Рішення № 100365905, 18.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року

справа №380/9530/21

провадження № П/380/9669/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини А2166 про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А2166 (81134, Львівська область, Пустомитівський район, с. Липники; код ЄДРПОУ 08137796) з вимогою:

- стягнути з військової частини А2166 на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 28497,81 грн з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом командира військової частини А2166 (по особовому складу) від 25.08.2020 №27-РС ОСОБА_1 , звільнений з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я), відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом командира тієї ж частини від 24.09.2020 №184, позивача виключено із списків особового складу частини та знято зі всіх видів забезпечення, направлено для зарахування на військовий облік до Стрийського районного військового комісаріату Львівської області. На момент виключення зі списків особового складу, повний розрахунок грошового забезпечення з ним не проведено своєчасно. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі №380/9960/20 визнано протиправною бездіяльність військової частини А2166 щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення та зобов`язано військову частину нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 по лютий 2018 включно. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2021 вказане рішення змінено та доповнено частину третю резолютивної частини рішення наступним реченням: «Нарахування індексації за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно проводити із застосуванням базового місяця – січень 2008 року». Вказане рішення відповідачем виконано частково 24.05.2021 виплачено індексацію грошового забезпечення в розмірі 28601,81 грн. Позивач вважає, що період з 13.07.2020 по 15.12.2020 існувала затримка у розрахунку у зв`язку із звільненням зі служби та вважає, що має право на отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України за період з 24.09.2020 по 24.05.2021. Позивач просить позов задоволити.

Ухвалою від 18.06.2021 судом залишено позовну заяву без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали для усунення виявлених недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду позивач усунув вказані недоліки, звернувся із заявою від 23.06.2021 за вх.№ 45105.

Ухвалою суду від 29.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

12.07.2021 за вх. №49868 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Зазначив, що 24.06.2021 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі №380/9960/20 військовою частиною А2166 було перераховано на розрахунковий рахунок позивачу другу частину індексації грошового забезпечення у розмірі 53769,02 грн. Оскільки виплату індексації грошового забезпечення відповідачем у день звільнення позивачу не проведено, то відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України він має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки такого розрахунку з 24.09.2020 до 24.06.2021. З огляду на наведене просить суд стягнути з військової частини А 2166 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 82505,40 грн. з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

23.07.2021 за вх.№53121 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. Зазначає, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 Кодексів законів про працю є безпідставним. Вважає, що положення ст. 117 КЗпП України не поширюються на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати. Крім цього, зазначає, що враховуючи очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача військова частина дійшла висновку про те, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та неведеним вище критеріям, середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований у меншому розмірі. З огляду на наведене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді у щорічній основній відпустці, ухвалою суду від 02.09.2021 прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог від 12.07.2021.

Відповідач відзив на заяву про збільшення позовних вимог до суду не надав, був належним чином повідомлений про розгляд вказаної справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.

Наказом командира військової частини А2166 (по стройовій частині) від 24.09.2020 №184, старшого прапорщика ОСОБА_1 , змінного інженера відділення автоматизованої обробки інформації комплексу автоматизованих систем управління батальйону зв`язку та автоматизованих систем управління військової частини А2166 (по особовому складу) від 25.08.2020 №27-РС, звільненого у запас відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «б» ( за станом здоров`я) з правом носіння військової форми одягу, з 24.09.2020 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Стрийського РВК Львівської області.

На день виключення позивача із списків військової частини не проведено повного розрахунку при звільненні позивача з військової служби.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі №380/9960/20 визнано протиправною бездіяльність військової частини А2166 щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно та зобов`язано військову частину А2166 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив представник адвокат Кунтий Н.О., просив суд рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

24.05.2021 відповідачем рішення суду виконано частково, виплачено позивачу частину індексації грошового забезпечення в розмірі 28601,81 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2021 апеляційну скаргу представника адвоката Кунтого Назара Орестовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах позивача задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2021р. в адміністративній справі № 380/9960/20 змінено. Доповнено частину третю резолютивної частини рішення суду наступним реченням: «Нарахування індексації за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно проводити із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.». В решті рішення суду залишено без змін.

24.06.2021 на виконання вищевказаного рішення, військовою частиною виплачено позивачу недоплачену частину індексації грошового забезпечення в розмірі 53769,02 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини А2166 щодо не нарахування та невиплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.09.2020 по 24.06.2021 позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке:

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Предметом спору в справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу індексації грошового забезпечення при звільненні.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані нормами спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад і розмір виплати грошового забезпечення. Водночас такі питання врегульовано приписами загального трудового законодавства - КЗпП України.

Аналіз наведених норм трудового законодавства дає підстави для висновку про те, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки, індексацію грошового забезпечення при звільненні позивачу не виплачено в день його звільнення 24.09.2020, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 13 травня 2020 року Справа № 810/451/17 Провадження № 11-1210апп19 зазначила, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Законодавчі акти визначають, що компенсація за неотримане речове майно при звільненні має бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби.

Таким чином, непроведення з вини військової частини А2166 виплати індексації грошового забезпечення у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку, і саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого у роботодавця є обов`язок сплатити передбачену статтею 117 КЗпП України компенсацію.

Як встановлено судом, позивача виключено із списків особового складу військової частини 24.09.2020, а військовою частиною 24.05.2021 виплачено частину індексації грошового забезпечення у сумі 28601,81 грн. та 24.06.2021 виплачено іншу частину індексації грошового забезпечення в сумі53769,02 грн.

Таким чином, військова частина А2166 провела фактичний розрахунок з позивачем щодо виплати індексації грошового забезпечення поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП.

Ураховуючи, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати індексації грошового забезпечення на підставі статті 117 КЗпП України.

Аналогічний висновок знаходить своє підтвердження у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.

Отже,оскільки при звільненні з позивачем не проведено повного розрахунку та не здійснено виплату всіх належних сум, стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення належить за період з 24.09.2020 по 24.06.2021 за затримку терміном на 273 дні (затримка у виплаті індексації грошового забезпечення).

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

При задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 року у справі № 6-39цс11 та у Пленумі Верховного Суду України у Постанові від 24 грудня 1999 року № 13, а також постанову Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18), висновки Верховного Суду України від 27.04.2016 року по справі №6-113цс16 щодо застосування принципу співмірності, з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо.

Аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 806/2473/18, від 24 липня 2019 року по справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 662/1626/17, від 17 січня 2019 року по справі № 2-1579/11.

Згідно особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 , розмір грошового забезпечення позивача за два місяці до звільнення становив: у липні 2020 року 14601,59 грн. та у серпні 2020 року 14601,59 грн., звідси середньоденна заробітна плата позивача становить 471,02 грн (за останні 2 місяці 29203,18/62 календарні дені (за останні два повні місяці липень та серпень 2020 року).

Період за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку становить:

- з 24.09.2020 по 24.05.2021 (перша частина індексації грошового забезпечення) 161 день.

- з 24.09.2020 по 24.06.2021 (друга частина індексації грошового забезпечення 183 дні;

Отже, обчислений відповідно до встановлених статтею 117 КЗпП України правил, середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні з роботи сум складає:

- 161*471,02=75834,22 грн;

- 183*471,02=86196,66 грн;

При цьому суд ураховує, що виплачені суми заборгованості по індексації грошового забезпечення становлять: 28601,81 грн. (перша частина), 53769,02 грн. (друга частина), тобто частка такої заборгованості у сумах, які нараховані відповідно до ст.117 КЗпП України, становлять: 0,37 (28601,81/75834,22); 0,62 (53769,02/86196,66), відповідно.

З огляду на очевидну неспівмірність сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат суму 81500,47 грн (28058,55 грн. (161*471,02*0,37))+(53441,92грн.(183*0,62*471,02 грн.)) (за час затримки розрахунку при звільненні позивача).

Таким чином, середній заробіток, який підлягає виплаті позивачу у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні становить 81500,47 грн. Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

З огляду на висновки суду про часткове задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А2166 (81134, Львівська область, Пустомитівський район, с. Липники; код ЄДРПОУ 08137796) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - задоволити.

Зобов`язати Військову частину А2166 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 24.09.2020 по 24.06.2021 у сумі 81500,47 грн.

Стягнути з військової частини А2166 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.