Рішення № 100366959, 22.09.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року Справа № 480/2267/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп`яненка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Вортоломея М.Ф. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом, який мотивує тим, що працювала в органах прокуратури на різних посадах з 25.03.2005 по 25.01.2021. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок. У період з 26.10.2014 до 31.12.2016 посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлювався у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом та запроваджувався поетапно. З 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат, з 1 січня 2016 року -11 мінімальних заробітних плат, з 01.01.2017 -12.

З 01.01.2017 до 24.09.2019 діяла інша редакція ч. 3 ст. 81 закону України "Про прокуратуру", якою оклад прокурора місцевої прокуратури встановлено у розмірі 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня календарного року. З 25.09.2019 оклад прокурора окружної прокуратури встановлено у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2015 рік" мінімальна заробітна плата з 01 січня встановлена у розмірі 1218 грн. з 01 вересня -1378 грн. У подальшому законами України про Державний бюджет на відповідний рік розмір мінімальної заробітної плати 1 2016 році встановлено на рівні 1378 грн. на 1 січня, 1450 грн. на 1 травня та 1600 грн. на 1 грудня. У 2017 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено у розмірі 1600 грн., у 2018 - 1762 грн., у 2019 - 1921 грн., на 2020 - 2102 грн. та на 2021 рік - 2270 грн. Різниця між фактично виплаченим позивачці посадовим окладом та тим, що мав бути виплачених за період з жовтня 2016 року по січень 2021 року становить 972563 грн.

Відповідно до вимог ст. 81 закону України "Про прокуратуру" крім посадового окладу до заробітної плати прокурора також входить надбавка за вислугу років та премії. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1090 від 09.12.2015 надбавка за вислугу років прокурору виплачується у розмірі 20 відсотків за наявності вислуги понад 10 років та 25 відсотків за наявності вислуги понад 15 років. Різниця між фактично виплаченою позивачці надбавкою за вислугу років та тією, що мала бути виплачена за період жовтня 2016 року - січня 2021 року становить 207573,4 грн. Разом позивачці не було виплачено 1180136,4 грн. заробітної плати.

Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи бюджетних відносин" внесено зміни до п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення", якими повноваження встановлювати розмір заробітної плати прокурорів надано Кабінету Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетних фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 визнано неконституційним положення зазначеного п. 26 "Прикінцевих та перехідних положень" до Бюджетного кодексу України. Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України закони або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність , якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Рішення Конституційного Суду України не створює юридичного факту неконституційності нормативно-правового акту, а встановлює наявність чи відсутність такого юридичного факту. Положення п. 26 Прикінцевих та перехідних положень до Бюджетного кодексу України були неконституційним і до 26 березня 2020 року. Рішення Конституційного Суду України не є нормативно-правовими актами, хоча у певних випадках мають нормативний зміст. Поняття ретроактивності до них застосовуватись не може. Виправлення помилок, допущених при ухваленні законів, передбачено ст. 152 ч. 3 Конституції України. Навіть після ухвалення Конституційним Судом України рішення розмір посадового окладу позивачки змінено не було. Вважає, що було допущено порушення 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Усі належні працівникові суми мають бути виплачені у день його звільнення. Під час звільнення позивачки 25.01.2021 різниця між виплаченою заробітною платою та тим її розміром, який мав бути виплачений на підставі ст. 81 закону України "Про прокуратуру", позивачці виплачена не була. Бездіяльністю прокуратури Сумської області (Сумської обласної прокуратури) порушено права позивачки на отримання заробітної плати у повному розмірі, повного розрахунку при звільненні, гарантованої ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вважає необхідним застосувати норми ст. 117 КЗпП України і норми ст. 152 ч. 3 Конституції України та стягнути матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" , завданої положеннями п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними.

Просить визнати бездіяльність відповідача щодо неналежного розрахунку з позивачкою, а саме невиплати частини заробітної плати за період з 03.10.2016 по 25.01.2021 протиправними та зобов`язати сплатити матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати у розмірі 1180136,4 грн.

Відповідач у письмовому відзиві позов не визнав. Пояснив, що позивачка дійсно працювала в органах прокуратури з 2005 року та була звільнена 25.01.2021 за власним бажанням. У період з 03.10.2016 по 25.01.2021 оплата праці прокурорів, у тому числі і позивачки, здійснювалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 та у межах бюджетних асигнувань на ці цілі. Відповідно до вимог ст. 23 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Керівник прокуратури має право здійснювати видатки на виплату заробітної плати лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ кошторису. У зв`язку з внесенням змін до п. 26 Прикінцевих та перехідних положень до Бюджетного кодексу Кабінету Міністрів України надані повноваження визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівникам органів прокуратури.

Фінансування відповідача впродовж 2016-2021 років здійснювалось за рахунок коштів, які виділялись для цього головним розпорядником коштів - Генеральною прокуратурою України (Офісом Генерального прокурора). Постановою КМУ № 505, яка залишається чинною, затверджено схеми посадових окладів працівників прокуратури у відповідності до яких здійснювалось нарахування та виплата заробітної плати, у тому числі ОСОБА_1 , до 15.03.2021 - дня утворення окружних прокуратур. Відповідач не наділений повноваженнями самостійно, без відповідного правового регулювання збільшувати видатки на оплату праці працівників прокуратури, проводити перерахунок посадового окладу позивачки та виплату заробітної плати у розмірі більшому, ніж це передбачено відповідними бюджетними призначеннями.

Вимога позивачки про проведення перерахунку її посадового окладу за період з 03.10.2016 по 25.01.2021 відповідно до вимог ст. 81 закону України "Про прокуратуру" у зв`язку з визнанням неконституційними положень п. 26 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України є безпідставними. Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони або окремі їх положення, визнані неконституційними, втрачають чинність не раніше дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. Крім того, у рішенні від 26.03.2020 № 6-р/2020 самим Конституційним Судом України зазначено, що норми, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення, тобто з 26.03.2020. Таке рішення змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце після ухвалення рішення та не може вплинути на спірні правовідносини. Які виникли до йог прийняття.

Визнання неконституційними певних норм законодавства не може мати наслідком визнання протиправними рішень/дій відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними. Не можуть бути підставою для перерахунку і виплати позивачці заробітної плати за період з 03.10.2016 по 25.03.2020.

25.09.2019 набув чинності закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури", яким змінено редакцію ст. 81 закону України "Про прокуратуру", встановлені розміри окладів прокурорів окружних прокуратур. Позивачка працювала у місцевій прокуратурі і до окружної переведена не була. Відповідно до п. 3 розділу ІІ "Прикінцевих і перехідних положень" до зазначеного закону, за прокурорами місцевих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим законом, до дня звільнення або переведення до окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників місцевих прокуратур здійснюється у відповідності до ПКМУ, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15.03.2021. Позивачка звільнилась до дня початку роботи окружних прокуратур, а саме 25.01.2021 і статусу прокурора окружної прокуратури не мала.

Позивачка зазначає, що їй заподіяно збитки у вигляді недоплаченої заробітної плати через прийняття неконституційних норм закону. При цьому не надала ніяких доказів того, що такі збитки були заподіяні саме внаслідок протиправної поведінки відповідача. Просить у задоволенні вимог відмовити.

У судовому засіданні позивачка та представник відповідача вимоги та заперечення підтримали із зазначених підстав.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , працювала в органах прокуратури на різних посадах з березня 2005 року. Звільнена за власним бажанням з посади прокурора Сумської місцевої прокуратури 25.01.2021 (а.с. 22-26, 28).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка одночасно посилається на ст. ст. 41, 152 ч. 3 Конституції України, ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 117 КЗпП України. Зазначеними нормативними актами врегульовано правовідносини різної правової природи. На переконання суду такі нормативні акти не можуть застосовуватися до правовідносин, які розглядаються судом, одночасно. Так, статтею 41 Конституції України особі гарантовано право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також встановлено гарантії від протиправного позбавлення права власності. Аналогічні гарантії встановлено 1 Протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст. 117 КЗпП України встановлено обов`язок роботодавця, з вини якого звільненому працівникові не виплачені усі належні суми у день звільнення, виплатити такому працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно ж до вимог ст. 152 ч. 3 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Зі змісту позову та заперечень на нього вбачається, що між позивачкою та відповідачем наявний спір щодо права ОСОБА_1 , на отримання заробітної плати у більшому розмірі. Вимоги заявлені до Сумської обласної прокуратури як до роботодавця позивачки. Вона просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у невиплаті частини заробітної плати. Вимога про зобов`язання виплатити неотриману частину заробітної плати також заявлена до роботодавця позивачки. Вимоги до держави про відшкодування шкоди, як це передбачено ст. 152 ч. 3 Конституції України, не заявлено. ЗА таких обставин, суд вважає, що правовідносини, які склалися між позивачкою та відповідачем пов`язані з проходженням нею публічної служби та виплатою заробітної плати та не є правовідносинами, пов`язаними з заподіянням шкоди актами, визнаними неконституційними. Позивачка від заявлених нею клопотань про зміну предмету позову, залучення до участі у справі держави відмовилась.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.81 зазначеного закону заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат. З наведених норм вбачається, що починаючи з 15.07.2015 відбулися поетапні зміни в оплаті праці працівників прокуратури, збільшувались відповідно розміри посадових окладів працівників прокуратури. З 01.01.2017 набула чинності інша редакція ч. 3 ст. 81 закону України "Про прокуратуру", якою оклад прокурора місцевої прокуратури встановлено у розмірі 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня календарного року. З 25.09.2019 оклад прокурора окружної прокуратури встановлено у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ст.ст. 89, 90 закону України "Про прокуратуру" фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України; фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

З 01.01.2015 набув чинності закон України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", яким внесено зміни до Бюджетного кодексу України, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення якого доповнено пунктом 26. Встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII Перехідні положення Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі Постанова №505) надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" (далі Постанова №657), затверджено схеми посадових окладів працівників місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та прирівняних до них прокуратур, визначено посадовий оклад до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505.

Як було зазначено, головним розпорядником коштів Державного бюджету на оплату праці прокурорів є Офіс Генерального прокурора (Генеральна прокуратура України). Відповідач, як розпорядник коштів нижчого рівня, не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшувати видатки, здійснювати перерахунок посадового окладу позивачки та виплату заробітної плати у більшому розмірі, ніж передбачалось відповідними асигнуваннями на оплату праці працівників прокуратури. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 18.03.2020 у справі №0640/3667/18 та від 07.05.2020 по справі №802/1179/16-а.

Таким чином, у 2016-2019 роках норми і положення Закону №1697-VII щодо заробітної плати прокурора застосовувались в порядку та розмірах, встановлених постановами Кабінетом Міністрів України №505, №657 з дотриманням Закону №79-VIII, а не статтею 81 Закону №1697-VII.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до Пункту 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка визнана неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні норми містить і ст. 91 закону України "Про Конституційний Суд України".

Виходячи з вимог наведених норм п.26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України", визнані неконституційними рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 втратила чинність та не підлягають застосуванню саме з 26.03.2020. Зазначене рішення не впливає на спірні правовідносини до 26.03.2020. До цього моменту наведені норми щодо оплати праці працівників прокуратури були чинними та підлягали застосуванню як головним розпорядником коштів, так і відповідачем. Такого ж висновку щодо дії рішення Конституційного Суду у часі дійшов Верховний Суд у постановах від 27.10.2020 у справі №826/18228/16, від 23.01.2019 у справі №820/2462/17, від 25.07.2019 у справі №804/3790/17, від 04.06.2020 у справі №818/45/16. Твердження позивачки про можливість розповсюдження дії рішення Конституційного Суду на правовідносини, які існували до моменту його ухвалення не відповідає вимогам наведених нормативних актів та висновкам Верховного Суду. На підставі викладеного, суд вважає необґрунтованими твердження ОСОБА_1 про виплату їй відповідачем у період з 03.10.206 до 26.03.2020 заробітної плати у меншому розмірі та наявність підстав зобов`язати відповідача здійснити додаткові виплати.

25.09.2019 набув чинності закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" 19.09.2019 №113-IX (далі закон №113-IX), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури. Частини 3,4 ст.81 Закону України "Про прокуратуру" викладені у новій редакції: посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до абз.3 п.3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Окружна прокуратура м. Суми утворена за наказом Генерального прокурора № 39 від 17.02.2021. Відповідно до наказу Генерального прокурора № 40 від 17.02.2021 днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року. Позивачка звільнена з посади прокурора Сумської місцевої прокуратури Сумської області наказом Сумської обласної прокуратури від 20.01.2021 № 16-к з 25.01.2021 (а.с. 28). Таким чином, ОСОБА_1 статусу прокурора окружної прокуратури не набула. У відповідача не було підстав виплачувати їй заробітну плату у розмірах, встановлених частини 3,4 ст.81 Закону України "Про прокуратуру" для прокурорів окружних прокуратур. Судом встановлено, що позивачка до моменту свого звільнення отримувала заробітну плату відповідно до штатного розпису та у розмірах, встановлених для прокурорів місцевих прокуратур (а.с. 103-164). Вимоги про зобов`язання виплатити заробітну плату у більшому розмірі за період з 26.03.2020 по день звільнення 25.01.2021суд вважає необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідачем протиправної бездіяльності у вигляді невиплати позивачці частини заробітної плати за період з 03.10.2016 по 25.01.2021 не допущено, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про визнання бездіяльності у вигляді невиплати частини заробітної плати за період з 03.10.2016 по 25.01.2021 протиправною та зобов`язання сплатити матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої частини заробітної плати у розмірі 1180136,40 грн. відмовити у зв`язку з необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.10.2021

Суддя О.В. Соп`яненко