Рішення № 100367618, 18.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 жовтня 2021 року Справа № 520/14242/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини А0536 (військове містечко № 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93412, код ЄДРПОУ 26615064) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А0536, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0536 (код ЄДРПОУ 26615064) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаного речового майна за час проходження військової служби у Військові частині А0536 за період з 10 червня 2016 року по 21 червня 2021 року;

- зобов`язати Військову частину А0536 (код ЄДРПОУ 26615064) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію невикористаного речового майна за час проходження військової служби у Військові частині А0536 за період з 10 червня 2016 року по 21 червня 2021 року;

- визнати незаконною бездіяльність Військової частини А0536 (код ЄДРПОУ 26615064) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаної за 2020 рік основної відпустки в кількості 05 календарних діб та за 2021 рік в кількості 13 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 21 червня 2021 року;

- зобов`язати Військову частину А0536 (код ЄДРПОУ 26615064) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію невикористаної за 2020 рік основної відпустки в кількості 05 календарних діб та за 2021 рік в кількості 13 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 21 червня 2021 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А0536 (код ЄДРПОУ 26615064) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 10 червня 2016 року по 21 червня 2021 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 21 червня 2021 року;

- зобов`язати військову частину А0536 (код ЄДРПОУ 26615064) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 10 червня 2016 року по 21 червня 2021 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 21 червня 2021 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А0536 (код ЄДРПОУ 26615064) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаних за час військової служби у військовій частині А0536, у період з 10 червня 2016 року по 21 червня 2021 року, святкових та вихідних днів;

- зобов`язати військову частину А0536 (код ЄДРПОУ 26615064) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію невикористаних за час військової служби у військовій частині А0536, у період з 10 червня 2016 року по 21 червня 2021 року, святкових та вихідних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 21 червня 2021 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А0536 (код ЄДРПОУ 26615064), яка полягає у не здійснені нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10 червня 2016 року по 21 червня 2021 року;

- зобов`язати військову частину А0536 (код ЄДРПОУ 26615064) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосування базового місяця для обрахування індексації - січень 2008, за період проходження служби з 01 березня 2018 по 21 червня 2021 року із застосування базового місяця для обрахування індексації - березень 2018 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що при її звільненні відповідачем протиправно не проведено розрахунок за невикористане речове майно, не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової та основної відпустки, відпустки за вихідні та святкові дні, а також не проведено нарахування та виплату індексації.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.3 та п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача надано відзив на позов, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що грошову компенсацію за невикористані дні додаткової та основної відпустки позивачеві були виплачені в повному обсязі. Підстави для виплати компенсації за невикористане речове майно відсутні з огляду на те, що позивач з відповідним рапортом не зверталася. Стверджує, що індексація з грудня 2018 року нараховувалася та була виплачена, а за попередні періоди не мала вплачу з огляду на відсутність відповідних бюджетних призначень.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , у період з 10.06.2016 по 14.06.2021 проходила військову службу за контрактом у військовій частині А 0536 (польова пошта В0927).

Наказом командира військової частини А 0536 від 25.05.2021 № 136-РС позивача звільнено у запас.

Наказом командира військової частини А 0536 від 14.06.2021 № 168 виключено позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 15.06.2021. Також наказано виплатити позивачеві компенсацію за 5 діб невикористаної основної відпустки за 2020 рік, 13 діб невикористаної відпустки за 2021 рік, компенсацію за 84 діб невикористаної додаткової відпустки за 2016-2021 роки, передбаченою ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно не провів розрахунок за невикористане речове майно, не нарахував та не виплатив грошову компенсацію за невикористані дні додаткової та основної відпустки, відпустки за вихідні та святкові дні, а також не проводив нарахування та виплату індексації, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини А0536 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаного речового майна за час проходження військової служби у Військові частині А0536 за період з 10 червня 2016 року по 21 червня 2021 року та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію невикористаного речового майна за час проходження військової служби у Військові частині А0536 за період з 10 червня 2016 року по 21 червня 2021 року, суд зазначає про таке.

Частиною другою статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9-1 цього Закону встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16. Березня 2016 року № 178 (далі - Порядок № 178): виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно пункту 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 Порядку № 178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації .

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку № 178).

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 (далі -Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

З позовної заяви вбачається, що позивач не вчиняв жодних активних дій шляхом подання рапорту або заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

За вказаних обставин, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Судом при вирішенні цих позовних вимог враховано правові позиції, викладені у Постанові Верховного Суду № 2040/7697/18 від 23.08.2019. Врахування цієї правової позицій не призводить до задоволення позовних вимог у цій справі, оскільки на відміну від цієї справи у справі № 2040/7697/18 від 23.08.2019 позивач звертався до відповідача з відповідною заявою про надання довідки про вартість неотриманого речового майна, що належало йому до видачі на момент звільнення - 19 березня 2018 року та про виплату компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби.

Щодо позовних вимог пов`язаних із не нарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаної за 2020 рік основної відпустки в кількості 05 календарних діб та за 2021 рік в кількості 13 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 21 червня 2021 року та грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 10 червня 2016 року по 21 червня 2021 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 21 червня 2021 року, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами відсутній спір щодо права позивача на отримання вказаних видів грошової компенсації, що зокрема підтверджується наказом командира військової частини А 0536 від 14.06.2021 № 168.

З наданої відповідачем довідки № 845 від 02.09.2021 вбачається станом на 02.09.2021, що позивачу нараховано та виплачено грошову компенсацію за 5 діб щорічної основної відпустки за 2020 рік, грошову компенсацію за 13 діб щорічної основної відпустки за 2021 рік, компенсацію за 84 діб невикористаної додаткової відпустки за 2016-2021 роки, передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 35294,7 грн.

З урахуванням того, що позивачем не надано доказів відсутності сплати, станом на момент розгляду цієї справи, вказаних видів грошових компенсацій за невикористані дні основної та додаткової відпустки, суд вважає що відсутні підстави для задоволення позову в цій частині з огляду на те, що спірні суми були фактично виплачені до моменту розгляду цієї справи по суті.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини А0536 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаних за час військової служби у військовій частині А0536, у період з 10 червня 2016 року по 21 червня 2021 року, святкових та вихідних днів та зобов`язання військової частини А0536 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію невикористаних за час військової служби у військовій частині А0536, у період з 10 червня 2016 року по 21 червня 2021 року, святкових та вихідних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 21 червня 2021 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає про таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) встановлено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Верховний Суд у постанові від 06.06.2018 у справі № 803/1105/16 вказав на те, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Питання компенсації військовослужбовцям, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, врегульовано Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (Статут) та Інструкцією про організацію у Збройних Силах України соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 19.01.2016 № 27, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України від 30.03.2016 за № 478/28608 ( Інструкція).

Згідно ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011) у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджений Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут).

Так, згідно абз.2-3 ст.199 Статуту ЗСУ, для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня встановлюється законом.

Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби у добовому наряді здійснюються у будь-які дні тижня без обмеження загальної тривалості службового часу.

Відповідно до абз.1-2 ст.203 Статуту ЗСУ, вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов`язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігр. Офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня.

Відповідно до п.3 розділу II Інструкції про організацію у Збройних Силах України соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України, затв. наказом Міністерства оборони України від 19.01.2016 року №27, в умовах особливого періоду на військові частини додатково покладаються завдання, серед яких, надання військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, відповідного часу (іншого дня) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім`ї.

Крім того, згідно п. 1.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Вказана норма кореспондується з п.7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 (чинним на час розгляду справи), яким встановлено, що за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Розділом XXXI Порядку №260 визначено складові сум грошового забезпечення, яке виплачується військовослужбовцю у разі його звільнення з військової служби, і вказаними нормами також не передбачено виплату військовослужбовцю компенсації невикористаних днів відпочинку за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні.

Отже, вищенаведеними нормами не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та неробочі дні, у які той чи інший військовослужбовець виконував обов`язки військової служби.

При цьому, військовослужбовцям, які виконують службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні у межах пункту дислокації військової частини, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня, а у випадку виконання ним службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, військовослужбовцю надається відповідний час (інший день) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім`ї.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на ст.72 КЗпП України, у зв`язку з тим, що норми Кодексу законів про працю України на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки питання оплати праці врегульоване спеціальними нормами, які не передбачають компенсації за виконання військових обов`язків понад встановлений службовий час.

В даній справі норми Кодексу законів про працю України могли б бути застосовані, як субсидіарні, в разі не врегулювання спірного питання спеціальними нормами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 803/1755/16.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки Військова частина А0536 не допустила протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації, на чому наполягає позивач, у зв`язку із тим, що спеціальним законодавством Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України визначено інший порядок компенсації виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні, а саме наданням днів відпочинку.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини А0536 (код ЄДРПОУ 26615064), яка полягає у не здійснені нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10 червня 2016 року по 21 червня 2021 року та зобов`язання військової частини А0536 (код ЄДРПОУ 26615064) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосування базового місяця для обрахування індексації - січень 2008, за період проходження служби з 01 березня 2018 по 21 червня 2021 року із застосування базового місяця для обрахування індексації - березень 2018 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силу ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Частинами 1 та 5 ст. 2 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Приписами ч. 2 ст. 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок № 1078).

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник (пункт 10-2 Порядку № 1078).

Суд зазначає, що пункт 10-2 Порядку № 1078, викладений в новій редакції Постановою КМУ № 1013 від 09.12.2015, якою в тому числі внесені зміни: поширено його положення для новоприйнятих працівників, та застосовується з 1 грудня 2015 року.

Відповідно до пункту 14 Порядку роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Мінсоцполітики в листі від 28.04.2016 № 201/10/1.37-16 надало роз`яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає в наступному.

Пунктом 10-2 Порядку № 1078 визначено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Враховуючи викладене та наведені у листі дані, для працівника, який працює з лютого 2014 року, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватися з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у квітні 2012 року, то для визначення суми індексації такому працівнику з грудня 2015 року має застосовуватись індекс споживчих цін. обчислений наростаючим підсумком з травня 2012 року.

Суд зазначає, що схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 01.01.2008.

В подальшому після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Таким чином, саме з 10 червня 2016 року позивач має право на проведення індексації його грошових доходів, виходячи з базового місяця січня 2008 року та з березня 2018 року - виходячи з базового місяця березень 2018 року.

З досліджених судом матеріалів справи судом встановлено, що вперше позивачу індексацію було нараховано та виплачено лише у грудні 2018 року.

Отже, за період з 10.06.2016 по 28.02.2018 відповідач протиправно не нараховував індексацію позивачеві, із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 у справі №200/9297/19-а залишив без змін ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2020 року у справі №200/9297/19-а, в якій суд дійшов до висновку, що з 01.12.2015 - базовий місяць січень 2008 року відповідно до п. 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку про допущену Військовою частиною А0501 протиправну бездіяльність у відношенні до позивача щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 10.06.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Щодо періоду з 01.03.2018 по 14 червня 2021 року, суд зазначає таке.

За вказаний період позивачу нараховувалася індексація починаючи з грудня 2018 року.

Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Так, за даними Державної служби статистики України", розміщеними на сайті http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2018/ct/is_c/isc_u/isc2018m_u.html, Індекс споживчих цін складав за 2018 рік складав: у січні - 101,5 %; лютому - 100,9 %; березні - 101,1; квітні - 100,8 %; травні - 100,0 %; червні - 100,0 %; липні - 99,3 %; серпні - 100,0 %; вересні - 101,9 %; жовтні - 101,7 %; листопаді - 101,4 %; грудні - 100,8%.

Отже, за період з березня 2018 року по вересень 2018 року величина індексу споживчих цін не перевищувала порогу індексації.

У жовтні 2018 величина індексу інфляції розрахована судом таким чином: 1.008 (Квітень 2018) Ч 1 (Травень 2018) Ч 1 (Червень 2018) Ч 0.993 (Липень 2018) Ч 1 (Серпень 2018) Ч 1.019 (Вересень 2018) Ч 1.017 (Жовтень 2018) = 1.037301 ? 1.037. Отже у жовтні 2018 року величина індексу споживчих цін не перевищувала порогу індексації.

Індекс інфляції опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр» N 213 від 13.11.2018, що підтверджується за посиланням: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/indeks-spozhivchih-cin-u-zhovtni-2018-roku/.

З огляду на приписи абз.1 п. 1-1 Порядку № 1078, враховуючи, що індекс інфляції було опубліковано у листопаді 2018 року, індексація здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, тобто - з 01 грудня 2018 року.

У грудні 2018 року, за даними відповідача, сума індексації позивача склала 71,08 грн., що є добутком множення прожиткового мінімуму, встановленого на грудень 2018 року (1921,00 грн) та індексу інфляції за жовтень 2018 року (3,7%).

Судом перевірені також суми нарахованої індексації за наступні місяці до дня звільнення позивача, арифметичних помилок у них не встановлено, також такі розрахунки відповідають розрахункам, зробленим за допомогою калькуляторів індексації заробітної плати, розміщених на сайтах https://ips.ligazakon.net/calculator/zp, https://zponline.com.ua/salary/report/indexation, https://buh.ligazakon.net/ru/kalkulyator-indeksatsii-zarplaty.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що розрахунок відповідача, наведений у довідці про нарахування та виплату позивачеві індексації за період з 01.03.2018 по 14.06.2021 є арифметично вірним та відповідає вимогам Порядку № 1078, отже позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Окремо суд зауважує, що позивачем помилково визначені позовні вимоги з періодом до 21 червня 2021 року, оскільки днем її звільнення є 14 червня 2021 року.

Також суд відмовляє у задоволенні вимог про нарахування одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з огляду на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (у редакції постанови КМУ від 21.08.2019 № 779) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (далі Порядок №44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 22.06.2018 справа № 812/1048/17 зазначив, що доводи відповідача про те, що на час виплати позивачу грошового забезпечення він втратив статус особи рядового і начальницького складу ОВС є необґрунтованими, оскільки несвоєчасна виплата грошового забезпечення (не в день звільнення та проведення розрахунку) сталася з вини самого відповідача. Також вказав, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 справа №815/5826/16 зазначено: «Щодо позовних вимог щодо виплати позивачу в повному обсязі грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з компенсації за неотримане речове майно, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними».

Таким чином, після набрання рішенням у даній справі законної сили, або у порядку добровільного виконання на відповідача покладається безумовний обов`язок виконати рішення суду.

Поряд із цим на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.

У цьому контексті, право на захист є самостійним суб`єктивним правом, яке з`являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання.

Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.

Отже, наразі у суду відсутні підстави зобов`язувати відповідача здійснити на користь позивача бажану ним компенсацію та відрахування військового збору, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованої відповідачем індексації грошового забезпечення, тобто у майбутньому, отже відповідні вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини А0536 (військове містечко № 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93412, код ЄДРПОУ 26615064) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0536 (код ЄДРПОУ 26615064), яка полягає у не здійснені нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов`язати Військову частину А0536 (код ЄДРПОУ 26615064) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 10 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосування базового місяця для обрахування індексації - січень 2008.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 18.10.2021.

Суддя Супрун Ю.О.