Рішення № 100365254, 18.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2021 року справа №320/5933/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування картки відмови і зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ергопак» (далі - позивач) з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00222;

- зобов`язати Київську митницю Держмитслужби підготувати висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ергопак» суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 191 912,04 грн. за митною декларацією №UA100300/2020/418658 та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для повернення на банківський рахунок ТОВ «Ергопак» IBAN НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418237 від 10.09.2020, який ввозився на митну територію України, ним було нараховано (визначено) митні платежі з урахуванням тимчасового звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення на митну територію України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України, згідно з приписами пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Позивач стверджує, що митний орган не врахував наданих позивачем документів, які підтверджують його право на тимчасове звільнення від оподаткування податком на додану вартість товару, що ввозився позивачем, та безпідставно відмовив йому в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418237 від 10.09.2020 шляхом прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00222 від 15.09.2020.

Позивач також зазначив про існування правових підстав для зобов`язання відповідача в судовому порядку підготувати висновок про повернення позивачу суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 191 912,04 грн. за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418658 від 16.09.2020 та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для повернення на банківський рахунок позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 відкрито провадження у справі №320/5933/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що ним під час здійснення контролю правильності нарахування (визначення) позивачем митних платежів за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418237 від 10.09.2020 та за результатами митного огляду товару позивача було встановлено те, що позивач не підтвердив правомірність застосування преференції щодо задекларованого товару, що стало підставою для прийняття митним органом картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00222 від 15.09.2020.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач також зазначив про передчасність позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача підготувати висновок про повернення позивачу суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 191 912,04 грн. за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418658 від 16.09.2020 та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для повернення на банківський рахунок позивача.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.

Позивачем у своїй відповіді на відзив заявлено клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін, у якому не наведені жодні мотиви такого клопотання, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої та шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд зазначає, що заявлене відповідачем клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні є заявою з процесуальних питань.

Так, частиною першою статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Згідно з частиною першою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, серед іншого, підстави заяви (клопотання, заперечення).

При цьому, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду (ч.2 ст.167 КАС України).

Отже, процесуальні норми адміністративного судочинства вимагають від заявників наводити мотиви (підстави) поданих ними заяв та клопотань, за результатом розгляду та аналізу яких судом і приймається рішення по суті заявленого питання.

Суд зауважує, що одними з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч.3 ст.2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з положеннями статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд зауважує, що перелік прикладів зловживань процесуальними правами, наведений у частині другій статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, не є вичерпним, що підтверджується вживанням законодавцем прислівника "зокрема".

Водночас одним з випадків зловживань процесуальними правами є подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Суд вважає, що аналогічним чином в якості зловживання учасником судового процесу наданими йому процесуальними правами може бути розцінено подання завідомо безпідставної заяви чи клопотання, у яких не наведені жодні мотиви та передумови для їх подання, як правові, так і фактичні.

Частиною третьою та четвертою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

З урахуванням наведених норм, суд вважає, що подання позивачем клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін без наведення у такому клопотанні жодних правових та фактичних підстав, тобто абсолютно немотивованого, свідчить про недобросовісне використання позивачем наданих йому процесуальних прав та має ознаки зловживання такими правами.

За таких обставин, суд вважає за необхідне вжити заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами та залишити без розгляду заявлене позивачем клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ергопак» (місцезнаходження: 08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Соборності, 36, ідентифікаційний код 31364122) зареєстроване в якості юридичної особи 20.02.2001, номер запису 1 339 120 0000 001621 від 29.08.2005 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 30.03.2018 між Zhangjiagang Handa Rubber Products Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець), та ТОВ «Ергопак» був укладений контракт №03/18 (далі - контракт), відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 3.1, 9.1 та 9.2 якого відповідно до умов та положень контракту продавець поставляє, а позивач приймає й оплачує рукавички латексні виробництва продавця.

Асортимент, кількість і вартість товару вказуються в інвойсі, який вважається невід`ємною частиною контракту.

Товари постачаються партіями згідно з умовами доставки FOB Шанхай, Китайська Народна Республіка як передбачено Правилами Incoterms 2010. FOB має тлумачитись згідно з Incoterms в редакції 2010 року за винятком того, якщо пункти, прямо передбачені в контракті, суперечать Incoterms 2010, то перевага надається таким прямо зазначеним положенням контракту.

Контракт діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У разі якщо жодна зі сторін не заявила про припинення контракту до закінчення строку його дії, контракт вважається продовженим (пролонгованим) на кожен наступний рік на таких же умовах, що викладені в контракті.

14.07.2020 продавець виставив позивачу до сплати інвойс №20HD057 на загальну суму 31 111,20 доларів США. Відповідно до інвойса №20HD057 від 14.07.2020 продавець постачає позивачу латексні рукавички просочені та з напиленням.

03.09.2020 Головне управління Держпраці у Київській області своїм листом №11/2/20/13284, адресованим на ім`я позивача, за результатами опрацювання поданих заяви позивача №242 від 03.09.2020 та документів повідомило позивача про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 27.08.2008, але використання яких необхідне в інтересах охорони здоров`я за наступними характеристиками: назва виробу - рукавички латексні неопудрені; код згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) - 4015190000; інформація щодо виробника - продавець; номери партій або серійний номер - 20HD057; обсяг партії - 207 840 пар; дані щодо призначення виробу та способу дії - згідно з інформацією від виробника на використання рукавичок у супроводжуючих документах; найменування суб`єкта господарювання - ТОВ «Ергопак», код ЄДРПОУ 31364122.

10.09.2020 позивачем до Київської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418237, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №20HD057 від 14.07.2020 (далі - товар), а саме: товар №1 - універсальні господарські латексні рукавички неопудрені (жовтого кольору) з бавовняним напиленням (як засоби індивідуального захисту), в асортименті, код товару згідно з УКТ ЗЕД 4015190000, загальною вартістю 31 111,20 доларів США.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418237 від 10.09.2020 загальна вартість товару складає 31 111,20 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах FOB м. Шанхай, Китайська Народна Республіка.

У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив транспортні послуги) з порту Шанхай, Китайська Народна Республіка до місця ввезення на митну територію України та сплатив роялті. Розмір таких витрат склав 1 400,00 доларів США та 62,22 долари США відповідно.

Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації щодо товару 10.09.2020 - 906 505,25 грн. ((31 111,20 доларів США + 1 400,00 доларів США + 62,22 долари США) х 27,8296).

Відповідно до графи 36 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418237 від 10.09.2020 позивачем задекларовано товар з урахуванням преференції (пільги) по сплаті податку на додану вартість за кодом 203 згідно з Класифікатором звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №1011 від 20.09.2012, тобто пільги, передбаченої пунктом 71 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- (0271) пакувальний лист продавця б/н від 14.07.2020;

- (0380) рахунок-фактура (інвойс) №20HD057 від 14.07.2020;

- (0705) коносамент №LSSHEC200700565 від 19.07.2020;

- (0730) автотранспортна накладна №044514 від 02.09.2020;

- (0861) сертифікат про походження товару №20C3205A2414/00012 від 16.07.2020;

- (3000) заявка-розрахунок позивача б/н від 25.08.2020 до інвойса №20HD057 від 14.07.2020;

- (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - довідка Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» №25/08 від 25.08.2020;

- (4104) контракт;

- (4301) генеральний договір на транспортно-експедиторське обслуговування при комбінованих перевезеннях експортно-імпортних та транзитних вантажів №1103-2019 від 11.03.2019, укладений між Дочірнім підприємством «Інтегровані логістичні системи» та позивачем;

- (9000) лист Головного управління Держпраці у Київській області №11/2/20/13284 від 03.09.2020.

15.09.2020 Київська митниця Держмитслужби провела огляд товару позивача, задекларованого в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418237 від 10.09.2020, за результатами якого склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA100300/2020/418237 від 15.09.2020.

15.09.2020 Київська митниця Держмитслужби в особі головного державного інспектора Савун Наталії Михайлівни, розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418237 від 10.09.2020 митної вартості товару, нарахованих (визначених) позивачем митних платежів до сплати з урахуванням преференцій (пільг) по їх сплаті, а саме ввізного мита в розмірі 45 325,26 грн. (906 505,25 грн. х 5%), прийняла картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00222, якою відмовила позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418237 від 10.09.2020.

Обґрунтовуючи підстави для прийняття відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00222 від 15.09.2020 митний орган в особі головного державного інспектора Савун Наталії Михайлівни зазначив, що до митного оформлення не надано документи, що підтверджують ввезення медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної інфекції (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS CoV-2, та які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, а також документів, зазначених у графі 44 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418237 від 10.09.2020.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною другою статті 263 Митного кодексу України (далі - МК України), позивач з урахуванням картки відмови відповідача у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00222 від 15.09.2020 подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418658 від 16.09.2020, у якій ним було нараховано (визначено) до сплати наступні суми митних платежів: 45 693,34 грн. ввізного мита (913 866,84 грн. х 5%) та 191 912,04 грн. податку на додану вартість ((913 886,84 грн. + 45 693,34 грн.) х 20%).

16.09.2020 відповідач здійснив митне оформлення митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418658 від 16.09.2020.

05.10.2020 позивач скористався своїм правом, передбаченим положеннями статей 24-26 МК України, та оскаржив у досудовому порядку до Київської митниці Держмитслужби оскаржувану ним до суду картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00222 від 15.09.2020.

У своїй скарзі №286 від 05.10.2020 позивач також просив відповідача повернути суму надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у сумі 191 912,04 грн.

23.10.2020 Київська митниця Держмитслужби за результатами розгляду скарги позивача №286 від 05.10.2020 (вх. №36842/11 від 09.10.2020) на оскаржувану ним до суду картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00222 від 15.09.2020 надала свій лист №7.8-3/28.7/11/20956, яким, зокрема, відмовила позивачу в задоволенні його скарги.

26.11.2020 позивач скористався своїм правом, передбаченим положеннями статей 24-26 МК України, та оскаржив у досудовому порядку до Державної митної служби України оскаржувану ним до суду картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00222 від 15.09.2020.

У своїй скарзі №372 від 26.11.2020 позивач також просив Державну митну службу України повернути суму надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) за митною декларацією №UA100300/2020/418658 у сумі 191 912,04 грн. на банківський рахунок позивача IBAN НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614.

31.12.2020 Державна митна служба України за результатами розгляду скарги позивача №372 від 26.11.2020 (вх. №30423/13 від 30.11.2020) на оскаржувану ним до суду картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00222 від 15.09.2020 надала свій лист №08-1/15-01/13/18143, яким, зокрема, відмовила позивачу в задоволенні його скарги.

Не погоджуючись із карткою відмови відповідача в особі головного державного інспектора Савун Наталії Михайлівни в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та неповерненням відповідачем сплаченого позивачем податку на додану вартість у розмірі 191 912,04 грн. за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418658 від 16.09.2020, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Відповідно до частин першої та другої статті 270 МК України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», окремим законом щодо встановлення додаткового імпортного збору.

Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

Статтями 292 та 294 МК України визначено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України:

1) товари не є об`єктом оподаткування митними платежами;

2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано;

3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму;

4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об`єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Об`єкт та база оподаткування митними платежами під час переміщення товарів через митний кордон України визначаються відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України.

Згідно з положеннями пункту 185.1 статті 185, пункту 190.1 статті 190 та пункту 194.1 статті 194 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 391 цього Кодексу.

Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частини п`ята, шоста, восьма - дванадцята статті 264 МК України).

Відповідно до статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.

На виконання вищезазначених положень пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» №224 від 20.03.2020 (далі - Постанова 224).

Відповідно до примітки 1 Постанови 224 коди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.

Згідно з приміткою 3 Постанови 224 для віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути: подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216); або подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Відтак, суб`єкту господарювання, який бажає скористатися тимчасовим звільненням від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), передбаченим пунктом 71 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, необхідно довести на виконання примітки 1 Постанови 224, що назва товару, який ввозиться на митну територію України, відповідає назві товару, передбаченому в переліку товарів, затверджених Постановою 224.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 (далі - Постанова 211) в редакції, чинній станом на 10.09.2020, встановлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.

Водночас, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №760 від 26.08.2020, встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22.05.2020 до 31.10.2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого Постановою 211.

Отже, станом на день подання позивачем до Київської митниці Держмитслужби митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418237 від 10.09.2020 він мав право за умови дотримання положень Постанови 224 на тимчасове звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення на митну територію України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), передбачене пунктом 71 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

При цьому судом встановлено, що серед медичних виробів, медичного обладнання та інших товарів, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затверджених Постановою 224, є рукавички латексні неопудрені (код згідно з УКТ ЗЕД 4015).

Судом встановлено, що опис спірного товару, наведений позивачем у графі 31 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418237 від 10.09.2020, містить такі обов`язкові характеристики товару (рукавичок) як «латексні неопудрені», що свідчить про дотримання позивачем при поданні митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418237 від 10.09.2020 положень Постанови 224.

Аналогічна назва товару (рукавички латексні неопудрені) міститься у поданій позивачем до Головного управління Держпраці у Київській області заяві позивача №242 від 03.09.2020 про введення в обіг засобів індивідуального захисту, включених до переліку, затвердженого Постановою 224, та виданому на її підставі листі Головного управління Держпраці у Київській області №11/2/20/13284 від 03.09.2020, який додавався позивачем до митної декларації ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418237 від 10.09.2020.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до примітки 3 Постанови 224 саме Державній служби з питань праці надано повноваження вводити в обіг засоби індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, шляхом надання повідомлень, тобто відповідач, як митний орган, не наділений повноваженнями ставити під сумнів повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Тому суд не погоджується з висновком відповідача, наведеним в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00222 від 15.09.2020, про те, що позивачем до митного оформлення не надано документи, що підтверджують ввезення медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної інфекції (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS CoV-2, та які звільняються від оподаткування податком на додану вартість відповідно до пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митних платежів відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на їх розмір судом не встановлено.

З оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418237 від 10.09.2020.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100300/2020/418237 від 10.09.2020 та прийняв оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00222 від 15.09.2020.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00222 від 15.09.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що у випадку визнання протиправною та скасування в судовому порядку картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення додаткового визнання митної вартості, заявленої позивачем, та/або митних платежів, нарахованих (визначених) позивачем до сплати, не вимагається, адже оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення скасовується з набранням законної сили рішенням суду.

Суд також зазначає, що відповідно до частин першої та третьої статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Відтак, суд погоджується з твердженням відповідача, зазначеним у відзиві на позовну заяву, про передчасність позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача підготувати висновок про повернення ТОВ «Ергопак» суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 191 912,04 грн. за митною декларацією №UA100300/2020/418658 та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для повернення на банківський рахунок ТОВ «Ергопак», адже станом на день звернення позивачем до суду з даним адміністративним позовом позивач не звертався до відповідача з заявою про повернення надмірно сплачених ним митних платежів у зв`язку зі скасуванням оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00222 від 15.09.2020.

При цьому суд не може втручатися в дискрецію органів виконавчої влади та зобов`язувати митний орган повернути позивачу переплачені ним митні платежі, так як митний орган може на підставі поданої позивачем заяви про повернення надмірно сплачених митних платежів підготувати висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подати його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, або відмовити в підготовці такого висновку.

При цьому виключно до компетенції органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, належить повернення надмірно сплачених митних платежів на підставі відповідних висновків митних органів.

Відтак суд доходить висновку про передчасність заявленої позивачем вимоги до митного органу про зобов`язання Київської митниці Держмитслужби підготувати висновок про повернення ТОВ «Ергопак» суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 191 912,04 грн. за митною декларацією №UA100300/2020/418658 та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для повернення на банківський рахунок позивача.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 5 150,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №30250 від 19.03.2021 на суму 2 270,00 грн. та №30251 від 19.03.2021 на суму 2 880,00 грн. за дві вимоги немайнового характеру.

При цьому, вимогу про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації суд розцінює саме як вимогу немайнового характеру, оскільки лише з прийняттям цієї картки безпосередньо не виникають майнові обов`язки у позивача.

Таким чином, при зверненні до суду позивачеві було необхідно сплатити судовий збір у сумі 4540,00 грн. за дві вимоги немайнового характеру (2270,00 грн. х 2).

Враховуючи часткове задоволення позову, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2 270,00 грн. за одну вимогу немайнового характеру.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00222 від 15.09.2020.

3. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» (ідентифікаційний код 31364122, місцезнаходження: 08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Соборності, 36) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.