І. будь-яких заяв у підготовчому засіданні не мали, заперечень проти думки прокурора не висловили.

Вислухавши учасників судового провадження щодо питань, які підлягають вирішенню під час підготовчого провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд дійшов наступного.

Відповідно до частини 1 стаття 21 Кримінального процесуального кодексу України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Частиною 2, пунктом 1 частини 4 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування.

Згідно пункту 3 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кримінального кодексу України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Абрамян проти Росії" від 09.10.2008 зазначив, що у тексті підпункту "а" пункту 3 статті 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави.

Обвинувальний акт не відповідає вимогам частини 2 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України з наступних підстав.

Статтею 15 КК України визначено, що замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 115 КК України встановлено відповідальність за вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, двох або більше осіб.

В обвинувальному акті формулювання обвинувачення викладено у скороченій, стислій формі, без зазначення місця перебування учасників до вчинення активних дій обвинуваченої, спрямованих на реалізацію умислу на умисне протиправне заподіяння смерті двох осіб.

Формулювання обвинувачення не містить посилання на обставини, за яких між обвинуваченою та потерпілими виник конфлікт, та з якого приводу, що також вказувало б на спрямованість її умислу.

Як вказано обвинувальному акті, дії щодо потерпілого ОСОБА_3 . ОСОБА_1 вчинила, маючи умисел на позбавлення життя двох осіб. Водночас, і у викладі фактичних обставин, і в формулюванні обвинувачення зазначено, що дії у відношенні потерпілої ОСОБА_1 обвинувачена вчинила продовжуючи свої злочинні дії направлені на позбавлення життя особи. Тобто в обвинувальному акті суперечливо викладено суб`єктивну сторону інкримінованого злочину в тій частині, чи дії у відношенні обох потерпілих були охоплені єдиним умислом обвинуваченої на позбавлення життя двох осіб, чи був умисел на позбавлення життя одного потерпілого, а потім іншого.

Викладаючи обвинувачення у незакінченому замаху на вбивство двох осіб, слідчий зазначив, що обвинувачена не виконала усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від її волі, у зв`язку з активним опором потерпілих та втручанням свідка.

Однак, згідно формулюванню обвинувачення ОСОБА_1 кожному потерпілому спричинила легкі тілесні ушкодження, з короткочасним розладом здоров`я, тобто вчинила дії щодо замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_3 , а потім через деякий час вчинила замах на вбивство своєї матері ОСОБА_2 .

При цьому, в обвинувальному акті не зазначено фактичних обставин, за яких ОСОБА_1 намагалася вчинити якісь конкретні дії для доведення свого умислу до кінця, а потерпілі та свідок створили для неї непереборні перешкоди, через які вона не змогла вчинити ці дії та довести умисел до кінця.

Фактично висунуте обвинувачення ОСОБА_1 сформульоване як обвинувачення у закінченому замаху на вчинення кримінального правопорушення. Отже, виклад диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується обвинуваченій ОСОБА_1 , не відповідає фабулі обвинувачення в цій частині.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі, об`єктивної та суб`єктивної сторони, а також кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

За таких обставин, відсутність в обвинувальному акті відповідної правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, що, безперечно, порушує право особи на захист.

Також, в обвинувальному акті зазначено, що відсутні обставини, які обтяжують покарання відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України.

Проте, потерпіла ОСОБА_2 є матір`ю обвинуваченої ОСОБА_1 , отже має місце пункт 6-1 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, тобто вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винна перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Зазначені обставини, в сукупності, вказують на невідповідність обвинувального акта вимогам частини 2 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, а також складення обвинувального акта та направлення його до суду з порушенням права обвинуваченої на захист.

Виявлені невідповідності обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Оскільки зазначені невідповідності обвинувального акта вимогам статті 291 Кримінального процесуального кодексу України виявлені на стадії підготовчого судового засідання, суд має діяти відповідно до вимог пункту 3 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України.

За таких обставин, суду належить прийняти рішення, яким повернути прокурору обвинувальний акт, оскільки він не відповідає вимогам статті 291 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 21, 291, 314 Кримінального процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Повернути прокурору Балаклійського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області Кривичу І. В. обвинувальний акт, затверджений 25.03.2020, у кримінальному провадженні № 12020220190000114 за обвинуваченням ОСОБА_1 у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 3 статті 15, пунктом 1 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України.

2. Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: В. В. Овдієнко

Судді: І. В. Вельможна

В. В. Філіп`єва