Ухвала суду № 100383953, 19.10.2021, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 161/12672/21 Провадження №1-кс/167/8/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2021 Слідчий суддя Рожищенського районного суду Волинської області Сіліч І. І., з участю: секретаря судового засідання Матвійчук Л. О., особи, яка подала скаргу - ОСОБА_1 , прокурора - Бурко О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Волинської обласної прокуратури Тимчука В.В.,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року передано матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Волинської обласної прокуратури Тимчука В.В., що полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за повідомленням від 13 липня 2021 року, на розгляд Рожищенському районному суду Волинської області.

В обгрунтування скарги ОСОБА_1 вказує, що 13 липня 2021 року вона разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулась до керівника Волинської обласної прокуратури Тимчука В.В. із повідомленням про вчинення групою слідчих, прокурорами, суддями Волинського апеляційного суду, Рівненського, Тернопільського, Ківерцівського, Маневицького районних судів, Луцького міськрайонного суду та працівниками безоплатної правової допомоги кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 367, ч. 1 ст. 396 Кримінального кодексу України (далі – КК). Зазначає, що у повідомленні про кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вказала, що 25 січня 2021 року суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Полюшко А.В. не відвела прокурора Марценюка І.О. та захисника Ханзерук В.А., а 26 січня 2021 року з участю цього ж прокурора – наклала арешт на майно ОСОБА_4 (5 квартир). 7 липня 2021 року суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Камінська К.О. не визнала ОСОБА_3 та ОСОБА_2 цивільними позивачами, не розглядає клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_5 та не повертає обвинувальний акт прокурору. Проте, у порушення ст. 214 КПК, ОСОБА_1 ніхто не повідомив про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не розпочато досудове розслідування, тому ОСОБА_1 просить зобов`язати керівника Волинської обласної прокуратури забезпечити внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати досудове розслідування та визнати її, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 потерпілими.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 вимоги скарги підтримала в повному обсязі, просила її задовольнити, давала пояснення близькі за змістом до обгрунтувань скарги.

Представник Волинської обласної прокуратури Бурко О.М. - під час розгляду скарги, вимоги ОСОБА_1 не визнав та зазначив, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення, а із повідомлення ОСОБА_1 не встановлено об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення вказаними у заяві особами кримінальних правопорушень. Крім того, вказане повідомлення скеровано НАБ України для розгляду в межах повноважень до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Луцьку.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення заявника та прокурора, оцінивши обставини, що викладені в скарзі, дослідивши додані до неї матеріали, дійшов таких висновків.

Положенням ч. 1 ст. 214 КПК передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає, зокрема, у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 214, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено, що 13 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Волинської обласної прокуратури із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 367, ч. 1 ст. 396 КК, в тому числі, слідчими ГУНП України у Волинській області, прокурорами Волинської обласної прокуратури, суддями Луцького міськрайонного суду, Ківерцівського та Маневицького районних судів, Волинського, Рівненського та Тернопільського апеляційних судів, працівниками безоплатної вторинної правової допомоги у м. Луцьку, м. Рівне, м. Тернопіль, м. Ужгород, іншими адвокатами. Поряд з цим, виходячи із доводів скарги ОСОБА_1 , повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та пояснень, які нею надані під час розгляду скарги, заявник зазначає про вчинення кримінальних правопорушень суддями Луцького міськрайонного суду Волинської області області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Такий висновок заявник робить з огляду на обставини розгляду кримінального провадження, у якому ОСОБА_1 визнана потерпілою, на які вона покликається у повідомленні про вчинення кримінального правопорушення, оцінку дій суддів щодо дотримання ними положень КПК (щодо відмови у відводі прокурора та захисника, невизнанні цивільними позивачами, нерозгляді клопотання про накладення арешту, неповерненні обвинувального акта прокурору).

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом (ч. 1 ст. 2 КК), тому підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення кримінального правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення, що підтверджують реальність конкретної події (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) і саме такі фактичні дані мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Системний аналіз статей 214 та 303 КПК свідчить про те, що заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення, як передумова для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, має містити достатні дані про наявність в описаній заявником події ознак кримінального правопорушення. Разом з цим, внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу кримінального правопорушення, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування.

Згідно правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини (рішення «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року), не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних.

У вищевказаній заяві ОСОБА_1 міститься перелік осіб та констатація про вчинення ними кримінальних правопорушень без зазначення конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що б надавали підстави для кваліфікації відомостей, викладених в її повідомленні про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 367, ч. 1 ст. 396 КК.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) зазначив, якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.

Окрім цього, щодо доводів заявника ОСОБА_1 суддями Луцького міськрайонного суду Волинської області області Полюшко А.В. та ОСОБА_7 слідчий суддя зазначає таке.

Статтею 126 Конституції України встановлено гарантії незалежності та недоторканності судді. З цієї норми слідує, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення.

Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

Недоторканність суддів є одним із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у своєму висновку «Щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов`язане зі здійсненням ними судочинства» від 1 липня 2013 року зазначила про те, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається. Втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв`язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання.

Відповідно до пунктів 66-68 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Лише держава може домагатися цивільної відповідальності судді, подавши скаргу до суду у разі, коли цей суддя повинен був присудити компенсацію. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади», № 8 від 13 червня 2007 року встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

З огляду на вищенаведене і з урахуванням того, що ОСОБА_1 не погоджується з рішеннями суддів Луцького міськрайонного суду Волинської області Полюшко А.В. та Камінської К.О. і просить порушити кримінальне провадження, в тому числі, відносно цих суддів, при цьому не зазначає у своїй заяві об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінальних правопорушень, а самостійно робить висновки про неправомірність постановлених рішень, тому не вбачається порушення закону та підстав для внесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, про які вказує заявник у своїй скарзі.

За таких обставин у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 214, 303, 304, 306, 307, ч. 2 ст. 369, 372 КПК, слідчий суддя, -

постановив:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Волинської обласної прокуратури Тимчука В.В.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя І. І. Сіліч