Рішення № 100363137, 18.10.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 жовтня 2021 р. Справа № 120/8818/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради (далі - відповідач, Департамент), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі - треті особи) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 15.10.2020 звернулась до відповідача із заявою про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про належність права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та на квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_5 . Проте відповідач листом від 02.11.2020 за вих. №К-04-114333/01-04 повідомив позивача, що для розгляду питання скасування запису про право власності на підставі рішення суду вона має право звернутись із заявою до державного реєстратора в межах області відповідно до вимог чинного законодавства. Проте, відповідач вважає отриману відповідь проявом протиправної бездіяльності допущеної з боку відповідного суб`єкта владних повноважень, в зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою від 17.08.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що звернення позивача від 15.10.2020 не є заявою у сфері державної реєстрації прав в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-1V). В зв`язку з цим відповідач вважає, що у Депратаменту не виникло жодного обов`язку вчиняти реєстраційні дії в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРПнаНМ), а тому останнім цілком правомірно розглянуто заяву позивача від 15.10.2020 як звернення громадянина та надано відповідні роз`яснення. Також, представник відповідача у відзиві зауважив, що надана позивачу відповідь жодним чином не позбавляє її права звернутись до відповідача або будь-якого іншого суб`єкта державної реєстрації в порядку, визначеному Законом № 1952-IV та, у випадку якщо рішення державного реєстратора за результатами розгляду його документів буде порушувати вимоги законодавства, звернутись до суду адміністративної юрисдикції.

30.08.2021 на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи - ОСОБА_5 в яких акцентувала увагу на тому, що рішенням Замостянського районного суду від 06.10.2009 прийнятого по справі №2-350-2009, яке набуло законної сили згідно ухвали апеляційного суду вінницької області від 09.12.2009, позивачу було відмовлено в задоволенні позовної заяви щодо усунення перешкод у користуванні підсобними приміщеннями гуртожитку попереднім власниками гр.. ОСОБА_2 та гр.. ОСОБА_3 . Вказаними рішенням всі перепланування в секції 1 квартир 3 , 6 , АДРЕСА_2 визнані правомірними. З огляду на викладене, третьою особо було запропоновано закрити провадження у справі або здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні із викликом сторін зазначених у позовній заяві.

Надаючи оцінку зазначеним вище письмовим пояснення третьої особи суд враховує, що вимоги до заяв, які сторонами подаються під час розгляду справи визначені ст. 167 КАС України. В свою чергу, вичерпний перелік підстав за яких суд закриває провадження у справі наведений у ст. 238 КАС України.

В даному випадку, подані ОСОБА_5 письмові пояснення не містять як чітко сформульованої прохальної частини, так і посилань на частину (пункт) ст. 238 КАС України, якій остання вважає за потрібне застосувати до даних правовідносин. Крім того, у заяві не наведено обґрунтувань необхідності здійснювати подальший розгляд справи з викликом сторін у судове засідання.

З огляду на викладене, суд враховує надані третьою особою письмові пояснення, однак не знаходить підстав як для закриття провадження у справі, а також необхідності у здійсненні розгляду справи в судовому засіданні.

Також, 08.08.2021 до суду надійшли письмові пояснення від третьої особи - ОСОБА_6 , в яких остання заперечила щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначила, що рішенням Вінницького міського суду від 16 листопада 2015 року були визнані недійсними свідоцтва про право власності на житло, договір купівлі-продажу та договір дарування. Проте зазначене рішення суду не містило вказівки про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію цього майна.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.01.2017 прийнятому у цивільній справі №127/8673/16-ц, задоволено позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, а саме:

- визнано протиправним та скасовано п. 1.6. рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10.06.2010 за №1242 «Про затвердження актів приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів»;

- визнано протиправним та скасовано пункт 4.1 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 29.07.2010 за №1541;

- визнано протиправним та скасовано пункт 3.5 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.08.2010 за №1679.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23.03.2017 та Постановою Верховного Суду від 21.10.2019 рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.01.2017 залишено без змін.

Також, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31.08.2015 прийнятому у цивільній справі №127/7786/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16.11.2015, задоволено позов ОСОБА_1 , а саме:

- визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане виконавчим комітетом Вінницької міської ради 12.08.2010 на ім`я ОСОБА_2 , згідно з рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.08.2010 за № 1679;

- визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане виконавчим комітетом Вінницької міської ради 29.07.2010 на ім`я ОСОБА_3 , згідно з рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 29.07.2010 за № 1541;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу від 22.02.2011 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Конюк В.О.;

- визнано недійсним договір дарування частки-секції квартири від 11.01.2012 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Конюк С.А.

В подальшому, 15.10.2020 позивач звернулась до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради із заявою про виключення з ДРРПнаНМ записів про належність права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та на квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_5 .

Листом від 02.11.2020 за вих. №К-04-114333/01-04 Департамент надав відповідь на заяву позивача від 15.10.2020. Зокрема, в листі було звернуто увагу на те, що згідно положень Закону № 1952-1V передумовою вчинення реєстраційних дій в ДРРПнаНМ є особисте звернення до суб`єкта державної реєстрації з наданням відповідних документів. В зв`язку з чим позивачу було повідомлено, що для розгляду питання скасування запису про право власності на підставі рішення суду вона має право звернутись із заявою до державного реєстратора в межах області відповідно до вимог чинного законодавства із наданням оригіналів документів необхідних для проведення відповідної реєстраційної дії, та документу, що підтверджує сплату адміністративного збору.

Не погоджуючись з отриманою відповіддю та розцінюючи її як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

В першу чергу суд вважає за необхідне зазначити, що предметом розгляду в межах даної адміністративної справи є надання оцінки діям відповідача пов`язаним із розглядом заяви позивача від 15.10.2020, в якій ОСОБА_7 просила Департамент виключити з ДРРПнаНМ записи про належність права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та на квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , адже висновок про допущення відповідачем протиправної бездіяльності позивач формує саме в зв`язку з незгодою із отриманою від Департаменту відповіддю від 02.11.2020.

В контексті наведеного, слід зазначити, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом № 1952-1V та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, на переконання позивача, підставою для проведення реєстраційних дій слугують рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.01.2017 у справі № 127/8673/16-ц, від 31.08.2015 у справі № 127/7786/15-ц, якими скасовано пункти рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради, свідоцтва про право власності, договір купівлі-продажу, договір дарування.

Суд враховує, що починаючи з 02.11.2016 особливості проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень врегульовано статтею 31-1 Закону № 1952-1V, якою Закон доповнений згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» №1666-VІІІ від 06.10.2016 (далі - Закон №1666-VІІІ).

Відповідно до ч. 1 вказаної статті Закону, реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Такими чином, відповідною нормою права передбачено особливу процедуру проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, а саме в порядку інформаційної взаємодії між ДРРПнаНМ та ЄДРСР, яка виключає необхідність звернення заявника.

При цьому, слід зазначити, що абзацом 1 пп. 1 п. 2 розділу II Закону № 1666-VIII встановлено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1952-ІV вказано, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Вказаний Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127.

Підпунктом 2 п. 2 постанови КМУ «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань державної реєстрації» від 09.11.2016 № 806 встановлено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили до запровадження відповідної інформаційної взаємодії, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішень судів проводиться за зверненням заявника з дотриманням вимог, установлених підпунктом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності».

Аналіз статей вищенаведених нормативно-правових актів дає підстави для формування висновку про те, що Законом № 1952-IV передбачено порядок проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень без звернення заявника, однак з необхідністю періоду у часі для фактичного запровадження такої інформаційної взаємодії Законом України від 06.10.2016 № 1666-VIII та постановою КМУ від 09.11.2016 № 806 передбачено перехідний порядок проведення реєстраційних дій: 1) до запровадження інформаційної взаємодії на підставі судових рішень, які набули законної сили; 2) після запровадження інформаційної взаємодії на підставі судових рішень, які набули законної сили до запровадження інформаційної взаємодії, який передбачає необхідність звернення заявника та подання відповідних документів, як це передбачено розділом IV Закону № 1952-1V.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву стороною відповідача наголошено на тому, що станом на момент набрання законної сили судовими рішеннями та станом на день звернення позивача із заявою від 15.10.2020 не запроваджено інформаційну взаємодію між ДРРПнаНМ та ЄДРСР, а тому проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень здійснюється у відповідності до розділу IV Закону № 1952-ІV.

Частиною 1 ст. 18 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

- прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

- виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

- встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

- перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

- прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

- відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

- формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

- видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Як вказано в абз. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 20 Закону № 1952-IV заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

У разі якщо оригінали документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Заява на проведення реєстраційних дій у паперовій формі подається за умови встановлення особи заявника. Встановлення особи громадянина України здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Заява на проведення реєстраційних дій в електронній формі подається за умови підписання її заявником з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри.

В даному випадку, суд зазначає, що звернення позивача від 15.10.2020 за своєю формою та змістовним наповненням не є заявою у сфері державної реєстрації прав в розумінні Закону № 1952-IV. З огляду на викладене, після отримання зазначеної заяви у відповідача не виникло обов`язку вчиняти реєстраційні дії в ДРРПнаНМ.

В свою чергу, вказана заява відповідає критеріям визначеним для заяв які подаються в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" вказано, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно до ст. 5 Закону, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно ст. 19 Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів (ст. 20 Закону України "Про звернення громадян").

Так, як уже було встановлено судом, 15.10.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила вчинити певні дії пов`язані із виключенням з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів, про які зазначалось вище.

Відповідний лист відповідачем зареєстровано 16.10.2020 за №К-04-114333.

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , відповідач в строки та порядку визначені Законом України "Про звернення громадян" надав відповідь у формі листа від 02.11.2020 за №К-04-114333.

З приводу належного розгляду відповідачем заяви від 15.10.2020 суд зазначає, що надана відповідачем відповідь від 02.11.2020 за №К-04-114333 не порушує прав та інтересів позивача, адже остання містить роз`яснення, з посиланнями на норми Законів України №1952-IV та №1666-VІІІ, щодо порядку внесення змін до ДРРПнаНМ, а також перелік документів необхідних для внесення відповідних змін. Крім того, позивачу у листі запропоновано в належний спосіб звернутись до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відомостей про те, що позивач скористався відповідною пропозицією Департаменту матеріали справи не містять, позивачем суду не повідомлено.

Варто також зазначити, що позивач не позбавлений права звернутись до відповідача або будь-якого іншого суб`єкта державної реєстрації в порядку, визначеному Законом №1952-IV та, у випадку якщо рішення державного реєстратора за результатами розгляду його документів буде порушувати вимоги законодавства, звернутись до суду адміністративної юрисдикції.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про належність права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та на квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_5 не підлягають задоволенню, адже матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 зверталась до державного реєстратора з відповідним проханням із дотриманням порядку та у спосіб визначений Законами України № 1952-IV та №1666-VІІІ та постановою КМУ від 09.11.2016 № 806.

За наведених вище обставин, відсутні також підстави для задоволення позовних вимог зобов`язального характеру, оскільки такі є похідними.

За приписами вимог пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

В силу положень ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача у даній справі не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37617775)

ОСОБА_2 (АДРЕСА_8)

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 ),

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 )

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна