Ухвала суду № 100370934, 18.10.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа №591/7245/21

Провадження № 2/591/2960/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 рокум. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Сидоренко А.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Зарічний відділ державної виконавчої служби у м. Суми про скасування заборони на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеною позовною заявою і просить скасувати заборону на нерухоме майно, накладену на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі постанови АА №595422 від 25 січня 2007 року Департаментом державної виконавчої служби у Зарічному району м. Суми і зареєстрованому в Єдиному реєстрі заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 4540549.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Як вбачається з наданих суду документів, позивачка просить скасувати заборону на нерухоме майно, накладену на підставі постанови органу державної виконавчої служби від 25 січня 2007 року про арешт майна в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 лютого 2006 року у справі № 2-393/06 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів.

Позивачка пред`явила позов, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування, розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідачів, а тому позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачається інша форма звернення та порядок вирішення.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка вказує, що є стороною виконавчого провадження.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Заявлені позивачкою вимоги не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивачка одночасно має бути й відповідачем, так як її майно арештовано державним виконавцем і вона є боржником за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог статей 42, 48, 175, 447 ЦПК України. Тому такий позов взагалі не підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 520/7100/19, від 26 вересня 2019 року у справі № 607/3894/17, від 22 квітня 2020 року у справі № 544/394/18.

Тому у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 слід відмовити, так як вона не може розглядатись в порядку позовного провадження.

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 447, 448 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Зарічний відділ державної виконавчої служби у м. Суми про скасування заборони на нерухоме майно.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з моменту її складання апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А.П. Сидоренко