Рішення № 100363296, 18.10.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року ЛуцькСправа № 140/8250/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Камінь-Каширської міської ради про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Камінь-Каширської міської ради про визнання протиправним рішення від 21.05.2021 № 8/9-21 про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою; зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Волинської області Камінь-Каширського району в адміністративно-територіальних межах Клітицької сільської ради, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Камінь-Каширської об`єднаної територіальної громади Волинської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 10.05.2021 звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Волинської області Камінь- Каширського району в адміністративно-територіальних межах Клітицької сільської ради, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Камінь-Каширської об`єднаної територіальної громади Волинської області, згідно з наявною публічною офіційною інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Однак рішенням від 21.05.2021 № 8/9-21 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що на виконання пункту 2 рішення № 5/147 від 03.02.2021 "Про проведення інвентаризації земель комунальної власності Камінь-Каширської міської ради" призупинено до 1 серпня 2021 року надання громадянам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення особистого селянського господарства, для будівництва індивідуального гаражу, ведення індивідуального садівництва, крім випадків: якщо земельна ділянка знаходиться під житловим будинком; якщо земельна ділянка була раніше надана у користування або знаходиться біля житлового будинку, який перебуває у власності заявника (є відповідне рішення або виписка з земельно-шнурової книги); якщо громадянин включений до списків забудовників та створено відповідні кооперативи забудовників.

Позивач вказує на те, що 27 липня 2021 року вдруге звернувся із відповідним клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яке до цього часу залишено без задоволення та відповіді. Вважає дані відмови необґрунтованими та такими, що порушують його права, оскільки Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

На думку позивача, відсутність належним чином оформленого та обґрунтованого у відповідності до закону рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи відмову у його наданні у формі наказу, рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. А тому у даному випадку ефективним способом захисту порушеного його права є зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання, оскільки клопотання вже було розглянуто, а рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника.

Враховуючи наведене, просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 10.08.2020 відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву від 16.08.2021 відповідач позовні вимоги заперечив та просив відмовити у задоволенні позову, оскільки на земельну ділянку кадастровий номер 0721484800:03:000:0388 прийнято рішення Камінь-Каширської міської ради №8/9-32 від 21.05.2021 про включення її в перелік земельних, які підлягають продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами, а також враховуючи рішення Камінь-Каширської міської ради №5/147 від 03.02.2021 "Про проведення інвентаризації земель комунальної власності Камінь-Каширської міської ради", вважає відмову позивачу обґрунтованою, так як відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України однією з підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є прийняття відповідних до неї нормативно-правових актів.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що станом на момент розгляду справи відповідач жодних доказів виставлення або формування лотів для продажу права оренди землі на аукціоні не надає. Крім того, за результатами повторного звернення позивача Камінь-Каширською міською радою прийнято рішення №8/12-31 від 12.08.2021 року, яким відмовлено позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Камінь-Каширської міської ради у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме невідповідністю місця розташування земельної ділянки та прийнятих відповідно до неї нормативно-правових актів.

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Камінь-Каширської міської ради із клопотанням від 10.05.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (цільове призначення земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ) орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Волинської області Камінь-Каширського району в адміністративно-територіальних межах Клітицької сільської ради, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Камінь-Каширської об`єднаної територіальної громади Волинської області, згідно з наявною публічною офіційною інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

До вказаного клопотання позивач додав копії паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та графічний матеріал, на якому зображене бажане місце розташування земельної ділянки.

За результатами розгляду клопотання позивача Камінь-Каширською міською радою прийнято рішення від 21.05.2021 № 8/9-21 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Камінь-Каширської міської ради", пунктом 1.6 якого відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Камінь-Каширської міської ради (с. Клітицьк), посилаючись на пункт 2 рішення № 5/147 від 03.02.2021 "Про проведення інвентаризації земель комунальної власності Камінь-Каширської міської ради".

Як слідує із пункту 2 рішення Камінь-Каширської міської ради № 5/147 від 03.02.2021, з метою впорядкування розгляду звернень громадян щодо надання земельних ділянок, керуючись статтею 122 Земельного кодексу України, пунктом 34 статті 36 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міська рада вирішила призупинити до 1 серпня 2021 року надання громадянам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення особистого селянського господарства, для будівництва індивідуального гаражу, ведення індивідуального садівництва, крім випадків: якщо земельна ділянка знаходиться під житловим будинком; якщо земельна ділянка була раніше надана у користування або знаходиться біля житлового будинку, який перебуває у власності заявника (є відповідне рішення або виписка з земельно-шнурової книги); якщо громадянин включений до списків забудовників та створено відповідні кооперативи забудовників.

Не погоджуючись із рішенням Камінь-Каширської міської ради від 21.05.2021 № 8/9-21, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно із частинами першою-третьою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018 року справі №527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваним рішенням від 21.05.2021 № 8/9-21 відмовлено позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, не передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України. Підставою для відмови є лише посилання на пункт 2 рішення Камінь-Каширської міської ради № 5/147 від 03.02.2021, яким призупинено до 1 серпня 2021 року надання громадянам дозволів на розробку проектів землеустрою.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у відзиві на позовну заяву як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою прийняття Камінь-Каширською міською радою рішення №8/9-32 від 21.05.2021 про включення спірної земельної ділянки в перелік земельних, які підлягають продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами, оскільки відповідачем не надано доказів включення цієї земельної ділянки на час подання позивачем вищенаведеного клопотання (10.05.2021) до переліку земельних ділянок комунальної власності, права оренди щодо яких виставлені на земельні торги.

Відповідно до частини 5 статті 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що прийняття відповідачем рішення №8/9-32 від 21.05.2021 "Про затвердження переліку земельних ділянок, які підлягають продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами" відбулося після подання позивачем клопотання від 10.05.2021 про надання дозволу на розроблення документації, що може свідчити про штучне створення Камінь-Каширською міською радою підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбаченої статтею 136 Земельного кодексу України.

Відтак, суд вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому оскаржуване рішення від 21.05.2021 № 8/9-21 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Камінь-Каширської міської ради" в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправним та підлягає скасуванню.

В цій частині позов підлягає задоволенню.

Посилання представника позивача на неправомірність рішення Камінь-Каширської міської ради від №8/12-31 від 12.08.2021 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Камінь-Каширської міської ради " суд до уваги не бере, оскільки таке рішення не є предметом спору.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Волинської області Камінь-Каширського району в адміністративно-територіальних межах Клітицької сільської ради, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Камінь-Каширської об`єднаної територіальної громади Волинської області, то суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі №804/1469/17, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18 та від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18.

Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Проте наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у рішенні відповідача від 21.05.2021 № 8/9-21. Однак суд в межах даної справи не має повноважень досліджувати чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що хоч і повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно саме зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 10.05.2021 про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, в даному випадку, є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.05.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (цільове призначення земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ) орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Волинської області Камінь-Каширського району в адміністративно-територіальних межах Клітицької сільської ради, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Камінь-Каширської об`єднаної територіальної громади Волинської області, з урахуванням висновків суду.

А тому позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

На підтвердження понесених судових витрат позивач надав суду квитанцію від 05.08.2021 № 0.0.2220010115.1 про сплату судового збору в сумі 1816,00 грн. Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути сплачений судовий збір в сумі 1816,00 грн.

У позовній заяві позивач вказує на орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн., однак доказів понесення таких витрат позивач на час прийняття рішення суду не надав, а тому такі витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Камінь-Каширської міської ради від 21.05.2021 № 8/9-21 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Камінь-Каширської міської ради" в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Камінь-Каширської міської ради (с. Клітицьк).

Зобов`язати Камінь-Каширську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.05.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (цільове призначення земельної ділянки відповідно до КВЦПЗ) орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Волинської області Камінь-Каширського району в адміністративно-територіальних межах Клітицької сільської ради, за рахунок земель комунальної власності, які знаходяться у розпорядженні Камінь-Каширської об`єднаної територіальної громади Волинської області, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Камінь-Каширської міської ради (44500, Волинська область, місто Камінь-Каширський, вулиця Воля, будинок 2, код ЄДРПОУ 34836909) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук