Ухвала суду № 100381783, 13.10.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

13.10.21Справа № 336/4244/20

Пров. № 1-кп/336/272/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

в складі: головуючого судді Щасливої О.В.

при секретарі Морозовій В.М.,

за участю прокурора Побейвовк В.О.,

захисника - адвоката Скрипкіної М.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальна справа щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, що передбачені ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 190 КК України.

Відносно обвинуваченого під час підготовчого судового засідання ухвалою суду від 18.08.2020 року застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого продовжений ухвалою суду від 19.08.2021 року, яка змінена ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в частині строку дії ухвали суду першої інстанції, до 17 жовиня 2021 року включно.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання, проти задоволення якого заперечує сторона захисту, про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою до шістдесяти днів, мотивуючи його наявністю ризиків ухилення обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків і потерпілих в кримінальному провадженні, продовження вчинення інших кримінальних правопорушень.

Обвинувачений і захисник в обгрунтування заперечень зазначають, що ризики, на які посилається прокурор, відсутні, а кримінальним процесуальним законодавством на сторону обвинувачення покладено обов`язок не декларування тих чи інших ризиків перешкоджання здійсненню кримінального провадження, а їхнє доведення.

Застосування ж найбільш суворого заходу процесуального примусу не може бути зумовлено лише міркуваннями тяжкості злочину та суворості припустимого покарання.

Просять змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт протягом нічної пори доби, визначивши в якості місця виконання означеного запобіжного заходу орендовану обвинуваченим квартиру АДРЕСА_1 з покладенням на ОСОБА_1 обов`язків, що встановлені статтею 194 КПК України.

Прокурор заперечує проти зміни запобіжного заходу на більш м`який, застосовуючи ті ж самі доводи, якими обґрунтоване клопотання про продовження строку тримання під вартою.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 331 КПК України внормовано питання обрання, скасування або зміни запобіжного заходу в суді.

Зокрема, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, а вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

За змістом положень кримінального процесуального законодавства продовження застосування будь-якого запобіжного заходу, в тому числі у вигляді тримання під вартою, може бути зумовлено тим, що заявлені при застосуванні запобіжного заходу ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Для відмови у досудовому звільненні особи принципи конвенційного прецедентного права передбачають чотири основні підстави: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення у справі «Штегмюллер проти Австрії»1969 р.), ризик перешкоджання з боку обвинуваченого у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя(рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» 1968 р.), вчинення ним подальшого правопорушення («Мацнеттер проти Австрії» 1969 р.) або спричинення ним порушень громадського порядку(«Летельєр проти Франції» 1991 р.)

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні сукупності злочинів, два з яких віднесено до категорії тяжких.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Під час судового розгляду кримінального провадження обґрунтованість підозри перевіряється шляхом дослідження наданих сторонами провадження фактичних даних, тому суд не може погодитися з доводами захисника, що наповнені лише декларативним змістом, про необґрунтованість підозри.

ОСОБА_1 , який має судимість за вчинення особливо тяжкого злочину проти життя людини, що мав наслідками смерть фізичної особи, під час невідбутої частини покарання, обвинувачується у вчиненні сукупності злочинів проти охоронюваного Основним Законом права приватної власності, два з яких - з застосуванням загальнонебезпечного способу (підпалу), - що вказує на підвищений ступінь його небезпеки та схильність до вчинення протиправних діянь.

Означені обставини переконують суд в наявності ризику продовження злочинної діяльності.

На користь ризику ухилення від суду свідчать дані про особу обвинуваченого, який не має жодних родинних, а також будь-яких усталених соціальних зв`язків, зареєстрованого місця проживання в м. Запоріжжі, де здійснюється кримінальне провадження, а також в інших населених пунктах.

Про ризик впливу на потерпілих свідчить інформація потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що поведінка і схильність обвинуваченого до з`ясування конфліктів шляхом застосування насильства, а також спосіб пошкодження належного потерпілим майна, вселяє в них страх, і побоювання, що він буде впливати на них у зв`язку із здійсненням кримінального провадження щодо нього.

Як заявила в суді потерпіла ОСОБА_2 , обвинувачений з місця попереднього тримання надсилав їй СМС-повідомлення, які містять грубі образи та погрози здоров`ю та життю потерпілої і членів її родини.

Суд враховує положення статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, на необхідності застосування яких наголошувала сторона захисту, проте за практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, які в даному випадку, на переконання суду, повністю виправдовують продовження застосування щодо обвинуваченого найбільш суворого заходу забезпечення кримінального провадження.

При вирішенні вказаного питання суд бере до уваги і тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінально караних діяння, які законом про кримінальну відповідальність віднесені до категорії тяжких злочинів, а також об`єкт злочинного посягання, яким є охоронюване Основним законом України право приватної власності, а також наслідки цього діяння у вигляді великої майнової шкоди.

Наведені судом обставини виправдовують продовження застосування найбільш суворого запобіжного заходу і не дають підстав для вирішення клопотання про застосування домашнього арешту на користь осіб, які його заявили.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу, суд зауважує на тому, що відповідне клопотання заявлене з порушенням вимог статт1 2021 КПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 331, 395 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 190 КК України, на час судового провадження в суді першої інстанції, але не більш ніж на шістдесят днів, тобто до 12 грудня 2021 року включно.

Початок дії цієї ухвали обчислювати з 14 жовтня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів після її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту отримання ним копії ухвали.

Суддя О.В. Щаслива