Рішення № 100372909, 18.10.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2827/20

2/357/64/21

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 жовтня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

В березні 2020 року позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ«Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 20.02.2018 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 38000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком «Договір про надання банківських послуг», що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України,згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

У відповідності з ч. 2 ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Ч. 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію банку, відповідач підписом у заяві про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», визнає та погоджується на запропоновані банком умови користування послугами банку.

Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідача, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2. ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді, вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений «Договір про надання банківських послуг», який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку, банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка, банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, банк керувався п.п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Власник картрахунку зобов`язана слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, який відповідно 1.1.1.44 договору - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку, в розмірі ліміту кредитування.

Пунктами 1.1.1.67, 1.1.5.1, 1.1.5.2 договору передбачена можливість зміни «Тарифів банку» та інших невід`ємних частин договору.

Таким чином, банк використав своє право щодо зміни умов Договору, а саме:

- впроваджені зміни відсоткової ставки із 01.09.2014 року до розміру 34,8% річних, із 01.04.2015 року до розміру 43,2% річних. Зміна розміру відсотків повністю узгоджується із діючим законодавством, оскільки при такій зміні розмір існуючих зобов`язань не збільшується, оскільки підвищена відсоткова ставка застосовується лише до тих майбутніх операцій по використанню кредитного ліміту, що здійснені після зміни розміру відсоткової ставки, що передбачено п. 2.1.1.2.10, а саме - за користування кредитом (за виключенням пільгового періоду) клієнт сплачує банку фіксовану процентну ставку від суми трат, здійснених за рахунок кредиту;

- із 01.09.2015 року впроваджені зміни «Умов та правил надання банківських послуг», в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п. 2.1.1.3.1 клієнт доручає банку здійснювати списання грошей з його рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту;

- із 01.04.2019 року впроваджені зміни «Умов та правил надання банківських послуг» в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п. 2.1.1.2.12 в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, наддав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту, відповідно до п. 2.1.1.3.1 договору.

Таким чином, відповідач зобов`язалась здійснювати погашення кредиту та процентів, внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. Згідно до п. 1.1.1.60 договору, мінімальний обов`язковий платіж -розмір боргових зобов`язань відповідача, які щомісяця повинен сплачувати відповідач протягом терміну дії карти. Мінімальний обов`язковий платіж розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості клієнта.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України,порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Якщо на дату нарахування процентів, клієнт використав всю суму кредиту. Сторони узгодили збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 2.1.1.2.9 договору, в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом, клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в «Тарифах банку», що діють на дату здійснення трат за рахунок кредиту.

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом, згідно п. 2.1.1.12.11 договору, клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі, від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 549 ЦК України та п. 2.1.1.3.5 договору, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право банку достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 08.12.2019 року має заборгованість - 138070,60 грн., яка складається з наступного:

- 100847,92 грн. - заборгованість за тілом кредиту в т.ч. 00,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 100847,92 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

- 00,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;

- 7194,79 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

- 22976,91 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;

- 00,00 грн. - нарахована пеня;

- 00,00 грн. - нарахована комісія, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг»:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 6550,98 грн. - штраф (процентна складова).

Просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 138070,60 гривень за кредитним договором № б/н від 20.02.2018 року та судові витрати в сумі 2102,00 гривень (а.с. 1-5).

Ухвалою судді від 28 квітня 2020 року було відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання (а.с. 56-57).

Ухвалою суду від 27 травня 2020 року було зупинено провадження по справі, в зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_3 (а.с. 65-66).

Ухвалою суду від 28 січня 2021 року було витребувано у приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Савчук Наталії Іванівни (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Таращанська буд. 161) завірену належним чином копію спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с. 84-85).

26 лютого 2021 року за вх. № 9562 до канцелярії Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла від приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Савчук Наталії Іванівни завірена належним чином копія спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Суд, оглянувши копію спадкової справи № 7/2020, встановив, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявили себе в якості правонаступників ОСОБА_4 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючих за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 04 березня 2021 року було відновлено провадження у справі та замінено відповідача у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на його правонаступника ОСОБА_5 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 110-111, 112-113).

28 квітня 2021 року за вх. № 20063 судом отримано письмові пояснення відповідача ОСОБА_1 , які підписані представником відповідача, адвокатом О.І. Куйдан, на позовну заяву позивача, в яких просили відмовити позивачу в стягненні заборгованості, обґрунтовуючи наступним.

В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа № 357/2827/20 за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 27 травня 2020 року було зупинено провадження по справі, в зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 28 січня 2021 року було витребувано у приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Савчук Наталії Іванівни (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Таращанська буд. 161) завірену належним чином копію спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3

26 лютого 2021 року за вх. № 9562 до канцелярії Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла від приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Савчук Наталії Іванівни завірена належним чином копія спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Суд, оглянувши копію спадкової справи № 7/2020, встановив, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявили себе в якості правонаступників ОСОБА_4 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,проживаючих за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.03.2021 року замінено відповідача у цивільній справі на його правонаступника ОСОБА_5 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 .

Вважає, що вимога ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 про стягнення заборгованості передчасна, оскільки вона тільки заявила своє право на прийняття спадщини, про те станом на сьогоднішній день її не прийняла.

Тому, ОСОБА_4 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 на даний час не може бути відповідачем та відповідати за боргові зобов`язання ОСОБА_3 .

Також, звертає увагу суду про те, що ОСОБА_4 діє від імені та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , тому при розгляді позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості має бути залучений відповідний орган опіки і піклування оскільки порушується права дитини.

Щодо позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості повідомляє наступне:

ОСОБА_6 не було відомо жодної інформації з приводу того, коли і скільки коштів брав кредити в банках її колишній чоловік ОСОБА_3 , оскільки з моменту розлучення вони не спілкуються і будь-яких відносин не підтримували.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору,якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів позичальник ОСОБА_3 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування, щодо права банку на внесення банком змін до Умов та правил, а також обов`язку клієнта звернутися в банк для розірвання договору та погасити заборгованість у разі незгоди клієнта із змінами умов та правил і/або Тарифів.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_3 ПАТ КБ «Приватбанк» було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не містять підпису ОСОБА_3 , тому відповідач вважає, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» 20.02.2018 року, шляхом підписання заяви-анкети.

Лише умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім можуть свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

В анкеті-заяві позичальника від 20.02.2018 року відсутні умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, а також інші умови, зокрема, щодо черговості погашення заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 20.02.2018, укладеного між Приват-Банк та клієнтом ОСОБА_3 станом на 31.08.2019 вбачається, що позивачем за користування кредитними коштами нараховувалися відсотки за порушення строків виконання зобов`язання, що як вказувалося вище, суперечить умовам кредитного договору, оскільки в анкеті-заяві від 20.02.2018 року відсутні умови щодо нарахування відсотків, а Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору.

А тому просила в задоволенні позову відмовити у повному обсязі ( а. с. 126-129 ).

Ухвалою суду від 19 травня 2021 року було залучено до участі у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якості третьої особи службу у справах дітей Білоцерківської міської ради та відкладено розгляд справи на 23 червня 2021 року о 15 год. 30 хв. (а.с. 136-137).

Розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав, здебільшого за клопотанням відповідача ( для звернення до спеціаліста з проведення експертизи щодо визначення вартості спадкового майна та звернення до позивача щодо вирішення справи мировим шляхом ).

Останнього разу, по справі оголошено перерву до 18.10.2021 року.

В судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Гребенюк В`ячеслав Михайлович, який діє на підставі довіреності не з`явився, надавши разом із позовною заявою клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача та проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 6).

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, 11.10.2021 року за вх. № 47401 судом отримано заяву, в якій ОСОБА_1 просить розглядати справу за її відсутності. Позов визнає частково, а саме в частині тіла кредиту. В іншій частині просила відмовити.

Крім того, в судовому засіданні, яке відбувалося 15.09.2021 року відповідач ОСОБА_1 також визнала позовні вимоги позивача частково, в частині тіла кредиту. Просила суд надати час для мирного врегулювання спору ( а. с. 161-163 ).

Третя особа служба у справах дітей Білоцерківської міської ради в судове засідання свого представника не направила, 16 липня 2021 року за вх. № 33302 судом отримано клопотання за підписом начальника служби у справах дітей Білоцерківської міської ради, в якому просили у відповідності до вимог ст. 211 ЦПК України слухати справу за відсутності представника служби у справах дітей Білоцерківської міської ради. Вважають за доцільне не підтримувати позовні вимоги в цій справі та при винесенні рішення просили першочергово керуватися інтересами дитини ( а. с. 155-156 ).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволеннюз наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 20.02.2018 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 38000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком «Договір про надання банківських послуг», що підтверджується підписом у заяві (а.с. 13).

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, банк керувався п.п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Власник картрахунку зобов`язана слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, який відповідно 1.1.1.44 договору - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку, в розмірі ліміту кредитування.

Пунктами 1.1.1.67, 1.1.5.1, 1.1.5.2 договору передбачена можливість зміни «Тарифів банку» та інших невід`ємних частин договору.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, наддав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту, відповідно до п. 2.1.1.3.1 договору.

Таким чином, відповідач зобов`язалась здійснювати погашення кредиту та процентів, внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. Згідно до п. 1.1.1.60 договору, мінімальний обов`язковий платіж - розмір боргових зобов`язань відповідача, які щомісяця повинен сплачувати відповідач протягом терміну дії карти. Мінімальний обов`язковий платіж розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості клієнта.

Згідно п. 2.1.1.2.9 договору, в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом, клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в «Тарифах банку», що іють на дату здійснення трат за рахунок кредиту.

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом, згідно п. 2.1.1.12.11 договору, клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі, від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 549 ЦК України та п. 2.1.1.3.5 договору, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банкуштраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Банк використав своє право щодо зміни умов договору, а саме:

- впроваджені зміни відсоткової ставки із 01.09.2014 року до розміру 34,8% річних, із 01.04.2015 року до розміру 43,2% річних. Зміна розміру відсотків повністю узгоджується із діючим законодавством, оскільки при такій зміні розмір існуючих зобов`язань не збільшується, оскільки підвищена відсоткова ставка застосовується лише до тих майбутніх операцій по використанню кредитного ліміту, що здійснені після зміни розміру відсоткової ставки, що передбачено п. 2.1.1.2.10, а саме - за користування кредитом (за виключенням пільгового періоду) клієнт сплачує банку фіксовану процентну ставку від суми трат, здійснених за рахунок кредиту;

- із 01.09.2015 року впроваджені зміни «Умов та правил надання банківських послуг», в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п. 2.1.1.3.1клієнт доручає банку здійснювати списання грошей з його рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту;

- із 01.04.2019 року впроваджені зміни «Умов та правил надання банківських послуг» в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п. 2.1.1.2.12 в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, підписання заяви № б/н від 20.02.2018року свідчить про те, що ОСОБА_3 всі умови даного договору цілком були зрозумілі і він вважав їх справедливими по відношенню до неї.

Вказаний договір був прочитаний та підписаний сторонами.

Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладені договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.

Позичальник зобов`язана, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані їй позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 порушив умови договору та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості утворилася заборгованість перед банком, де станом на 08.12.2019 року, останній мав заборгованість у розмірі - 138070,60 грн., яка складається з наступного: 100847,92 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 00,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 7194,79 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 22976,91грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625; 00,00 грн. - нарахована пеня; 00,00 грн. - нарахована комісія, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг»: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 6550,98 грн., штраф (процентна складова), що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості (а.с. 12).

Отже, позивач звертаючись до суду з відповідним позовом просив стягнути з відповідача заборгованість саме у сумі 138070,60 гривень, яка утворилася з зв`язку з порушенням зобов`язань з боку відповідача та складається з тіла кредиту, прострочених відсотків, нарахованих відсотків на прострочений кредит згідно ст. 625 та штрафів, згідно наявного розрахунку заборгованості.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості убачається, що заборгованість по штрафам складає 7050,98 гривень.

Встановлено, що під штрафами позивач зазначає 500 гривень - штраф (фіксована частина) та 6550,98 гривень - штраф (процентна складова), де загалом сума складає - 7050,98 гривень.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК).

За положеннями ст. 61 Конституції, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тому, вимоги позивача в частині стягнення 500 гривень - штраф (фіксована частина) та 6550,98 гривень - штраф (процентна складова) є такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, стягнення з відповідача суми 22976,91 грн., як відсотки нараховані на прострочений кредит згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, то слід зазначити, що «Умовами і правилами надання банківських послуг» у ПриватБанку, які були погоджені відповідачем в 2018 році, не було передбачено нарахування відсотків, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язання від суми неповернутого в строк кредиту.

Так, позивач в позовній заяві посилається на те, що з 01.03.2019 року почав діяти п. 2.1.1.2.12 «Умов та правил надання банківських послуг», тобто сторони дійшли згоди, що в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0 % - для картки «Універсальна голд».

Із розрахунку, наданого позивачем вбачається, що відсотки за ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховувались виходячи із процентної ставки 84,0% річних, однак у розрахунку не зазначено з якого розміру прострочення платежу нараховані річні 3%, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за який період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відсутні докази погодження відповідачем змін до «Умов і правил надання банківських послуг» у ПриватБанку, а згідно редакції «Умов та правил» від 20.02.2018 року, які, як зазначає, погодив відповідач, та які приєднані до матеріалів справи, не вбачаються умови про нарахування процентів в розмірі від простроченої суми заборгованості 84,0% - для картки «Універсальна». При цьому не надано доказів про ознайомлення відповідача з такими змінами та підписання даних змін. Всі додаткові умови, чи зміни до договору мають бути погоджені обома сторонами договору.

Тому, суд вважає, що позивач не надав суду жодного доказу у підтвердження підстав нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України, в розмірі 84,0 %, а наданих до матеріалів справи доказів недостатньо для того, щоб суд мав можливість вирахувати розмір вказаних відсотків.

Також, суд зазначає, що лише після спливу визначеного договором строку кредитування позивач має право забезпечити свої права і інтереси на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Зважаючи на правову позицію ВП ВС у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 р. Умови та правила надання банківських послуг не є кредитним договором у справі, так як не містять підпису позичальника. Однак враховуючи, що позивальник фактично користувався отриманими від банку коштами, тому банк має право вимагати повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тобто лише тіла кредиту.

Відповідно до копії свідоцтвапро смерть, серії НОМЕР_1 , яка видана 17 квітня 2020 року Шаргородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 33 років, про що 08 квітня 2020 року складено відповідний актовий запис № 683 Білоцерківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 64).

Згідно спадкової справи № 7/2020, яка міститься в матеріалах справи, встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявили себе в якості правонаступників ОСОБА_4 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючих за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 89-107).

Згідно отриманої судом відповіді 07.04.2021 року за вх. № 16478, за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Також, за цією адресою був зареєстрований і проживав до смерті ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади м. Біла Церква (а.с. 107).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь - якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (право попередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки право попередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Цивільний процесуальний кодекс України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.

Навпаки, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, матеріальне правонаступництво тісно пов`язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві.

Отже, ухвалою суду від 04.03.2021 року було залучено в якості відповідача ОСОБА_5 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , а отже всі боргові зобов`язання, які належали померлому ОСОБА_3 , перейшли правонаступникам, так як після смерті ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 подала заяву до нотаріальної контори про вступ у спадщину від 13.05.2020 року та просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, після надання всіх необхідних документів.

Інших спадкоємців, передбачених законом, які б прийняли спадщину або проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не встановлено.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (пункт 5 статті 1219, стаття 1282 ЦК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини визначені статтею 1219 ЦК України, отже зобов`язання за кредитним договором та за договором іпотеки входять до складу спадщини.

За змістом статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, спадкоємці померлого позичальника, який не виконав умови кредитного договору, прийнявши спадщину, у силу ст.ст.1281, 1282 ЦК зобов`язані у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора.

Як роз`яснив Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані проценти, штрафи тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові (спадкоємцеві) за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися для сплати спадкоємцям.

Обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору між кредитором, спадкоємцем і поручителем про стягнення заборгованості за кредитним договором у випадку смерті боржника є: прийняття спадкоємцями спадщини; наявність та розмір спадкового майна; згода поручителя відповідати перед кредитором за будь-якого нового боржника; невиконання чи неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором; пред`явлення позову до поручителя в межах строку, визначеного законодавством (ст.1281 ЦК).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Верховний Суд у постанові по справі № 640/6274/16-ц від 18.09.2019 вказав, що доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Встановлено, що відповідач по справі заявила своє право на прийняття спадщини звернувшись з відповідною заявою до приватного нотаріуса ( а. с. 89 ), але спадщину на сьогодні не прийняла.

Звертаючись з вищевказаною заявою відповідач, яка діє в інтересах ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 зазначила відомий їй склад спадкового майна -житловий будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,0991 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 3210300000:04:009:0215.

За клопотанням відповідача по справі оголошувалася перерва в судовому засіданні, надавався час для звернення до спеціаліста для проведення експертизи щодо встановлення вартості спадкового майна.

Однак, відповідач не звернулася до спеціаліста для встановлення вартості спадкового майна в строк, який надавався судом останній.

Відповідно, такого висновку відповідач не надала суду.

Окрім цього, в судовому засіданні судом роз`яснювалося відповідачу можливість звернення до суду з відповідним клопотанням про призначення судової експерти щодо визначення вартості спадкового майна та наслідки від її відмови.

Але, відповідач ОСОБА_1 відмовилася від проведення такої експертизи та відповідно з даним клопотанням до суду не зверталася.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, в судовому засіданні 15.09.2021 року відповідач визнала частково позовні вимоги позивача в частині тіла кредиту в розмірі 100 847,92 грн.

Крім того, звертаючись до суду 11.10.2021 року з заявою про розгляд справи за її відсутності, ОСОБА_1 також зазначила, що визнає позов частково, а саме в частині тіла кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже, даючи оцінку наданим доказам, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що на користь позивача належить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 20.02.2018 року в сумі 100 847,92 грн. (заборгованість за тілом кредиту ).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду з вищевказаною позовною заявою позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було сплачено судовий збір у розмірі 2 102 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 24.02.2020 року ( а. с. 51 ).

Отже, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 73,04% ( 100 847,92 грн. х 100 : 138 070,60 грн. ), судовий збір слід стягнути в розмірі 1 535,30 грн. ( 2 102 х 73,04% : 100 ).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 526, 530, 549, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1216, 1218, 1219, 1220, 1268, 1270, 1281, 1282 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 55, 76, 77, 81, 82, 131, 141,211, 247, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,яка діє від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , паспорт, серії НОМЕР_5 ) на користь позивача акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ - 14360570, рахунок № НОМЕР_6 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299) заборгованість за договором б/н від 20.02.2018 року у сумі 100847,92 гривень та судовий збір у сумі 1 535,30 гривень, а загалом 102 383,22 гривень (сто дві тисячі триста вісімдесят три гривні двадцять дві копійки ).

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 18 жовтня 2021 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов