Рішення № 100367305, 05.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 жовтня 2021 р. справа № 520/9905/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання – Дорощенко К.В.,

за участі:

представника позивача - Куц К.К.,

представника відповідача - Зінченко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» (Харківська обл., Харківський район, місто Мерефа, вулиця Лесі Українки, будинок 63, код ЄДРПОУ 00993165) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Жовтневе лісове господарство» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0082701813 від 21.05.2021 року винесене відповідачем, яким на позивача - ДП «Жовтневе лісове господарство» накладено штраф у розмірі 25% ( який складає 1848188 грн. 01 коп.) від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань (податків) на загальну суму 7392752 грн. 03 коп.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0082731813 від 21.05.2021 року винесене відповідачем, яким на позивача - ДП «Жовтневе лісове господарство» накладено штраф у розмірі 50% (який складає 1698663 грн. 68 коп.) від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань (податків) на загальну суму 3397327 грн. 35 коп. 68 коп..

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 26.04.2016 року Державною податковою службою України Головного Управління Державної податкової служби у Харківській області була здійснення камеральна перевірка ДП «Жовтневе лісове господарство», з питань дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість за листопад 2019 - січень 2021 року про що складений акт перевірки. На підставі вказаного акту 21.05.2021 року ГУ ДПС у Харківській області у відповідності до п.п.124.2, 124.3, ст.124 Податкового Кодексу України були винесені податкові повідомлення - рішення №0082701813 від 21.05.2021, №0082731813 від 21.05.2021 про накладення на підприємство штраф за несвоєчасну сплату податків на загальну суму 3546851 грн. 69 коп.. Позивач вважає, що при прийняті рішень, які є предметом судового оскарження, відповідач поставився формально до встановлення вини відповідача у формі умислу. Також, вимоги п.124.2, 124.3, ст.124 Податкового кодексу України, згідно яких штраф у вигляді 25% та 50 % нараховується на суму не сплаченого(несвоєчасно сплаченого) податку, а не на суму сплачених податкових зобов`язань, вимагають від контролюючого органу встановлення умислу щодо несплати (несвоєчасної сплати) всієї суми податкового зобов`язання визначеної в податковій декларації. З огляду на викладене, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що на підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС було винесено податкові повідомлення - рішення відповідно до яких зобов`язали позивача сплатити штраф у розмірі 25% та 50% через порушення термінів сплати податкового зобов`язання. Позивачем було неналежно виконано встановлений законодавством податковий обов`язок, а саме своєчасна сплата грошового зобов`язання. Так як позивач знав про наявність в нього зобов`язань та ухилявся від їх сплати, тому його діяння слід вважати умисним. У позивача не було обставин, які заважали б сплатити податкові зобов`язання. З огляду на викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку ДП «Жовтневе лісове господарство» з питання дотримання термінів сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість за листопад 2019 - січень 2021, за результатами якої відповідачем складено акт перевірки №7131/20-40-18-13-05/00993165 від 26.04.2021.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.57.1, 57.3 ст.57 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати протягом граничного строку узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість, по податковим деклараціям з податку на додану вартість за період листопад 2019 - січень 2021, за які передбачено відповідальність за несплату суми самостійного визначеного грошового зобов`язання протягом граничних строків згідно ст.124 ІІК України.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС винесено податкове повідомлення - рішення №0082701813 від 21.05.2021 року, яким позивача - ДП «Жовтневе лісове господарство» зобов`язано сплатити штраф у розмірі 25% (який складає 1848188 грн. 01 коп.) за затримку сплати грошового зобов`язання (податків) на загальну суму 7392752 грн. 03 коп. (на підставі п.124.2 ст.124 ПК України), податкове повідомлення - рішення №0082731813 від 21.05.2021 року, яким позивача - ДП «Жовтневе лісове господарство» зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% (який складає 1698663 грн. 68 коп.) за затримку сплати грошового зобов`язання (податків) на загальну суму 3397327 грн. 35 коп. (на підставі п.124.3 ст.124 ПК України).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0082701813 від 21.05.2021 року та податкового повідомлення - рішення №0082731813 від 21.05.2021 року.

Зі змісту позовної заяви та відзиву судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань по деклараціям з податку на додану вартість за період листопад 2019 - січень 2021.

Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень Податкового кодексу України щодо застосування у відношенні позивача вимог п.124.2, п.124.3 ст.124 ПК України при нарахуванні позивачу штрафних санкцій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі приписи норм чинного законодавства.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ІІК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов`язку платника податку із сплати1 конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений к порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.203.1, 203.2 чт.203 ПК України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. (статті 111 ПК України).

Таким чином, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник податків притягується до фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Судом встановлено, що Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.57.1, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість по деклараціям з податку на додану вартість за період листопад 2019 - січень 2021, за які передбачено відповідальність за несплату суми самостійного визначеного грошового зобов`язання протягом граничних строків згідно п.124.1, п.124.2, 124.3, ст.124 ІІК України.

Також, обставини які пом`якшують відповідальність або звільняють від відповідальності за вчинення податкових правопорушень відповідно до ст.112 ПК України за даними контролюючого органу відсутні.

Отже, перевіркою встановлена кваліфікація податкового правопорушення за п.124.1, ст.124 ПК України, яка передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу. Пунктом 124.2 ст.124 ПК України встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Пунктом 124.3 ст.124 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення, з яких вбачається, що на підставі п.124.2, п.124.3 ст.124 ПК України зобов`язано сплатити штраф у розмірі 25% та 50% від погашеної суми податкового боргу.

Стосовно застосування відповідачем вимог п.124.2, п.124.3 ст.124 ПК України при нарахуванні позивачу штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом.

Законом України від 16.01.2020 №466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466) внесено зміни до Кодексу, у тому числі, в частині кваліфікації податкового правопорушення саме як протиправного, винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Також, Законом №466 визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125.1.2 - 125.1.4 статті 125.1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Податковим правопорушенням, у відповідності із п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.112.1, п.112.2 ст.112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винною у вчиненні правопорушення.

Суд відмічає, що ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст.112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Отже, саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Слід відмити, що разом із цим, необхідно враховувати, що згідно п.109.3 ст.109 Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125.1.2 - 125.1.4 статті 125.1 цього Кодексу.

У всіх інших випадках визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

Відповідно до п.124.2 ст.124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (абзац другий п.109.1 ст.109 ПКУ).

У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125 1.2 - 125 1.4 статті 125 1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи (абзац другий п.109.3 ст.109 ПКУ).

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, то останній не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Водночас, положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків (п.112.7 ст.112 ПКУ).

Таким чином, відповідальність за скоєння податкового правопорушення настає лише у разі коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але платником податків не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Суд відмічає, що актом перевірки встановлено, що обставини які пом`якшують відповідальність або звільняють від відповідальності за вчинення податкових правопорушень відповідно до ст.112 ПК України за даними контролюючого органу відсутні.

Також, можливість ДП «Жовтневе лісове господарство» виконати обов`язок по своєчасній сплаті податкових зобов`язань з податку на додану вартість, визначеного у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період листопад - січень 2021 свідчить про наступне:

- інформація про граничні строки подання податкової звітності та строки сплати податку знаходиться у вільному доступі та закріплена в Кодексі;

- інформація про терміни сплати міститься в інтерактивному календарі на сайті ДПС та у відкритій частині електронного кабінету платника податку;

- наявність інформації про електронний рахунок на який здійснюється сплата податкового зобов`язання з податку на додану вартість, інформація про граничні строки подання звітності та сплати податку є у відкритому доступі.

Отже, контролюючим органом доведено скоєння платником податків податкового правопорушення, а саме що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але платником податків умисно не вчиняв певні дії або допускаючи бездіяльність щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання встановлений ПК України, вчиняв умисно затримку сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Крім того, позивач не надав жодних доказів, що вчиненні ним діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, не вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або не призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів.

Суд відмічає, що платником податку було самостійно визначено суму податкового зобов`язання, тобто на етапі підготовки звітності платник усвідомлював про обов`язок в подальшому сплатити дані зобов`язання в строк встановлений ПК України.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки, з фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу), вони мають право подати до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки): свої заперечення; додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відповідно до ПК України.

Отже, позивач мав можливість надати до Контролюючого органу пояснення, інформацією щодо неможливості виконання ним обов`язку зі своєчасної сплати податку на додану вартість.

Проте, жодних дій щодо повідомлення контролюючого органу про обставини, які пом`якшують відповідальність або звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень, позивач не подав.

Слід відмітити, що позивач не заперечував щодо обізнаності обов`язку сплати податкового зобов`язання в строк встановлений ПК України. Однак, ДП «Жовтневе лісове господарство» сплатило суму податкового зобов`язання за вищевказані періоди із запізненням, тобто платник усвідомлював, що такий обов`язок у нього існує.

Матеріали справи не містять доказів про неможливість ДП «Жовтневе лісове господарство» виконати обов`язок щодо своєчасній сплаті податкових зобов`язань з податку на додану вартість, визначених у податкових деклараціях за період листопад 2019 - січень 2021 та про дії щодо сплати податкового зобов`язання в строк встановлений ПК України.

Таким чином, позивач не вжив достатніх заходів, щодо дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, діяв недобросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов`язань, при обізнаності платника податків із наявністю обов`язку щодо своєчасної сплати податкового зобов`язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених за платником податків у ст. ст. 16, 36 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, щоособа повинна та може дотримуватися встановлених ПК України правил та норм.

Стосовно посилання позивача, що згідно п. 124.2, 124.3 ст. 124 Податкового кодексу штраф у вигляді 25% та 50 % нараховується на суму несплаченого(несвоєчасно сплаченого) податку, а не на суму сплачених податкових зобов`язань суд не бере до уваги, оскільки ст.124 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці до 30 або більше календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

Відносно посилань позивача, щодо неправильності визначення розміру фінансових санкцій, а саме, що в акті камеральної перевірки не була вказана податкова декларація на додану вартість №9269022955 від13.11.2019, суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.57.1, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати протягом граничного строку узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість за період листопад 2019 - січень 2021, за які передбачено відповідальність за несплату суми самостійного визначеного грошового зобов`язання протягом граничних строків згідно ст.124 ПК України.

Отже, факт порушення саме термінів сплати по декларації на додану вартість №9269022955 від 13.11.2019 досліджувалось контролюючим органом під час перевірки, про що свідчать зміст та висновки акта, доказів щодо своєчасної сплати по декларації позивачем до суду не надано, штрафна санкція по зазначеній декларації була нарахована на суму фактичної сплати платіжним дорученням №229705626 від 04.12.2019 у сумі 200000 грн., платіжним дорученням №230387292 від 05.12.2019 у сумі 185536 грн. у зв`язку з порушенням терміну сплати.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області №0082701813 від 21.05.2021 року, №0082731813 від 21.05.2021 були прийняти відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» (Харківська обл., Харківський район, місто Мерефа, вулиця Лесі Українки, будинок 63, код ЄДРПОУ 00993165) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 18.10.2021 року.

Суддя Біленський О.О.