Рішення № 10038508, 01.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.10                                                                                           Справа№ 15/63

за позовною заявою приватного підприємства "Карен", м.Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Російське підприємство "Технобуд", м.Львів

про стягнення 220 785, 14 грн.                                                   

Суддя Т.Костів

при секретарі Ю.Качур

Представники

Від позивача: Рісний М.Б. - представник

Від відповідача: Дубик В.Я. - юрисконсульт

Суть спору: Позов заявлено приватним підприємством "Карен", м.Львів до товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Російське підприємство "Технобуд", м.Львів про стягнення 220 785, 14 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 22.04.2010 р. Цією ж ухвалою зобов'язано сторони долучити ряд документів необхідних для вирішення спору. Ухвалою суду від 22.04.2010 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 11.05.2010 року.

Представникам сторін роз'яснювались їхні права та обов'язки згідно зі ст.22 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підств, викладених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що між позивачем та відповідачем укладено договір №23 від 15.07.2009 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати роботи з затирання верхнього шару підлоги промислового призначення на об'єкті відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані позивачем роботи. Проте, відповідач взятих на себе зобов'язань належним чином не виконав. Крім того, сторони уклали договір № 29 від 06.08.2009 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати роботи з обробки промислового бетонного покриття за типом антислизького на об'єкті відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи. Однак, оплату за виконані позивачем роботи здійснив частково. Внаслідок таких дій у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 187770, 00 грн.. За неналежне виконання умов договору позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 18 777, 00 грн., інфляційні витрати в розмірі 11 710, 23 грн. та три проценти річних в розмірі 2527, 91 грн.. Просить позов задоволити.

В судових засіданнях представник відповідача позовні вимоги заперечив частково з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Ствердив, зокрема, що штраф нараховано позивачем безпідставно, оскільки, виконуючи додаткові роботи, позивач не узгодив їх проведення з відповідачем. Крім того, відповідач заявив клопотання про розстрочення виконання рішення терміном на один рік.

Розглянувши матеріали справи, подані докази в їх сукупності, заслухавши представників сторін суд встановив наступне.

15 липня 2009 року товариство з обмеденою відповідальністю спільне українсько-російське підприємство «Технобуд»та приватне підприємство «Карен»уклали договір № 23 (далі - договір 1). Згідно з умовами договору 1, відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов’язання виконати роботи з затирання верхнього шару підлоги промислового призначення на об’єкті за адресою: Івано-Франківська область, Яремчанський район, с. Поляниця, Паркінг №1, відповідно до технічного завдання та проектної документації, наданої відповідачем, а також згідно узгоджених технічних завдань між позивачем та відповідачем, відображених у договорі 1. Відповідач зобов’язується прийняти предмет договору 1, оплатити роботи, а також виконати дії, зазначені в договорі 1, згідно з правилами, що вказані у ньому. Прогнозована загальна вартість замовлення, як випливає з п.3 §4 договору 1, становить 126000,00 грн., враховуючи ПДВ.

Після завершення робіт проводиться технічне приймання і виписується податкова накладна за виконані роботи на вартість, що випливає з договору 1. Термін сплати –3 дні з дати складання акту приймання виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом липня-листопада 2009 року за договором 1 позивачем на користь відповідача виконано підрядних робіт на загальну суму 263610, 00 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт: № 1 від 20.07.2009р. на загальну суму 30690, 00 грн.; № 2 від 03.08.2009р. на загальну суму 31500, 00 грн.; № 3 від 04.08.2009р. на загальну суму 28800, 00 грн.; № 4 від 17.09.2009р. на загальну суму 8100, 00 грн.; № 5 від 06.10.2009р. на загальну суму 88200, 00 грн.; № 6 від 03.11.2009р. на загальну суму 25920, 00 грн.; № 7 від 19.11.2009р. на загальну суму 50400, 00 грн.; а також актами про приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 20.07.2009р. за липень 2009 року; № 2 від 03.08.2009р. за серпень 2009 року; № 3 від 04.08.2009р. за серпень 2009 року; № 4 від 17.09.2009р. за вересень 2009 року; № 5 від 06.10.2009р. за жовтень 2009 року; № 5 від 03.11.2009р. за листопад 2009 року; № 6 від 19.11.2009р. за листопад 2009 року.

6 серпня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 29 (далі - договір 2). Відповідно до умов договору 2, відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов’язання виконати роботи з обробки промислового бетонного покриття за типом антислизького на об’єкті за адресою: Івано-Франківська область, Яремчанський район, с. Поляниця, Паркінг №1, відповідно до технічного завдання та проектної документації, наданої відповідачем, а також згідно узгоджених технічних завдань, відображених у договорі 2. Відповідач зобов’язується прийняти предмет договору 2, оплатити роботи, а також виконати дії, зазначені в договорі 2, згідно з правилами, що вказані у ньому. Прогнозована загальна вартість замовлення, як випливає з п.3 §4 Договору, становить 75000, 00 грн., враховуючи ПДВ.

Після завершення робіт проводиться технічне приймання і виписується податкова накладна за виконані роботи на вартість, що випливає з договору 2. Термін сплати –3 дні з дати складання акту приймання виконаних робіт (п.1 §8 Договору).

Протягом липня-листопада 2009 року за договором 2 позивачем на відповідача виконано підрядних робіт на загальну суму 74940, 00 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт: № 1 від 17.09.2009р. на загальну суму 51690, 00 грн.; № 2 від 03.11.2009р. на загальну суму 23250, 00 грн.; а також актами про приймання виконаних підрядних робіт: № 1 від 17.09.2009р. за вересень 2009 року; № 2 від 17.09.2009р. за вересень 2009 року; № 3 від 03.11.2009р. за листопад 2009 року.

Таким чином, загалом позивачем на користь відповідача за період з липня по листопад 2009 року було виконано підрядних робіт на загальну суму 338550, 00 грн..

Однак, за твердженням позивача, відповідач лише частково оплатило виконані підрядні роботи, що підтверджується банківськими виписками: БВ-0000140 від 23.07.2009р. на загальну суму 20000, 00 грн.; БВ-0000150 від 10.08.2009р. на загальну суму 6 000, 00 грн.; БВ-0000156 від 20.08.2009р. на загальну суму 20000, 00 грн.; БВ-0000159 від 28.08.2009р. на загальну суму 5 000, 00 грн.; БВ-0000174 від 23.09.2009р. на загальну суму 50000, 00 грн.; БВ-0000191 від 16.10.2009р. на загальну суму 49 780, 00 грн..

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 187770, 00 грн.. Крім того, позивачем нараховано штраф у розмірі 18777, 00 грн., інфляційні втрати у розмірі 11710, 23 грн., а також три проценти річних у розмірі 2527, 91 грн..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Натомість договором 1 та договором 2, у п.2.2. встановлено, що виконавець платить замовнику штраф у випадку порушення договору з причин, які залежать від волі виконавця –в розмірі 10 % умовної оплати. З огляду на невизначеність терміну «умовна оплата», суд вважає неможливим стягнути з ТзОВ спільне українсько-російське підприємство «Технобуд»штраф, передбачений згаданими договорами. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач борг визнав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення стягнення заборгованості в сумі 202 008, 14 грн. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Крім того, суд вважає за можливе задоволити частково клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення та розстрочити виконання рішення на шість місяців рівними частинами. Згідно зі ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Стаття 48 ГПК України вказує, що витрати за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру”. У названому законі вказується, що оплата адвокатові проводиться на підставі договору між юридичною особою і адвокатом (ст.12). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.

В силу майнових відносин між адвокатом і клієнтом, при їх встановленні і виконанні повинні застосовуватись норми цивільного законодавства. Цивільний кодекс надає свободу сторонам у визначенні умов договору. Сума в договорі визначається за згодою сторін.

Таким чином укладення договору і оплата адвокату проводяться тільки за волею клієнта, а не в силу припису закону чи суду, і суми оплати адвокату повинні стягуватись з винної сторони не залежно від необхідності та обов’язковості участі адвоката при розгляді справи.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов’язання позивач був вимушений звернутись за правовою допомогою до адвоката. Таким чином, укладення з адвокатом договору про надання юридичних послуг було зумовлене неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за укладеним договором.

З аналізу Договору № 595 про надання юридичних послуг від 25.03.2010 року випливає, що надання цих послуг, та їх об’єм безпосередньо пов’язані із даною справою та її розглядом в господарському суді. Послуги адвоката оплачені в повному обсязі в розмірі 11 000, 00 грн. позивачем відповідно до платіжного доручення № 2824 від 22.04.2010 року.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 43, 49, 82, 84, 116-117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Російського підприємства "Технобуд" (79017, м.Львів, вул.О.Басараб, 11-А/8, код ЄДРПОУ 13815583) на користь приватного підприємства "Карен" (79069, м.Львів, вул.Зелена, 301, код ЄДРПОУ 30649685) 187 770, 00 грн. основного боргу, 11710, 23 грн. інфляційних витрат, 2527, 91 трьох процентів річних, 10065, 00 грн. витрат на адвокатську допомогу, 2 020, 19 грн. державного мита та 176, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Розстрочити виконання рішення на шість місяців рівними частинами по 35 711, 61 грн. щомісячно.

4. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

5. В задовленні решти позовних вимог відмовити.

Суддя