Рішення № 10038075, 22.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/18822.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Спрут-500»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна Тренд»

Про           стягнення 91171,60 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Бернацька В.О. – по дов. № 31 від 21.06.2010

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Спрут-500»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна Тренд»81000 грн. основного боргу по орендній платі, 7695 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3%річних в сумі 2476,60 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди нежилого приміщення від 10.04.2009.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав, не виконав вимоги суду викладені в ухвалі про порушення провадження у справі від 09.06.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвала суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 21.06.2010, а саме : м. Київ, вул. Татарська, 32-Б.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

В судовому засідання 22.06.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

10.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лагуна Тренд»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Спрут-500»(орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в платне строкове користування нежиле приміщення загальною площею 72,7 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул.. Татарська, 32-Б, перший поверх (об‘єкт оренди).

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено вартість проведених позивачем в орендованому приміщенні ремонтних робіт, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 81 000 грн. та нараховані індекс інфляції в сумі 7 695 грн. та 3% річних в розмірі 2476,60 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

По акту прийняття-передачі від 10.04.2009 відповідач передав, а позивач прийняв об‘єкт оренди.

Строк дії договору був встановлений сторонами до 30.09.2009 (п. 6.1. договору).

В п. 1.2. договору зазначено, що приміщення, що надається в оренду на момент передачі орендарю потребує поточного ремонту. В акті прийняття-передачі від 10.04.2009 сторонами також вказано, що приміщення потребує поточного ремонту.

Відповідно до п. 5.1. договору відповідач надав згоду на проведення позивачем ремонтних робіт об‘єкту оренди. Загальна сума зазначених робіт встановлена даним договором і складає не більше ніж 81000 грн.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що ремонті роботи приймаються відповідачем по акту прийняття ремонтних робіт. В акті прийняття робіт зазначається об‘єм проведених робіт та їх вартість, що підтверджується відповідними документами.

13.04.2009 сторонами складений та підписаний акт прийняття ремонтних робіт та поліпшенню орендованого приміщення за адресою м. Київ, вул. Татарська, 32-Б загальною вартість 81000 грн. Роботи та задіяні матеріали на ремонт об‘єкту оренди прийняті орендодавцем повністю, зауважень немає.

13.04.2009 відповідач надав позивачу гарантійний лист, яким відповідач взяв на себе зобов‘язання сплатити позивачу суму витрат на ремонтні роботи орендованого приміщення за адресою м. Київ, вул. Татарська, 32-Б, перший поверх, яка складає 81000 грн. Зазначену суму відповідач гарантував перерахувати на рахунок позивача.

В п. 5.3. договору обумовлено, що вартість ремонтних робіт, проведених відповідачем відповідач повинен відшкодувати після закінчення даного договору оренди.

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов’язання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що відповідач не перерахував позивачу кошти за проведені ремонтні роботи, відповідач 12.04.2010 надіслав позивачу претензію № 23 від 09.04.2010 з вимогою сплатити 81000 грн. в строк до 10.05.2010.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо перерахування коштів за проведені ремонтні роботи в орендованому приміщенні, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 81 000 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 81 000 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за проведені ремонтні роботи, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 7 695 грн. збитків від індексу інфляції (за період з травня 2009 року по квітень 2010 року) та 3% річних в сумі 2476,60 грн. (за період з 19.05.2008 до 25.05.2010).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищезазначена норма містить підставу для нарахування індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення на вимогу кредитора, яка як свідчать матеріали справи була пред‘явлена позивачем відповідачу 12.04.2010 згідно претензії № 23 від 09.04.2010.

В зазначеній претензії позивачем був встановлений строк сплати коштів до 10.05.2010, тому суд вважає, що обчислення нарахування інфляції та 3% річних має відбуватись з цієї дати.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від зміни індексу інфляції в сумі 7695 грн. задоволенню не підлягають, оскільки нараховані у період коли прострочення виконання зобов‘язання не настало (з травня 2009 року по квітень 2010 року).

За розрахунками суду розмір 3% річних становить

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

8100010.05.2010 - 25.05.2010163 %106,52 Таким чином, позовні вимоги в частині 3% річних в сумі 106,52 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню. В частині ж 3% річних в сумі 2370,08 грн. в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений за невірний період прострочення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна Тренд»(м. Київ, вул. Татарська, 32-Б, код ЄДРПОУ 35392876) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне агентство «Спрут-500»(м. Київ, вул. Шовковична, 3, код ЄДРПОУ 24913886) 81 000 (вісімдесят одну тисячу) грн. основного боргу, 3% річних в сумі 106 (сто шість) грн. 52 коп., 811 (вісімсот одинадцять) грн. 06 коп. витрат по сплаті державного мита та 209 (двісті дев‘ять) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 23.06.2010.