Рішення № 10038392, 22.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.10                                                                                           Справа№ 7/29

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Зборівські лани»

до відповідача дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»«Львівський комбінат хлібопродуктів»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 112706грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Куспись Є.А., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зборівські лани»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України»«Львівський комбінат хлібопродуктів»про стягнення заборгованості; ціна позову: 112706грн., в тому числі 91626грн. основного боргу, 9366грн. пені, 10344грн. інфляційних нарахувань, 13708грн. 3% річних за невиконання зобов’язання. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представником Позивача подано заяву про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви, так як до суми 3% річних помилково додано при наборі позовної заяви цифру 8. Відтак, сума 3% річних становить 1370, що, разом з іншими платежами і утворю ціну позову.

Відповідно до позовної заяви, на підставі укладеного договору, Позивач поставив Відповідачу пшеницю. Внаслідок неповного розрахунку Відповідачем за отриману пшеницю, виник борг.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, угодою на поставку пшениці №852 від 15.09.2008р., видатковими накладними №34 від 16.09.2008р. на суму 62595грн., №48 від 07.10.2008р. на суму 64179грн., №47 від 04.10.2008р. на суму 19089грн., №49 від 09.10.2008р. на суму 19098грн., №50 від 10.10.2008р. на суму 19386грн., №51 від 11.10.2008р. на суму 39879грн., актом звірки станом на 08.12.2009р. на суму 91626грн., платіжними дорученнями №112275506 та №112275507 від 25.12.2009р. з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розрахунком ціни позову, описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля, описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля та фіскальним поштовим чеком №6011 від 03.02.2009р., ст.ст.16, 22, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 12, 15, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/29 від 15.02.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 00хв. 09.03.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/29 від 09.03.2010р., в тому числі у зв’язку з забезпеченням принципу змагальності.

Представнику Позивача оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/29 від 15.02.2010р. та від 09.03.2010р., які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №5163643 від 17.02.2010р. та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про вдвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано наступні документи: дві довіреності на право здійснення представництва; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; довідки про включення Позивача та Відповідача в ЄДРПОУ.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, явка визнана судом обов’язковою. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал господарського суду по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 91626грн. основного боргу.

15.09.2008р. між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено угоду №852 на поставку зерна пшениці (далі –Договір), відповідно до п.п.1.1, 1.4 якого, Постачальник зобов’язується передати у власність Покупцеві, а Покупець –прийняти та оплатити зерно пшениці (далі –Товар); загальна вартість угоди –270000грн.

Відповіідно до п.п.4.1, 3.1 Договору, на протязі 2-х днів після підписання цього Договору Покупець проводить перевірку права власності на товар, при оформленні Сторонами документів (форма №13, довідка елеватора та договір зберігання Товару) Покупець здійснює оплату за передану партію Товару до 01.11.2008р.

Позивачем здійснено поставку Товару Відповідачу на суму 224226грн., наведене підтверджується видатковими накладними №34 від 16.09.2008р. на суму 62595грн., №48 від 07.10.2008р. на суму 64179грн., №47 від 04.10.2008р. на суму 19089грн., №49 від 09.10.2008р. на суму 19098грн., №50 від 10.10.2008р. на суму 19386грн., №51 від 11.10.2008р. на суму 39879грн.

Між Позивачем та Відповідачем 08.12.2009р. підписано акт звірки взаємних розрахунків, де зазначено дебет та кредит на кожну із дат та виведено кінцеве сальдо, акт підписано та скріплено відбитками печаток обох Сторін. Відповідно до зазначеного акту, борг Відповідача перед Позивачем становить 91626грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 91626грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 91626грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 9366грн. пені.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок пені, вихідними даними для якого є сума боргу (91626грн.), терміни прострочення (182дні), дані облікових ставок НБУ (Позивачем взято до уваги при проведенні розрахунку найменшу облікову ставку НБУ за період розрахунку). Загальна сума пені, відповідно до проведенного розрахунку, становить 93626грн.

Відповідно до п.6.3 Договору, у випадку невчасної оплати Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі доводів мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені в розмірі 9366грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 1370грн. 3% річних за невиконання зобов’язання та 10344грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок 3% річних за невиконання зобов’язання, розрахований за період з 02.11.2008р. по 25.12.2009р.р., вихідними даними для якого є сума боргу (91626грн.), терміни прострочення, ставка за один день прострочення (3% річних).

Також, в розрахунку до ціни позову Позивачем надано розрахунок інфляційних нарахувань, який проведено за період з січня 2009р. по листопад 2009р., вихідними даними для якого є сума боргу (91626грн.), терміни прострочення, величини індексів інфляції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд зазначає, що беручи до уваги період, за який розраховано інфляційні нарахування, Позивачем невірно розраховано суму інфляційних нарахувань за вказаний період, яка при розрахунку помісячно становить 10170,48грн.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних в розмірі 1370грн. підлягають до задоволення, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 10170,48грн., в стягненні 173,52грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

22.03.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.03.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про судоустрій України», ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», угодою №852 від 15.09.2008р., суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з ДП ДАК «Хліб України»«Львівський комбінат хлібопродуктів»(79019, м. Львів, вул. Б.Хмельницького,88, ідентифікаційний код 00952048) на користь фермерського господарства «Зборівські лани»(47224, Тернопільська обл., Зборівський р-н, с. Вовчківці, ідентифікаційний код 34038236) 91626грн. основного боргу, 9366грн. пені, 1370грн. 3% річних за невиконання зобов’язання, 10170грн. 48коп.інфляційних нарахувань, 1125грн. 32коп. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

3. В частині стягнення 173грн. 52коп. інфляційних нарахувань відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя