Вирок № 100361970, 18.10.2021, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Справа № 616/365/17

Провадження № 1-кп/616/8/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„18" жовтня 2021 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретарів ШЕГДИ В.М.,

БАБАК К.А.

прокурорів ВАРВЯНСЬКОГО М.Ю.

ШАБАЛДАСА О.С.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Великий Бурлук матеріали об`єднаного кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017220250000101 від 25 квітня 2017 року та № 12017220250000172 від 29 червня 2017 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Андріївка, Великобурлуцького району, Харківської області, громадянина України, українця, освіта базова середня, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- за вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 18 червня 2007 року за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки;

- за вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 19 серпня 2009 року за ст.297, ст.71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільненого 28 вересня 2012 року за відбуттям строку покарання;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, судимості у встановленому законом порядку не зняті та не погашені, на шлях виправлення не став і знов скоїв умисні злочини при слідуючих обставинах.

Так, судом визнано доведеним, що 29 березня 2017 року близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, достовірно знаючи, що на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відсутній власник ОСОБА_7 , діючи повторно, шляхом демонтажу навісної шини, таємно проник до приміщення сараю, що розташований на території вищевказаного домоволодіння, звідки викрав електродриль марки «Мatrix» моделІ ЕD-Е 500-13, вартістю 73 грн 00 к.; акумуляторний шуруповерт марки «Мatrix», моделі «СD 14.4 V», вартістю 96 грн 00 к.; мотокосу марки «STERN», моделі «GGT1600С», вартістю 1 541 грн 00 к., які виніс з території домоволодіння. Після цього ОСОБА_1 повернувся до приміщення вищевказаного сараю, звідки таємно викрав хлібопіч марки «Zelmer», моделі «43Z011», вартістю 488 грн 00 к., яку також виніс з території домоволодіння, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 завдав матеріальний збиток ОСОБА_7 на загальну суму 2 198 грн 00 к.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 28 червня 2017 року близько 21 год. 00 хв., маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, переслідуючи ціль збагачення, діючи повторно, таємно викрав з земельної ділянки, яка перебуває у особистому селянському господарстві ОСОБА_8 , розташованої неподалік с. Садовод на території Андріївської сільської ради Куп`янського (колишнього Великобурлуцького) району Харківської області часник, загальною вагою 94,95 кг., на суму 4 937 грн 40 к.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду визнав у повному обсязі. Суду пояснив, що дійсно в кінці березня 2017 року біля 21 год. 00 хв. він вирішив вчинити крадіжку майна з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки там на той час за вказаною адресою ніхто не проживав. Зайшовши до двору, відчинив двері сараю, знявши шину з лутки дверей, звідки викрав мотокосу, шуруповерт, дриль, які виніс і сховав у кущах біля домоволодіння. Після чого відразу повернувся до сараю та викрав звідти хлібопіч, яку відніс до себе додому. Приблизно за тиждень поліцейські вилучили у нього хлібопіч та було знайдено сховане ним майно. Також пояснив, що 28 червня 2017 року біля 21 год. 00 хв. він з чужого городу поблизу с. Садовод Куп`янського району Харківської області зібрав часник, який там був посаджений, та на мотоциклі, який належить його брату, перевіз до себе додому. Ранком наступного дня часник був вилучений у нього працівниками поліції. Просив суд суворо його не карати, щиро розкаюється у вчиненому, вказував, що по можливості відшкодує завдану потерпілим шкоду.

Пояснення ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті та дала показання, що викрадене майно - мотокоса, шуруповерт і дриль, були знайдені односельцями у лісопосадці і повернуті їй, хлібопіч була вилучена за місцем проживання ОСОБА_1 Вказала, що підтримує обвинувачення прокурора та просила призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні також підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та дав показання, що 29 червня 2017 року він зранку поїхав косити траву. Заїхавши на свій город, побачив, що відсутній часник, який там ріс на площі приблизно 0,03 га. На городі він побачив сліди від шин мотоцикла. Наступного дня поліцією йому було повернуто викрадений часник, однак він був ще недозрілий, а тому не придатний для тривалого зберігання.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та приймаючи до уваги, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, потерпілих, вислухавши думку прокурора та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення та за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 за кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, суд враховує ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.86-89), у лікаря - психіатра та у лікаря - нарколога на обліку не перебуває (т.1 а.с.75), раніше судимий, має дві непогашені судимості: за вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 18 червня 2007 року за ч.3 ст.185 КК України засуджений до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки та за вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 19 серпня 2009 року засуджений за ст.297, ст.71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, покарання відбув повністю, звільнений 28 вересня 2012 року (т.1 а.с.76-77).

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст.65 КК України та роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує вимоги статей 50 та 65 КПК України та керується постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до яких суд має урахувати ступінь тяжкості, обставини злочину, його наслідки і дані про особу.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, які обтяжують та пом`якшують його покарання.

У відповідності з п.1 ч.1 ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, визнається його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 не встановлено.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

У наданій до суду досудовій доповіді про обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні зазначено, що, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (т.1 а.с.100-103).

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі ЄСПЛ) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом».

Згідно з ч.5 ст.9 КК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 року зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Суд, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 також враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ч.1 ст.70 КК України, при сукупності злочинів, суд, призначаючи покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання покарань.

Визначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень, які вчинені умисно, проти власності, особу обвинуваченого, який має дві непогашені судимості, відбував покарання реально, конкретні обставини скоєних ним кримінальних правопорушень: після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинив аналогічні корисливі правопорушення, одне з яких, а саме: за ч.3 ст.185 КК України, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність ОСОБА_1 , ухилення обвинуваченого від явок в судові засідання, внаслідок чого 27 лютого 2019 року ОСОБА_1 було оголошено в розшук (т.2 а.с.88-90), а затримано лише 16 жовтня 2021 року. Після відкриття кримінальних проваджень і до теперішнього часу обвинувачений не сплатив жодних коштів потерпілим у рахунок відшкодування шкоди.

Суд приходить до висновку, що така поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 явно свідчить про його стійку антисоціальну направленість і намагання забезпечити себе шляхом злочинної діяльності, дана особа проявляє суспільну небезпечність, яка виражається у неодноразовому вчиненні злочинів проти власності, що порушує нормальний порядок співіснування у соціумі, за дотримання якого правове життя набуває стабільності та передбачуваності, що вказує на його не зацікавленість у збереженні соціального порядку, а тому суд вважає за необхідне, призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуттям в межах, передбачених санкціями ч.3 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, оскільки поведінка ОСОБА_1 явно свідчить про його стійку антисоціальну направленість і намагання забезпечити себе шляхом злочинної діяльності.

При цьому суд враховує позицію потерпілих, які наполягали, у разі доведення провини ОСОБА_1 , призначити вказаній особі покарання у виді позбавлення волі. Крім того, при призначенні покарання у виді позбавлення волі, судом враховується позиція колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області від 07 серпня 2018 року (т.1 а.с.183-187).

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст.75 КК України, або ж застосування ст.69 КК України, чи норм ст.69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме: у межах санкції ч.3 ст.185, ч.2 ст.185 КК України є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківського області від 16 жовтня 2021 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою обраховується з моменту фактичного затримання, тобто з 16 жовтня 2021 року.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили з метою забезпечення його виконання.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 підлягає обчисленню з часу затримання, тобто з 16 жовтня 2021 року.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року) зазначено, що зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Редакція вказаного закону втратила чинність 21 червня 2017 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

У строк попереднього ув`язнення включається, зокрема, строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі № 663/537/17 від 29 серпня 2018 року щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст.72 КК України, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

Як вбачається з матеріалів судового провадження ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, у даному кримінальному провадженні 29 березня 2017 року, тобто до 20 червня 2017 року, а відтак на обвинуваченого поширюється дія Закону №838-VIII від 26.11.2015 року з моменту обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 16 жовтня 2021 року.

Суд вважає, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Саме таке покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і зважує на вимоги ст.65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Цивільний позов не заявлений.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України, а щодо витрат на залучення експерта - відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, районний суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.3 ст.185 КК України - 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі;

-за ч.2 ст.185 КК України - 1 (рік) позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з 16 жовтня 2021 року, з моменту фактичного затримання.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції закону від 26 листопада 2015 року) зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 16 жовтня 2021 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи № 2035 від 12.05.2017 та судової товарознавчої експертизи № 12191 від 07 липня 2017 року у сумі 1 484 (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) грн 35 коп.

Речові докази: - електродриль марки «Мatrix» моделІ ЕD-Е 500-13, акумуляторний шуруповерт марки «Мatrix» моделі «СD 14.4 V», мотокосу марки «STERN» моделі «GGT1600С» та хлібопіч марки «Zelmer» моделі «43Z011», які знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_7 - залишити у її розпорядженні; - мотоцикл «ИЖ Планета-4», державний номерний знак НОМЕР_2 - передати власнику згідно реєстраційних документів транспортного засобу; - 94,95 кг часнику - залишити ОСОБА_8 , як власнику майна.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області, протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ