Ухвала суду № 100391459, 16.10.2021, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4537/21

Провадження № 1-кс/345/1136/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2021 року м. Калуш

Слідчий суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Якимів Р.В., за участю секретаря судового засідання Баран В.В., прокурора Калуської місцевої прокуратури Площанської Н.А.,підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника – Іваніва О.Б., законного представника ОСОБА_2 ,розглянувши клопотання старшого слідчого слідчого відділення Калуського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області капітана поліції Кащія Романа Миколайовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке надійшло до суду 16.10.2021, -

ВСТАНОВИВ:

старший слідчий слідчого відділення Калуського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області капітан поліції Кащій Р.М. за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 14.10.2021 близько 19 год.40 хв., неповнолітній водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував мотоциклом марки «KAWASAKI ZR-S», vin: НОМЕР_1 та рухався лівою смугою по дорозі із одностороннім рухом, яка має дві смуги руху в одному напрямку, по вул. Богдана Хмельницького що у м. Калуші, у напрямку вул. Стуса.В той час, в районі розташування будинку №59 по вул. Б. Хмельницького, на пішохідний перехід, який позначений дорожньою розміткою 1.14.1 (нерегульований пішохідний перехід) на проїзній частині дороги та дорожнім знаком 5.35.1 (пішохідний перехід), вийшла малолітній пішохід, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із своєю матір`ю ОСОБА_4 та стала перетинати дорогу із права на ліво, відносно руху вказаного транспортного засобу. При наближенні до пішохідного переходу, неповнолітній водій мотоцикла марки «KAWASAKI ZR-S», vin: НОМЕР_1 – ОСОБА_1 , проявив неуважність, відволікся від керування транспортним засобом, не встежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зупинився, щоб дати дорогу малолітньому пішоходу ОСОБА_3 , здійснив на неї наїзд.

При цьому неповнолітній водій ОСОБА_1 не виконав Правила дорожнього руху України, а саме:

п.1.3., який вказує, що учасники дорожнього руху зобовязані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

п. 1.5, який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.3 «б», який вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;

п. 2.3 «д», не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

п. 18.1, який вказує, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

У результаті порушення ОСОБА_1 , Правил дорожнього руху відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої малолітня пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, що спричинили смерть.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть малолітньої потерпілої ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Вказана підозра обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами огляду місця події, протоколом проведення обшуку, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_4 , протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_5 , протоколом допиту свідка ОСОБА_6 , протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , протоколом огляду речей, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 та іншими матеріалами кримінального провадження.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст.183, 184 КПК України.

Факт надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, що його обґрунтовують, більше ніж за три години до по початку розгляду цього клопотання слідчим суддею, посвідчений підписом підозрюваного на примірнику клопотання, поданому суду.

В судовому засіданні прокурор просить клопотання задоволити, оскільки ОСОБА_1 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та на даний час наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Захисник Іванів О.Б. просить застосувати до ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт, оскільки останній являється неповнолітнім, раніше не притягався до кримінальної відповідальності. Крім того, прокурором не наведено підстав, які б не давали можливості застосувати до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу як і не доведено підстав, передбачених п.3 ч.2 ст.183 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його законний представник ОСОБА_2 підтримали думку свого захисника.

Заслухавши думку прокурора, який просить задоволити клопотання старшого слідчого СВ Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Кащія Р.М. у зв`язку з існуванням, визначених ст.177 КПК України, ризиків; думку підозрюваного, захисника, вивчивши копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

При обранні запобіжного заходу повинні враховуватись одночасно його мета (ч.1 ст.177 КПК), підстави (ч.2 ст.177 КПК) та інші передбачені законом обставини (ст.178 КПК). Згідно з ч.2 ст.177 КПК підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

ОСОБА_1 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть малолітньої потерпілої ОСОБА_3 ..

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 14.10.2021 близько 19 год.40 хв., неповнолітній водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував мотоциклом марки «KAWASAKI ZR-S», vin: НОМЕР_1 та рухався лівою смугою по дорозі із одностороннім рухом, яка має дві смуги руху в одному напрямку, по вул. Богдана Хмельницького що у м. Калуші, у напрямку вул. Стуса.В той час, в районі розташування будинку №59 по вул. Б. Хмельницького, на пішохідний перехід, який позначений дорожньою розміткою 1.14.1 (нерегульований пішохідний перехід) на проїзній частині дороги та дорожнім знаком 5.35.1 (пішохідний перехід), вийшла малолітній пішохід, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із своєю матір`ю ОСОБА_4 та стала перетинати дорогу із права на ліво, відносно руху вказаного транспортного засобу. При наближенні до пішохідного переходу, неповнолітній водій мотоцикла марки «KAWASAKI ZR-S», vin: НОМЕР_1 – ОСОБА_1 , проявив неуважність, відволікся від керування транспортним засобом, не встежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зупинився, щоб дати дорогу малолітньому пішоходу ОСОБА_3 , здійснив на неї наїзд.

При цьому неповнолітній водій ОСОБА_1 не виконав Правила дорожнього руху України, а саме:

п.1.3., який вказує, що учасники дорожнього руху зобовязані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

п. 1.5, який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.3 «б», який вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;

п. 2.3 «д», не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

п. 18.1, який вказує, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

У результаті порушення ОСОБА_1 , Правил дорожнього руху відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої малолітня пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, що спричинили смерть.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть малолітньої потерпілої ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як зазначено в ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 37 Конвенції про права дітей та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`знення.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція частини 2 ст.286 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років .

Між тим слід зазначити, що виключно тяжкість вчиненого особою кримінального правопорушення, на чому наполягає слідчий у клопотанні, яке підтримав прокурор, не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який, у відповідності до ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом.

Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Так, пункт 79 рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» передбачає, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

У ст. 37 Конвенції про права дітей акцентується увага на те, щоб кожна дитина не була позбавлена волі незаконним або свавільним чином. Арешт, затримання чи тюремне ув`язнення дитини здійснюється згідно з законом та використовується лише як крайній захід протягом найкоротшого відповідного періоду часу [6, с. 47].

Тримання під вартою має застосовуватись до неповнолітнього лише у виняткових випадках як крайня міра, з визначенням якомога коротших термінів такого тримання та із забезпеченням періодичного перегляду через короткі проміжки часу підстав для його застосування чи продовження (Рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Ассенов та інші проти Болгарії").

Слідчий суддя приймає до уваги існування ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, згідно якого підозрюваний, зважаючи на тяжкість покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, те, що, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Проте вказаним ризикам можливо запобігти шляхом заборони залишати житло та покладення відповідного контролю на органи внутрішніх справ за місцем його проживання.

Разом з тим слідчому судді належними доказами не доведено існування ризиків щодо того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, буде незаконно впливати на свідків, оскільки на даному етапі досудового розслідування свідки допитані, допитаний і потерпілий.

Таким чином, слідчий суддя ,враховуючи вищенаведене,а також те,що він є неповнолітньою особою, приходить до висновку, що слідчим у клопотанні не наведено та належним чином не обґрунтовано підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу.

Крім того в судовому засіданні не доведено обставин, викладених у п.3 ч.2 ст.183 КПК України, виключно при наявності яких може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Виходячи із зазначеного, оцінюючи в сукупності обставини вчиненого кримінального правопорушення та матеріали кримінального провадження, вважаю, що слідчий та прокурор належним чином не довели неможливість застосування до підозрюваного, зважаючи на дані про його особу,його вік ,вважаю вказаний запобіжний захід невмотивовано жорстким.

У відповідності до положень ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину ,однак, при цьому слід також враховувати особисті обставини його життя,а саме вік підозрюваного, його соціальні зв`язки ,його позитивну характеристику по місцю проживання та по місцю навчання,на ОСОБА_8 обліку у психіатра та нарколога не числиться,та те, що раніше до кримінальної відповідальності не притягався. Також суд враховує, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, навчається у ВПУ «7.

З урахуванням викладеного та оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, з метою забезпечення належного проведення досудового розслідування, явки даної особи для надання показань тощо, приходжу до висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про застосовування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважаю за необхідне застосувати відносно останнього запобіжний захід у виді домашнього арешту, шляхом заборони підозрюваному цілодобово залишати своє житло.

Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та унеможливить вчинення нових злочинів.

Крім того, суд звертає увагу, що у разі порушення підозрюваним умов застосування такого запобіжного заходу як домашній арешт, слідчим у відповідності до вимог ст. 200 КПК України може бути подано до слідчого судді клопотання про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою.

Згідно ч. 3 ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, який був затриманий, негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.177, 178, 181,184,186,193,194 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділення Калуського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області капітана поліції Кащія Романа Миколайовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,студента 3-го курсу ВПУ№7 м. Калуш, раніше не судимого, запобіжний захід у виді домашнього арешту, на строк 60 днів.

Заборонити ОСОБА_1 цілодобово залишати житло по місцю його проживання по АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора чи слідчого.

Строк дії ухвали з 16.10.2021 року до 14.12.2021 року включно.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Підозрюваного ОСОБА_1 негайно доставити до місця проживання за адресою АДРЕСА_1 і звільнити з-під варти.

Ухвала підлягає негайному виконанню Калуським РВП ГУНП в Івано -Франківській області.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення.

Повний текст ухвали складено о 15.00 год. 18.10.2021 р.

Слідчий суддя