Рішення № 100367588, 18.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

18 жовтня 2021 р. справа №520/18319/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар`єнко Л.М.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) (вул. Сумський шлях, буд. 20,м. Дергачі, Харківська область,62300), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Слобожанську митницю Держмитслужби (м. Харків, вул. Короленка, 16Б, 61003, код ЄДРПОУ 43332958) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо не зняття арештів з майна та рахунків боржника у виконавчому провадженні № 63261767;

- стягнути з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) в рахунок погашення моральної шкоди - 100 000. 00 (сто тисяч грн. 00 коп.).

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постанова від 09.10.2020 року про відкриття виконавчого провадження за №63261767 є протиправною, в зв`язку з цим протиправними є і постанова від 09.10.2020 про арешт коштів, постанова від 10.11.2020 про арешт коштів, постанова від 30.12.2020 про арешт майна боржника, та підлягають скасуванню.

Відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що позов поданий передчасно.

Представник третьої особи правом надання пояснень не скористався, заяв, клопотань до суду не надав.

Суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ст.229 КАС України.

Згідно з ч.4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив таке.

01 вересня 2020 року Державною митною службою України в справі про порушення митних правил №0743/80700/20 винесено постанову про порушення митних правил та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 526 906. 05 грн.

07.10.2020 за вих. № 714-08-3/784-82-07/819/13433 пред`явлено для примусового виконання заяву про відкриття виконавчого провадження разом з постановою про накладення адміністративного стягнення до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) (вх. №16761 від 09.10.2020).

Постановою державного виконавця від 09.10.2020 відкрито виконавче провадження та вчинено ряд примусових заходів, а саме: 09.10.2020 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, 10.11.2020 року винесено постанову про арешт коштів боржника; 30.12.2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

Не погодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2020 за №63261767, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2020 за №63261767 та винести повідомлення відповідно до ч. 4 п. 1 ст. Закону України «Про виконавче провадження» без прийняття до виконання.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року у справі №520/11984/21 - адміністративний позов ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2020 за №63261767.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо не зняття арештів з майна та рахунків боржника у виконавчому провадженні № 63261767, звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами частин п`ятої та шостої статті 26 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Як встановлено в ході розгляду справи - рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року у справі №520/11984/21 - визнано протиправною та скасовано постанову Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2020 за №63261767.

У вказаному рішенні зазначено, що скасування постанови про відкриття виконавчого провадження фактично повертає виконавчий документ на стадію його пред`явлення та надає право виконавцю прийняти передбачені Законом України "Про виконавче провадження" рішення, які встановлені для вказаної стадії руху виконавчого документу.

16.09.2021 року на адресу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) від позивача була скерована заява про скасування арештів та постанови про відкриття виконавчого провадження разом із рішенням від 25.08.2021 року.

Суд зазначає, що з автоматичної системи "Діловодство" Харківського окружного адміністративного суду вбачається, що станом на день звернення позивача з такою заявою, а також на час звернення до суду з вказаним позовом, - 22.09.2021 року, вказане рішення набрало законної сили.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не були скасовані постанова по ВП № 63261767 від 09.10.2020 про арешт коштів боржника, від 10.11.2020 року про арешт коштів боржника, від 30.12.2020 року про арешт майна боржника, тому для захисту прав позивача суд вважає за необхідне скасувати вищевказані постанови, а позовні вимоги в частині визнання бездіяльності протиправною задоволенню не підлягають, оскільки поглинаються скасуванням постанов.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в у розмірі 100000,00 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року №4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає лише, що його моральні страждання - емоції, безпосередньо пов`язані з протиправною поведінкою відповідача і знаходяться з нею в причинному зв`язку.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань протиправною поведінкою відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Водночас суд зазначає, що позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100000,00 гривень є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, вихід за межі та скасування постанов ВП № 63261767 від 09.10.2020 про арешт коштів боржника, від 10.11.2020 року про арешт коштів боржника, від 30.12.2020 року про арешт майна боржника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків). В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) (вул. Сумський шлях, буд. 20,м. Дергачі, Харківська область,62300), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Слобожанську митницю Держмитслужби (м.Харків, вул.Короленка, 16Б, 61003, код ЄДРПОУ 43332958) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати постанови ВП № 63261767 від 09.10.2020 про арешт коштів боржника, від 10.11.2020 року про арешт коштів боржника, від 30.12.2020 року про арешт майна боржника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) (вул. Сумський шлях, буд. 20, м. Дергачі, Харківська область, 62300, код 41430510) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Мар`єнко Л.М.