Рішення № 100388977, 19.10.2021, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2062/21

Провадження № 2/545/1017/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2021 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Потетій А.Г.,

при секретарці - Данко А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Полтавська районна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Полтавська районна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , мати позивача, про що 06.11.2000 р. Абазівською сільською радою Полтавського району Полтавської області видано свідоцтво про смерть НОМЕР_1 , про що зроблено актовий запис № 34.

Позивач в 2021 році звернувся до Полтавської районної державної нотаріальної контори із заявою про оформлення спадщини після своєї матері, але після вивчення поданих матеріалів нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.07.2021 року. Причиною для цього слугувало відсутність правовстановлюючих документів щодо належності житлового спадкодавцеві. Згідно п. 4.14, п. 4.15, п. 4.20 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ 22.02.2012 р. № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно проводиться нотаріусом після встановлення кола спадкоємців, подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та наданих документів вимогам чинного законодавства.

До спадкового майна, яке належало спадкодавцю до дня її смерті відноситься житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 . В даному будинку позивач зареєстрований і весь час проживає.

Головним доказом належності спадкового будинку ОСОБА_2 є виписка від 16.06.2021 р. з погосподарської книги № 1, особовий рахунок № НОМЕР_2 де вказано, що за померлою ОСОБА_2 значиться житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Крім того, збереглося свідоцтво на забудову індивідуальної садиби № 122 від 19 березня 1974 року, яким було надано дозвіл спадкодавцю збудувати житловий будинок з господарськими спорудами.

Спадковий житловий будинок з господарськими будівлями був побудований у 1979 році, а реконструйований в 1990 році (згідно технічного паспорту), а на той час, як зазначено в Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р., погосподарські книги були особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР). Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. Таким чином, слід вважати доведеним факт належності ОСОБА_2 на праві власності житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорту, що виготовлений станом на 07. 06. 2021 р. Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району» спадкове майно в АДРЕСА_1 складається з житлового будинку “А-1,а.а1” загальною площею 66,5 м. кв., літньої кухні “Б,б”, сараю “Б1”, навісу (тимчасовий) “б1”, навісу (тимчасовий) “б4”, сараю “б2”, погребу “б3”, вбиральні “В”, воріт з хвірткою №1, огорожі №2, 5 водогону №3, вигребу №4. Всі будівлі збудовані та реконструйовані до 1992 року, тобто згідно ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» об`єкти, розташовані на територіях сільських рад, і які закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, а саме: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови не приймаються в експлуатацію за загальним порядком.

За даними Архітектурно-будівельного висновку про технічний стан житлового будинку та господарських будівель, будинок розташований на ділянці без порушення ДБН Б.2.2-12:2019 “Планування і забудова територій”. Технічний стан основних конструктивних елементі житлового будинку задовільний. Житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 придатні для подальшої експлуатації за призначенням.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Неможливість оформлення свідоцтва про право на спадщину позбавляє спадкоємців за заповітом можливості вільно розпоряджатися майном.

За таких обставин позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, від представника позивача – адвоката Савчука О.В. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позов підтримали та прохали задовольнити.

Від представника відповідача Виконавчого комітету Полтавської міської ради до суду надійшов відзив на позов у якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом після матері, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 , посилаючись на те, що відповідно до змісту ст. 15 Цивільною кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, дана стаття визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням йото володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права с підставою для звернення особи до суду за захистом цього (порушеного) права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. 3 ЦПК України).

Яким чином Виконавчий комітет Полтавської міської ради порушив, не визнав або ж певним чином оспорив суб`єктне право позивача - ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_3 в позовній заяві жодним чином не пояснив.

Разом з тим звертаючись до Закону України «Про місцеве самоврядування» ч. 1 ст. 10 зазначає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 цього ж закону - представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради зазначає ч. 5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування». Відповідно до ч. 2 ст. 54 відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила.

З огляду на вищевказане, можна дійти висновку, що Виконавчий комітет Полтавської міської пади не може бути стороною майнових правовідносин спадкування.

Так як позивачем не надано до суду жодних належних доказів наявності порушеного права, доказів, які б свідчили про порушення його прав відповідачем - Виконавчим комітетом Полтавської міської ради - даний позов задоволенню не підлягає.

Більше того. ч. 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, що респондується з відповідним роз`ясненням Верховного Суду України, викладеним у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де вказано, що в порядку окремою провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факт и породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Разом з цим, слід звернути увагу, що відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. №7 встановлено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. При розгляді справ про спадкування спадкоємець має право звернутись в суд з заявами про встановлення фактів, які перешкоджають прийняти спадщину, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Тобто заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, адже в даному випадку позивач просить визнати за ним право власності, а не встановити юридичний факт, який може вплинути на його спадкові права.

До того ж, позивачем обраний невірний спосіб захисту, оскілки прохальна частина позовної заяви містить вимогу щодо визнання права власності на спадкове майно, натомість суд наділений повноваженнями визначати факт, факт може бути або встановлений або невстановлений. Так як додатком № 2 до позовної заяви зазначено, що нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно, є підстави вважати, що перш за все необхідно встановити факт належності правовстановлюючого документа, аби захистити свої спадкові права.

Так, виконавчий комітет Полтавської міської ради звертає увагу, що позивачем було заявлено вимогу про визнання права власності у порядку спадкування, з огляду на відсутність обставин, що свідчать про неможливість усунення перешкоди для оформлення спадкових прав позивача у нотаріальному порядку окрім як задоволення вимоги позивача про визнання права власності у порядку спадкування, в даному випадку свідчить також про неналежний спосіб захисту свого, на думку позивача, порушеного права, а відтак, приходимо до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання за ОСОБА_1 права власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 на житловий будинок загальною площею 66.5 кв.м, на території АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягають.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не надано до суду жодних належних доказів наявності порушеної о права, доказів, які б свідчили про порушення його прав відповідачем - Виконавчим комітетом Полтавської міської ради.

Від представника третьої особи – Полтавської районної державної нотаріальної контори до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, не заперечили проти задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку що позов підлягає до задоволення.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , мати позивача, про що 06.11.2000 року Абазівською сільською радою Полтавського району Полтавської області видано свідоцтво про смерть НОМЕР_1 , про що зроблено актовий запис № 34.

Позивач в 2021 році звернувся до Полтавської районної державної нотаріальної контори із заявою про оформлення спадщини після своєї матері, але після вивчення поданих матеріалів нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.07.2021 року. Причиною для цього слугувало відсутність правовстановлюючих документів щодо належності житлового спадкодавцеві. Згідно п. 4.14, п. 4.15, п. 4.20 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ 22.02.2012 р. № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно проводиться нотаріусом після встановлення кола спадкоємців, подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та наданих документів вимогам чинного законодавства.

До спадкового майна, яке належало спадкодавцю до дня її смерті відноситься житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 . В даному будинку позивач зареєстрований і весь час проживає.

Головним доказом належності спадкового будинку ОСОБА_2 є виписка від 16.06.2021 р. з погосподарської книги № 1, особовий рахунок № НОМЕР_2 де вказано, що за померлою ОСОБА_2 значиться житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Крім того, збереглося свідоцтво на забудову індивідуальної садиби № 122 від 19 березня 1974 року, яким було надано дозвіл спадкодавцю збудувати житловий будинок з господарськими спорудами.

Спадковий житловий будинок з господарськими будівлями був побудований у 1979 році, а реконструйований в 1990 році (згідно технічного паспорту), а на той час, як зазначено в Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р., погосподарські книги були особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР). Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. Таким чином, слід вважати доведеним факт належності ОСОБА_2 на праві власності житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 .

Згідно технічного паспорту, що виготовлений станом на 07.06.2021 року Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району» спадкове майно в АДРЕСА_1 складається з житлового будинку “А-1,а.а1” загальною площею 66,5 м. кв., літньої кухні “Б,б”, сараю “Б1”, навісу (тимчасовий) “б1”, навісу (тимчасовий) “б4”, сараю “б2”, погребу “б3”, вбиральні “В”, воріт з хвірткою №1, огорожі №2, 5 водогону №3, вигребу №4. Всі будівлі збудовані та реконструйовані до 1992 року, тобто згідно ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» об`єкти, розташовані на територіях сільських рад, і які закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, а саме: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови не приймаються в експлуатацію за загальним порядком.

За даними Архітектурно-будівельного висновку про технічний стан житлового будинку та господарських будівель, будинок розташований на ділянці без порушення ДБН Б.2.2-12:2019 “Планування і забудова територій”. Технічний стан основних конструктивних елементі житлового будинку задовільний. Житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 придатні для подальшої експлуатації за призначенням.

Відповідно до ст.316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщина і не припинилися в наслідок його смерті.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно , зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У відповідності до п.4.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання право встановлювальних документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Щодо доводів представника відповідача про те, що Виконавчий комітет Полтавської міської ради не є належним відповідачем по справі то, як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 квітня 2020 року по справі № 352/382/18 (провадження № 61-40424св18) позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Таким чином у даній справі, за аналогією права, за відсутності інших спадкоємців, відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав.

На підставі викладеного суд вважає позов таким , що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 30, 78-80, 141, 258 – 268, 280-283, 284, 352 ЦПК України, ст. ст. 11, 15-16, 328, 346, 355-357, 370, 1268, 1270 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), в порядку спадкування за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок “А-1,а,а1” загальною площею 66,5 м. кв., літню кухню “Б,б”, сарай “Б1”, навіс (тимчасовий) “б1”, навіс (тимчасовий) “б4”, сарай “б2”, погріб “б3”, вбиральню “В”, ворота з хвірткою № 1, огорожу № 2, 5 водогін № 3, вигріб № 4, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя: А.Г. Потетій