Ухвала суду № 100378430, 13.10.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 235/4745/20

Провадження №1-кп/235/242/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 р. Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі:головуючої – судді Корнєєвої І.В.

при секретарі – Макара О.Л.

за участю прокурора Жужмана І.О.

захисника Дальгіс Л.О..

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

перекладача Салманова М.У.огли

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Покровську обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2020 р. за № 12020050410001174 по кримінальній справі за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку району Астара Республіки Азербайджан, громадянина Республіки Азербайджан, має середню освіту, не працює, утриманців не має, не судимого, постійного місця проживання та реєстрації на території України не має, останнім часом проживав в м. Покровську Донецької області, в готелі «Дружба», -

за ч. 2 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочину,передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що обвинувачений обгрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення , обвинувачений може здійснити спроби переховуватися від суду під загрозою реального покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків та потерпілих,які ще не допитані у судовому засіданні ,вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність ризиків , передбачених п.1,3, 5 ч. ст. 177 КПК України .

Потерпіла ОСОБА_2 підтримала клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник Дальгіс Л.О. з урахуванням позиції обвинуваченого не заперечувала проти подовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою .

Вислухавши думку учасників судового провадження , суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

Відповідно до ст. 177 ч.2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення , а також наявність ризиків ,які дають достатні підстави слідчому судді ,суду вважати , що підозрюваний , обвинувачений , засуджений може здійснити дії ,передбачені ч.1 с.177 КПК України .

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається з положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Судом при вирішенні питання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу оцінено в сукупності такі обставини:

1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення- факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_1 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість пред`явленого йому обвинувачення.

2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини: ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 КК України , який відповідно до ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин , санкція ст.121 ч.2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 від 10 років ;

3) вік та стан здоров`я обвинуваченого- обвинувачений є особою молодого віку , не особою з інвалідністю , стан здоров`я задовільний ;

4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого : не має постійного місця проживання та реєстрації в Україні , родини та утриманців не має, проживав до затримання у готелі «Дружба» в м.Покровську ;

5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи : не працює;

6) репутація обвинуваченого: невідома;

7) майновий стан обвинуваченого : нерухоме,рухоме майно , кошти на рахунках у банку відсутні;

8) обвинувачений-не судимий,

9) обвинуваченому за даним кримінальним провадження інший запобіжний захід , окрім тримання під вартою,не обирався.

10)обвинуваченому 19.05.2020 р. повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №12020050000000269 від 16.05.2020 р. у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст. 146,ч.2 ст. 127 КК України, обвинувальний акт знаходиться на розгляді Красноармійського міськрайонного суду,

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, та розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, -по кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченому матеріальної та моральної шкоди.

На думку суду, прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений ОСОБА_1 без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Ступінь ризику втечі судом оцінено в сукупності факторів, пов`язаних з характером особи обвинуваченого, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством.

Судом не встановлено стримуючі фактори, які свідчать , що обвинуваченим ОСОБА_1 не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання- відсутність місця реєстрації та проживання в Україні ,відсутність місця роботи , відсутність соціальних зв`язків .

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих , свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

Як вбачається із додатків до обвинувального акту, стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню. У судовому засіданні допитаний обвинувачений та потерпіла ,але допит заявлених стороною обвинувачення свідків судом не розпочато.

На підставі викладеного ,суд приходить до висновку , що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце у зв`язку з не закінченням судового розгляду .

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий , але обвинувачений обвинувачується у вчиненні інших тяжких кримінальних правопорушень,що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.

З огляду на вказане, суд погоджується з прокурором, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення наявний.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

З огляду на викладене, суд вважає що ризики,які були підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у ході досудового розслідування у виді тримання під вартою, не зникли та не зменшилися , та застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину, максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком до 10 років, у зв`язку з чим існує ймовірний ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Тобто , для продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою наявні всі обставини , передбачені ч.1 ст. 194 КПК України- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;-наявність достатніх підстав вважати , що існує хоча б один із ризиків , передбачених ст. 177 КПК України , і на які вказує прокурор;-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам ,зазначеним у клопотанні .

Враховуючи особистість обвинуваченого , вагомість доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_3 до скоєння інкримінованого кримінального правопорушення , відсутність постійного місця проживання в Україні , відсутність працевлаштування обвинуваченого в Україні , відсутність соціальних зв`язків обвинуваченого в Україні , суд приходить до висновку , що застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу , ніж тримання під вартою ,не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Розмір застави згідно п.1 ч.4 ст. 183 КПК України ,враховуючи підстави та обставини , передбачені ст.ст.177,178 КПК України, не визначати.

Суд також зазначає, що тривалість судового розгляду викликана саме поведінкою обвинуваченого , який тривалий час робив вигляд , що він не розуміє азербайджанську мову ,вимагав перекладача на талиську мову,якої офіційно в республіці Азербайджан не має, що потягло за собою витрачання багато часу на пошук перекладача , потім почав спілкуватися вільно з залученим судом перекладачем з української мови на азербайджанську.

На підставі викладеного і керуючись ст. 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку району Астара Республіки Азербайджан, запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» строком на 60 днів з 13 жовтня 2021 р. до 11 грудня 2021 р.

В силу ст.177, 178, 183 ч. 4 КПК України, не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити до державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Міністерства юстиції України.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст ухвали оголошений 18 жовтня 2021 р. о 12.45 год.

Суддя: