Рішення № 100376347, 13.10.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №462/2862/21

Провадження №2/443/1187/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

13 жовтня 2021 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жидачів у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості Займи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання фінансових послуг,

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Прості Займи» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просить суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за Договором про надання фінансових послуг №180403-120457 від 03.04.2018 року в розмірі 73 006,42 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.04.2018 року між ТзОВ "Прості займи" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг №180403-120457 на суму 3000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 60,00 грн. за кожен день такого користування строком на 16 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача. Кредитний договір було укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства в електронній формі, яка відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової форми. Зазначає, що ТзОВ "Прості займи" є фінансовою установою та здійснює діяльність щодо надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Товариство виконало свої зобов`язання з приводу надання грошових коштів, кошти за Кредитним договором перераховані на банківську картку позичальника платіжною системою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яка є учасником внутрішньодержавної платіжної системи «Flashpay». Так, відповідно до довідки, наданої ТОВ «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» на підтвердження виконання переказу 03.04.2018 року 12:08:56 відповідачу були перераховані грошові кошти у розмірі 3000 грн.. Таким чином, згідно з Кредитним договором, відповідач взяв на себе зобов`язання повернути кредит у розмірі 3000 грн. та сплатити проценти у розмірі 960,00 грн. у строк 16 днів до 18.04.2018 року. Окрім зазначеного, відповідач також взяв на себе зобов`язання, у разі виникнення заборгованості, сплатити неустойку у вигляді пені згідно Кредитного договору.

Враховуючи вищезазначене, на момент 18.04.2018 року термін платежу за договором настав, однак відповідач не виконав свої зобов`язання, а саме: не повернув отримані кошти та не сплатив проценти. Станом на 02.04.2021 року заборгованість відповідача за Кредитним договором склала 73006,42 грн., з яких: сума кредиту - 3000,00 грн., проценти за користування кредитом - 64834,14 грн., пеня - 1355,86 грн., індекс інфляції за весь період прострочення - 672,63 грн. та три проценти річних від простроченої суми - 3143,79 грн.

Також зазначає, що 19.04.2018 року відповідач частково здійснив внесення коштів на рахунок позивача, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором. У зв`язку з цим, можна стверджувати, що відповідач здійснив дії, що свідчать про визнання боргу і тим самим підтвердив свій обов`язок повернути кредит у розмірі 3000 грн. та сплатити проценти у розмірі 960 грн..

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 14.07.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав клопотання про проведення розгляду справи без його участі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач не подала відзиву, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без її участі до суду не надходило.

У зв`язку з цим суд визнає неявку відповідача неповажною та вважає, що справу можливо слухати у відсутності відповідача, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

У відповідності до положень ст.ст.280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що 03 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ТзОВ "Прості займи" з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до кредитного договору №180403-120457 (а.с.14)

Кредитний договір було укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТзОВ "Прості займи" в електронній формі, так, відповідач заповнив свої дані на сайті позивача, ознайомився з правилами та умовами позики (оферта), переглянувши їх за посиланням www.bistrozaim.ua і підтвердив свою згоду, поставивши відповідну галочку в пункті «З Правилами й умовами надання позики ознайомлений, і підтверджую направлення оферти у відповідності до запропонованої редакції, а також згоду на обробку персональних даних, в тому числі на передачу даних в бюро кредитних історій». Після подачі заявки, відповідач отримав унікальний код підтвердження оформлення позики через СМС на свій мобільний номер, зазначений ним при реєстрації на сайті Товариства. СМС відправляється через зовнішній сервіс СМС-розсилок TurboSMS ( http://turbosms.ua). Після отримання СМС, відповідач ввів отриманий код на сайті, і таким чином підтвердив подачу заявки та підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором у вигляді алфавітно-цифрової послідовності (а.с.16).

Відповідно до умов договору, ОСОБА_1 отримала кредит на особисті потреби в розмірі 3000,00 грн. строком на 16 днів до 18.04.2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 960 грн. (2% за кожен день користування кредитом, 730% річних).

Відповідно до умов договору, при виникненні заборгованості ОСОБА_1 зобов`язалася сплатити неустойку у вигляді штрафу у розмірі 3% за кожен день користування у межах встановленого строку та пеню у розмірі 3,64% від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, на 15-й день 5,02%, на 30-й день 7,67% (а.с.14).

Як вбачається із листа-відповіді ТзОВ «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №БП-70 від 13.04.2021, адресованої ТзОВ «Прості Займи», на підтвердження виконання переказу 03.04.2018 року 12:08:56 відповідачу на картковий рахунок були перераховані грошові кошти у розмірі 3000 грн. (а.с.15).

Відповідачем було частково внесено кошти на рахунок ТзОВ "Прості займи" 19.04.2018 року о 10:15:37 в сумі 1070 грн. (а.с.17).

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Вищевикладене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19. Окрім зазначеної, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).

Судом встановлено, що відповідач надала всі свої персональні дані для отримання позики, зазначила платіжну картку для отримання коштів, внесла у відповідні реквізити в договір код-підпис, тобто погодила всі істотні умови договору, отримала кошти, однак отримані кошти не повернула.

Згідно розрахунку заборгованості, за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №180403-120457 від 03.04.2018 року загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору, яку позивач просить стягнути станом на 02.04.2021 року становить 73006,42 грн., з яких: сума кредиту - 3000,00 грн., проценти за користування кредитом - 64834,14 грн., пеня - 1355,86 грн., індекс інфляції за весь період прострочення - 672,63 грн. та три проценти річних від простроченої суми - 3143,79 грн. (а.с.46-73).

Відповідно до ст.ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення між ТзОВ "Прості займи" та ОСОБА_1 договору про надання фінансових послуг в електронній формі, отримання відповідачем кредитних грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто невиконання відповідачем умов, укладеного договору в електронній формі. Відповідач у судове засідання не з`явилася та не представила жодних належних та допустимих доказів повернення позивачу отриманих коштів,а відтак з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість згідно договору №180403-120457 від 03.04.2018 року у розмірі 73006,42 грн..

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2270,00 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 273, 279, 280-282, 354, 355, ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прості займи" (код ЄДРПОУ 40858239, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, Вознесенівський район, вул. Незалежної України, буд. 39-А, офіс 25) заборгованість за Договором надання фінансових послуг №180403-120457 від 03.04.2018 року у розмірі 73006,42 грн. (сімдесят три тисячі шість гривень 42 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прості займи" (код ЄДРПОУ 40858239, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, Вознесенівський район, вул. Незалежної України, буд. 39-А, офіс 25) судовий збір в розмірі 2270 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя С.І. Сливка