Рішення № 100363397, 23.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року Справа № 804/6618/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. при секретарі судового засіданняЛогвиненко В.М. за участі: представника позивача представника відповідача Кірсак М.В. Сігалової М.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілайф.ПВ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнілайф.ПВ» (далі – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.09.2016 року №0006021407, яким позивачу збільшено зобов`язання по податку на прибуток на загальну суму 369 361,00 грн. (345 202,00 грн. – за основним платежем, 24 159,75 грн. – за штрафними санкціями);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.09.2016 року №0006001407, яким позивачу збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 76 587,00 грн. (51 058,00 грн. – за основним платежем, 25 529,00 грн. – за штрафними санкціями);

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо не відображення в акті перевірки невикористаного ТОВ «Юнілайф.ПВ» податкового кредиту за 2014 рік на загальну суму 269 268,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.09.2016 №0006021407 та №0006001407 (форма “Р”). В решті позовних вимог відмовлено (т. 14 а.с. 172-179).

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дослідивши усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, дійшов висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД Білецьких», ТОВ «Палот Інжиніринг», ТОВ «Дніпро Мет Інвест», ТОВ «ТД Норден Груп» та доведеності реальності зміни майнового стану позивача.

Не погодившись з таким судовим рішенням Головне управління ДФС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, в якій відповідач просив постанову суду скасувати і в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 року у справі № 804/6618/16 залишено без змін (т. 15 а.с. 37-40).

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (т. 15 а.с. 43-50).

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням п. 11 ч. 2 ст. 46, п. 8 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30.11.2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15.12.2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06.07.2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу передано до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2021 року справу призначено до касаційного розгляду у письмовому провадженні з 28.05.2021 року (т. 15 а.с. 82-83).

Постановою Верховного Суду від 28.05.2021 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задоволено частково, а саме: постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.09.2016 року №0006021407 та №0006001407, та направлено справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, в решті постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 року залишені без змін.

Причиною скасування рішень стало те, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 08.09.2016 року №0006021407 та №0006001407, не забезпечили повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не надали належної правової оцінки доводам скаржника про відсутність фактичного здійснення розрахунку між позивачем та ТОВ «ТД Білецьких», ТОВ «Палот Інжиніринг» за договорами поставки від 09.04.2013 року №09/04-13 та від 08.01.2014 року №08/01-14. Не з`ясували, чи проводився розрахунок між позивачем та ТОВ «ТД Норден Груп» за договором поставки від 02.12.2013 року №02/12-1, оскільки зі змісту рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що первинні (розрахункові) документи, які б підтверджували здійснення сторонами розрахунку за цим договором, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не досліджувалися. Також, суди не дослідили можливість здійснення контрагентами господарських операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, виробничих активів тощо. Не встановили, чи наявні у контрагентів необхідні складські приміщення для тимчасового зберігання товару.

Верховний Суд дійшов висновку, що викладене, у своїй сукупності, ставить під сумнів фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами у спірному періоді (т. 15 а.с. 84-95).

08.07.2021 року адміністративна справа №804/6618/16 повернулась на новий розгляд в частині вимог до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2021 року, передана на розгляд судді Сліпець Н.Є (т. 15 а.с. 97).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 року адміністративну справу №804/6618/16 суддею Сліпець Н.Є. прийнято до свого провадження, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 03.08.2021 року о 10:00 год. (т. 15 а.с. 98-99).

Також, даною ухвалою зобов`язано ТОВ «Юнілайф.ПВ» надати інформацію стосовно:

- фактичного здійснення розрахунку між ТОВ «Юнілайф.ПВ» та ТОВ «ТД Білецьких», ТОВ «Палот Інжиніринг» за договорами поставки від 09.04.2013 року №09/04-13 та від 08.01.2014 року №08/01-14;

- щодо проведення розрахунку між ТОВ «Юнілайф.ПВ» та ТОВ ТД «Норден Груп» за договором поставки від 02.12.2013 року №02/12-1;

- щодо наявності у контрагентів необхідних складських приміщень для тимчасового зберігання товару.

Ухвалою суду від 12.08.2021 року, постановленою у судовому засіданні, здійснено заміну відповідача з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на його правонаступника – Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілайф.ПВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт перевірки №457/04-36-14-01/37252922 від 19.08.2016 року, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що податковий орган протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «ТД Білецьких», ТОВ «Палот Інжиніринг», ТОВ «Дніпро Мет Інвест» та ТОВ «ТД Норден Груп» у періоді, що перевірявся, оскільки факт виконання договорів підтверджений належним чином оформленими первинними документами, зміст та обсяг виконаних робіт та наданих послуг вбачається з актів виконаних робіт, які в свою чергу підтверджують реальність вчинення господарських операцій з означеними контрагентами. Позивач наголошує на тому, що податковому органу під час перевірки були надані всі можливі документи для дослідження та з`ясування питань, з яких проводилася перевірка, проте висновки акту перевірки ставлять під сумнів взагалі сам факт дослідження перевіряючими первинних документів, що надавалися позивачем по операціям із вказаними вище контрагентами. Отже, прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями №0006021407 та №0006001407 від 08.09.2016 року неправомірно збільшено суму грошового зобов`язання в частині нарахування ТОВ «Юнілайф.ПВ» податку на додану вартість в сумі 76 587,00 грн. та податку на прибуток в сумі 369 361,00 грн. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

03.08.20121 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки позивача встановлено, що у перевіряємому періоді господарська діяльність між ТОВ «Юнілайф.ПВ» та ТОВ «ТД Білецьких», ТОВ «Палот Інжиніринг», ТОВ «Дніпро Мет Інвест» та ТОВ «Норден Груп», фактично не здійснювалася. Укладені між позивачем та вказаними контрагентами у спірний період договори мали формальний характер, фактично не виконувалися, натомість були направлені на штучне формування податкового кредиту та витрат, мінімізацію податкових зобов`язань товариства. Контролюючий орган посилається на те, що розрахунок між позивачем та ТОВ «ТД Білецьких» за договором поставки від 09.04.2013 року №09/04-13, а також між товариством та ТОВ «Палот Інжиніринг» за договором поставки від 08.01.2014 року №08/01-14 фактично не проведений, оскільки на момент укладення договорів про відступлення права вимоги новий кредитор був ліквідований. Відповідач наголошує на тому, що згідно з відомостями бази ЄРПН неможливо прослідкувати походження придбаного позивачем товару, а також зазначає, що у контрагентів відсутні необхідні основні засоби та трудові ресурси для виконання умов спірних договорів. Відповідач вважає, що викладені висновки в акті перевірки №457/04-36-14-01/37252922 від 19.08.2016 відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

10.08.2021 року представником позивача подано письмову відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов з підстав, зазначених у позові та додаткових поясненнях від 02.08.2021 року.

Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримала, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнілайф.ПВ» (код ЄДРПОУ 37252922) зареєстроване як юридична особа 18.08.2010 року, взято на податковий облік органами державної податкової служби 19.08.2010 року за №9305/10 та перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в тому числі і як платник податку на додану вартість.

У період з 20.07.2014 року по 12.08.2016 року посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Юнілайф.ПВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

За результатами документальної планової виїзної перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області складено акт від 19.08.2016 року №457/04-36-14-01/37252922.

Перевіркою встановлені порушення:

1) ст. 134, ст. 135, п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на суму 344 730,00 грн., в т.ч. за 2013 рік – 89 372,00 грн., за 2014 рік – 6 795,00 грн., за 2015 рік – 248 563,00 грн.;

2) п. «а» п. 198.1, пп. 198.3, ст.198 ПК України, п.5 розділу ІІІ, п.п. 1 п. розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року № 966, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 року №1267/26044, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту на загальну суму 101 626,00 грн., в т.ч. по періодам: березень 2013 року – 9 666,00 грн.; квітень 2013 року – 11 289,00 грн.; травень 2013 року – 12 879,00 грн.; червень 2013 року – 13 404,00 грн.; липень 2013 року – 3 030,00 грн.; серпень 2013 року – 9 459,00 грн.; вересень 2013 року – 14 192,00 грн.; жовтень 2013 року – 9 902,00 грн.; листопад 2013 року – 7 550,00 грн.; грудень 2013 року – 2 405,00 грн.; січень 2014 року – 7 550,00 грн.

Зазначені висновки перевіряючих контролюючого органу ґрунтуються на наступному.

Так, під час аналізу взаємовідносин ТОВ «Юнілайф.ПВ» з ТОВ «ТД Білецьких» встановлено, що на момент підписання договору про відступлення права вимоги (25.09.2015 року) підприємство ТОВ «ТД Білецьких» було ліквідовано, а розрахунковий рахунок, вказаний в угоді про відступлення права вимоги закрито 23.03.2015 року. Придбання товару, який у періоді, що перевірявся, поставлений позивачу, ТОВ «ТД Білецьких» не декларувало, додаток АМ до декларації з податку на прибуток не подавався, що вказує на відсутність у підприємства-постачальника основних фондів, відсутні дані про кількість працюючих, оскільки відповідна звітність за формою 1-ДФ підприємством-постачальником не подавалася. Договори від імені ТОВ «ТД Білецьких» підписані Черевко Г.Є., який за висновком податкового органу не був директором означеної юридичної особи.

Під час дослідження взаємовідносин позивача з ТОВ «Палот Інжиніринг» перевіряючими контролюючого органу встановлено, що у договорі постачання від 08.01.2014 року №08/01-14 вказаний такий же розрахунковий рахунок, як і в договорі з ТОВ «ТД Білецьких». Оплата за поставлені товари згідно договору відступлення права вимоги від 20.09.2015 року №2809/15 мала бути здійснена ТОВ «Юнілайф.ПВ» в адресу нового кредитора ТОВ «Вітрос», проте договір про відступлення права вимоги підписаний 28.09.2015 року, у той час як ТОВ «Палот Інжиніринг» ліквідовано 07.11.2014 року.

По взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Дніпро Мет Інвест» та ТОВ «ТД Норден Груп» контролюючим органом встановлено, що згідно податкових баз даних означеними підприємствами декларувалося придбання різноманітних груп харчових продуктів та іншої специфічної продукції, додаток АМ до декларації з податку на прибуток підприємствами не подано, відсутні дані про кількість працюючих у період взаємовідносин з позивачем.

З огляду на наведене, за здійсненим під час перевірки аналізом перевіряючими контролюючого органу не було встановлено наявність основних фондів, виробничих можливостей та трудових ресурсів у контрагентів-постачальників, у зв`язку із чим поставлено під сумнів факт здійснення задекларованих господарських операцій між ТОВ «Юнілайф.ПВ» та ТОВ «ТД Білецьких», ТОВ «Палот Інжиніринг», ТОВ «Дніпро Мет Інвест» та ТОВ «ТД Норден Груп».

На підставі вказаного акта перевірки від 19.08.2016 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.09.2016 року:

- №0006021407, за яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 369 361,75 грн., з яких за основним платежем – 345 202,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 24 159,75 грн.;

- №0006001407, за яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 76 587,00 грн., з яких за основним платежем – 51 058,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 25 529,00 грн.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень №0006021407 та №0006001407 від 08.09.2016 року.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (у редакції від 17.01.2015 року) встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту/витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податків та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податків в документах обліку.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 71 КАС України, (у редакції, чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту/витрат, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України (у редакції, чинній на час вирішення спору), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ «Юнілайф.ПВ» (покупець) та ТОВ «Дніпро Мет Інвест» (продавець) укладено договір поставки від 01.03.2013 року №01/03-13, за умовами якого постачальник зобов`язується постачати покупцю, а покупець - приймати та оплачувати непродовольчі товари народного споживання, за замовленням покупця.

Пунктом 2.1 цього договору встановлено, що доставка товару здійснюється зі складу продавця за рахунок та на склад покупця, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шутя, 3в.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів позивач надав копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, платіжного доручення, банківської виписки.

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Юнілайф.ПВ» (покупець) та ТОВ «ТД Норден Груп» (постачальник) укладено договір поставки від 02.12.2013 року №02/12-1, за умовами якого постачальник зобов`язується постачати покупцю, а покупець приймати та сплачувати непродовольчі товари за замовленням покупця.

Згідно з пунктом 2.1 договору доставка товару здійснюється зі складу продавця за рахунок та на склад покупця, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шутя, 3в.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору, позивач надав копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

08.01.2014 року між ТОВ «Юнілайф.ПВ» (покупець) та ТОВ «Палот Інжиніринг» (постачальник) укладено договір поставки №08/01-14, за умовами якого постачальник зобов`язується постачати покупцю, а покупець - приймати та оплачувати непродовольчі товари за замовленням покупця.

Згідно з пунктом 2.1 договору доставка товару здійснюється зі складу продавця за рахунок та на склад покупця, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шутя, 3в.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору Товариство надано копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

На підтвердження здійснення розрахунку за договором поставки від 08.01.2014 року № 08/01-14 позивач надав договір про відступлення права вимоги від 28.09.2015 року №2809/15, укладений між ТОВ «Палот Інжиніринг» (первісний кредитор) та ТОВ «Вітрос» (новий кредитор), за умовами якого первісний кредитор за плату передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором купівлі-продажу №08/01-14 від 08.01.2014 року, укладеним між первісним кредитором та товариством.

Крім того, 09.04.2013 року між ТОВ «Юнілайф.ПВ» (покупець) та ТОВ «Торгівельний Дім Білецьких» (постачальник) укладено договір поставки від 09.04.2013 рокуи№09/04-13, за умовами якого постачальник зобов`язується постачати покупцеві, а покупець приймати та оплачувати непродовольчі товари за замовленням покупця.

Пунктом 2.1 цього договору визначено, що доставка товарів здійснюється зі складу Продавця та за рахунок та на склад Покупця, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шутя, 3в.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивач надав копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

Також, позивач на підтвердження здійснення розрахунку за договором поставки від 09.04.2013 року №09/04-13 надав копію банківської виписки, згідно з якою позивач здійснив оплату на користь ТОВ «Торгівельний Дім Білецьких» за договором поставки від 09.04.2013 року №09/04-13 на суму 24 000,00 грн.

Крім того, товариство надало договір про відступлення права вимоги від 25.09.2015 року №2509/15, укладений між ТОВ «Торгівельний Дім Білецьких» (первісний кредитор) та ТОВ «Вітрос» (новий кредитор), за умовами якого первісний кредитор за плату передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором купівлі-продажу №09/04-13 від 09.04.2013 року, укладеним між первісним кредитором та товариством.

Згідно висновків акту встановлено відсутність фактичного здійснення розрахунку між позивачем та ТОВ «ТД Білецьких» за договором поставки від 09.04.2013 року №09/04-13, а також між Товариством та ТОВ «Палот Інжиніринг» за договором поставки від 08.01.2014 року №08/01-14, оскільки на момент укладення договорів про відступлення права вимоги контрагенти позивача - ТОВ «Палот Інжиніринг» та ТОВ «ТД Білецьких» були ліквідовані, зокрема, ТОВ «Палот Інжиніринг» згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2014 року та ТОВ «ТД Білецьких» згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 року у справі №904/8843/14.

Крім того, контролюючий орган зазначив про відсутність у контрагентів необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

В ході розгляду справи судом витребовувалась у позивача інформація щодо фактичного здійснення розрахунку між ТОВ «Юнілайф.ПВ» та ТОВ «ТД Білецьких», ТОВ «Палот Інжиніринг» за договорами поставки від 09.04.2013 року №09/04-13 та від 08.01.2014 року №08/01-14; щодо проведення розрахунку між ТОВ «Юнілайф.ПВ» та ТОВ ТД «Норден Груп» за договором поставки від 02.12.2013 року №02/12-1.

Разом з тим, документів, що підтверджують проведення розрахунку за договорами з вказаними контрагентами позивачем суду надано не було, при цьому зазначено, що дані обставини не мають значення для вирішення спору.

Позивач зазначає, що оплата на користь ТОВ «Торгівельний Дім Білецьких» за поставлені товари здійснена 11.07.2013 року у сумі 24 000,00 грн. та 07.02.2014 року у сумі 1 194,40 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 26.01.2015 року між ТОВ «Торгівельний Дім Білецьких» (первісний кредитор) та ТОВ «Вітрос» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №2509/15.

За умовами вказаного договору первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги за договором купівлі-продажу від 09.04.2013 року №09/04-13 на суму 476 409,73 грн., укладеним між первісним кредитором ТОВ «Торгівельний Дім Білецьких» та ТОВ «Юнілайф.ПВ».

Про зміну первісного кредитора у зобов`язанні за договором купівлі-продажу від 09.04.2013 року №09/04-13 ТОВ «Торгівельний Дім Білецьких» повідомило ТОВ «Юнілайф.ПВ» листом від 27.01.2015 року.

У подальшому, 25.01.2016 року між ТОВ «Вітрос» та ТОВ «Б.К. Фінансова група» було укладено договір про відступлення права вимоги №2501/16, відповідно до якого ТОВ «Б.К. Фінансова група» прийняло на себе право вимоги за договором поставки №09/04-13 від 09.04.2013 року на суму 476 409,73 грн.

При цьому, 28.12.2016 року ТОВ «Юнілайф.ПВ» частково сплатило заборгованість на користь ТОВ «Б.К. Фінансова група» у сумі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2402.

10.05.2017 року між ТОВ «Б.К. Фінансова група» та ТОВ «Солтинг» укладено договір про відступлення права вимоги №10053, відповідно до якого ТОВ «Солпинг» прийняло на себе право вимоги за договором поставки №09/04-13 від 09.04.2013 року на суму 376 409,73 грн.

29.06.2017 року між ТОВ «Солпинг» та ТОВ «Транс-Маш Груп» було укладено договір про відступлення права вимоги №2906173, відповідно до якого ТОВ «Транс-Маш Груп» прийняло на себе право вимоги за договором поставки №09/04-13 від 09.04.2013 року на суму 376 409,73 грн.

27.07.2017 року між ТОВ «Транс-Маш Груп» та ТОВ «Стайлсістем» було укладено договір про відступлення права вимоги №27073, відповідно до якого ТОВ «Стайлсістем» прийняло на себе право вимоги за договором поставки №09/04-13 від 09.04.2013 року на суму 376 409,73 грн.

При цьому, 27.07.2017 року заборгованість була частково сплачена ТОВ «Юнілайф.ПВ» на користь ТОВ «Стайлсістем» у сумі 260 000,00 грн., на підставі платіжних доручень №32509 та №32516.

Таким чином, станом на 31.12.2017 року залишок заборгованості ТОВ «Юнілайф.ПВ» за договором поставки №09/04-13 від 09.04.2013 року склав 116 409,73 грн. та переданий за розподільчим балансом до правонаступника ТОВ «Юнілайф.ПВ» - ТОВ «Велс Кемікал» про що укладено додаткову угоду від 17.01.2018 року до договору про відступлення права вимоги №27073 від 27.07.2017 року.

Отже, з встановлених обставин вбачається, що станом на момент проведення перевірки, а також станом на час розгляду справи був відсутній повний розрахунок за договором поставки між позивачем та ТОВ «ТД Білецьких», що свідчить про відсутність факту реальності господарської операції позивача з ТОВ «ТД Білецьких».

Щодо проведення розрахунку на користь ТОВ «Палот Інжиніринг», в ході розгляду справи судом встановлено, що 08.01.2015 року між ТОВ «Палот Інжиніринг» (первісний кредитор) та ТОВ «Вітрос» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №2809/15.

За умовами вказаного договору первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги за договором поставки від 08.01.2014 року №08/01-14 на суму 904 493,00 грн., укладеним між первісним кредитором ТОВ «Палот Інжиніринг» та ТОВ «Юнілайф.ПВ».

У подальшому, 20.01.2016 року між ТОВ «Вітрос» та ТОВ «Б.К. Фінансова група» було укладено договір про відступлення права вимоги №2001/16, відповідно до якого ТОВ «Б.К. Фінансова група» прийняло на себе право вимоги за договором поставки №08/01-14 від 08.01.2014 року на суму 904 493,00 грн.

При цьому, 28.12.2016 року ТОВ «Юнілайф.ПВ» частково сплатило заборгованість на користь ТОВ «Б.К. Фінансова група» у сумі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2401.

10.05.2017 року між ТОВ «Б.К. Фінансова група» та ТОВ «Солтинг» укладено договір про відступлення права вимоги №10052, відповідно до якого ТОВ «Солпинг» прийняло на себе право вимоги за договором поставки №08/01-14 від 08.01.2014 року на суму 804 493,00 грн.

При цьому, 29.05.2017 року ТОВ «Юнілайф.ПВ» частково сплатило заборгованість на користь ТОВ «Солтинг» у сумі 300 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2719 та 30.05.2017 року – 70 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №2725.

29.06.2017 року між ТОВ «Солпинг» та ТОВ «Транс-Маш Груп» було укладено договір про відступлення права вимоги №2906172, відповідно до якого ТОВ «Транс-Маш Груп» прийняло на себе право вимоги за договором поставки №08/01-14 від 08.01.2014 року на суму 434 493,00 грн.

27.07.2017 року між ТОВ «Транс-Маш Груп» та ТОВ «Стайлсістем» було укладено договір про відступлення права вимоги №27072, відповідно до якого ТОВ «Стайлсістем» прийняло на себе право вимоги за договором поставки №08/01-14 від 08.01.2014 року на суму 434 493,00 грн.

При цьому, 09.08.2017 року заборгованість була частково сплачена ТОВ «Юнілайф.ПВ» на користь ТОВ «Стайлсістем» у сумі 84 315,64 грн., на підставі платіжного доручення №32571.

Таким чином, станом на 31.12.2017 року залишок заборгованості ТОВ «Юнілайф.ПВ» за договором поставки №08/01-14 від 08.01.2014 року склав 350 177,36 грн. та переданий за розподільчим балансом до правонаступника ТОВ «Юнілайф.ПВ» - ТОВ «Велс Кемікал» про що укладено додаткову угоду від 17.01.2018 року до договору про відступлення права вимоги №27072 від 27.07.2017 року.

Отже, з встановлених обставин вбачається, що станом на момент проведення перевірки, а також станом на час розгляду справи був відсутній повний розрахунок за договором поставки між позивачем та ТОВ «Палот Інжиніринг», що свідчить про відсутність факту реальності господарської операції позивача з ТОВ «Палот Інжиніринг».

Щодо проведення розрахунку на користь ТОВ «ТД Норден Груп» за договором поставки від 02.12.2013 року №02/12-1, в ході розгляду справи судом встановлено, що 02.03.2015 року між ТОВ «ТД Норден Груп» (первісний кредитор) та ТОВ «Б.К. Фінансова група» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №0203/15.

За умовами вказаного договору первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги за договором поставки від 02.12.2013 року №02/12-1 на суму 59 727,00 грн., укладеним між первісним кредитором ТОВ «ТД Норден Груп» та ТОВ «Юнілайф.ПВ».

При цьому, 19.10.2016 року ТОВ «Юнілайф.ПВ» частково сплатило заборгованість на користь ТОВ «Б.К. Фінансова група» у сумі 59 727,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2242.

Отже, з встановлених обставин вбачається, що станом на момент проведення перевірки був відсутній повний розрахунок за договором поставки між позивачем та ТОВ «ТД Норден Груп», що свідчить про відсутність факту реальності господарської операції позивача з ТОВ «ТД Норден Груп».

Суд звертає увагу, що умовами реалізації права платника на формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій замовника та виконавця для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020р. у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження № К/9901/37781/18.

Одночасно, наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність договору, видаткових накладних, рахунків на оплату тощо, за встановлених у справі обставин, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020р. у справі № 823/1538/16, адміністративне провадження №К/9901/37781/18.

Таким чином, факт отримання позивачем товарів/робіт/послуг від контрагентів не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

Позивачем в ході розгляду справи не підтверджено проведення фактичного здійснення розрахунку між товариством та ТОВ «ТД Білецьких», ТОВ «Палот Інжиніринг», та ТОВ «ТД Норден Груп» за договорами поставки від 09.04.2013 року №09/04-13, від 08.01.2014 року №08/01-14, від 02.12.2013 року №02/12-1.

Крім того, будь-яких доказів на спростування висновків податкового органу щодо не можливість здійснення контрагентами господарських операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, відсутності у контрагентів необхідних складських приміщень для тимчасового зберігання товару, позивачем в ході розгляду справи не надано.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення конкретних фактичних обставин справи, врахувавши ненадання документів, які підтверджують факт проведення розрахунків, що у сукупності з первинними документами підтверджують їх виконання, відсутність у контрагентів матеріальних ресурсів та можливості здійснювати обумовлені домовленістю із позивачем зобов`язання, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами у спірному періоді.

Таким чином, оскільки первинні документи, які надані до суду, свідчать лише про факт оформлення господарської операції для заниження бази оподаткування позивача, суд дійшов висновку про правомірність висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки.

Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає, що відповідач при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що не підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілайф.ПВ» (51400, Дніпропетровська обл., Павлоградський район, м. Павлоград, вул. Червона, 5, код ЄДРПОУ 37252922) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 28 вересня 2021 року.

Суддя Н.Є. Сліпець