Ухвала суду № 100376596, 11.10.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2021 Справа №607/3429/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Гуменного П.П.,

при секретарі судового засідання: Бігун О.І.,

під час судового засідання в залі з розгляду заяви засудженого ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у судовій справі №607/3429/20,

за участю: прокурора Лушкіна І.В., захисника – адвоката Кондрацького І.М.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, в якій просив призначити йому відшкодування шкоди, заподіяної незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, у відповідності до ст.12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Вказана заява мотивована наступним.

31 січня 2020 року слідчий СВ Тернопільського відділу поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області старший лейтенант поліції Туцька І.М. у кримінальному провадженні за №12020210010000039, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03 лютого 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінальних правопорушень, ОСОБА_1 , повідомив про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

03 лютого 2020 року слідчий СВ Тернопільського відділу поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області старший лейтенант поліції Туцька І.М. у кримінальному провадженні за №12020210010000330, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03 лютого 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінальних правопорушень, ОСОБА_1 , повідомив про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

18 лютого 2020 року, на підставі ч.1 ст.217 КПК України, матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12020210010000039 від 03 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, №12020210010000330 від 03 лютого 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, об`єднано в одне провадження за №12020210010000039.

19 лютого 2020 року ОСОБА_1 , повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 186 КК України.

20 лютого 2020 року слідчий СВ Тернопільського відділу поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області старший лейтенант поліції Туцька І.М. склала обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020210010000039 від 03 січня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.186 та ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, про те, що ОСОБА_1 , обґрунтовано обвинувачуюсь у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України, - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб та ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, який 20 лютого 2020 року затверджений прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Лушкіним І.В. та переданий до Тернопільського міськрайонного суду.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сколе, Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , визнано невинним та виправдано за ч.2 ст.186 КК України, у зв`язку із недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 26 травня 2021 року вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2020 року змінено в частині призначеного ОСОБА_1 покарання. Вказано вважати ОСОБА_1 , засудженим вказаним вироком за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України з призначеним покаранням у виді арешту строком на 4 (чотири) місяці. Виключено з резолютивної частини вироку призначення ОСОБА_1 покарання на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків. В решті вирок залишено без змін і відповідно вирок набрав законної сили.

Захисник – адвокат Кондрацький І.М. в судовому засіданні підтримав подану ОСОБА_1 заяву про відшкодування шкоди.

Прокурор Лушкін І.В. в судовому засіданні щодо задоволення заяви заперечив.

Суд, розглянувши заяву, заслухавши думку учасників кримінального провадження, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, приходить до переконання про наступне.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинним та виправдано за ч.2 ст.186 КК України, у зв`язку із недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України та призначено йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2018 року у виді 3 років 1 місця позбавлення волі та повністю приєднано покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 вересня 2019 року у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень і за сукупністю вироків визначено до остаточного відбування ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі та штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень визначено виконувати самостійно.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2020 року змінено в частині призначеного ОСОБА_1 покарання. Ухвалено, вважати ОСОБА_1 засудженим вказаним вироком за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, з призначенням йому покарання у виді арешту строком на 4 (чотири) місяці. Виключено з резолютивної частини вироку призначення ОСОБА_1 покарання на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків. В решті вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2020 року залишено без змін.

Поряд з наведеним слід зауважити на тому, що у вказаному вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області акцентовано увагу на тому, що суд прийшов до переконання, що зокрема, ОСОБА_1 за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України (епізод від 09 листопада 2019 року) необхідно виправдати за відсутності показань потерпілого, того факту, що свідок ОСОБА_2 , котрий видав працівникам поліції, викрадений у потерпілого ОСОБА_3 мобільний телефон, в судовому засіданні заявив, що обвинувачених бачить вперше, за відсутності будь-яких інших доказів, які б підтверджували причетність обвинувачених до вчинення злочину.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56, 62 Конституції України, статтях 1167, 1176 Цивільного кодексу України.

За змістом положень п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п.1 ч.1. ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Дані підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

В даній конкретній ситуації виправдання ОСОБА_1 відбулося не у зв`язку із незаконними діями працівників слідства, прокуратури, чи суду, а у зв`язку із тим, що на час судового розгляду потерпілий помер, і суд, з огляду на таку засаду кримінального провадження, як безпосередність дослідження судом доказів, не взяв до уваги в якості доказів протоколи слідчих дій за участю останнього.

Також, виправдання ОСОБА_1 відбулося у зв`язку із зміною показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_2 , який попередньо, під час досудового розслідування, впізнавав ОСОБА_1 , як особу, в котрої придбав викрадений в потерпілого телефон, а в подальшому, – в судовому засіданні заявив, що ОСОБА_1 бачить вперше.

За таких обставин, суд вважає, що в органу досудового розслідування та прокуратури були законні підстави пред`явити ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та скерувати обвинувальний акт для розгляду до суду.

Будь-яких незаконних дій органу досудового розслідування, прокуратури чи суду при здійсненні кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , котрі б перебували у причинному зв`язку із частковим виправданням останнього, судом не встановлено.

Окрім того, ОСОБА_1 поряд із виправданням за ч.2 ст. 186 КК України, був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15 ч.2 ст. 185 КК України.

За таких обставин, саме по собі виправдання обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 186 КК України є достатньою компенсацією останньому пережитих ним моральних страждань.

З огляду на наведені аргументи у їх сукупності, суд не вбачає підстав призначати ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні відшкодування шкоди в грошовому вимірі.

Керуючись наведеним , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про призначення йому відшкодування шкоди, відповідно до ст.12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно – розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд.

Головуючий суддя П.П. Гуменний