Рішення № 100365875, 12.10.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року

справа №380/2696/21

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Кулинич М.М-А.,

представника відповідача Кравець А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А НО В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з вимогами до Окружного адміністративного суду міста Києва (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 81а; фактична адреса: 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1; код ЄДРПОУ 34414689) про:

- визнання протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо відмови у видачі наказу про скасування наказу Окружного адміністративного суду міста Києва №227/К від 06.09.2010 про відрахування ОСОБА_1 з 06.09.2010 зі штату Окружного адміністративного суду м. Києва із займаної посади Голови суду та щодо відмови у видачі наказу про зарахування ОСОБА_1 до штату цього суду;

- визнання протиправним та скасування наказу Окружного адміністративного суду міста Києва №227/К від 06.09.2010 про відрахування ОСОБА_1 з 06.09.2010 зі штату Окружного адміністративного суду м. Києва із займаної посади Голови суду;

- зобов`язання Окружного адміністративного суду міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до складу суддів Окружного адміністративного суду міста Києва;

- зобов`язання Окружного адміністративного суду міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду м. Києва час у зв`язку з незаконним усуненням його від професійної діяльності судді (фактично часом вимушеного прогулу) з дня незаконного звільнення – з 06.09.2010 по день видання наказу про зарахування ОСОБА_1 на посаду судді (зарахування до штату) Окружного адміністративного суду міста Києва;

- зобов`язання Окружного адміністративного суду міста Києва видати наказ, яким нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду (заробітну плату) за весь час незаконного усунення його від професійної діяльності судді (фактично час вимушеного прогулу), тобто з 06.09.2010 по день скасування наказу Окружного адміністративного суду міста Києва №227/К від 06.09.2010 про відрахування ОСОБА_1 з урахуванням належних доплат та надбавок;

- звернення рішення суду до негайного виконання – на підставі п.3 ч. 1. ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України;

- зобов`язання Окружного адміністративного суду міста Києва у п`ятиденний строк подати до суду звіт про виконання судового рішення, початок якого рахувати з наступного дня після одержання ними копій рішення суду – на підставі ч.1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України;

- стягнення судових витрат, включаючи витрати на надання правничої допомоги у даній справі у розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 задоволено заяву про самовідвід судді Кравціва О.Р., матеріали адміністративної справи №380/2696/21 передано для проведення повторного автоматизованого розподілу справ .

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.03.2021 за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №380/2696/21 передано на розгляд головуючій судді Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 адміністративну справу №380/2696/21 за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання до вчинення дій передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва з врахуванням зареєстрованого місця проживання позивача згідно відмітки у паспорті громадянина України на підставі ст.25 КАС України. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021, скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 про передачу справи № 380/2696/21 до іншого адміністративного суду та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

12.05.2021 адміністративна справа надійшла на адресу Львівського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду, вказану справу передано на розгляд головуючій судді Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І.

Ухвалою суду від 17.05.2021 вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали суду представник позивача усунув недоліки позовної заяви шляхом подачі заяви за вх.№37849 від 27.05.2021 до канцелярії Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 01.06.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Указом Президента України №501/2006 від 09.06.2006 ОСОБА_1 призначено на посаду Голови Окружного адміністративного суду м. Києва. 03.06.2010 Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» №2316-VI позивача було звільнено з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва у зв`язку із порушенням присяги судді. Наказом Окружного адміністративного суду м. Києва №227/К від 06.09.2010 про відрахування ОСОБА_1 , з 06.09.2010 позивача відраховано зі штату Окружного адміністративного суду м. Києва із займаної посади Голови суду. В подальшому, постановою Вищого адміністративного суду України у справі №800/305/17 (П-88/10-131/10) визнано незаконним та скасовано рішення Вищої ради юстиції «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді окружного адміністративного суду міста Києва за порушення присяги» від 17.05.2010 №№344/0/15-10,345/0/15-10 та визнано незаконною та скасовано постанову Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 03.06.2010 №2316-VI у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позивач вважає, що оскільки Постанова Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 03.06.2010 №2316-VI у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва вважається незаконною з моменту її прийняття, тому з 16.03.2006 автоматично поновлена дія постанови Верховної ради України «Про обрання суддів» від 16.03.2006 №3565-IV, якою позивача обрано на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково. Вважає, що наказ Окружного адміністративного суду міста Києва №227/К від 06.09.2010 про відрахування ОСОБА_1 з 06.09.2010 зі штату цього суду повинен бути скасований як такий, що виданий на виконання незаконної постанови Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді. Крім цього, зазначає, що 26.01.2021 на виконання рішення Великої Палати Верховного суду від 31.05.2018, Вищою радою правосуддя було розглянуто питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. За наслідками розгляду відповідного питання Вищою радою правосуддя було прийнято рішення про відмову у притягненні ОСОБА_1 як судді окружного адміністративного суду міста Києва до дисциплінарної відповідальності. З огляду на це, у позивача відпали всі перепони з реалізації свого права на здійснення професійної діяльності судді. 27.01.2021 адвокатом Пашинським М.М., що діє в інтересах ОСОБА_1 , була подана заява голові Окружного адміністративного суду міста Києва про відновлення ОСОБА_1 на посаді судді цього суду та також нарахування та виплату йому заробітної плати за час вимушеного прогулу. Не отримавши відповіді, адвокат повторно 03.02.2021 поштою та 04.02.2021 електронною поштою надіслав заяву щодо здійснення необхідних дій керівництвом Окружного адміністративного суду м. Києва з поновлення ОСОБА_1 на роботі та здійснення ним професійної діяльності судді. Листом від 03.02.2021 за №03.2.-08/236/21 за підписом в.о. голови Окружного адміністративного суду м. Києва Аблова Є.В. вказана заява представника позивача від 27.01.2021 була залишена без задоволення, оскільки на його думку позивач не є суддею, оскільки позивач має пройти конкурс і має бути рішення повноважного органу про призначення позивача на посаду. Позивач, стверджує, що мова не йде про його призначення на посаду судді, оскільки вже був призначений суддею в установленому Законом порядку, а йдеться - про відновлення його статусу, у зв`язку з визнанням-незаконними дій суб`єктів владних повноважень, які призвели до його незаконного звільнення з посади судді. З огляду на наведене, просить суд позов задоволити.

Ухвалою суду від 25.06.2021 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судових засідання в режимі відеоконференції у справі №380/2696/21 за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання до вчинення дій.

25.06.2021 за вх. №46026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що до судді не може бути застосована процедура поновлення на посаді у розумінні ч.1 ст. 235 Кодексу законів про працю України. На думку відповідача, поновлення права судді на здійснення професійної діяльності, порушеного внаслідок незаконного звільнення з посади судді, визнаного таким національними чи міжнародними судовими установами, можливо виключно шляхом прийняття Президентом України акту, в даному випадку, про призначення судді на посаду, що буде підставою для видачі головою суду відповідного наказу про зарахування (включення) судді до штату суду. Вважає, що вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Окружного адміністративного суду міста Києва щодо відмови у видачі наказу про скасування наказу Окружного адміністративного суду міста Києва №227/К від 06.09.2010 про відрахування ОСОБА_1 з 06.09.2010 зі штату Окружного адміністративного суду м. Києва із займаної посади Голови суду та щодо відмови у видачі наказу про зарахування ОСОБА_1 до штату цього суду є такою, що жодним чином не відновлять права позивача, які на його думку порушені, оскільки відповідачем не допущено фактично протиправної бездіяльності. Зазначив також, що постановою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2016 по справі №К/9991/88359/11, скасовано в судовому порядку наказ Окружного адміністративного суду міста Києва №227/К від 06.09.2010 про відрахування ОСОБА_1 з 06.09.2010 зі штату Окружного адміністративного суду м. Києва із займаної посади Голови суду. Вказав, що звільнення позивача з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва відбулось внаслідок незаконних рішень органів, уповноважених на момент звільнення позивача, а саме: Вищої ради юстиції та Верховної Ради України. На думку представника відповідача, Окружний адміністративний суду міста Києва не може та не повинен нести відповідальність за незаконні рішення інших суб`єктів владних повноважень.

29.06.2021 за вх. №7554 ел від представника позивача надійшла заява про долучення доказів, долучено до матеріалів справи копію листа Державного бюро розслідувань №Б-1643/10-5-04-01-1957/21 від 02.06.2021.

В засіданні суду, яке відбулось 29.06.2021 у режимі відеоконференції, судом ухвалено відкласти розгляд справи до 15.07.2021 у зв`язу з неявкою позивача.

06.07.2021 за вх. №7763 від представника відповідача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що постановою від 07.12.2017 Вищого адміністративного суду України позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано незаконними та скасовано рішення №344/0/15-10 та №345/0/15-10, визнано незаконною та скасовано Постанову Верховної Ради України в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді. Відтак, на думку представника позивача, постанова Верховної Ради України від 03.06.2010 №2316-VI «Про звільнення суддів», якою позивача звільнено з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва, вважається незаконною з моменту її прийняття, а дія постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 16.03.2006 №3565-IV, якою ОСОБА_1 обрано на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва автоматично поновлена, що означає, що позивач є суддею Окружного адміністративного суду міста Києва.

13.07.2021 за вх.№8005е. від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Державну судову адміністрацію України.

13.07.2021 за вх. №8006ел. від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення кримінальних проваджень №62021100010000361, 62021100010000362 та 62021100010000363.

13.07.2021 за вх. №8007 ел. від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 15.07.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено.

15.07.2021 в засіданні суду оголошено перерву до 13.09.2021.

19.07.2021 за вх. №51693, №51694 на адресу суду надійшли клопотання представника відповідача, які попередньо скеровані засобами електронного зв`язку 13.07.2021

06.08.2021 відповідач скерував заперечення на адресу суду.

19.08.2021 за вх.№60457 позивач скерував заперечення на клопотання відповідача про залучення співвідповідача у справі Державну судову адмністрацію. За вх. № 60458 скерував додаткові пояснення до адміністративного з додатками. Протокольною ухвалою суду 13.09.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення співвідповідача у справі.

Ухвалою суду від 13.09.2021 в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Окружного адміністративного суду міста Києва №227/К від 06.09.2010 про відрахування ОСОБА_1 з 06.09.2010 зі штату Окружного адміністративного суду м. Києва із займаної посади Голови суду закрито провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 238 КАС України .

Ухвалою суду від 13.09.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 28.09.2021 о 13:00 год.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомлення про причини такої неявки, суд, заслухавши думку позивача, ухвалив відкласти розгляд справи на 12.10.2021.

11.10.2021 за вх. №74079 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

11.10.2021 за вх. №10494ел від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів.

11.10.2021 за вх. №10495ел. від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог

Ухвалою суду від 12.10.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог.

Позивач в засіданні суду заявлені позовні вимоги підтримує в повновму обсязі, стверджує, що оскільки судом скасовано Постанову ВР України про його звільнення, а також за результатами повторного розгляду подання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності Вища Рада Правосуддя відмовила у звільненні його, то і Голова суду зобов`язаний його зарахувати до штату суду, так як є діючим суддею. Постанова про обрання суддею ніким не скаксована і чинна.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, наголошує, що для зарахування до штату суду позивача відсутні підстави, оскільки голова суду не є суб`єктом призначення позивача на посаду судді, а лише на виконання акту видає наказ про зарахування до штату суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 у червні 1990 року сесією Львівської обласної ради обраний суддею Личаківського районного суду міста Львова. Постановою Верховної Ради України від 6 квітня 2000 року № 1617-ІІІ обраний суддею цього суду безстроково. Указом Президента України від 25 січня 2001 року № 52/2001 переведений на посаду судді Франківського районного суду міста Львова. Постановою Верховної Ради України від 22 березня 2001 року № 2335-ІІІ обраний суддею арбітражного (господарського) суду міста Києва. Постановою Верховної Ради України від 22 березня 2006 року № 3565-ІV обраний безстроково суддею окружного адміністративного суду міста Києва, Указом Президента України від 9 червня 2006 року № 501/2006 призначений головою цього суду.

17 травня 2010 року Вищою радою юстиції ухвалені рішення «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді окружного адміністративного суду міста Києва за порушення присяги» № 344/0/15-10 та № 345/0/15-10 (далі – Рішення № 344/0/15-10, Рішення № 345/0/15-10).

21 травня 2010 року за вихідним № 17/0/12-10 до Верховної Ради України надіслано подання Вищої ради юстиції про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги.

Постановою Верховної Ради України від 3 червня 2010 року № 2316-VI (далі – Постанова № 2316-VI ) ОСОБА_1 звільнено з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом про визнання незаконними та скасування Рішення № 344/0/15-10, Рішення № 345/0/15-10 та Постанови № 2316-VI Вищий адміністративний суд України відмовив у задоволенні вказаного позову, про що 13 серпня 2010 року ухвалено рішення.

Не погодившись із таким рішенням Вищого адміністративного суду України, у лютому 2011 року ОСОБА_1 подав до Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) заяву проти України, в якій скаржився на порушення статей 6 та 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, посилаючись на те, що провадження стосовно його звільнення було несправедливим, суперечило принципу незалежного і безстороннього суду, а незаконне звільнення суттєво негативно вплинуло на його приватне життя.

З огляду на схожість заяви ОСОБА_1 з іншими заявами, поданими до Суду громадянами України, які раніше обіймали посади суддів у національних судах, усі ці заяви було об`єднано в одне провадження відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Європейського суду з прав людини.

19 січня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», у тому числі за заявою ОСОБА_1 № 9740/11, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача: пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2010 року та просив прийняти нове рішення про задоволення позову.

Верховний Суд України постановою від 3 липня 2017 року частково задовольнив заяву ОСОБА_1 , скасував постанову Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2010 року та направив цю справу на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Під час нового розгляду справи ОСОБА_1 підтримав заявлені раніше позовні вимоги, уточнивши їх, просив поновити його на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва із 3 червня 2010 року.

Здійснивши розгляд справи за позовом ОСОБА_1 , Вищий адміністративний суд України 7 грудня 2017 року у справі №800/305/17 виніс постанову про часткове задоволення позовних вимог, визнав незаконними та скасував Рішення № 344/0/15-10, Рішення № 345/0/15-10. Визнав незаконною та скасував Постанову № 2316-VI у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді. У задоволенні позовних про поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва відмовив.

Зокрема, Вищий адміністративний суд України, перевіривши обставини, на яких ґрунтувалося Рішення № 344/0/15-10, встановив відсутність підстав для однозначного висновку, що під час розгляду окремих справ та ухвалення судових рішень суддя ОСОБА_1 діяв умисно, в інтересах окремих осіб чи проявив несумлінність, що підірвало авторитет суду, спричинило інші негативні наслідки, які виходять за межі звичайних процесуальних наслідків розгляду справи судом.

Також Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що Вищою радою юстиції не доведено, що Рішення № 345/0/15-10, згідно з яким ОСОБА_1 порушив присягу судді внаслідок недотримання морально-етичних засад та вчинення дій, що порочать звання судді, з огляду на здійснення за період з 30 грудня 2004 року по 8 жовтня 2009 року авіарейсів, в тому числі чартерних, вартість яких становила від 13300 до 50000 доларів США, відповідає критерію обґрунтованості, тобто ухвалено з урахуванням усіх обставин, які мають для цього значення.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Вища рада правосуддя та ОСОБА_1 звернулися до Великої Палати Верховного Суду з апеляційними скаргами, які Постановою Великої Палати Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі №800/305/17 задоволено частково. Постанову Вищого адміністративного суду України від 7 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено частково. Передано на повторний розгляд Вищої ради правосуддя вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

26.01.2021 дотримуючись принципу обов`язковості виконання судового рішення, Вища рада правосуддя здійснила перевірку наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, розглянувши матеріали щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва, Вища рада правосуддя прийняла рішення «Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва».

27.01.2021 представник позивача, адвокат ОСОБА_2 звернувся до Голови Окружного адміністративного суду міста Києва п. Вовка П.В. із заявою, в якій просив на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 07.12.2017, постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №800/305/17 та рішення Вищої ради правосуддя від 26.01.2021 у справі №5184/0/8-18, видати наказ, яким скасувати наказ голови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2010 №227/К про відрахування ОСОБА_1 з посади голови Окружного адміністративного суду міста Києва, а також видати новий наказ, яким відновити його в складі суддів Окружного адміністративного суду м. Києва і вважати таким, що приступив до виконання обов`язків судді Окружного адміністративного суду м. Києва з 27.01.2021; ознайомити ОСОБА_1 з даним наказом; зарахувати ОСОБА_1 , судді Окружного адміністративного суду м. Києва до стажу роботи на посаді судді час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення (з 15.09.2010) і до дня видачі наказу визначеного у п.1); вжити заходів до формування суддівського досьє ОСОБА_1 та внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 ; звернутися до Державної судової адміністрації України, що здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх місцевих та апеляційних судів, з проханням провести нарахування і виплату ОСОБА_1 належної заробітної плати за час вимушеного прогулу з 03.06.2010 і по день винесення наказу з урахуванням пільг та надбавок, встановлених чинним законодавством, в тому числі доплат за вислугу років, а також доплат з урахуванням постанови Вищого адміністративного суду від 17.02.2016 у справі №К/9991/88359/11 згідно з якою ОСОБА_1 мав право бути головою суду до 09.06.2011 включно із проведенням відповідних доплат за цей період; повідомити ОСОБА_1 про його робоче місце у судді Окружного адміністративного суду м. Києва (адресу та номер кабінету) та повідомити про прийняте рішення у встановленому законом порядку.

03.02.2021 листом за №03.2-08/236/21 за підписом в.о. голови Окружного адміністративного суду м. Києва Аблова Є.В., представника позивача повідомлено, зокрема, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ. Виданню головою суду відповідного наказу обов`язково передує прийняття уповноваженим на те органом акту, в даному випадку, про призначення судді на посаду. Щодо рішення Вищої ради правосуддя від 26.01.2021, зазначено, що таке не містить відомостей про ухвалення Вищою радою правосуддя будь-якого рішення про поновлення ОСОБА_1 , примірник такого рішення відповідачем не отримано. Крім цього, зазначено, що можливим способом захисту порушеного права ОСОБА_1 , якщо він вважає, що таке має місце, є ініціювання перед визначеними у ч.1 ст. 128 Конституції України суб`єктами (Президент України, Вища рада правосуддя) питання призначення на посаду судді. Повідомлено, що оскільки відсутній будь-який законодавчо визначений акт про призначення судді на посаду, голова суду позбавлений правової можливості видавати наказ щодо включення ОСОБА_1 до складу судді Окружного адміністративного суду міста Києва.

03.02.2021 представник позивача ОСОБА_2 звернувся із заявою, в якій просив, крім викладеного у заяві від 27.01.2021, зареєструвати заяву до голови Окружного адміністративного суду м. Києва про реалізацію поновлення на посаді судді ОСОБА_1 від 27.01.2021, що була подана ним та повідомити про присвоєний їй вхідний номер.

Листом від 08.02.2021 за №03.2-08/285/21 представника повідомлено, що звернення від 27.01.2021 було отримано та опрацьовано у встановленому законом порядку, надано відповідь листом від 03.02.2021 №03.2-08/236/21, яку скеровано на електронну адресу.

10.02.2021 адвокат Пашинський М.М. втретє звернувся із заявою аналогічного змісту.

15.02.2021 відповідачем надано відповідь, якою повідомлено, що звернення від 27.01.2021 та 03.02.2021 розглянуті, надано відповідь листами від 03.02.2021 та 08.02.2021. Додатково звернено увагу на те, що оприлюднений на офіційному веб-сайті текст рішення Вищої ради правосуддя від 26.01.2021 №116/0/15-21, в контексті наведеної у направлених листах позиції, не містить будь-якої вказівки на поновлення ОСОБА_1 , його призначення у визначеному законом порядку.

Вважаючи у зв`язку з тим, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність за вказаних обставин, ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Правовий статус судді, вимоги до осіб, які обіймають посаду судді, порядок добору суддів та призначення їх на посаду врегульовано Конституцією України, Законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя» та іншими законодавчими актами України.

Згідно з приписами статті 126 Конституції України (у редакції, чинній на час розгляду справи) незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Суддя обіймає посаду безстроково.

Статтею 127 Конституції України передбачено, зокрема, вимоги щодо осіб, які обіймають посаду судді. Так, суддя не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої. На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.

Відповідно до ст. 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

Приписами статті 131 Конституції України визначено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, вносить подання про призначення судді на посаду, ухвалює рішення стосовно порушення суддею вимог щодо несумісності, ухвалює рішення про звільнення судді з посади, здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.

Повноваження голови місцевого суду визначено статтею 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Так, частиною першою цієї статті передбачено, що голова місцевого суду, зокрема,:1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; 2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду; 4) видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ; 10) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Частинами другою і третьою цієї ж статті визначено, що голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. У разі відсутності голови місцевого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.

Статус судді визначено статтею 52 цього ж Закону: суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Приписами статті 53 Закону визначено, що судді гарантується перебування на посаді судді до досягнення ним шістдесяти п`яти років, крім випадків звільнення судді з посади або припинення його повноважень відповідно до Конституції України та цього Закону.

Статтею 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено вимоги щодо несумісності.

Перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом. Перебування на посаді судді також несумісне із наявністю заборони такій особі обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади в порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".

Суддя не може поєднувати свою діяльність із підприємницькою, адвокатською діяльністю, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу (крім викладацької, наукової чи творчої), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Особи, які є власниками акцій або володіють іншими корпоративними правами чи мають інші майнові права або інший майновий інтерес у діяльності будь-якої юридичної особи, що має на меті отримання прибутку, зобов`язані передати такі акції (корпоративні права) або інші відповідні права в управління незалежній третій особі (без права надання інструкцій такій особі щодо розпорядження такими акціями, корпоративними або іншими правами, або щодо реалізації прав, які з них виникають) на час перебування на посаді судді. Суддя може отримувати відсотки, дивіденди та інші пасивні доходи від майна, власником якого він є.

Суддя не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках. Перебуваючи на посаді, суддя не може бути кандидатом на виборні посади в органах державної влади (крім судової) та органах місцевого самоврядування, а також брати участь у передвиборчій агітації.

Суддя повинен дотримуватися вимог щодо несумісності, визначених законодавством у сфері запобігання корупції. Відрядження на роботу до Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, Ради суддів України не вважається сумісництвом.

Порядок зайняття посади судді визначено розділом IV Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 91 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді, Вища кваліфікаційна комісія суддів України надає рекомендацію про обрання на посаду судді безстроково або відмовляє у наданні такої рекомендації.

Порядок обрання на посаду судді безстроково на момент призначення позивача на посаду судді встановлювався статтею 74 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції та Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженим її рішенням.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя, строк повноважень якого закінчився, за його заявою має бути рекомендований Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для обрання його Верховною Радою України на посаду судді безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що перешкоджають цьому.

Згідно з частиною третьою статті 74 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обрання на посаду судді безстроково здійснюється у такому порядку:

1) кандидат звертається з письмовою заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково;

2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про підготовку матеріалів щодо кандидата на посаду судді безстроково на своєму офіційному веб-порталі та в офіційних засобах масової інформації;

3) Вища кваліфікаційна комісія суддів України перевіряє відомості про кандидата, враховує показники розгляду кандидатом справ;

4) Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення про рекомендування чи відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково і в разі рекомендування направляє відповідне подання до Верховної Ради України;

5) Комітет Верховної Ради України, до відання якого належить розгляд питань про обрання суддів та звільнення суддів, обраних безстроково, розглядає подання про обрання кандидата на посаду судді безстроково, приймає рішення щодо рекомендування або відмови у рекомендуванні про обрання кандидата на посаду судді безстроково та внесення цього рішення на розгляд Верховної Ради України;

6) Верховна Рада України приймає рішення про обрання кандидата або відмову в обранні на посаду судді безстроково.

Частиною другою статті 76 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає питання, пов`язані з обранням кандидата на посаду судді безстроково, не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку перебування його на посаді судді.

Відповідно до частин першої-третьої статті 77 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" рішення про рекомендування чи відмову у рекомендуванні кандидата для обрання на посаду судді безстроково приймається у присутності кандидата в порядку, встановленому Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та оголошується відразу після прийняття.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відмову у рекомендуванні кандидата для обрання на посаду судді безстроково може бути оскаржено до Вищої ради юстиції у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції».

У разі залишення Вищою радою юстиції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відмову у рекомендуванні кандидата для обрання на посаду судді безстроково в силі Вища рада юстиції вносить Президентові України подання про звільнення цього кандидата з посади судді.

08.04.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», що набрав чинності 11.04.2014.

Пунктом 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення даного Закону передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припиняються. Вища рада юстиції та Вища кваліфікаційна комісія суддів України формуються відповідно до закону з урахуванням вимог, встановлених пунктом 4 цього розділу, у частині призначення членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з`їздом суддів України.

Після прийняття вказаного закону, були внесенні зміни до Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Зокрема, статтею 69 цього Закону передбачено вимоги до кандидатів на посаду судді. Так, на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Не може бути призначений суддею громадянин, який: 1) визнаний судом обмежено дієздатним або недієздатним; 2) має хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню функцій зі здійснення правосуддя; 3) має не зняту чи непогашену судимість. Не може претендувати на посаду судді особа, до якої згідно із законом застосовується заборона обіймати відповідну посаду. Не може претендувати на посаду судді також особа, яку було раніше звільнено з посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, порушення вимог щодо несумісності, порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна або у зв`язку із набранням законної сили обвинувальним вироком щодо такої особи, крім випадків визнання в судовому порядку протиправним рішення про звільнення з цих підстав або скасування обвинувального вироку суду. Не може претендувати на посаду судді також особа, яку було раніше звільнено з посади судді за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Приписами ст.80 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання Вищої ради правосуддя, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору чи кваліфікаційного оцінювання кандидатів. Будь-які звернення щодо кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду. Викладені в таких зверненнях факти можуть бути підставою для порушення Президентом України перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки цих фактів. Президент України видає указ про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання Вищої ради правосуддя.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України бере до уваги висновки, до яких дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.05.2018 у справі №800/305/17.

Зокрема, у даній постанові зазначено про таке: «У пункті 147 рішення «Куликов та інші проти України» Суд зазначив, що у більшості справ, в яких було встановлено, що національні провадження суперечили Конвенції, Суд постановляв, що найбільш прийнятною формою компенсації було б поновлення національного провадження. У справі «Олександр Волков проти України» Суд дійшов висновку, що поновлення провадження не було б адекватним заходом. Беручи до уваги обставини, що призвели до порушень, а також необхідність проведення масштабної реформи системи дисциплінарної відповідальності суддів, Суд у справі «Олександр Волков проти України» зазначив про відсутність підстав вважати, що справу заявника у найближчому майбутньому буде переглянуто відповідно до конвенційних принципів, і надав вказівку Уряду забезпечити поновлення заявника на посаді.

Крім того, відхиливши прохання щодо вжиття заходів індивідуального характеру шляхом поновлення заявника на посаді, Суд вказав на впровадження в Україні станом на сьогодні повномасштабної судової реформи, яка включає внесення змін до Конституції та законів України, а також інституційні зміни, та наголосив на тому, що, враховуючи обсяг та обставини заяви, що розглядається, не можна дійти висновку, що ці істотно нові обставини роблять відповідні національні провадження prima facie даремними і безрезультатними. Відтак Суд вирішив не дотримуватись підходу, обраного у справі «Олександр Волков проти України» щодо вжиття індивідуальних заходів (пункт 148 рішення «Куликов та інші проти України»).

Відповідно до абзацу дев`ятого частини першої статті 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконання рішення включає в себе: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

Згідно зі статтею 10 вказаного Закону з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.

Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні.

Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

Положеннями статті 13 Конвенції визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів».

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до повноважень Вищої ради правосуддя належить внесення подання про призначення судді на посаду, ухвалення рішення про звільнення судді з посади.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

Ураховуючи, що за результатами впровадження повномасштабної судової реформи та інституційних змін в Україні утворено Вищу раду правосуддя, яка відповідно до чинного законодавства може давати оцінку діям судді при здійсненні правосуддя і приймати у зв`язку з цим остаточні рішення, Велика Палата Верховного Суду вважає, що заходом індивідуального характеру та законним способом відновлення порушених прав позивача в цій справі буде повторний розгляд новоутвореним органом питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

Оцінюючи аргументи позивача щодо вчиненої бездіяльності відповідача, суд звертає увагу на наступне.

Позивач вважає, що саме до компетенції Окружного адміністративного суду міста Києва належить вирішення питання про поновлення позивача на посаді судді Окружного адміністративного суду м. Києва шляхом видання відповідного наказу та скасування наказу від 06.09.2010 №227/К про відрахування ОСОБА_1 зі штату Окружного адміністративного суду м. Києва. При цьому, на думку позивача, протиправна бездіяльність відповідача полягає у тому, що він утримався від прийняття будь-яких рішень та вчинення дій, спрямованих на скасування наказу про відрахування позивача зі штату суду та відновлення його порушених прав.

Щодо наявності компетенції та повноважень голови Окружного адміністративного суду міста Києва на вирішення питання про зарахування позивача до складу суддів Окружного адміністративного суду міста Києва шляхом видання відповідного наказу, суд зазначає про таке.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд наголошує, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.

Це означає, що голова суду дійсно має повноваження видавати наказ про зарахування судді до штату суду, але тільки за умови, коли є наявним відповідний передбачений законом акт про призначення судді на посаду. У даному випадку подані позивачем рішення суду, зокрема Постанова Вищого адміністративного суду України від 07.12.2017, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.05.2018 - не містили приписів щодо його поновлення в посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва.

Суд бере до уваги, що у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №800/305/17, щодо позовних вимог про поновлення позивача на посаді судді зазначено, що ураховуючи, що за результатами впровадження повномасштабної судової реформи та інституційних змін в Україні утворено Вищу раду правосуддя, яка відповідно до чинного законодавства може давати оцінку діям судді при здійсненні правосуддя і приймати у зв`язку з цим остаточні рішення, Велика Палата Верховного Суду вважає, що заходом індивідуального характеру та законним способом відновлення порушених прав позивача в цій справі буде повторний розгляд новоутвореним органом питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Отже, у вказаній постанові відсутнє зобов`язання щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Окружного адміністративного суду м. Києва. Відтак не могло бути підставою для винесення головою Окружного адміністративного суду м. Києва відповідного наказу про зарахування позивача до складу суддів Окружного адміністративного суду міста Києва.

Суд також звертає увагу, що до повноважень Окружного адміністративного суду міста Києва не входить перевірка відповідності особи, яка підлягає зарахуванню до штату суду як суддя, встановленим вимогам, оскільки таку перевірку має бути здійснено відповідними органами та видано акт про призначення судді. У даному випадку при зверненні ОСОБА_1 цих обставин дотримано не було, що також на думку суду свідчить про відсутність повноважень відповідача на видання наказу про зарахування позивача до штату суду. Суд наголошує, що прийняття остаточних рішень щодо призначення на посаду судді входить до повноважень Вищої ради правосуддя, за поданням якої Президент України видає відповідний указ. В даному випадку доказів звернення до Вищої Ради Правосуддя щодо поновлення на посаді судді позивачем не надано, лиш покликається на наявність Рішення Вищої ради правосуддя про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва та Постанови ВП від 31.05.2018 у справі №800/305/17. Постанова суду про визнання протиправним та скасування наказу Окружного адміністративного суду міста Києва №227/К від 06.09.2010 про відрахування ОСОБА_1 з 06.09.2010 зі штату Окружного адміністративного суду м. Києва із займаної посади Голови суду чинна, тобто наказ скасований.

Суд бере до уваги, що правове регулювання спірних правовідносин, зокрема щодо статусу судді, добору та призначення суддів, зазнало суттєвих змін у порівнянні з тим, яке існувало на час звільнення ОСОБА_1 з посади.

При цьому у законодавстві не врегульовано належним чином порядок поновлення судді в посаді, особливо з урахуванням сплину значного періоду часу. Суд погоджується з доводами відповідачів про те, що станом на цей час в законодавстві Україні відсутні норми, які б встановлювали порядок чи механізм поновлення порушеного права судді, звільнення якого визнано судом незаконним.

Судом не заперечується той факт, що звільнення ОСОБА_1 з посади судді було протиправним, оскільки це встановлено наведеними вище судовими рішеннями та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Куликов та інші проти України» 19.01.2017.

Разом з тим, зазначаючи про обраний позивачем спосіб захисту у цій справі, суд враховує, що позивач як у позовній заяві, так і у судовому засіданні зазначав виключно про протиправну бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва і не вважав необхідним залучати до участі у справі як відповідача Вищу раду правосуддя, як органу який є суб`єктом призначення суддів, також позивач не скористався наданим правом визначеним у ст. 383 КАС України, щодо подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням

Суд підсумовує, що аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, та обставин справи дають підстави для висновку, що питання про поновлення позивача на посаді має бути вирішене у спосіб, встановлений чинним законодавством на час розгляду справи, Вищою радою правосуддя, як єдиним компетентним органом приймати рішення щодо призначення суддів на посадах, оскільки за відсутності спеціально передбаченого механізму поновлення судді на посаді саме Вища рада правосуддя має його визначити.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі №2а-12876/09/2670.

У пункті 147 рішення у справі «Куликов та інші проти України» від 19 січня 2017 року ЄСПЛ указав, що у великій кількості справ, у яких було встановлено, що національні провадження суперечили Конвенції, ЄСПЛ постановляв, що найбільш прийнятною формою компенсації було б відновлення національного провадження. У рішенні у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що відновлення національного провадження не було належним заходом. Беручи до уваги обставини, що призвели до порушень, а також необхідність проведення масштабної реформи системи дисциплінарної відповідальності суддів, ЄСПЛ у тій справі дійшов висновку про відсутність підстав уважати, що справу заявника у найближчому майбутньому буде переглянуто відповідно до принципів Конвенції і надав Уряду вказівку забезпечити поновлення заявника на посаді. Однак у справі за заявою позивача, яка розглядалася ЄСПЛ, таке зобов`язання на Уряд не покладено. А вимога щодо вжиття заходів індивідуального характеру шляхом поновлення заявників на посадах, ЄСПЛ указав на впровадження в Україні повномасштабної судової реформи, яка включає внесення змін до Конституції України та законів України, а також інституційні зміни, та наголосив на тому, що, враховуючи обсяг та обставини заяв, що розглядаються, не можна дійти висновку, що ці істотно нові обставини роблять відповідні національні провадження prima facie даремними і безрезультатними. Відтак, ЄСПЛ вирішив не дотримуватись підходу, обраного у справі «Олександр Волков проти України» щодо вжиття заходів індивідуального характеру (пункт 148 рішення у справі «Куликов та інші проти України»).

Проте, і Велика Палата Верховного Суду щодо позовних вимог позивача про поновлення останнього на посаді вирішила, що порівняно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», яким надано вказівку Уряду забезпечити поновлення заявника на посаді, у рішенні «Куликов та інші проти України», яке стосується безпосередньо позивача Європейський суд з прав людини вирішив не дотримуватись підходу, обраного у справі «Олександр Волков проти України» щодо вжиття індивідуальних заходів (пункт 148 рішення «Куликов та інші проти України»). Крім цього, Велика Палата Верховного суду не навела інших мотивів та спростувань щодо висновків Вищого адміністративного суду України, що визначення у судовому рішенні такого способу захисту порушеного права позивача як поновлення його на посаді судді є перебиранням судом на себе компетенції спеціально уповноваженого органу, тобто, виходу за межі компетенції суду.

Тому, відповідач наголошує, що фактично постанова Вищого адміністративного суду України від 07.12.2017 по справі № 800/305/17 в частині відмови у задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про поновлення його на посаді судді скасована не була.

ОСОБА_1 стверджує, що голова Окружного адміністративного суду м. Києва безпідставно ухилився від вчинення дій щодо відновлення його порушених прав у зв`язку із наступним «…на думку в.о. голови відповідача я не є суддею, оскільки маю пройти конкурс і має бути рішення повноважного органу про призначення мене на посаду».

Тобто на думку позивача, після скасування постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 03.06.2010 №2316-VI у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді, автоматично відновлена дія постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 16.03.2006 №3565-IV, якою позивача обрано на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва.

Із приводу цього суд зазначає, що процесуальні питання, пов`язані із виконанням судових рішень в адміністративних справах урегульовані розділом IV КАС України.

Зокрема встановлення способу чи порядку виконання судового рішення визначені ст. 378 КАС України.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (ч. 1 ст. 378 КАС України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України).

Позивач має право на звернення до Верховного Суду із заявою про встановлення способу та порядку виконання судового рішення.

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його вчинити дії, суд зазначає наступне.

Суд вважає, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Як встановлено судом, вчинення дій, про які зазначав позивач, не входило до повноважень відповідача, а звернення позивача відповідачем розглянуто. Відповіді про результати розгляду звернення позивачу надано своєчасно.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що твердження позивача щодо допущеної стосовно нього протиправної бездіяльності є помилковими, а відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства України та дотрималися вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Суд погоджується із відповідачем, що наявність лише судового рішення, яким скасовано постанову Верховної ради України про звільнення судді із займаної посади не є достатньою підставою для прийняття у зв`язку з цим головою суду рішення про поновлення судді на посаді та зарахування його до штату, оскільки прийняття такого рішення виходить за межі повноважень голови суду визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Оскільки в Окружного адміністративного суду м. Києва відсутні повноваження самостійно без відповідного акта видавати наказ на підставі п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону «Про судоустрій і статус суддів», його бездіяльність не може вважатись протиправною, відтак суд також позбавлений можливості зобов`язати відповідача вчинити дії, що не входять до його компетенції, визначеної ч. 1 ст. 24 Закону «Про судоустрій і статус суддів».

Враховуючу ту обставину, що позивач не звертався до Вищої ради правосуддя як органу, який повноважений приймати рішення щодо проходження суддею публічної служби, також не скористався своїм правом звернення до Верховного Суду про встановлення способу та порядку виконання Постанови від 31.05.2018, суд приходить до висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, які не можуть бути поновлені у межах даної справи.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що питання незаконного звільнення позивача з посади було предметом розгляду як національних судів, так і Європейського суду з прав людини.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Із зазначеного вбачається, що виконуючи рішення суду відповідач зобов`язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з ч. 6 ст.383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо не виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

Як встановлено судом, вимоги заявлені під час розгляду даної справи, та вимоги, які були предметом розгляду справи №800/305/17 фактично зводяться до одного – питання поновлення позивача на посаді судді.

Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Позивач не позбавлений права звертатися до суду в порядку ст.383 КАС України.

З огляду на викладе суд дійшов переконання, що позовні вимоги позивача саме про поновлення останнього на посаді судді, оскільки до штату суду можна зарахувати особу, яка призначена на посаду судді. Призначення на посаду здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя, у встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ порядку. Однак механізм поновлення на посаді судді Законом не визначений. Отже, орган (Вища рада правосуддя), який є єдиним компетентним органом приймати рішення щодо призначення суддів на посадах і мав би визначити спосіб відновлення порушеного права позивача з огляду на прийняте ним Рішення від 26.01.2021 №116/0/15-21 «Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва» з врахуванням рішень суду, якими скасовано і Наказ про відрахування позивача зі штату суду, скасовано рішення ВРЮ про внесення подання про звільнення з посади судді, і скасовано Постанову ВРУ «Про звільнення суддів» в частині звільнення позивача. За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту і відповідно суд не може перебирати на себе компетенцію спеціального органу, щодо зобов`язання зарахувати позивача до штату суду, оскільки цьому передують певні дії і має бути спеціальний акт, який буде підставою видачі наказу про зарахування до штату суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо решти позовних вимог, суд відмовляє у задоволенні таких, як похідних.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, зібраних у справі доказів, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання до вчинення дій - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.10.2021.

Суддя Сподарик Н.І.