Рішення № 100378447, 13.10.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/2090/21

Справа № 235/6631/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2021 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю представника позивача - адвоката Жолнер Н.В.

секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 липня 1997 року позивач був прийнятий на роботу гірничим робітником підземним 2 розряду з подальшим переведенням 29 квітня 2014 року машиністом підземним 3 розряду на ДП «ВК «Краснолиманська».

З грудня 2019 року відповідач перестав виплачувати позивачу заробітну плату.

07.02.2021 позивача було звільнено за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з виходом на пенсію за віком, про що було винесено наказ № 257к від 07.02.2021 про звільнення та внесений запис до трудової книжки.

При звільненні підприємство не провело з позивачем повний остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати, як це передбачено ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до довідки виданої ДП «ВК «Краснолиманська» № 779 від 06.09.2021 підприємство має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати в загальному розмірі 65391,31 гривень, яка утворилася за період з грудня 2019 року по 07 лютого 2021 року, а саме: за грудень 2019 р. - 224,07 гривень; за січень 2020 р. - 7237,40 гривень; за лютий 2020р. - 7063,16 гривень; за березень 2020р. - 7593,74 гривень; за квітень 2020р. - 7534,77 гривень; за лютий 2021 р. - 35738,17 гривень. Суми заборгованості з виплати заробітної плати вказані після утримання обов`язкових податків та зборів.

Також при звільненні відповідно до колективного договору, в зв`язку з виходом на пенсію, відповідач повинен був нарахувати і виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку. Відповідно до довідки № 812 від 06.09.2021 року, виданої відповідачем, розмір вихідної допомоги позивача складає - 34679,25 грн., виходячи з розрахунку: 11559,75 гривень (середньомісячний заробіток) х 3 місяці = 34679,25 гривень.

До теперішнього часу позивач не отримав всю свою заробітну плату при звільненні, тому змушений звернутися до суду з даною позовною заявою для захисту своїх трудових прав та інтересів.

Згідно ст. ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно довідки від 06.09.2021 № 780 виданої ДП «ВК «Краснолиманська» середньоденний заробіток позивача складає - 563,89 грн., виходячи з розрахунку: (13259,72 грн.(нарахована зарплата за грудень 2020 р.) + 10423,69 грн.(нарахована зарплата за січень 2021 року)) : 42 робочих днів = 563,89 грн.

Оскільки в день звільнення позивач працював, свій середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні він розраховує з наступного дня після звільнення, тобто з 08.02.2021 року. Отже, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні складає - 84583,50 грн., виходячи з розрахунку: 563,89 грн.(середньоденна зарплата) х 150 (кількість робочих днів за час затримки з 08.02.2021 р. по 14.09.2021 р.(включно)).

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 65391,31 гривень, вихідну допомогу при виході на пенсію в розмірі тримісячного заробітку, що складає 34679,25 гривень, середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку при звільненні в розмірі 84583,50 гривень, з редагуванням цієї суми судом станом на день постановлення рішення суду та понесені судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 908,00 гривень і витрат на правничу допомогу в сумі 3650,00 гривень.

Ухвалою суду від 15 вересня 2021 року відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. На думку відповідача заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі є безпідставними, оскільки звільнення позивача за власним бажанням здійснено у повній відповідності до норм чинного законодавства.

Позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні було нараховано: за 12.2019 року - (після обов`язкових утримань до сплати -224,07 грн)

за 01.2020 року - (після обов`язкових утримань до сплати -7237,40 грн)

за 02.2020 року - (після обов`язкових утримань до сплати -7063,16 грн)

за 03.2020 року - (після обов`язкових утримань до сплати -7593,74 грн)

за 04.2020 року - (після обов`язкових утримань до сплати -7534,77 грн)

за 02.2021 року - (після обов`язкових утримань до сплати -35738,17 грн)

Всього: 65391,31гривень.

Даний факт підтверджується довідкою № 779 від 06.09.2021 року, яка долучена до матеріалів справи самим позивачем та надана відповідачем.

Суми в довідках зазначені після обов`язкових утримань до сплати, тобто вже з утриманням підприємством з цих сум обов`язкових податків та зборів.

Довідки, видані ДП «ВК «Краснолиманська», надані позивачем в якості доказу невиплати відповідачем заробітної плати позивачеві, свідчать лише про нараховані розміри заробітної платні, та не несуть в собі будь-якого доказового значення щодо їх виплати чи не виплати. Будь-яких інших доказів на підтвердження невиплати заробітної платні позивачем не надано. Не надано також і довідки про розмір заборгованості із заробітної плати, яку позивач просить стягнути. Крім того, відповідач не погоджується про те, що подання позивачем позову до ДП «ВК «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати можна вважати належним зверненням звільненого працівника з вимогою про розрахунок.

07.02.2021 року позивач звільнився з підприємства, в цей день (звільнення) він отримав на руки трудову книжку у відділі кадрів підприємства, після чого повинен був звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою для повного розрахунку. Але, з невідомих причин, позивач до бухгалтерії не звернувся та остаточний розрахунок, який належним чином був нарахований на день його звільнення, не отримав. Не звертався він до бухгалтерії підприємства або до керівництва підприємства з вимогою про розрахунок і в подальшому. В заяві, наказі про звільнення вимоги про остаточний розрахунок теж немає.

Останній день праці позивача 07.02.2021 року - 3 зміна, що підтверджується довідкою з відділу контрольного табелю (скорочено ВКТ) від 06.09.2021 року.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Середньоденний заробіток позивача складає за останні 2 робочі місяці 563,89 грн., що підтверджується довідкою від 06.09.2021 року № 780, яка долучена до матеріалів справи позивачем та надана відповідачем.

Представник відповідача зазначає, що період затримки розрахунку виплат, належних працівникові при звільнення, слід вважати з наступного дня отримання відповідачем позовної заяви 15.09.2021.

Разом з тим, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Виходячи з цих принципів, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.10.2018р. по цивільній справі № 756/10824/15-ц, в постанові від 26.06.2019 по цивільній справі № 761/9584/15-ц, в постанові від 09.09.2020 по цивільній справі № 212/5797/15-ц, в суду наявне право зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП. Верховний Суд вказав, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

-розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

-період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

-ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

-інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 761/95 84/15-ц.

Таким чином, відповідач вважає, про доцільність зменшення стягнення суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, що позовні вимоги за затримку розрахунку при звільненні не відображають дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Право суду на зменшення розміру за затримку розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України, є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Право повинно насолоджуватися справедливістю, прагнути до досконалості.

Таким чином, звільнення позивача здійснене у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю.

На сьогоднішній день на ДП «ВК «Краснолиманська», як і на багатьох вугледобувних підприємствах регіону, склалася складна економічно - фінансова ситуація, яка спричинила простій на підприємстві, починаючи з 19.12.2019 року, про що виданий наказ від 19.12.2019 року № 875. На час простою до роботи залучаються лише працівники, які мають бути задіяні у роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, а саме роботоспроможності гірничошахтного устаткування, попередження затоплення гірничих виробок тощо. На момент звільнення позивач знав, в якому важкому фінансовому стані знаходиться підприємство.

Ситуація додатково погіршується оголошенням карантину, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу СОВІД-19. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Адміністрацією та представниками законно обраної профспілкової організації підприємства, починаючи з грудня 2019 року, вживаються всі можливі заходи в межах чинного законодавства, для вирішення питання щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати шахтарям. Звернення неодноразово були направлені зокрема до: Президента України, Прем`єр - міністра України, Голови Донецької Обласної Державної адміністрації, Міністра енергетики та захисту довкілля України, Голови Служби безпеки України.

Враховуючи фактичні обставини справи, відповідачу вкрай важко виконувати, в повному обсязі, вимоги ст.116,117 КЗпП України і вважає ці обставини, як форс - мажорні (не з вини підприємства).

Відповідач просить суд врахувати інтереси відповідача, які полягають у збереженні підприємством свого матеріального та фінансового становища і платоспроможності та зменшити розмір за затримку розрахунку при звільненні до розумної пропорційності (з урахуванням спірної суми, на яку мається право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком), що буде доцільним та справедливим, значно пом`якшить негативні наслідки загального спаду в економіці підприємства. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника га роботодавця.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову представник відповідача просить відмовити у повному обсязі.

Позивач, представник відповідача до судового засідання не з`явились, позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі, уповноважив представляти його інтереси представника адвоката Жолнер Н.В. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Жолнер Н.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 у період з 21.07.1997 перебував у трудових відносинах з відповідачем. Був прийнятий на роботу гірничим робітником підземним 2 розряду з повним підземним робочим днем, 26.03.1999 переведений гірничим робітником підземним 3 розряду з повним підземним робочим днем в шахті, 27.03.2014 переведений учнем машиніста підземним з повним підземним робочим днем в шахті, 29.04.2014 переведений машиністом підземних установок 3 розряду з повним робочим днем в шахті. Звільнений 07.02.2021 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком за ст.38 КЗпП України (а.с.23-24).

Відповідно до довідки від 06.09.2021 № 779, заборгованість ДП «ВК «Краснолиманська» по заробітній платі перед ОСОБА_1 складає 65391,31 гривень, а саме: грудень 2019 - 224,07; січень 2020 - 7237,40; лютий 2020 - 7063,16, березень 2020 - 7593,74; квітень 2020 - 7534,77, лютий 2021 - 35738,17. Дані суми вказані після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.15).

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , відповідно до довідки № 780 від 06.09.2021, складає - 563,89 гривень (а.с.16).

В останній день роботи 07.02.2021 року позивач працював. Про це також зазначає представник відповідача у відзиві на позов. Згідно довідки про відмітки позивач 07.02.2021 року прийшов на роботу о 17 годині 58 хвилин, пішов о 03 годині 59 хвилин.

У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що на дату звільнення позивача заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складала 65391,31 гривень (з урахуванням суми вихідної допомоги при виході на пенсію в розмірі тримісячного заробітку, що складає 34679,25 гривень), станом на дату розгляду справи заборгованість не виплачена. Оскільки сума заборгованості в розмірі 65391,31 гривень нарахована вже за винятком податків та зборів, то саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Останній день праці позивача на підприємстві відповідача 07.02.2021 року.

У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Останній день роботи позивача 07.02.2021 року, тому період за який підлягає стягненню середній заробіток починається з 08 лютого 2021 року (наступний день після звільнення) та закінчується 13.10.2021 (день постановлення судового рішення).

Розрахунок середнього заробітку: середньоденна заробітна плата - 563,89 гривень, кількість робочих днів - 171, 171*563,89 = 96425,19 гривень.

Між тим, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Так, працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Наведене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), де касаційний суд, зокрема, зазначив, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

В даному випадку розмір середнього заробітку є більшим ніж сума заборгованості по заробітній платі, тому наявні підстави для зменшення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Таким чином суд визначає до стягнення 80000 гривень.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

16 серпня 2021 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Жолнер Наталією Вікторівною укладено договір про надання правової допомоги, юридичних послуг, згідно якого адвокат останнього взяла на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін (а.с.6, 7).

Згідно акту виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 16.08.2021 року за виконану роботу по договору адвокату клієнтом сплачено: за проведену консультацію і ознайомлення з документами - 350 гривень; за складання адвокатського запиту і відправку до ДП «ВК «Краснолиманська» - 1000 гривень; за складання позовної заяви до суду від 14.09.2021 і підготовки справи (5 годин) - 2300 гривень. Загальна вартість наданих послуг становить 3650,00грн., сплата яких підтверджена квитанціями до прибуткового касового ордера від 16.08.2021 та 08.09.2021 (а.с.8, 9, 10).

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 3650грн.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. У поданому позові вимога про стягнення заробітної плати об`єднана з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 гривень та 908,00 гривень на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81,141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 65391 (шістдесят п`ять тисяч триста дев`яносто одна) гривня 31 копійка (з урахуванням суми вихідної допомоги при виході на пенсію в розмірі тримісячного заробітку, що складає 34679,25 гривень), без утримання з цієї суми податків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 80000 (вісімдесят тисяч гривень) 00 копійок, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду, в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3650 (три тисячі шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Жолнер Наталія Вікторівна. Адреса: Донецька область, м. Покровськ, вул. Європейська, 51 (офіс 1). Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3635 від 27.10.2010 року.

Відповідач: ДП «ВК «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги,9.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 18 жовтня 2021 року.

Суддя: