Рішення № 100363175, 18.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 жовтня 2021 р. Справа № 120/8956/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Військової частини А1564, Військової частини А1880 про: визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини А1564, Військової частини А1880 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій відповідача щодо не виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.03.2018 включно.

Тому, з метою зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.03.2018 включно, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09.08.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

17.09.2021 представником відповідача військової частини А1564 подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що останній заперечує проти задоволення позову. Зазначено, що військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби регульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, який зокрема, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.91 № 1282-XII (далі - Закон від 03.07.91 № 1282-XII).

Порядок індексації грошового забезпечення населення визначається Кабінетом Міністрів України, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення".

Відповідач вказує, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 по березень 2018 не було через відсутність виділених асигнувань.

Також відповідач військова частина А 1564 звертає увагу на те, що позивач проходила військову службу у військовій частині А4610 (окрема рота), що підтверджується витягом з послужного списку.

Військова частина А4610 не має власного фінансового господарства та перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині А1564, де остання в системі військово-організаційної структури є підпорядкованою в/ч А1880, що виражається у праві командира цієї в/ч, серед іншого, приймати кадрові рішення щодо особового складу військової частини А1564.

Разом з тим, Військова частина А1564 є окремою юридичною особою, має власне фінансове господарство, утримується на окремому штаті, має власне найменування та печатку, та зареєстрована у порядку, встановленому законом, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Тобто, усі виплати позивачу, в тому числі й компенсації та допомоги, здійснювала військова частина А1564.

Отже, Військова частина А1880 не розпоряджається фінансовими документами, на підставі яких можна було б нарахувати та вилатити позивачу будь які виплати. Військова частина А1880 приймала лише кадрові рішення відносно позивача та не була пов`язана з ним фінансовими правовідносинами, на відміну від правовідносин, що складалися між позивачем та Військовою частиною А1564.

Відповідач Військова частина А1880 своїм правом заперечити проти позову не скористався, хоча ухвала про відкриття провадження у справі разом із долученими позовом з додатками вручена 27.08.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

Враховуючи, що інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (далі - позивач) проходила військову службу у військовій частині А4610 та 12.05.2021 наказом командира військової частини А1880 від 12.05.2021 №94 її було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, що не заперечується відповідачами, та доводиться письмовими доказами (а.с. 7).

В травні 2021 року позивач звернулась до військової частини А1564 з питань, зокрема нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період часу з 01.01.2008 по 12.05.2021 року.

У відповідь на звернення позивачу надана довідка за підписом командира військової частини А1564 та начальника ФЕС військової частини А1564 про те, що їй нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за грудень 2015. З січня 2016 року згідно телеграми Департаменту фінансів МО України №248/3/9/1/108 від 10.02.2016 індексацію грошового забезпечення не нараховувати (а.с. 10).

Позивач оскаржує дії ввідповідачів щодо не нарахування та не виплати їй індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року. Просить зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити їй індексацію грошового забезпечення за вказаний період. Також заявлено про стягнення з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон від 20.12.1991 № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон від 03.07.1991 № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону від 03.07.1991 № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Як зазначено вище, відповідно до статті 9 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок №1078) і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до довідки в/ч А1564 від 04.06.2021 позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за грудень 2015. З січня 2016 року згідно телеграми Департаменту фінансів МО України №248/3/9/1/108 від 10.02.2016 індексацію грошового забезпечення не нараховувати (а.с. 10).

Суд не приймає до уваги зазначені посилання з огляду на те, що подібні телеграми не є нормативно-правовими актами та не можуть змінювати нормативного регулювання правовідносин щодо порядку проведення індексації грошового забезпечення.

Також, правомірність своїх дій відповідач 1 обґрунтовує, зокрема, тим, що індексація проводиться в межах фінансування, а з підстав того, що таке було обмежене, індексація грошового забезпечення не виплачувалась.

Оцінюючи підстави не нарахування та невиплати індексації позивачу суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення Європейського суду з прав людини від 07 листопада 2005 року).

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17.

Отже, відсутність у відповідача фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації грошового забезпечення, не може впливати на зміст та обсяг права позивача на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком відповідача.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем 1 не була нарахована та не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, відтак вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати їй індексації грошового забезпечення за вказаний період є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо кінцевої дати, то позивач вказує у позові, що індексація грошового забезпечення має проводитись по 01.03.2018 включно. Проте, зміна посадового окладу військовослужбовців відбулась відповідно до постанови Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, тому періодом щодо індексації грошового забезпечення позивачу має бути з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Стосовно заявлених вимог до військової частини А 1564 та військової частини А1880, то суд ураховує, що Військова частина А1564 є окремою юридичною особою, має власне фінансове господарство, утримується на окремому штаті, має власне найменування та печатку, та зареєстрована у порядку, встановленому законом.

Тобто, усі виплати позивачу, в тому числі й компенсації та допомоги, здійснювала військова частина А1564, оскільки військова частина А4610, де проходила військову службу позивач, перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині А1564.

До того ж, Військова частина А1880 приймала лише кадрові рішення відносно позивача та не була пов`язана з нею фінансовими правовідносинами, на відміну від правовідносин, що складалися між позивачем та в/ч А1564, що не заперечується останнім. Також на фінансові виплати грошового забезпечення вказує і довідка від 04.06.2021 за підписом командира військової частини А1564 та начальника ФЕС військової частини А1564 (а.с. 10).

За наведеного вище, вимога щодо зобов`язання відповідача військову частину А1564 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 підлягає задоволенню як похідна, в силу приписів ч. 23 п. 1 ст. 4 КАС України, оскільки задоволення похідної позовної вимоги залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Вимоги, що заявлені до військової частини А1880 не підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи не підтверджується порушення останнім прав та інтересів позивача.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання щодо судового збору у справі, суд зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнена від його сплати, а тому, керуючись положенням статті 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору не підлягають розподілу.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн, то при вирішенні даного питання суд керується наступним.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 18.05.2021, укладеного між позивачем та ТОВ "Подільський юридичний центр" останній бере на себе зобов`язання надати послуги за цим договором з приводу оскарження дій щодо непроведення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення із списків особового складу військової частини.

Відповідно до рахунку фактури від 18.05.2021 встановлено суму за надані послуги у розмірі 2000 грн, які сплачено на рахунок ТОВ "Подільський юридичний центр", що підтверджується квитанцією від 20.05.2021 у якій вказано призначення платежу: за надання послуг за умовами договору від 18.05.2021 (а.с. 19).

Також долучено акт приймання-передачі наданих послуг від 30.07.2021, за змістом якого сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Перевіривши та надавши оцінку наданим представником позивача документам на підтвердження вартості послуг, суд зазначає, що визначений обсяг пов`язаний з даними обставинами справи, а заявлена сума відшкодування відповідає критерію співмірності та розумності їхнього розміру, виходячи з складності справи.

За навденого вище, ураховуючи, що позов задоволено частково, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань військової частини А1564 слід стягнути 1500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини А1564 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Зобов`язати Військову частину А1564 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

В іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А1564 (код ЄДРПОУ 08486433) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (іден. номер - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); Військова частина А 1564 (код ЄДРПОУ 08486433, смт. Озерне, Житомирський район, Житомирська область, 12443)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна