Постанова № 10037263, 14.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2010 року 09:38 № 2а-5211/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Патратій О.В.,

за участю представника позивача Литвинчук В.О. (довіреність від 10.03.2010р. № 63),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ево Груп»

простягнення податкового боргу в розмірі 2947, 80 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ДПІ у Дарницькому районі м. Києва з позовом до ТОВ «Ево Груп»про стягнення податкового боргу в розмірі 2 947, 80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у відповідача наявна заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 2 947, 80 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні та просив задовольнити позовні вимоги.

У судові засідання 16 квітня та 14 травня 2010 року уповноважені представники відповідача не зявились.

Відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача відзив на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Під час розгляду справи було встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ево Груп»перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

28 квітня 2009 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва провела перевірку дотримання вимог податково законодавства в частині своєчасності подання податкових декларацій, розрахунків ТОВ «Ево Груп», за результатами якої було складено акт № 2266/1502/35198523 від 28 квітня 2009 року.

В акті перевірки було встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у порушені строків своєчасності подання декларацій з податку на додану вартість за січень-березень 2009 року.

28 квітня 2009 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0060061502/0, яким згідно з підпунктом 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосувала до ТОВ «Ево Груп»суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане податкове повідомлення рішення було вручено директору ТОВ «Ево Груп»особисто 28 квітня 2009 року.

Крім того, 26 жовтня 2009 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва провела перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установи банку ТОВ «Ево Груп», за результатами якої було складено акт № 5199 від 26 жовтня 2009 року.

26 жовтня 2009 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0069691502/0, яким згідно з підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосувала до ТОВ «Ево Груп»суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 440, 50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане податкове повідомлення рішення було надіслано відповідачу листом з повідомленням про вручення, проте повернуто відділом поштового звязку податковому органу.

У звязку із встановленням факту невручення податкового повідомлення рішення по причині незнаходження платника податку за місцезнаходженням податкове повідомлення рішення № 0069691502/0 від 26 жовтня 2009 року було розміщено на дошці податкових оголошень (повідомлень) 08 грудня 2009 року, про що було складено відповідний акт № 65 від 08 грудня 2009 року.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до підпункту 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковим періодом для податку на додану вартість є один календарний місяць.

Згідно з підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, діючим законодавством на платників податків покладено обовязок подавати податкові декларації, в тому числі з податку на додану вартість, а також сплачувати самостійно визначену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, встановлених в законодавстві.

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 вищезазначеного Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Відповідно до підпункту 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону передбачена відповідальність платника податку за несвоєчасну сплату суми податкового зобовязання протягом граничних строків, встановлених в законодавстві.

При цьому, п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент спірних правовідносин) передбачено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 вищезгаданого Закону у разі коли сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань, сума податку чи збору (обовязкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобовязання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону податкове зобовязання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, з винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту.

Абзацом першим підпункту 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 вищезгаданого Закону передбачено, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд рішення, яка подається у письмовій формі, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом.

З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню (абзац перший підпункту 5.2.5. п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону).

За змістом п. 1.3 ст. 1 та підпункту 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплачена платником податків у встановлений строк, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Податкові повідомлення рішення, якими були застосовані до відповідача штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.1, підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до вимог підпункту 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 цього ж Закону та п. 4.6, п. 4.8 та п. 4.9 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платниками податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247), вважаються такими, що вручені відповідачу.

Таким чином, сума податкового зобовязання, визначена в цих податкових повідомленнях рішеннях, з урахуванням того, що відповідачем вказані податкові повідомлення рішення не оскаржувались в адміністративному або судовому порядку, є узгодженою сумою податкового зобовязання, яка не була сплачена у встановлені строки, і визнається податковим боргом.

Згідно поданої податкової декларацій з податку на додану вартість № 85856 від 20 травня 2009 року відповідачем було самостійно в рядку 27 визначено суму податку до сплати в бюджет в розмірі 111, 00 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (абзац перший підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону).

Згідно підпункту 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) звітним періодом для податку на додану вартість є календарний місяць.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 4.1.4 п.4.1.ст 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкові декларації за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податковим боргом в розумінні вищезгаданого Закону визнається податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання (п. 1.3 ст. 1 та підпункт 5.4.1 п. 5.4 ст. 5).

Під час судового розгляд було встановлено, що у відповідача існувала переплата з податку на додану вартість в сумі 2, 50 грн., а також відповідачем було сплачено 112, 00 грн. податку на додану вартість, що підтверджується довідкою позивача.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачу була нарахована пеня в розмірі 0, 80 грн., що підтверджується довідками позивача та копією облікової картки відповідача (зворотній бік) станом на 17 березня 2010 року.

Відповідно до абзацу першого підпункту 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 вищезазначеного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва виставило відповідачу першу податкову вимогу № 1/1175 від 12 травня 2009 року на суму боргу 507, 50 грн., а також другу податкову вимогу № 2/1967 від 01 вересня 2009 року на суму 507, 30 грн., які не були отримані відповідачем у звязку з відсутністю за місцем знаходження та були розміщені на дошці податкових оголошень 30 липня 2009 року та 04 вересня 2009 року відповідно, про що були складені відповідні акти № 1175 від 30 липня 2009 року та № 2/1967 від 04 вересня 2009 року.

Отже, податкові вимоги вважаються такими, що вручені відповідачу відповідно до вимог підпункту 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 5.8 розділу 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03 липня 2001 року № 266.

Згідно з підпунктом 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього ж Закону, є виключно податкові органи.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом одинадцятим ст. 11 цього ж Закону передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Отже, враховуючи викладене, та з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, а також з урахуванням відсутності доказів сплати податкового боргу, позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 2 947, 80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ево Груп»(02121, м. Київ, п-т. Бажана, 7д, ідентифікаційний код 35198523) до Державного бюджету України суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 2947 (дві тисячі девятсот сорок сім) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 19 травня 2010 року.