Рішення № 10037859, 10.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/12810.06.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»; До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега –Авто»(відповідач 1);

                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Лайн ЛТД»(відповідач 2);

Про                    стягнення 1397417,45 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Брус О.М., представник, довіреність б/н від 20.11.2009 р.;

Від відповідача 1:           Насвіщук Л.А., представник, довіреність б/н від 01.04.2010 р.;

Від відповідача 2:          не з'явились;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2010 р. порушено провадження у справі №18/128, справа призначена слуханням на 20.04.2010 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням: з 20.04.2010 р. до 18.05.2010 р., з 18.05.2010 р. до 10.06.2010 р., про що господарським судом винесені відповідні ухвали від 20.04.2010 р. та від 18.05.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідачів 1290702,12 грн. заборгованості, 88878,68 грн. неустойки, 17863,65 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 14000,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

18.05.2010 р. позивачем до господарського суду подана заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 1381596,08 грн. основного боргу, 88878,68 грн. неустойки, 17836,65 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 1285702,12 грн. основного боргу, 88878,68 грн. неустойки, 17836,65 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі з урахуванням уточнення позовних вимог.

Відповідач 1 у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що відповідно до п. 1.2. договору поруки поручитель зобов’язується сплатити платежі, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога з підтвердженням суми невиконаного зобов’язання; пунктом 1.2. договору поруки позивач у вимозі повинен був зазначити рахунок, на який відповідач 1 повинен був сплатити заборгованість. Позивач надіслав відповідачеві 1 вимогу про сплату заборгованості, але при цьому не надав жодних документів на підтвердження суми невиконаного зобов’язання, та не зазначив рахунок, на який потрібно було сплатити заборгованість, що призвело до неможливості для відповідача 1 здійснити розрахунок із позивачем.

Відповідач 2 у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача визнав частково у сумі 903043,41 грн., в іншій частині позову просив відмовити, посилаючись на наведене нижче:

—позивач 18.02.2010 р. надіслав відповідачеві 2 повідомлення, в якому повідомляв про відмову від договору на підставі статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», п. 11.4. договору та просив повернути предмет лізингу;

—у договорі сторони визначили порядок повернення предмета лізингу, у зв’язку з простроченням сплати лізингових платежів понад 30 днів;

—з огляду на зміст п. 10.3. та 12.1. договору, внаслідок припинення дії договору, викуп обладнання та перехід права власності на нього до відповідача 2 не відбувся;

—відповідачем 2 сплачені кошти на рахунок позивача, які відшкодовують частину предмета лізингу;

—розірвання договору не дає права позивачеві стягувати борг в частині, що включає в себе вартість предмета лізингу, а також вираховувати неустойку, інфляцію та 3% річних із цієї частини лізингового платежу, оскільки зазначені розрахунки потрібно було робити не від лізингового платежу в цілому, а лише від суми, що є винагородою лізингодавця за надані послуги.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

03.10.2008 р. між позивачем та відповідачем 2 укладений договір фінансового лізингу №871 –LD (далі –договір фінансового лізингу), за умовами якого позивач бере на себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених відповідачем 2 специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування відповідачеві 2 на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був вибраний відповідачем 2.

Ціна предмета лізингу становить еквівалент 564716,51 доларів США, яка розрахована із гривні за офіційним курсом обміну валют Національного банку України на день укладання цього договору, що становить 2750000,00 грн.

Відповідно до додатку №1 до договору фінансового лізингу позивачем та відповідачем 2 визначений предмет лізингу –лінія «Вібропрес»(заводський номер С-955, у розібраному вигляді) та його вартість у сумі 2750000,00 грн.

Додатком №2 до договору фінансового лізингу позивачем та відповідачем 2 підписаний графік лізингових платежів.

Додатковою угодою №1 від 04.12.2008 р. до договору фінансового лізингу позивач та відповідач 2 дійшли до згоди змінити графік платежів (додаток №2 до договору) та викласти в редакції, що наведена в додатку №1 до даної додаткової угоди.

На підставі акту приймання-передачі від 08.10.2008 р., підписаного між продавцем –Приватним підприємством «Аствемп», позивачем та відповідачем 2, позивач придбав у власність лінію «Вібропрес»у розібраному вигляді та передав її на користь відповідача 2 у фінансовий лізинг.

Відповідач 2 неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором фінансового лізингу, періодичні лізингові платежі сплачував невчасно та не у повному обсязі. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача 2 перед позивачем складає 1285702,12 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

19.02.2010 р. позивачем на адресу відповідача 2 було направлено повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу та повернення предмету лізингу, про що свідчить опис вкладення у цінний лист з печаткою поштової установи від 19.02.2010 р.

03.10.2008 р. між сторонами був укладений договір поруки №871/SUR (далі –договір поруки), за умовами якого відповідач 1, як солідарний боржник, зобов'язався безвідклично та безумовно сплатити позивачеві за його першою вимогою всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою до 564716,51 доларів США, що на день укладання договору поруки становить 2750000,00 грн., та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати відповідачем 2 відповідно до договору фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час, як це визначено договором фінансового лізингу.

Позивачем на адресу відповідача 1 була направлена вимога вих. №1512 від 21.12.2009 р. про перерахування останнім на користь відповідача заборгованості у розмірі 1034474,14 грн., яка виникла внаслідок невиконання відповідачем 2 зобов'язань за договором фінансового лізингу. Зазначена вимога отримана 12.01.2010 р. відповідачем 1, про що свідчить опис вкладення у цінних лист за №07410100.

Як визначено частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частинами 1, 2 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

За прострочку платежу позивачем нарахована пеня у розмірі 88878,68 грн., передбачена п. 8.2. договору фінансового лізингу. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи, умовам договору та підлягає стягненню з відповідачів.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем також нараховані три проценти річних з простроченої суми у розмірі 17836,65 грн.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ту обставину, що позовні вимоги в частині основного боргу були зменшені позивачем, у зв’язку з частковою оплатою відповідачем 2 заборгованості, позовні вимоги позивача в частині основного боргу підлягають задоволенню у сумі 1285702,12 грн.; в іншій частині позовних вимог в частині стягнення основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Вина відповідачів повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідачі позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростували, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 80 п. 1-1, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега –Авто»(інд. 04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-а, код ЄДРПОУ 32109509) та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Лайн ЛТД»(інд. 04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-а, код ЄДРПОУ 34927021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(інд. 04070, м. Київ, вул. Ільїнська, 8, блок 5, 2-й поверх, код ЄДРПОУ 33942232) 1285702 (один мільйон двісті вісімдесят п’ять тисяч сімсот дві) грн. 12 коп. основного боргу, 88878 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 68 коп. пені, 17836 (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 65 коп., 14000 (чотирнадцять тисяч) витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позов упровадження у справі припинити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко