Рішення № 100365985, 18.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/10876/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гулкевич І.З., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЦЦ Україна” до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЦЦЦ Україна” звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області. Позивач просить суд:

-визнати протиправними та скасувати рішення ГУ Держпродспоживслужби в Чернівецькій області №158, 159, №160, №161 від 22.06.2021 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо ТОВ “ЦЦЦ Україна”.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Товариство, як імпортер та продавець продукції (взуття) у магазині торгівельної марки “ССС” чітко та в повному обсязі виконує усі вимоги чинного законодавства України щодо маркування (надання інформації) яка повинна наноситися на взуття, стосовно матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу, що свідчить про повну безпідставність тверджень відповідача про її невідповідність вимогам п.9, 13, 15 Технічного регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу затвердженого постановою КМУ від 06.03.2019 №358.

Ухвалою суду від 12.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог зазначивши, що за результатами проведення планової перевірки характеристик продукції у ТОВ “ЦЦЦ Україна”, посадовою особою ГУ Держпродспоживслужби було складено акт перевірки №000025 від 17.06.2021 року. Зазначені в акті перевірки обставини було кваліфіковано як невідповідність продукції вимогам п.9 Технічного регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу затвердженого постановою КМУ від 06.03.2019 №358.

В подальшому, на підставі вказаного акту, прийняті рішення про вжиття обмежувальних заходів №158, 159, 160, 161 від 22.06.2021, якими тимчасово заборонено надавати на ринку продукцію до приведення її у відповідність до встановлених вимог та зобов`язано позивача привести продукцію у відповідність до встановлених вимог. Відповідач наголошує, що при детальному вивчені справи були виявлені технічні (механічні) допущені помилки у рішеннях №159, 161 від 22.06.2021 про тимчасову заборону надання продукції на ринку до приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Відповідач вказує, що вказані рішення є обґрунтованими та правомірними, в зв`язку з виявленими порушеннями.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач не спростовує доводи позивача про безпідставність висновків акту та оскаржуваних рішень, не доводить наявності підстав для прийняття оскаржуваних рішень та їх законності.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Головного управління Держпродспоживслужби у Чернівецькій області від 11.06.2021 №868-ОД та направлення на проведення перевірки від 14.06.2021 №36 відповідачем проведено планову виїзну перевірку характеристик продукції позивача: взуття.

За результатами перевірки позивача контролюючим органом було складено Акт перевірки характеристик продукції №000025 від 17.06.2021, за висновками якого встановлено, що відсутнє маркування (інформація), яка повинна наноситись на взуття шляхом нанесення, приклеювання, гофрування або прикріплення ярлика, що є порушення вимог п. 9 Технічного регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу затвердженого постановою КМУ від 06.03.2019 №358.

22.06.2021 відповідачем прийнятті рішення №158, №159, №160, №161, якими тимчасово заборонено надавати на ринку продукцію до приведення її у відповідність до встановлених вимог та зобов`язано позивача привести продукцію у відповідність до встановлених вимог.

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції”, під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки.

Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та посвідчення (направлення) видаються і оформляються невідкладно.

Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.

Під час виїзної перевірки характеристик продукції може проводитися перевірка документів (їх копій) та інформації, зазначених у частині сьомій цієї статті, а також обстеження, відбір і експертиза (випробування) зразків продукції.

Виїзні перевірки характеристик продукції проводяться:1) у торговельних та складських приміщеннях суб`єктів господарювання; 2) у місцях використання продукції під час її монтажу та/або введення в експлуатацію (якщо відповідність продукції деяким встановленим вимогам може бути оцінена лише під час таких дій); 3) за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб; 4) у місцях зберігання під митним контролем продукції, митне оформлення якої призупинено за результатами контролю продукції.

Строк проведення виїзної перевірки характеристик продукції не може перевищувати у розповсюджувача цієї продукції двох робочих днів, у виробника такої продукції - трьох робочих днів.

За результатами перевірки характеристик продукції посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, складає акт відповідно до вимог Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції”, виробники зобов`язані вводити в обіг лише безпечну продукцію.

Серйозний ризик - будь-яка загроза суспільним інтересам, що потребує оперативного втручання державних органів, у тому числі така, наслідки якої не виявляються негайно.

Суспільні інтереси - безпека життя та здоров`я людей, безпечні умови праці, захист прав споживачів (користувачів), захист довкілля (ч. 1 ст. 1 Закону).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 5 Закону, продукція вважається безпечною, якщо вона відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, встановленим законодавством.

У разі відсутності вимог щодо забезпечення безпечності продукції, визначених частиною першою цієї статті, відповідна продукція вважається безпечною, якщо орган державного ринкового нагляду не доведе, що така продукція є небезпечною.

Доказом безпечності продукції є її відповідність національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами. Перелік таких гармонізованих національних стандартів формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації. Цей перелік станом на 1 січня щороку оприлюднюється шляхом його опублікування у друкованому засобі масової інформації центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації (у разі його відсутності - у друкованому засобі масової інформації, визначеному цим органом) та шляхом розміщення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.

Частинами 1 та 2 ст. 11 Закону визначено, що державний ринковий нагляд за додержанням виробниками та розповсюджувачами продукції загальної вимоги щодо безпечності продукції забезпечується шляхом здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції при її ввезенні на митну територію України.

Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції під час її ввезення на митну територію України визначаються Законом України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” та Митним кодексом України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 та 5 ст. 12 Закону, якщо орган державного ринкового нагляду встановив, що продукція може становити ризики за певних умов, він невідкладно приймає рішення про попередження виробником та/або розповсюджувачем споживачів (користувачів) про такі ризики або рішення про вжиття заходів щодо приведення продукції у відповідність із вимогами щодо забезпечення безпечності продукції перед введенням її в обіг на ринку України.

Якщо орган державного ринкового нагляду встановив, що продукція за обґрунтованих припущень може бути небезпечною, він невідкладно приймає рішення про тимчасову заборону введення в обіг такої продукції на ринку, в тому числі постачання цієї продукції, пропонування її для постачання або її демонстрації, на строк, необхідний для проведення відповідної експертизи (випробування).

Якщо орган державного ринкового нагляду встановив, що продукція є небезпечною, він невідкладно: 1) забороняє введення в обіг такої продукції на ринку та вживає заходів щодо забезпечення такої заборони; 2) вживає заходів щодо негайного вилучення її з обігу і попередження споживачів (користувачів) про ризики, які становить ця продукція; 3) спільно з виробниками та розповсюджувачами такої продукції, яка вже була надана на ринку України споживачам (користувачам), вживає заходів щодо відкликання її з обігу та знищення. Відкликання продукції застосовується як винятковий захід, якщо вжиті виробником або розповсюджувачем заходи є недостатніми для запобігання чи уникнення відповідних ризиків, які становить продукція.

Обмежувальні (коригувальні) заходи із забезпечення безпечності продукції, визначені частинами першою - четвертою цієї статті, вживаються органами державного ринкового нагляду пропорційно до рівня загрози відповідної продукції суспільним інтересам. Згідно з ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 15 Закону відповідальність за порушення вимог цього Закону встановлюється цим та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” №2735, з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності, серед іншого: проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог.

Статтею 22 Закону № 2735 визначено, що заходами ринкового нагляду є: 1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); 2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Відповідно до ст. 29 Закону № 2735, у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених ст. 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

У разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам та одночасно становить серйозний ризик, орган ринкового нагляду вживає обмежувальних (корегувальних) заходів, передбачених ч. 1 ст. 28 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 22.06.2021 №158 , №160 на підставі проведеної планової виїзної перевірки характеристик продукції (акт №000025 від 17.06.2021 року), якими запроваджено обмежувальний (корегувальний) захід, відповідно до ст. ст. 28 - 32 Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” №2735 від 2 грудня 2010 року та ст. 12 Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції”, та зазначено про вимогу приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами, що не суперечить чинному законодавству.

Також відповідачем прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 22.06.2021 №159, №161 на підставі проведеної планової виїзної перевірки характеристик продукції (акт №000025 від 17.06.2021 року), якими запроваджено обмежувальний (корегувальний) захід, відповідно до ст. ст. 28 - 32 “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” №2735 від 2 грудня 2010 року та ст. 12 Закону України “Про загальну безпечність нехарчової продукції”, та тимчасово заборонено надання продукції на ринку до приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.

В обґрунтування оскаржуваних рішень відповідач зазначив, що за результатами перевірки у магазині “ССС” по вул. Головна, 265А м. Чернівці, виявлено розповсюдження продукції (взуття), на якому відсутнє маркування (інформація про основні складові взуття), яке повинно наноситись на взуття шляхом тиснення, приклеювання, гофрування або прикріплення ярлика та відсутній знак відповідності технічним регламентам, на продукції маркування нанесено з порушенням вимог законодавства про мови. Вказані порушення зафіксовано на моделях взуття :

1) Напівчеревик ТМ “Gino Rossі”, колір – чорний, розмір – 37, модель – 4926-01, ш/к – 5903698276854, дата виготовлення – 01-2021, виробник – Польща;

2) Напівчеревик ТМ “Crosby”, колір – жовтий/білий, розмір – 37, модель – 217403/01-03СС, ш/к – 4660129627418, дата виготовлення – 16/12/2020, виробник Китай.

Згідно з п. 1 “Технічного регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття” затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 06.03.2019 №358, цей Технічний регламент встановлює вимоги до маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, яке надходить для продажу споживачу.

Згідно п.5, 6, 9 Технічного регламенту маркування матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття, інформація про складові взуття зазначається на маркуванні відповідно до пункту 9 цього Технічного регламенту.

На маркуванні обов`язковою є інформація про три основні складові взуття згідно з додатком 1 до цього Технічного регламенту, а саме:

матеріал верху;

підкладка й устілка;

підошва.

Складові взуття позначаються відповідно до пункту 9 цього Технічного регламенту у вигляді піктограм або текстових позначень конкретних матеріалів, які зазначено у додатку 1 до цього Технічного регламенту.

На маркуванні має зазначатись інформація про матеріал відповідно до додатка 1 до цього Технічного регламенту, який становить не менше 80 відсотків площі верху взуття, підкладки та устілки, а також 80 відсотків об`єму зовнішньої підошви. Якщо немає жодного матеріалу, частка якого б перевищувала 80 відсотків, інформацію належить подавати про два основні матеріали, з яких виготовлено взуття.

Інформація про матеріал має наноситись на взуття. Виробник або його уповноважений представник може обрати визначені у додатку 1 до цього Технічного регламенту текстові позначення або піктограми.

Маркування згідно з цим Технічним регламентом включає нанесення передбаченої інформації не менш як на одну напівпару з пари взуття. Маркування здійснюється шляхом тиснення, приклеювання, гофрування або прикріплення ярлика.

Маркування має бути видимим, добре закріпленим та доступним, а розміри піктограм достатніми для зручності розуміння інформації, зазначеної на маркуванні. Маркування має бути зрозумілим для споживача і не вводити його в оману.

Виробник або його уповноважений представник забезпечують маркування взуття і достовірність зазначеної на ньому інформації. Якщо виробник не є резидентом України (та у разі відсутності уповноваженого представника), цей обов`язок покладається на особу, яка вводить в обіг взуття на ринку України. Продавець має переконатися, що взуття, яке він продає, містить маркування, передбачене цим Технічним регламентом.

Як стверджує позивач, інформація стосовно матеріалів, які використовуються для виготовлення основних складових взуття у формі відповідних піктограм або текстових позначень наноситься шляхом приклеювання або прикріплення ярлика на внутрішній поверхні взуття, не менш як на одну напівпару з кожної пари взуття, яке виставляється у торгівельному залі Магазину. Вказані ярлики х піктограмами щодо основних складових взуття були наявні не менш як на одній напівпарі з кожної пари взуття, у тому числі, й тих моделей взуття, які вказані у рішеннях №158, №159, №160, №161, що підтверджується відповідними фотографіями. Окрім того наголошує, що у зв`язку з можливістю пошкодження або втрати вказаних ярликів з піктограмами у процесі до продажного примірювання покупцями взуття у торговельному залі магазину, ТОВ “ЦЦЦ Україна”, відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України “Про захист прав споживачів”, дублює інформацію стосовно матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття у формі відповідних піктограм та додатково наносить на її кожну коробку у якій розміщується будь-яка пара взуття, що перебуває у торговельному залі магазину.

Судом встановлено з матеріалів справи про наявність інформації стосовно матеріалів, що використовуються для виготовлення основних складових взуття у формі відповідних піктограм на коробках у якій розміщувались напівчеревики ТМ “Gino Rossі” та “Crosby”, які перебували в торговому залі магазину в період з 14.06.2021 по 17.06.2021, що підтверджується фотознімками. Також, інформація щодо основних складових взуття, містилась на ціннику (ярлику) прикріпленому до однієї із напівпар кожної пари напівчеревиків ТМ “Crosby”.

Відповідно рішення відповідача №158 та №160 від 22.06.2021 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо ТОВ “ЦЦЦ Україна” є протиправними та такими, що винесені всупереч вимогам чинного законодавства.

Щодо оскаржуваних рішень відповідача №159 та №161 від 22.06.2021 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо ТОВ “ЦЦЦ Україна”, то такі також є протиправними, оскільки акт перевірки характеристики продукції від 17.06.2021 №000025 не містить будь-яких вказівок щодо порушення Товариством п.13, 15 Технічного регламенту мийних засобів затвердженого постановою КМУ від 20.08.2018 №717, у тому числі, щодо відсутності знака відповідності технічним регламентом, на продукції маркування нанесено з порушенням вимог законодавства про мови. Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначається про технічні (механічні) помилки допущені в рішеннях №159 та №161 від 22.06.2021 про тимчасову заборону надання продукції на ринку до приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами. Відповідно вищезазначені рішення містять недостовірні відомості, щодо підстав їх прийняття.

З урахуванням наведеного, висновки, викладені в акті перевірки характеристик продукції №000025 від 17.06.2021, та на підставі яких прийняті оскаржувані рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 158, №159, №160 та №161 від 22.06.2021, є такими, що прийняті у невідповідності до положень Технічного регламенту та норм чинного законодавства, при цьому, доводи відповідача суперечать висновкам, викладеними в документі, що підтверджують факт проведення перевірки з відображенням її результатів, а саме в акті перевірки, відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних позивачем рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 158, №159, №160 та №161 від 22.06.2021року.

При цьому, оцінюючи решту доводів сторін, викладених в його позовній заяві та відзиві, суд виходить з того, що вони не впливають на правильність оцінки спірних правовідносин, що склалися в межах розгляду цієї справи щодо оскаржуваних рішень, та не піддають сумнівам правильності висновку суду.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При вирішенні клопотання про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн. та судового збору у розмірі 2270,00грн., суд зазначає таке.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд вирішуючи вказане питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд встановив, що позивач (клієнт) уклав з адвокатом Співаком В.Р. договір про надання правової допомоги від 15.06.2016 №15/06/16, згідно з умовами якого предметом договору є надання правової допомоги клієнту.

Згідно з актами виконаних робіт від 01.07.2021, 05.08.2021 та 21.09.2021 клієнту надані такі послуги:

1) опрацювання та збір доказів та матеріалів та підготовка адміністративного позову Клієнта до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішень ГУ Держпродспоживслужби в Чернівецькій області №158, 159, 160, 161 від 22.06.2021 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; підготовка пакету документів до позову – загальний обсяг послуг 10 годин (вартість однієї години 800 грн.) - вартість 8000 грн.;

2) опрацювання отриманого клієнтом від відповідача Відзиву на позовну заяву з додатками; підготовка відповіді клієнта на Відзив з додатками від 05.08.2021 – загальний обсяг послуг 2.5 години (вартість однієї години 800 грн.) - вартість 2000 грн.;

3)підготовка заяви клієнта про надання додаткових пояснень від 20.09.2021 – загальний обсяг послуг 1.5 години (вартість однієї години 800 грн.) - вартість 1200 грн.

Разом Адвокатом надано клієнту (позивачу) правничих (адвокатських) послуг в обсязі 14 годин на загальну суму – 11200 (одинадцять тисяч двісті) грн. згідно з договором про надання правничої допомоги №15/06/2016 від 15.06.2016, що підтверджується підписаними сторонами Актами здачі-прийняття наданих послуг від 01.07.2021, 05.08.2021 та 21.09.2021.

На підтвердження факту оплати за надання професійної правничої допомоги позивач надав платіжні доручення №3593 від 18.08.2021 на суму 24300 грн та №4399 від 04.10.2021 на суму 1200 грн.

Водночас, суд наголошує, що відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої вказаної статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі/WestAllianceLimited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Суд звертає увагу на те, зазначена справа належить до справ незначної складності, а тому час, витрачений адвокатом на опрацювання збору доказів, матеріалів, підготовку позовної заяви та пакету документів до Позову, не відповідає заявленому в описі.

Крім того, суд враховує, що написання позовної заяви, опрацювання та підготовка відповіді на відзив не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.

З огляду на викладене, суд не вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат на послуги, надані адвокатом, та відповідно співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, виходячи з її конкретних обставин та змісту наданих послуг, клопотання представника позивача, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача такі витрати у розмірі 3000 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2270 грн. що підтверджується платіжним дорученням.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці у період з 11.09.2021 по 24.09.2021 та у період 27.09.2021 по 18.10.2021 на листку непрацездатності, суд приймає рішення у справі в перший робочий день головуючого судді, а саме – 18.10.2021.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 243-245, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області №158, 159, №160, №161 від 22.06.2021 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЦЦ Україна”.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЦЦ Україна” (79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2, ЄДРПОУ 38244048) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області (58004, м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 115; ЄДРПОУ 40416813) судові витрати у виді судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 8200 грн - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Гулкевич І.З.