Рішення № 10037828, 18.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/20018.06.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Обсидан"

доКиївської міської ради

провизнання недійсним п. 4.3 договору

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідача Бахмат О.М., Хименко Л.В. представники

Гулько А.Б., Дорошенко О.С. представники Рішення прийняте 18.06.2010, оскільки 11.06.2010 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 18.06.2010 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою присутніх представників учасників судового процесу оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Обсидан" (далі - позивач) про визнання недійсним п. 4.3 Договору оренди земельної ділянки, укладеного 02.02.2010 між Київською міською радою (далі - відповідач) та позивачем (кадастровий номер 8000000000:90:286:0029).

Позовні вимоги мотивовані тим, що п. 4.3 Договору від 06.07.200 не відповідає чинному законодавству України, оскільки у договорі оренди не можуть встановлюватися зобовязання вчинити певні дії до укладення договору та відповідні санкції за невиконання таких зобовязань. Сторони не можуть встановлювати в будь-якому договорі штрафні санкції за невиконання умов договору за період, до якого договір ще не був укладений сторонами.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що при укладенні договору протокол розбіжностей щодо умов договору сторонами не було складено та не підписано, сторонами було досягнуто згоди з усіх пунктів спірного договору. Крім того, п. 4.3 Договору відповідає ст. 28 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з частиною 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Тобто, єдиним органом, уповноваженим державою розпоряджатися землями в межах міста Києва до розмежування, є Київська міська рада.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Стаття 9 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Рішенням Київської міської ради від 28.08.2008 № 163/163 Товариству з обмеженою відповідальністю "Обсидан" у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,82 га для експлуатації та обслуговування будівель і споруд виробничого та складського призначення на вул. Луговій, 1 (вул. Колекторна) у Дарницькому районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу від 06.12.2005 N 5697, акт прийому-передачі від 06.12.2005) за рахунок частини земель, відведених згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації 05.04.96 № 473 "Про надання закритому акціонерному товариству "Укргідроспецбуд" земельних ділянок для експлуатації та обслуговування Київської автобази та виробничо-ремонтної бази Київського спеціалізованого управління № 631 на вул. Луговій (Колекторній) у Харківському районі м.Києва", право користування якою підтверджено договором на право тимчасового користування землею від 26.05.97 № 90-5-00021.

На підставі вказаного рішення 02.02.2010 між позивачем та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди).

02.02.2010 Договір оренди було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, а 24.02.2010 - зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за № 63-6-00578 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно п. 2.1 Договору обєктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування вул. Лугова, 1 (вул. Колекторна) у Дарницькому районі м.Києва;

- розмір 18249 кв.м;

- цільове призначення для експлуатації та обслуговування будівель і споруд виробничого та складського призначення;

- кадастровий номер 8000000000:90:286:0029.

З акту приймання-передачі від 24.02.2010, підписаного представниками сторін, вбачається, що орендар прийняв в користування визначену договором земельну ділянку.

Відповідно до пункту 4.2 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлена у розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що у випадку, якщо цей Договір не підписаний орендарями в установленому законодавством порядку протягом пяти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради від 28.08.2008 № 163/163, розмір орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється у пятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків на місяць від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Спір у даній справі виник у звязку з тим, що позивач вважає, що пункт 4.3 договору суперечить положенням чинного законодавства, не впливає на основний зміст договору та не спрямований врегулювання правовідносин з приводу оренди земельної ділянки, що, у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 203 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 15 Закону України “Про оренду землі” містить перелік істотних умов договору оренди землі. Крім цього, в статті 15 Закону України “Про оренду землі” зазначено, що за згодою сторін в договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема порядок страхування обєкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони обєкта оренди та інші.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України).

Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою на підставі договору.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору.

Як вбачається з положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно з положеннями ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, в укладеному договорі не може бути встановлено зобовязання вчинити певні дії до укладення цього договору та відповідні санкції за невиконання цих зобовязань. Тобто сторони не можуть встановлювати в договорі штрафні санкції за невиконання умов договору за період, до якого цей договір не був укладений.

Відповідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема з вимогами про визнання правочину (або його частини) недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскаржуваний пункт 4.3 Договору не відповідає ст. 792 Цивільного кодексу України, 93 Земельного кодексу України та ст. ст. 1, 6, 13, 21 Закону України "Про оренду землі". Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою на підставі договору. А в п. 4.3 Договору встановлена пятикратна орендна плата за землю за період до підписання сторонами договору оренди землі.

Суд приходить до висновку, що оскаржуваний пункт 4.3 Договору оренди земельної ділянки не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки містить зобовязання сторони, яке не можливо виконати внаслідок того, що подія, стосовно якої встановлено зобовязання, вже відбулась.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом не приймаються посилання відповідача, що при укладенні договору протокол розбіжностей щодо умов договору сторонами не складався та було досягнуто згоди з усіх пунктів договору, на передбачений умовами договору та чинним законодавством порядок внесення змін та/або доповнень до договору, оскільки предметом спору у даній справі не є внесення змін або доповнень до договору, що може бути здійснено за згодою сторін, а саме оспорення дійсності однієї з його умов, що відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України може бути здійснено лише в судовому порядку.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсним п. 4.3 Договору оренди земельної ділянки обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стаття 217 Цивільного кодексу України встановлює, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У звязку з задоволенням позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним п. 4.3 договору оренди земельної ділянки, укладеного 02.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Обсидан" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, ідентифікаційний код 33743599) та Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141), зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24.02.2010 за № 63-6-00578.

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Обсидан" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, ідентифікаційний код 33743599) 85 (вісімдесят пять) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 23.06.2010