Ухвала суду № 100376276, 05.08.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/6200/21

пр. № 2-з/336/64/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дмитрюк О.В., за участю секретаря Павловцева В.С., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 (представник заявника – ОСОБА_2 , особи, які можуть отримати статус учасників справи: відповідач – ОСОБА_3 ) про забезпечення позову до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2021 р. через систему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову до подання позовної заяви.

В заяві зазначає, що 02.11.2015 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 прийняв у позику грошові кошти в сумі 22000 доларів США, про що ОСОБА_3 було складено розписку про отримання грошових коштів у вищезазначеній сумі. Строк повернення позики у розписці не зазначено.

03.07.2021 р. ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_3 вимогу про повернення позики, але станом на 03.08.2021 р. позика не повернута.

Станом на день звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про забезпечення позову заборгованість ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 за договором позики становить 22000 доларів США, що еквівалентно 590576,80 грн..

Згідно інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі відчуження об`єктів нерухомого майна, у власності ОСОБА_3 перебуває наступне нерухоме майно:

-будівля кафе літ. А загальною площею 68,5 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-житловий будинок загальною площею 76,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 є власником частки в розмірі 180740 грн. в статутному капіталі ТОВ «Запорізькі лани» (код ЄДРПОУ 33921029).

З інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 стало відомо, що постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 22.03.2017 р. було накладено арешт на все майно ОСОБА_3 ..

Заявник вважає, що невжиття судом заходів забезпечення позову ОСОБА_1 , з яким він має намір звернутись до суду, шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення з останнього заборгованості за договором позики. Натомість, задоволення даної заяви сприятиме охороні матеріально-правових інтересів ОСОБА_1 від можливих недобросовісних дій з боку ОСОБА_3 , забезпечить ОСОБА_1 можливість реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь.

З метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики заявник просить накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_3 , а саме:

-будівлю кафе літ. А загальною площею 68,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

-житловий будинок загальною площею 76,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

-частку у статутному капіталі ТОВ «Запорізькі лани» (код ЄДРПОУ 33921029) в розмірі 180740 грн..

Пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову у заявника відсутні.

Заява про забезпечення позову розглянута судом без повідомлення учасників справи у відповідності до положень ст. 153 ч. 1 ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом приписів ч. 6, 7, 8 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме, лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом з тим, заявником не надано до суду жодних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність при цьому передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Судом встановлено та матеріалами, що додані до заяви про забезпечення позову підтверджено, що постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 22.03.2017 р., в межах виконавчого провадження, накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_3 , інформація про скасування якого відсутня.

Таким чином, суд вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та корпоративні права виражені в частці у статутному капіталі ТОВ «Запорізькі лани» призведе до порушення прав третіх осіб.

Також, заявляючи вимогу про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_3 , заявником не надано інформації щодо оціночної вартості цього майна, окрім частки у статутному капіталі РОВ «Запорізькі лани», що позбавляє суд можливості визначитися з майном, на яке може бути накладено арешт, що в розумінні ч. 3 ст. 150 ЦПК України, має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження та реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, зважаючи на вище зазначене, у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх підстав щодо необхідності забезпечення даного позову саме таким способом та доказів того, що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання, оскільки такі твердження ґрунтуються на припущеннях, суб`єктивній оцінці обставин, що супроводжується оціночними судженнями.

Із врахуванням вищенаведеного, заява про забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151, 153, 258, 260, 261, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (представник заявника – ОСОБА_2 , особи, які можуть отримати статус учасників справи: відповідач – ОСОБА_3 ) про забезпечення позову до подання позовної заяви, відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів в порядку ст. 354 ЦПК України.

Суддя О.В. Дмитрюк