Рішення № 100365260, 18.10.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5509/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач-1: Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 120-А, код ЄДРПОУ 40517815)

відповідач-2: Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 2, код ЄДРПОУ 37059505).

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В СТ А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (надалі - Держлікслужба) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 року в адміністративній справі №340/3094/19, зміненим постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 року, його поновлено на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Проте вказане рішення суду станом на день звернення з цим позовом відповідачем в частині поновлення на роботі не виконано, на попередній роботі позивач не поновлений. Тому, посилаючись на статтю 236 КЗпП України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі за період з 24.09.2020 року по 02.12.2020 року включно у розмірі 50213,24 грн.

Ухвалою судді від 07.12.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача-1- Держлікслужби - до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що на виконання судових рішень у справі №340/3094/19 Держлікслужба поновила позивача на посаді та видала наказ №69-к від 08.04.2020 року "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ". Посилався на те, що Держлікслужба не є розпорядником фонду заробітної плати територіальних органів Держлікслужби, а тому не може нараховувати заробітну плату співробітникам територіальних органів Держлікслужби. Вказував, що не є належним відповідачем у цій справі, а тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 21.01.2021 року суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

У ході підготовчого провадження суд постановив ухвалу від 17.02.2021 року, якою залучив до участі у справі другого відповідача - Державну службу з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області.

Відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області не може бути відповідачем у даній справі, оскільки не має повноважень для поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника. Отримавши наказ Держлікслужби №69-к від 08.04.2020 року "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ", Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області повідомила ОСОБА_1 про цей наказ, а також з огляду на сумніви щодо його законності, звернулася до Держлікслужби за роз`ясненням та підтвердженням щодо видання цього наказу, оскільки вважала, що разом з наказом про поновлення на роботі ОСОБА_1 необхідно було прийняти наказ про відповідні зміни до штатного розпису і структури Держлікслужби. Оскільки письмового підтвердження Держлікслужбою надано не було, тому відповідно до статті 9 Закону України "Про державну службу" відповідач-2 вважає наказ №69-к від 08.04.2020 року скасованим. Зазначає, що позивач у період, за який він просить стягнути середній заробіток, був кандидатом у депутати на місцевих виборах та відповідно до статті 10 Закону України "Про державну службу" повинен був перебувати у відпустці за власний рахунок. Відповідач-2 вважає, що позивач не має права на отримання заробітної плати за період, коли тривав виборчий процес, адже передвиборна агітація несумісна з державною службою. Посилаючись також на те, що у позові неправильно визначено розмір середнього заробітку, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій наполягав на тому, що всупереч рішенням суду у справі №340/3094/19 на роботі він не поновлений, а відповідач-2 не повідомляв його ні про прийняття наказу Держлікслужби №69-к від 08.04.2020 року, ні про допущення його до роботи.

Відповідачі правом подачі заперечень не скористалися.

Ухвалою суду від 09.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У ході судового розгляду справи сторони подали заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 з 08.09.2016 року працював на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, має четвертий ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби.

Наказом голови Держлікслужби №415-к від 08.11.2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 " відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" позивача звільнено з 11.11.2019 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури, з виплатою компенсації відповідно до чинного законодавства.

На виконання цього наказу начальником Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області видано наказ №53-к від 08.11.2019 року "Про звільнення та виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 ".

У трудову книжку позивача відповідачем-2 11.11.2019 року внесено відповідний запис про звільнення. (а.с. 20зв.)

Не погодившись зі своїм звільненням, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 у справі №340/3094/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №415-к від 08.11.2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 ". Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області №53-к від 08.11.2019 року "Про звільнення та виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області з 12 листопада 2019 року. Стягнуто з Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.11.2019 року по 13.03.2020 року у розмірі 79912,75 грн. Стягнуто з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на користь ОСОБА_1 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у межах суми 20683,30 грн. звернуто до негайного виконання. (а.с. 6 - 12)

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 року у справі №340/3094/19 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині вказане рішення суду залишено без змін. (а.с. 178 - 184)

Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Держлікслужби на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 року у справі №340/3094/19. Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання Держлікслужби про зупинення виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 року у справі №340/3094/19. (а.с. 38 - 41)

Наразі судом касаційної інстанції рішення у справі №340/3094/19 не прийнято.

Між тим, ОСОБА_1 16.03.2020 звернувся до начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області із заявою, у якій просив повідомити його про дату, місце і час, коли він зможе приступити до роботи. (а.с. 21)

Відповідач-2 надав позивачу відповідь №101-01.1/01.1/05.12-20 від 18.03.2020 року про те, що його звернення направлено за належністю до Держлікслужби. (а.с. 21зв.)

Відповідача-1 у березні 2020 року подав до Кіровоградського окружного адміністративного суду заяву, в якій просив роз`яснити рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 року у справі №340/3094/19 суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, посилаючись на те, що ця посада скорочена та штатним розписом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області не передбачена.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 року у задоволенні цієї заяви відмовлено. (а.с. 185 - 186)

Голова Держлікслужби видав наказ №69-к від 08.04.2020 року "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ", яким на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 року по справі №340/3094/19 скасовано наказ Держлікслужби від 08.11.2019 року №415-к "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області з 12.11.2019 року. Наказано начальнику Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області Панфіловій Л.В. забезпечити ознайомлення ОСОБА_1 з наказом в установленому законодавством порядку. (а.с. 36)

Вказаний наказ був направлений до Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області.

В.о. начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області Мурзак Н.П., отримавши цей наказ 15.04.2020 року, звернулася до голови Держлікслужби з листом №60-02.1/01.1.1/06.12-20 від 15.04.2020 року, у якому повідомила про відсутність у штаті посади заступника начальника служби та просила надати письмове роз`яснення та підтвердження щодо виконання наказу Держлікслужби №69-к від 08.04.2020 року, а також прийняти рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів шляхом скасування покладення на неї виконання обов`язків начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, оскільки ОСОБА_1 є її колишнім чоловіком. (а.с. 81 - 87)

Згодом начальник Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області Панфілова Л.В. звернулася до Національного агентства України з питань державної служби з листом №136-01.1/01.1/05.12-20 від 04.05.2020 року, у якому просила роз`яснити, яким чином забезпечити виконання наказу Держлікслужби №69-к від 08.04.2020 року "Про поновлення ОСОБА_1 " (а.с. 88)

Міжрегіональне управління Національного агентства України з питань державної служби у Полтавській та Кіровоградській областях листом №111/01-18/ТО-20 від 02.07.2020 року надало відповідачу - 2 відвідні роз`яснення (а.с. 89 - 91)

У серпні та вересні 2020 року ОСОБА_1 знову звертався до начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області із заявами, у яких просив повідомити його про дату, місце і час, коли він зможе приступити до роботи. (а.с. 22, 23)

Відповідач-2 листами №215-01.1/01.1/05.12-20 від 17.08.2020 року та №270-01.1/01.1/05.12-20 від 29.09.2020 року повідомляв ОСОБА_1 , що згідно з Положенням про Державну службу з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, затвердженим наказом Держлікслужби №1207 від 28.12.2017 року, "начальник Служби може мати заступників, які є одночасно заступниками Головного державного інспектора з контролю якості лікарських засобів у Кіровоградській області, які призначаються на посади та звільняються з посад Головою Держлікслужби за погодженням з Міністерством охорони здоров`я України". (а.с. 49, 23 зв.)

Позивач звернувся до суду з цим позовом 02.12.2020 року, стверджуючи, що судове рішення про поновлення його на роботі не виконано.

Вирішуючи спір, суд прийшов до таких висновків.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Такі ж норми передбачені статтею 370 КАС України.

Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Частиною 2 статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з частинами 1, 7 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 236 КЗпП України ("Оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника") у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

КЗпП України та Закон України "Про державну службу" не містять визначення поняття "поновлення на роботі", як і не встановлюють порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України "Про виконавче провадження". Так, цією статтею (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, у разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, звільнений ..." і зазначається нове формулювання.

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Верховний Суд у постановах від 17.06.2020 року у справі №521/1892/18, від 07.10.2020 року у справі №480/69/19, від 16.03.2021 року у справі № 140/2819/19, від 12.10.2021 року у справі №813/2837/18 вказав, що законодавством передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. Водночас поновлення на роботі має бути реальним, тобто з відновленням трудових відносин між працівником і роботодавцем, що, виходячи зі змісту трудового договору та порядку його укладення, передбачає не лише винесення наказу про поновлення працівника на роботі, але і фактичний допуск його до роботи, виконання працівником своїх службових (посадових) обов`язків, а роботодавцем - обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату. Отже, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

У постановах від 25.09.2019 року у справі №813/4668/16, від 05.03.2020 року у справі №280/360/19, від 24.12.2020 року у справі №807/2434/15, від 11.02.2021 року у справі №360/4491/19 Верховний Суд вказав, що відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Таким чином, згідно статті 236 КЗпП проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Суд зазначає, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 року у справі №340/3094/19 ОСОБА_1 на підставі частини 1 статті 235 КЗпП України поновлено на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, яка є територіальним органом Держлікслужби.

Відповідно до Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 року №647, Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів, медичної техніки і виробів медичного призначення, та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу.

Згідно з підпунктом 11 пункту 11 цього Положення Голова Держлікслужби призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром охорони здоров`я заступників керівників територіальних органів Держлікслужби.

Частиною 5 статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" передбачено, що керівники та заступники керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади відповідно до законодавства про державну службу.

Відповідно до Положення про Державну службу з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, затвердженого наказом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №1207 від 28.12.2017 року, Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області (далі - Служба) є територіальним органом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками. Служба безпосередньо підпорядковується Держлікслужбі.

Згідно з пунктами 9, 10 цього Положення Службу очолює начальник, який є одночасно Головним державним інспектором з контролю якості лікарських засобів у Кіровоградській області, що призначається на посаду та звільняється з посади Головою Держлікслужби за погодженням з Міністерством охорони здоров`я України та Головою Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Начальник Служби може мати заступників, які є одночасно заступниками Головного державного інспектора з контролю якості лікарських засобів у Кіровоградській області, які призначаються на посади та звільняються з посад Головою Держлікслужби за погодженням з Міністерством охорони здоров`я України.

Начальник Служби здійснює керівництво Службою, несе персональну відповідальність за організацію та результати її діяльності; організовує та забезпечує виконання Службою, зокрема, наказів та доручень Голови Держлікслужби, першого заступника та заступника Голови Держлікслужби.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідальним за виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, допущеного до негайного виконання, є Держлікслужба як суб`єкт призначення, а уповноваженим нею органом у розумінні статті 236 КЗпП України є Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, начальнику якої наказом Держлікслужби №69-к від 08.04.2020 року "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ". було доручено забезпечити ознайомлення ОСОБА_1 з наказом в установленому законодавством порядку. Також на відповідача-2 чинним законодавством покладався обов`язок після поновлення позивача на роботі внести відповідні записи до його трудової книжки та забезпечити доступ йому до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Проте відповідачами суду не надано доказів ознайомлення ОСОБА_1 з вказаним наказом на час його звернення до суду з цим позовом, як і не надано доказів допущення позивача до фактичного виконання посадових обов`язків на той момент.

Навпаки, зміст листування ОСОБА_1 з Державною службою з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області у період березня 2020 року - лютого 2021 року свідчить, що відповідач-2 попри заяви позивача ухилявся від фактичного допущення його до роботи. (а.с. 21 - 21зв., 22 - 22зв., 23 - 23зв., 156- 157, 158 - 159)

Відповідач-1 належним чином не контролював виконання свого наказу №69-к від 08.04.2020 року.

Щодо посилання відповідача-2 на статтю 9 Закону України "Про державну службу", суд зазначає, що відповідно до частини 2 цієї статті державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону України "Про державну службу" наказ (розпорядження), доручення має містити конкретне завдання, інформацію про його предмет, мету, строк виконання та особу, відповідальну за виконання. Наказ (розпорядження) має бути письмовим, а доручення може бути письмовим або усним.

Частинами 6, 7, 8 статті 9 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов`язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов`язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.

Якщо державний службовець виконав наказ (розпорядження), доручення, визнані у встановленому законом порядку незаконними, і не вчинив дій, зазначених у частині шостій цієї статті, він несе відповідальність за своє діяння відповідно до закону.

Керівник у разі отримання вимоги державного службовця про надання письмового підтвердження наказу (розпорядження), доручення зобов`язаний письмово підтвердити або скасувати відповідний наказ (розпорядження), доручення в одноденний строк. У разі неотримання письмового підтвердження у зазначений строк наказ (розпорядження), доручення вважається скасованим.

Суд відхиляє доводи відповідача-2 про незаконність наказу Держлікслужби №69-к від 08.04.2020 року "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ", що, на його думку, звільняло його від обов`язку виконувати цей наказ, та зазначає, що вказаний наказ виданий на виконання рішення суду та в межах повноважень відповідача-1.

Судом установлено, що на момент звернення позивача до суду з цим позовом рішення суду про поновлення його на роботі не виконано, а тому період з 24.09.2020 року по 02.12.2020 року, про який позивач зазначає у позові, є вимушеним прогулом, викликаним затримкою виконання рішення суду про поновлення його на роботі. Відповідно до статті 236 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Обставини затримки виконання рішення суду за попередній час були предметом дослідження в інших справах за аналогічними позовами ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема у справі №340/2688/20 (за період з 14.03.2020 року по 15.07.2020 року), у справі №340/3270/20 (за період з 16.07.2020 року по 18.08.2020 року), у справі №340/3950/20 (за період з 19.08.2020 року по 23.09.2020 року), у яких судами постановлені рішення про задоволення позовів, які набрали законної сили. (а.с. 187 - 201)

Як передбачено пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.92 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок №100), який застосовується зокрема у випадках вимушеного прогулу.

Відповідно до пунктів 2, 5, 8, 10 Порядку №100 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток.

Виплата позивачеві середнього заробітку у даному спорі пов`язана з затримкою виконання рішення суду про поновлення його на роботі у зв`язку з незаконним звільненням, тому середньомісячна заробітна плата повинна обчислюватися, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували цій події.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 року в адміністративній справі №340/3094/19, яке набрала законної сили в частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції, встановлено, що заробітна плату позивача за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням становила 33845, 38 грн. (у вересні 2019 року - 13514, 68 грн., у жовтні 2019 року - 20330, 70 грн.), а позивачем у цей період було відпрацьовано 36 робочих днів. Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України ці обставини доказуванню не підлягають.

Воднораз, у 2020 році відбулося підвищення посадового окладу за посадою, яку займав позивач.

Так, відповідно до Схеми посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2020 році, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року №15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2020 року №16) розмір посадового окладу заступника керівника самостійного управління, служби (категорія Б, підкатегорія Б2) державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя, становив 9250 грн. (проти 8490 грн. - у 2019 році). (а.с. 17 - 19)

Оскільки у періоді вимушеного прогулу посадовий оклад за посадою, яку займав позивач, збільшився на 1,09 (9250 : 8490), то для цілей визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата позивача, відкоригована на коефіцієнт підвищення посадових окладів, становить 36891, 46 грн. (33845, 38 грн. х 1,09), а середньоденна заробітна плата становить 1024, 76 грн. (36891, 46 грн. : 36).

Час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі у період з 24.09.2020 року по 02.12.2020 року склав 49 робочих днів, тому розмір середнього заробітку ОСОБА_1 , який має бути компенсований за цей період позивачу, становить 50213, 24 грн. (1024, 76 грн. х 49 днів).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника слід стягнути на користь позивача з відповідача-2 - Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, у штаті якої перебував позивач до звільнення, якою йому виплачувалася заробітна плата та у якій він поновлений на роботі рішенням суду. Сума середнього заробітку визначена судом без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а їх нарахування та утримання має бути здійснено роботодавцем як податковим агентом при виплаті цієї суми позивачу.

Посилання відповідача-2 на те, що у вказаний період позивач був зареєстрований кандидатом у депутати на місцевих виборах, суд відхиляє, оскільки такі обставини не позбавляють позивача права на виплату середнього заробітку та не звільняють відповідача від відповідальності за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже рішення суду в частині стягнення середнього заробітку у межах суми 21519,96 грн. (1024, 76 грн. х 21 день) слід звернути до негайного виконання.

Судові витрати у справі сторонами не понесені.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області задовольнити.

Стягнути з Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.09.2020 року по 02.12.2020 року у сумі 50213, 24 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотикам відмовити.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку у межах суми 21519,96 грн. звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш