Рішення № 100367803, 13.10.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3964/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Херсонської міської ради, яка полягає у відсутності розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02.02.2021 року № 114-2407-15 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки площею 0,0048 га за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуальних гаражів та зобов`язати Херсонську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02,02,2021 року № 114-2407-15 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки площею 0,0048 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуальних гаражів та затвердити цей проект на черговій сесії.

- стягнути з Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 26347681) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 5000 гривень відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Херсонської міської ради, яка полягає у відсутності розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02.02.2021 року № 114-2407-15 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки площею 0,0048 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуальних гаражів

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0050 га, що розташована на території АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального гаража. В заяві також було зазначено, що позивач раніше не користувався правом на приватизацію земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням, та є учасником є учасником антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Рішенням Херсонської міської ради № 2532 від 16.10.2020 року позивачу ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0048 га за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаража.

На виконання даного рішення позивачем був розроблений та погоджений з управлінням архітектури міської ради та територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідний проект землеустрою.

02.02.2021 р. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність був наданий на затвердження на ім`я міського голови м. Херсона.

Станом на дату подання позовної заяви (04.08.2021 р.) позивачем не отримано від відповідача жодного документа, що свідчив би про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0050 га, що розташована на території АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального гаража.

Дану бездіяльність позивач вважає протиправною, та звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 09.08.2021 року провадження в справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та зобов`язано відповідача надати до суду додаткові документи по справі.

03.09.2021 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнаються з таких підстав. 20.05.2021 на пленарному засіданні VII сесії Херсонської міської ради VIII скликання розглядалося питання порядку денного щодо затвердження проекту землеустрою позивача. За результатами голосування міською радою рішення не прийнято. Представник відповідача стверджує, що відповідачем не було відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою. На думку представника відповідача твердження позивача щодо протиправної бездіяльності Херсонської міської ради є безпідставним, оскільки міська рада є колегіальним органом і не має повноважень впливу на окремих депутатів щодо голосування. Чинне законодавство визначає поняття бездіяльності як певну форму поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов`язків і згідно з законодавством України. Помилковість твердження позивача про бездіяльність міської ради щодо розгляду оскаржуваного питання відповідач підтверджує тим, що на офіційному сайті Херсонської міської ради та її виконавчих органів (за посиланням https://miskrada.kherson.ua/act_cat/proiekty-rishen-khersonskoi-miskoi-rady/) відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" 05.05.2021 був оприлюднений проект рішення міської ради за № 4864 "Про затвердження учасникам антитерористичної операції, сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції, учасникам бойових дій та громадянам проектів землеустрою щодо відведення у власність вільних від забудови земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів та передачу земельних ділянок у власність", пунктом 1 додатку до якого було передбачено затвердження проекту землеустрою позивача. Також, саме у такій редакції цей проект рішення був внесений до порядку денного засідання VII сесії міської ради від 20.05.2021 (за №50). Міська рада як колегіальний орган у рамках власних виключних повноважень розглянула питання щодо відведення у власність позивача земельної ділянки, по АДРЕСА_1 під будівництво індивідуального гаражу, виконавши покладений на неї законодавством обов`язок, але згаданий проект рішення, як вже зазначалося, не набрав необхідної кількості голосів для його прийняття. Окрім того, за вказаним вище посиланням, опублікований проект рішення №4974 "Про затвердження учасникам антитерористичної операції, сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції, учасникам бойових дій та громадянам проектів землеустрою щодо відведення у власність вільних від забудови земельних ділянок у мікрорайоні Таврійському 4-Б для будівництва індивідуальних гаражів та передачу їх у власність", пунктом 65 додатку до якого передбачено затвердження відповідного проекту землеустрою позивачу. Вказаний проект був включений до порядку денного засідання VIII сесії міської ради, яке було призначено на 23.07.2021, за № 65. Однак проект рішення не набрав необхідної кількості голосів для його прийняття.

Також відповідачем зазначено, що постійною комісією з питань житлово-комунального господарства, житлової політики, енергозбереження благоустрою від 12.07.2021 р. протоколом № 25 рекомендовано робочій групі з виконання соціальних гарантій військовослужбовців, учасникам АТО/операції Об`єднаних сил та членам родин військовослужбовців опрацювати списки заявників, якими подано клопотання на відведення земельних ділянок у мкр. Таврійський 4-Б для будівництва індивідуальних гаражів. Остаточне рішення із зазначеного питання прийматиметься на пленарному засіданні сесії міської ради після надання остаточних рекомендацій зазначеною робочою групою та комісією.

Отже, на сьогодні вказане питання готується до повторного розгляду. На думку представника відповідача зазначене вище виключає можливість задоволення позовних вимог.

13.09.2021 відповідачем до суду надано завірені належним чином копії документів на виконання вимог ухвали суду від 09.08.2021.

Згідно зі ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази, проаналізувавши чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Порядок та процедура виготовлення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, площею 0,0048 га за адресою: АДРЕСА_1 ) кадастровий номер 6510136900:01:001:2998 сторонами не оспорюється та не є предметом дослідження в даній справі.

02.02.2021 року через Центр надання адміністративних послуг м. Херсона позивач звернулась до Херсонської міської ради із клопотанням, яке зареєстроване цієї ж дати за №114-2407-15, про затвердження проекту землеустрою, виготовлений Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, площею 0,0048 га за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідно протоколу 7 сесії міської ради 8 скликання, який розміщено в вільному доступі за електронним посиланням: https://miskrada.kherson.ua/wp-content/uploads/2021/05/protokol_7-200521.pdf, викопіювання з якого долучено до матеріалів справи за результатами розгляду клопотання Херсонською міською радою був підготовлений проект рішення "Про затвердження учасникам антитерористичної операції, сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції, учасникам бойових дій та громадянам проектів землеустрою щодо відведення у власність вільних від забудови земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів та передачу земельних ділянок у власність" №78, який був винесений на розгляд 7 сесії 8 скликання Херсонської міської ради і розглянутий 20.05.2021 року, але за результатами голосування рішення не було прийнято у зв`язку з недостатністю голосів депутатів міської ради, що підтверджується протоколом пленарного засідання (не голосувало 26 депутатів).

Повторно зазначене питання винесено на розгляд 8 сесії міської ради 8 скликання, що підтверджується протоколом сесії міської ради, який розміщено в вільному доступі за електронним посиланням:https://miskrada.kherson.ua/wp-content/uploads/2021/05/protokol_8-230721.pdf та копія якого долучена до матеріалів справи. Питання розглянуто 23.07.2021 року (№65), але за результатами голосування рішення не було прийнято у зв`язку з недостатністю голосів депутатів міської ради, що підтверджується протоколом пленарного засідання (не голосувало 26 депутатів).

Позивач вважає бездіяльність щодо не розгляду по суті клопотання про затвердження проекту землеустрою протиправною, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті суд враховує наступне.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначенні у статті 116 Земельного кодексу України.

Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

З огляду на це, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для будівництва індивідуального гаража.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 Земельного кодексу України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч.10 ст.118 Земельного кодексу України).

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно вимог частини другої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмову у затвердженні такого проекту землеустрою орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмову у затвердженні такого проекту землеустрою є повноваженнями міської ради, що реалізовується шляхом розгляду на засіданнях міської ради, за результатами яких приймаються рішення.

Судом встановлено та визнається сторонами, що клопотання позивача про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, площею 0,0048 га за адресою: АДРЕСА_1 ) кадастровий номер 6510136900:01:001:2998 на момент розгляду справи не розглянуто, жодного рішення за результатами розгляду клопотання відповідачем прийнято не було.

Суд зауважує, що відповідач, розглядаючи клопотання позивача повинен був прийняти одне з двох рішень: затвердити проект землеустрою або надати мотивовану відмову у його затвердженні з підстав прямо визначених в Земельному кодексі України.

При цьому, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинне оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення.

Відсутність належним чином оформленого рішення Херсонської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні після спливу встановленого законом двотижневого строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

За загальним правилом, бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством.

В контексті наведених вище обставин та приписів, суд вважає, що міська рада мала передбачений ч.9 ст.118 Земельного кодексу України обов`язок розглянути заяву позивача у двотижневий строк, мала можливість зазначений обов`язок виконати вчасно, проте переліченого не зробила, що вказує на протиправну бездіяльність з її боку та як наслідок є підставою для задоволення позову в цій частині.

З таких обставин має місце протиправна бездіяльність Херсонської міської ради.

Посилання відповідача на те, що клопотання позивача розглядалось на пленарному засіданні міської ради, проте рішення не було прийняте у зв`язку з відсутністю достатньої кількості голосів депутатів та на те, що передача питання на розгляд комісії ради унеможливлює прийняття рішення по даній справі, суд не бере до уваги, оскільки сам лише факт розгляду клопотання не свідчить про виконання органом місцевого самоврядування обов`язку, покладеного на нього статтею 118 Земельного кодексу України, а процедурні рішення (щодо передачі на розгляд комісії) не є законодавчою підставою для порушення строків, визначених наведеною нормою закону.

Щодо посилань відповідача на те, що Херсонська міська рада є колегіальним органом, рішення в якому приймаються депутатами на основі колективного і вільного обговорення суд зазначає таке.

Дійсно ст. 20 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачає, що на сесіях місцевої ради депутати місцевої ради на основі колективного і вільного обговорення розглядають і вирішують питання, віднесені до відання відповідної ради, однак чинними є, зокрема, приписи ч.2 ст.19 Конституції України Органи, що зобов`язують органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також п.1 ч.1 ст.18 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", які зобов`язують депутатів місцевої ради та саму раду як орган місцевого самоврядування, окрім іншого, додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів.

Таким чином, колективне та вільне обговорення депутатами питань, що розглядає рада не передбачає права ради та депутатів діяти інакше, ніж у спосіб передбачений законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у статті 118 Земельного кодексу України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Херсонської міської ради прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Херсонської міської ради щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду клопотання позивача від 02.02.2021 року про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, площею 0,0048 га за адресою: АДРЕСА_1 ); зобов`язати Херсонську міську раду повторно розглянути клопотання позивача від 02.02.2021 року про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення позивачу у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, площею 0,0048 га за адресою: АДРЕСА_1 ) та прийняти рішення по зазначеному клопотанню відповідно до чинного законодавства та з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Решта доводів сторін на правильність висновків суду не впливає.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Положеннями ст.56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 4,5 Постанови, у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.10.2020 року справа № 580/1881/19, від 19.12.2018 у справі № 640/14909/16-ц, від 04.03.2019 у справі № 295/443/17 та від 08.05.2019 у справі № 233/3464/17.

Однак, будь-яких допустимих та достатніх доказів того, що рішення, дії чи бездіяльність відповідача будь-яким чином вплинули на стан здоров`я позивача, спричинили погіршення його стану, зумовили фізичні, душевні, психічні страждання останнього, позивачем не надано. Самого лише посилання на їх протиправність недостатньо для прийняття рішення про відшкодування моральної шкоди.

Позивачем не надано жодного документального доказу на підтвердження заподіяння моральної шкоди та на підтвердження причинного зв`язку моральної шкоди із діями заподіювача шкоди, розрахунку суми визначення моральної шкоди.

Враховуючи, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів заподіяння відповідачем йому моральної шкоди, суд дійшов висновку про те, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Як передбачає ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Аманн проти Швейцарії" (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи частину задоволених позовних вимог (дві частини з трьох) на користь позивача за рахунок відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605,33 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Херсонської міської ради щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду клопотання позивача ОСОБА_1 від 02.02.2021 року № 114-2407-15 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки площею 0,0048 га за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуальних гаражів.

Зобов`язати Херсонську міську раду (код ЄДРПОУ: 26347681, місцезнаходження: вул. Ушакова, 36, м. Херсон, 73003) розглянути клопотання ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) від 02.02.2021 року № 114-2407-15 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та передачу у власність земельної ділянки площею 0,0048 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуальних гаражів та прийняти рішення по зазначеному клопотанню відповідно до чинного законодавства та з урахуванням правової оцінки, наданої судом в даному рішенні.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 109040000