Ухвала суду № 100388695, 09.09.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6704/21

Провадження №4-с/369/98/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Бікус С.Ю.,

за участі:

представника скаржника: Крачок О.В.,

представник особи дії якої оскаржуються: Єжова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Заступник директора Департаменту Начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовський Р.Ю., третя особа:, ПАТ Акціонерний банк «Синтез», на дії посадової особи органу державної виконавчої служби, -

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2021 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області, суб`єкт оскарження: Заступник директора Департаменту Начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовський Р.Ю., третя особа: ПАТ Акціонерний банк «Синтез», на дії посадової особи органу державної виконавчої служби.

В обґрунтування зазначених вимог заявник посилається на те, що у провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП №25739605 з примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області №2-2990/09р. від 18 листопада 2009 року про стягнення солідарно зокрема із ОСОБА_1 на користь АБ «Синтез» заборгованості у розмірі 33 853 003,47 грн., 1700 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В ході виконання зазначеного вище виконавчого листа державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Вовченком О.В. було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №25739605 від 08 серпня 2011 року. Відповідно до якої стягнуто з боржника ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 виконавчий збір у розмірі 3 385 473,35 грн.

Скаржник у поданій скарзі відзначає, що у ході здійснення виконавчого провадження на все належне йому рухоме та нерухоме майно було накладено арешт.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано Заступника директора Департаменту, Начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименко Р.В. розглянути питання, щодо зняття арештів з усього рухомого та нерухомого майна, коштів, яке належить ОСОБА_1 , накладених у виконавчому провадженні ВП №25739605 із примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області №2-2990/09 від 18 листопада 2009 року про стягнення солідарно зокрема із ОСОБА_1 на користь АБ «Синтез» заборгованості у розмірі 33 853 003,47 грн., 1700 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Однак, станом на момент звернення до суду із скаргою, відповідно до витягу з реєстру, арешт на все належне ОСОБА_1 рухоме та нерухоме майно є все ще чиним та не зняте.

Скаржник зазначає, що згідно відповіді відділу з примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №18772-26-19/20 від 13 серпня 2019 року, що станом на момент надання відповіді на його думку у відділі відсутні будь-які рішення суду про зняття арешту з майна боржника.

08 травня 2021 року, скаржником було отримано відповідь №3768/Б-8263/20.1 від 15 квітня 2021 року за підписом заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. за змістом якої було відмовлено в знятті арештів, так як відсутні підстави зняття арештів в зв`язку з тим, що виконавчий збір скаржником не виплачено, здійснити контроль за діями державного виконавця не є можливим, так як матеріали виконавчого провадження знищенні, рішення щодо зняття арештів у департаменту відсутні.

На підставі вище наведеного, ОСОБА_1 вважає такі дії заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. незаконними.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги скарги підтримав, просив суд задовольнити у повному обсязі.

Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судовому засіданні вимоги скарги не визнав та просив суд відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час проведення судового засідання був повідомлений у встановленний чиним законодавством термін.

Відповідно до положень ст.ст. 447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд, переконавшись у відсутності перешкод у розгляді скарги, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Як вбачається і матеріалів справи, у провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП №25739605 з примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області №2-2990/09 р. від 18 листопада 2009 року про стягнення солідарно зокрема із ОСОБА_1 на користь АБ «Синтез» заборгованості у розмірі 33 853 003,47 грн., 1700 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В ході виконання зазначеного вище виконавчого листа державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Вовченком О.В. було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №25739605 від 08 серпня 2011року.

Відповідно до якої стягнуто з боржника ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 виконавчий збір у розмірі 3 385 473,35 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано Заступника директора Департаменту, Начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименко Р.В. розглянути питання, щодо зняття арештів з усього рухомого та нерухомого майна, коштів, яке належить ОСОБА_1 , накладених у виконавчому провадженні ВП №25739605 із примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області №2-2990/09 від 18 листопада 2009 року про стягнення солідарно зокрема із ОСОБА_1 на користь АБ «Синтез» заборгованості у розмірі 33 853 003,47 грн., 1700 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Станом на момент звернення до суду із скаргою, відповідно до витягу з реєстру, арешт на все належне ОСОБА_1 рухоме та нерухоме майно є все ще чиним та не зняте.

Скаржник зазначає, що згідно відповіді відділу з примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №18772-26-19/20 від 13 серпня 2019 року, що станом на момент надання відповіді на його думку у відділі відсутні будь-які рішення суду про зняття арешту з майна боржника.

08 травня 2021 року, скаржником було отримано відповідь №3768/Б-8263/20.1 від 15 квітня 2021 року за підписом заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. за змістом якої було відмовлено в знятті арештів, так як відсутні підстави зняття арештів в зв`язку з тим, що виконавчий збір скаржником не виплачено, здійснити контроль за діями державного виконавця не є можливим, так як матеріали виконавчого провадження знищенні, рішення щодо зняття арештів у департаменту відсутні.

Строк на пред`явлення постанови про стягнення виконавчого збору по ВП №25739605 від 08 серпня 2011року пропущено.

У зв`язку із знищенням матеріалів виконавчого провадження ВП № 25739605 слід розуміти, що і постанова про стягнення із Боржника виконавчого збору також була знищена, тобто і виконавчий документ на сьогодні відсутній, однак арешти з рухомого та нерухомого майна не зняті.

Також слід зазначити, стягувач (суб`єкт скарження) пропустив строк на пред`явлення виконавчого документу - постанови про стягнення виконавчого збору №25739605 від 08 серпня 2011 року про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору, оскільки після винесення такої постанови стягувач не пред`являв її до виконання, не звертався із заявою про поновлення такого строку, що не заперечувалось і представником стягувача, матеріали виконавчого провадження ВП№25739605 знищені, а тому зазначені вище арешти нерухомого та рухомого майна, коштів накладені у ВП №25739605 є, такими що порушують право власності заявника.

Як вбачається із матеріалів справи, 13 червня 2014 року строк на пред`явлений постанови про стягнення виконавчого збору по ВП №25739605 закінчено, оскільки відомостей про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання з матеріалів справи не вбачається.

Проте суд звертає увагу на той факт, що закінчення строку пред`явлення документу до виконання не свідчить про відсутність зобов`язання. В матеріалах цивільної справи відсутні докази сплати скаржником ОСОБА_1 вищезазначеного боргу у виконавчому провадженні №25739605 у добровільному порядку, як про це зазначав представник скаржника. Виконавчий збір у виконавчому провадженні №25739605 не сплачено, що не заперечувалось представником скаржника у судовому засіданні, даних про скасування постанови про стягнення виконавчого збору матеріали справи не містять.

Відповідно до положень ст.ст. 447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно частини 4 статті 81 ЦПК України - у разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

За правилами ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення з-під арешту.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішення, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання.

Згідно Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний використовувати наданні йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

На час розгляду справи виконавче провадження завершене, що унеможливлює звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

З огляду на зазначене вище слід зробити висновок, що стягувач (Суб`єкт скарження) пропустив строк на пред`явлення виконавчого документу - постанови про стягнення виконавчого збору по ВП №25739605 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору, після пропущення такого строку повторно не звертався із заявою про відкриття виконавчого провадження, як і не звертався із заявою щодо поновлення такого строку, матеріали виконавчого провадження ВП №25739605 знищені, а тому зазначені вище арешти нерухомого та рухомого майна, накладені по ВП №25739605 порушують право власності скаржника.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно скаржника, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та те, що скаржник не може захистити своє порушене право, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог скарги та необхідність захисту їх права шляхом: зобов`язати Заступника директора Департаменту, Начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименко Р.В. розглянути питання, щодо зняття арештів з усього рухомого та нерухомого майна, коштів, яке належить ОСОБА_1 , накладених у виконавчому провадженні ВП №25739605 із примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-2990/09 р. від 18 листопада 2009 року про стягнення солідарно зокрема із ОСОБА_1 на користь АБ «Синтез» заборгованості у розмірі 33 853 003,47 грн., 1700 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 259, 260, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу - задовольнити частково.

Зобов`язати Заступника директора Департаменту, Начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. розглянути питання, щодо зняття арештів з усього рухомого та нерухомого майна, коштів, яке належить ОСОБА_1 , накладених у виконавчому провадженні ВП №25739605 із примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-2990/09 р. від 18 листопада 2009 року про стягнення солідарно зокрема із ОСОБА_1 на користь АБ «Синтез» заборгованості у розмірі 33 853 003,47 грн., 1700 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У решті скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області.

Суддя І.О. Фінагеєва