Вирок № 100373903, 18.10.2021, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1288/18

Провадження № 1-кп/539/13/2021

ВИРОК

Іменем України

18 жовтня 2021 року м. Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Алтухової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Гусак А.О.,

прокурорів Каленчука Я.В., Кіріченка В.М., Компанійця М.А.,

захисника Клименка О.Ю.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинуваченої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лубни кримінальне провадження №12017170240000152 від 31.01.2017 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Котовськ, Одеської області, громадянки України, освіта неповна середня, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що будучи раніше судимою, домовилася з ОСОБА_3 (відомості щодо даної особи виділено органом досудового слідства в окреме кримінальне провадження) та ОСОБА_4 (яка виправдана вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29.03.2018 року, вирок залишений без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16.03.2021 року) про вчинення крадіжки чужого майна.

Після цього, в ході реалізації своєї домовленості, підійшовши до будинку за адресою АДРЕСА_2 близько 12 год. 30.01.2017 у вищевказаних осіб, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 виник спільний умисел на вчинення крадіжки майна з даного будинку.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою власної наживи, ОСОБА_2 діючи повторно, за попередньою змовою разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , шляхом вибиття металопластикового вікна проникли до будинку за адресою АДРЕСА_2 .

В ході вчинення крадіжки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заволоділи майном належним потерпілій ОСОБА_5 , яке знаходилося в будинку за вищевказаною адресою, а саме м`ясорубкою «Мулінекс» вартістю 1211,20 грн, соковижималкою «Вітек» вартістю 810 грн, обігрівач «Сатурн» вартістю 295 грн, 2 наборами постільної білизни загальною вартістю 400 грн, грошовими коштами в сумі 500 грн, трьома парами взуття: кросівками марки «N» вартістю 240 грн, жіночими туфлями вартістю 80 грн, мокасинами вартістю 64 грн, махровим полотенцем вартістю 34 грн.

З вищевказаним майном ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , покинули місце вчинення злочину та розпорядились ним на власний розсуд чим спричинили потерпілій ОСОБА_5 матеріальних збитків на суму 3634 грн. 20 коп.

Дії ОСОБА_2 по вищезазначеному епізоду стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненій за попередньою змовою групою осіб, поєднаній з проникненням у житло.

Крім цього, у ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які перебували біля будинку за адресою АДРЕСА_3 близько 11:00 год. 31.01.2017, виник спільний умисел на вчинення крадіжки майна з вищезазначеного будинку.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою власної наживи, ОСОБА_2 діючи повторно, за попередньою змовою разом зі своїм братом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , шляхом відчинення дверей за допомогою ключа проникли до будинку за адресою АДРЕСА_3 .

В ході вчинення крадіжки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заволоділи майном належним потерпілому ОСОБА_1 , яке знаходилося в будинку за вищевказаною адресою, а саме: телевізором марки «Бравіс» вартістю 2200 грн, DVD-плеєром «Оріон» вартістю 366 грн, електричною машинкою для стрижки «Маестро» вартістю 144 грн, акустичної системи марки «CJC-319» вартістю 534 грн., махрове полотенце вартістю 36 грн.

З вищевказаним майном ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , покинули місце вчинення злочину та розпорядились ним на власний розсуд чим спричинили потерпілому ОСОБА_1 матеріальних збитків на суму 3280 грн.

Дії ОСОБА_2 по вказаному епізоду стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненій повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаній з проникненням у житло.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні вказаних злочинів не визнала та пояснила, що не має жодного відношення до цих крадіжок.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що 31 січня 2017 року був відсутній у власному будинку біля двох годин. Коли повернувся додому, то виявив крадіжку належних йому речей. Ключ він ховав під підвіконням. Як він зрозумів по слідах біля будинку злочинці скористалися цим ключем. Сліди на снігу були маленькими, жіночими.

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Згідно ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість поза розумним сумнівом.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду від 29.01.2018 року ОСОБА_2 оголошено у розшук, судове провадження відносно неї зупинено, судовий розгляд по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_4 - продовжено.

Вироком Лубенського міськрайонного суду від 29.03.2018 року ОСОБА_4 визнана невинуватою та виправдана за пред`явленим обвинуваченням у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16.03.2021 року вирок Лубенського міськрайонного суду від 29.03.2018 року відносно ОСОБА_4 залишено без змін.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду від 04.05.2018 року виділено в окреме провадження матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , однак письмові докази до матеріалів виділеного провадження долучені не були.

Стороною обвинувачення під час судового розгляду провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 не надано жодного доказу на підтвердження причетності обвинуваченої до вчинення інкримінованих їй правопорушень, в тому числі протягом тривалого часу не забезпечено явку свідків обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Згідно ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Суд вважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду.

Стороною обвинувачення не доведено як об`єктивну, так і суб`єктивну сторону злочинів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає недоведеним обвинувачення в скоєнні інкримінованих ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати невинуватою та виправдати за пред`явленим обвинуваченням в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України.

Запобіжний захід у виді особистого зобов"язання відносно ОСОБА_2 застосованого відносно останньої 02.02.2021 року на підставі ухвали Лубенського міськрайонного суду - скасувати.

Витрати за проведення експертиз під час досудового розслідування віднести за рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, захиснику та прокурору.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду О.С.Алтухова