Рішення № 100381454, 04.10.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4491/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Химинець О.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу позовом ОСОБА_1 , в особі адвоката Мокрянина Миколи Миколайовича, до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дії інспектора та скасування постанови серії ЕАН № 4019484 від 04.04.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності, поданої в порядку ст. 286 КАС України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 04.10.2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.10.2021.

Позивач, ОСОБА_1 , в особі адвоката Мокрянин Миколи Миколайович, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закаорптської області з адміністративним позовом до відповідача Департаменту Патрульної Поліції про визнання протиправними дії інспектора та скасування постанови серії ЕАН № 4019484 від 04.04.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності, поданого в порядку ст. 286 КАС України.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.04.2021 року вказану позовну заяву залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків позову.

14.05.2021 ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі відкрито провадження, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Позовна заява мотивована тим, що постановою інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Лукачович Андрія Володимировича про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН № 4019484 від 04.04.2021 позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що 04.04.2021 о 15 год. 10 хв. водій керуючи ТЗ здійснив обгін на крутому повороті позначеного Д/3 1.3.1,14.1 рухаючись на спуск при цьому не мав при собі ПОСЦПВВНТЗ, чим порушив п. 14.6.г ПДР - Порушив правила обгону, заборон, на обгін на ділянках з обмеж, огляди, чи в умов, недостач, видимості. Згідно пункту 7 до постанови додаються: ч.2 ст.126 КУпАП. Місце розгляду справи Закарпатська, дорога М08 5 км.

Позивач зазначає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП за порушення підпункту г пункту 14.6 ПДР (обгін заборонено у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості).

Однак позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а постанову про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Позивач зазначає, що під час розгляду адміністративної справи не відбулось повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, а саме: відповідачем адміністративну справу розглянуто одноособово без участі ОСОБА_1 , без відібрання в нього пояснень, відмови відповідача щодо надання позивачем будь - яких доказів, на підтвердження своєї невинуватості, без роз`яснення йому прав та обов`язків передбачених ст.268 КУпАП, та відмовою надати йому будь - які докази - лейтенантом поліції ОСОБА_2 , якими було б підтверджено вчинення ОСОБА_1 , інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Як вказано у позовній заяві, на прохання позивача надати йому докази, лейтенантом поліції ОСОБА_2 щодо вчинення даного адміністративного правопорушення Відповідач в грубій формі відповів, що є відео, але ознайомитись з відео і оскаржити постанову позивач зможе в суді, якщо цього забажає. А відео докази показують тільки на YouTube.

Крім того, відповідач попросив надати йому поліс обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у паперовому вигляді, на що ОСОБА_1 , йому відповів, що такий наявний у електронному вигляді. На що відповідач в категоричній формі зазначив, що поліс обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів повинен бути наявний у водія у паперовому вигляді.

Позивач зазначає, що на вимогу відповідача ним були надані посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, який без жодних пояснень направився до свого службового автомобіля і через деякий час повернувся і вручив позивачу постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, і після цього роз`яснив ОСОБА_1 , права передбачені ст.286 КУпАП, чим самим позбавив його конституційного права на захист, та користування правовою допомогою фахівця в галузі права, бути присутнім під час розгляду справи та надавати докази своєї невинуватості, надавати пояснення у справі.

Крім того, позивач зазначає, що ним було надано відповідачу поліс обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в електронному виді, з яким останній ознайомився. Позивач зазначає, що будь-яких порушень чинного законодавства в його діях інспектором не було встановлено.

За твердженням позивача лейтенант поліції ОСОБА_2 в усній формі погрожував йому притягненням до адміністративної відповідальності кожні 200 м. до закінчення несення ним служби, а саме 20.00 год. 04.02.2021 та вилученням транспортного засобу та поставлення його на штраф майданчик.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог посилається на ст.ст. 7,9,280,251,245,252,283 КУпАП, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

Позивач при цьому вказує і на те, що у матеріалах справи фіксація вчинення адміністративного відсутня, що підтверджується, п.7 постанови, згідно якого додатком до неї є ч.2 ст.126 КУпАП і в ньому жодним чином не зазначено якими доказами підтверджується вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Позивач посилаючись на ч.ч.1,2 ст. 77, ч. 1 ст. 69, ст. 70 КАС України вказує, що всупереч вимогам Закону, відповідачем об`єктивних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, з фіксацією вчинення самого правопорушення, не надано. А оскаржувана постанова не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення ОСОБА_1 , оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Як вказано у позовній заяві, об`єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідачем зібрано не було. Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позивач зазначає, що дії Відповідача призвели до порушення його конституційного права на правову допомогу та захист при розгляді даної адміністративної справи, що є підставою для скасування постанови про притягнення мене до адміністративної відповідальності, а дії працівників поліції незаконними.

ОСОБА_1 , вказує на те, що не погоджується із зазначеним рішенням інспектора, бо вважає себе невинним, постанову серії серія ЕАН № 4019484 від 04.04.2021 необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповними з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та відсутністю в моїх події і складу адміністративного правопорушення, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Позивач просить суд: визнати протиправними дії інспектора роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Луковича Андрія Володимировича при розгляді справи про адміністративного правопорушення відносно мене - незаконними. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія № ЕАН № 4019484 від 04.04.2021, якою його ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір.

В судове засідання, позивач та його представник не явилися. Від представника позивача адвоката Мокрянин М.М., 04.10.2021 року надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чино, заяв не подавав. Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Суд дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку:

Судом встановлено, що постановою інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Лукачович Андрія Володимировича про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН № 4019484 від 04.04.2021 позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що 04.04.2021 о 15 год. 10 хв. водій керуючи ТЗ здійснив обгін на крутому повороті позначеного Д/3 1.3.1,14.1 рухаючись на спуск при цьому не мав при собі ПОСЦПВВНТЗ, чим порушив п. 14.6.г ПДР - Порушив правила обгону, заборон, на обгін на ділянках з обмеж, огляди, чи в умов, недостач, видимості.

Згідно постанови що оскаржується, а саме п.7 вказується, що до постанови додається «ч.2 ст. 126 КУпАП DM».

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КУпАП, передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Разом із тим, відповідно до п. 14.6.г ПДР України обгін заборонено: у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості;

Зі змісту адміністративного позову, вбачається, що як на підставу скасування постанови, позивач вказує на те, що жодних доказів на підтвердження його вини у вчиненні адміністративного правопорушення йому під час складання постанови не було надано, хоча він просив про це поліцейського, в самій постанові такі не вказані.

Суд констатує при цьому, що відповідачем по справі, не подано відзиву на позовну заяву, а в судове засідання представник відповідача не з`явився. Тим самим доказів, що підтверджували б вину позивача у вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, суду не надано.

Жодних доказів, в тому числі і відеозапису, на підтвердження порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , за що відповідальність передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП, суду відповідачем не надано.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з ст. 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як свідчать матеріали справи, при винесені постанови в справі про адміністративне правопорушення поліцейським не були з`ясовані всі обставини справи.

Суд констатує, що спірна постанова не містить в собі посилань на технічний засіб, за допомогою якого був здійснений відеозапис.

Згідно постанови що оскаржується, а саме п.7 вказується, що до постанови додається «ч.2 ст. 126 КУпАП DM». При цьому, який саме доказ не конкретизовано.

Отже, в порушення частини 3 статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення.

Доказів здійснення відеофіксації правопорушення не надано, на підтвердження зворотнього, суду не надано жодного доказу відповідачем.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин…

Тобто, у разі наявності заперечень щодо адміністративного позову, суб`єкт владних повноважень повинен шляхом надання належних та допустимих доказів довести правомірність своїх дій чи рішень.

Однак в даному випадку, вказане не було вчинено, на підтвердження правомірності своїх дій відносно ОСОБА_1 , а саме притягнення його адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП – відповідачем суду не доведено.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Зі змісту статті 6 Європейської конвенції з прав людини вбачається, що кожний обвинувачений у скоєнні злочину має як мінімум право мати достатньо часу та можливості для підготовки свого захисту, а також захищати себе сам особисто або через обраного ним самим захисника. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово, зокрема в справі “Deweer v. Belgium” (рішення Суду від 27.02.1980 року), зазначав, що немає ніяких підстав для вузької інтерпретації ст. 6 Конвенції. Так, зазначена стаття застосовується не тільки власне до кримінального судового провадження, але і по відношенню до дисциплінарних та адміністративних процедур (принцип автономності).

Європейський суд з прав людини у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому , у § 3 (c) статті 6 Європейської конвенції зазначається, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, як захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Аналогічна норма міститься і у § 3 (d) статті 14 частини III Міжнародного пакту, відповідно до якої кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника.

Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину.

Верховний Суд, у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17, зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, відповідач мав можливість зібрати інші докази вчинення правопорушення (відібрати пояснення у правопорушника, свідків, скласти рапорти або інші документи).

Усне твердження працівника поліції про виявлення правопорушення, озвучене правопорушнику, не може бути належним доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Спостереження працівником поліції правопорушення при цьому, має бути зафіксоване на матеріальному носії.

Однак, жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що позивачем вчинено правопорушення, за яке на нього накладено адміністративне стягнення відповідачем до суду не надано.

Згідно позиції, що міститься у постанова ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а : у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Щодо доводів позивача про не додержання процедури розгляду інспектором патрульної поліції справи про адміністративне правопорушення стосовно особи та прийняття оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення, слід зазначити наступне:

Згідно із частиною другою ст. 258 КпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Статтею 222 КпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частинами другою ст. 122 КпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловлено, Верховним Судом в Постанові від 08.07.2020 у справі № 177/525/17, Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 в справі № 752/15787/16-а.

Зі змісту позовної заяви вбачається що на вимогу позивача доказів на підтвердження його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, йому надано не було. Позивач вказує, що працівник поліції вручив ОСОБА_1 постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, а вже і після цього роз`яснив йому права передбачені ст.286 КУпАП, чим самим порушив процедуру розгляду справ даної категорії.

Вказані твердження позивача не були спростовані відповідачем.

Згідно правової позиції ВС/КАС, що викладена в постанова від 18.02.2021 у справі № 524/9827/16-а:

«згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що надав відповідачу відповідне письмове клопотання.

Однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.»

Згідно правової позиції, що міститься у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 р. у справі № 524/9827/16-а, ненадання інспектором можливості реалізувати клопотання особи про надання правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст. ст. 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Особливості провадження у зазначеній категорії справ визначені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункта 3 частини 3 цієї правової норми за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач допустив правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, а відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія № ЕАН № 4019484 від 04.04.2021, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафів розмірі 510 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП України, підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у цій частині.

Щодо тверджень позивача про неправомірну вимогу відповідача про надання йому полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у паперовому вигляді, то суд вважає за необхідне зазначити, що вказане не є предметом розгляду у даній справі. Так, згідно оскаржуваної постанови на позивача було накладено адміністративне стягнення саме за ч.2 ст.122 КУпАП. Тобто, за порушення правил обгону передбачених п.14.6.г ПДР України. Позивач не оскаржував постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 126 КУпАП.

Крім цього, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дії працівника поліції при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки позивачем не надано доказів протиправності таких дій.

Крім того, позивач зі скаргою на дії інспектора не звертався, службова перевірка наявності в діях інспектора ознак протиправної поведінки не проводилася та відповідно до вимог ст. 222 КУпАП інспектор Управління патрульної поліції в Закарпатській області має право розглядати справи про адміністративні порушення і накладати адміністративні стягнення, безпосередньо за ч. 2 ст.122 КУпАП України, тобто останній діяв в межах своїх повноважень.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, враховуючи результат розгляду справи, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн. 00 коп. за задоволеними позовними вимогами підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі ст.ст. 245, 251, 252, 256, 280 КУпАП та керуючись п.1 ч.1 ст.20, ст.ст.44, 77, 242, 246, 257-262, 286 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в особі адвоката Мокрянина Миколи Миколайовича, до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дії інспектора та скасування постанови серії ЕАН № 4019484 від 04.04.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності, поданої в порядку ст. 286 КАС України – задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія № ЕАН № 4019484 від 04.04.2021, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , судовий збір за подання позову в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош