Рішення № 100360974, 18.10.2021, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/675/21

Провадження № 2/177/621/21

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

18 жовтня 2021 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Березюк М. В.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

27.05.2021 представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., зареєстрований в реєстрі за №38122, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Аланд» заборгованості за Кредитним договором №003-26502-260712 від 26.07.2012 за період з 11.08.2020 по 17.08.2020, у розмірі 18118,40 грн., та плати за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом у розмірі 500,00 грн.

В обґрунтування позову вказував, що з відповіді на адвокатський запит до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. позивачу стало відомо, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 63709564 по примусовому виконанню виконавчого напису № 38122 від 08.09.2020 виданого приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аланд» заборгованості в розмірі 18618,40 грн. Стягнення заборгованості проводиться за кредитним договором № 003-26502-260712 від 26.07.2012 укладеного з ПАТ «Дельта Банк», правонаступником прав і обов`язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 41-К від 06.10.2017 є відповідач. Стягнення заборгованості у розмірі 18118,40 грн. проводиться за період з 11.08.2020 по 17.08.2020. Також за вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату зі стягувача у розмірі 500,00 грн., яка підлягає стягненню з боржника.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача вказував на грубе порушення порядку вчинення оскаржуваного виконавчого напису, а саме вчинення його на підставі договору, що не був нотаріально посвідченим, що суперечить змісту Постанови КМ України 1172 від 29.06.1999 року зі змінами станом на дату вчинення виконавчого напису, зокрема з урахуванням постанови Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/20084/14 від 20.03.2015, залишеної без змін Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, якою, серед інших, п. 2 Постанови КМ України № 662 від 26.11.2014 визнано незаконним.

Крім цього, вказувала, що їй не було надіслано вимогу про усунення порушень, що давало б можливість заперечити вказану заборгованість, а нотаріус вчиняючи виконавчий напис не пересвідчився у наявності такого повідомлення, що могло б свідчити про відсутність спору на час пред`явлення вимоги та вчинення виконавчого напису.

Позивач зазначала також про вчинення виконавчого напису з порушенням вимог п. 3.1. п. 3 гл. 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, а саме вчинення напису поза межами строку давності, оскільки згідно п. 1.5 Кредитного договору № 003-26502-260712 від 26.07.2012, кредитна лінія надавалася на строк 365 днів, а отже право вимоги у кредитора виникло 26.07.2013, а заява про вчинення виконавчого напису подана у вересні 2020, тобто з порушенням строку позовної давності.

У зв`язку з викладеним, позивач просив суд позов задовольнити, визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Також, просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат, зокрема, стягнути з відповідача судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом та заявою про забезпечення позову в сумі 1362 грн. (908 грн + 454 грн), а також витрати на правничу допомогу, які складають 6000 грн.

Позивач та її представник до суду не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримували та наполягали на їх задоволенні. Не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, участь свого представника у розгляді справи не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не надав, заяв з процесуальних питань не надав.

Треті особи до суду також не з`явились, причини неявки не повідомили, повідомлялись належним чином.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення відповідача та інших учасників провадження, неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, суд постановив відповідно до ст. 280 ЦПК України, ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів та за відсутності заперечень з боку представника позивача проти заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, надавши оцінку доказам безпосередньо дослідженим у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі слідуючих підстав.

Суд установив, що 26.07.2012 між ОСОБА_1 та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» укладено договір № 003-26502-260712 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки (а.с. 10-11). За умовами вказаного договору, серед іншого, банк надав Клієнту Кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії в загальному розмірі 50000 грн., зокрема на день укладення договору встановлено кредитну лінію на рахунку у сумі 7000 грн. (п. 1.3 договору). Згідно п. 1.5 договору, кредитування рахунку здійснювалося протягом 364 календарних днів. Пунктом 2.3 договору визначено право банку отримувати відсотки за користування кредитом за ставками визначеними в Тарифах.

Як слідує зі змісту виконавчого напису від 08.09.2020, зареєстрованого в реєстрі № 38122, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., вказаний виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору № 003-26502-260712 від 26.07.2012 укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», правонаступником якого на підставі договорів про відступлення прав вимоги було ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», а згодом - ТОВ «Фінансова компанія «Аланл» (а.с. 12).

Згідно виконавчого напису від 08.09.2020, останній вчинено на виконання ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, затвердженому Постановою КМ України № 1172 від 29.06.1999 року. Вказаним виконавчим написом звернено стягнення з ОСОБА_1 на користь правонаступника ПАТ «ДельтаБанк» - ТОВ «ФК «Аланд», заборгованості за кредитним договором № 003-26502-260712 від 26.07.2012, за період з 11.08.2020 по 17.08.2020, в загальному розмірі 18118,40 грн., з яких заборгованість за сумою кредиту 9846,06 грн., прострочена заборгованість за відсотками 8270,34 грн. Крім цього, у виконавчому написі зазначено про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» 500 грн. в рахунок відшкодування плати за вчинення виконавчого напису (а.с. 12).

На підставі вказаного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2020, якою відкрито виконавче провадження № 63709564 (а.с. 13).

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27.05.2021, у справі № 177/675/21, задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено стягнення у межах виконавчого провадження № 63709564 (а.с. 8-9 справи № 177/675/21 провадження 2-з/177/23/21).

Виходячи з встановлених судом обставин, суд приходить до наступних висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Саме тому, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц.

З тексту оспорюваного виконавчого напису від 08.09.2020 року слідує, що приватний нотаріус, при вчиненні нотаріальної дії, керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172 (а.с. 12).

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів № 622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами, відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін. Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Як встановлено судом у даній справі, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 08.09.2020, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, й Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінет Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року у редакції, станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом Житомирського міського ноатірального округу від 08.09.2020 року, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, які укладено у простій письмовій формі.

Укладений між банком та позивачкою кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, що підтверджується його змістом та відсутністю відповідних відміток на ньому (а.с. 10-11), а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічних висновків дійшов ВС у постановах від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.

Посилання позивача на порушення в момент вчинення виконавчого напису п. 2.3 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, щодо необхідності перевірки нотаріусом факту направлення боржнику повідомлення про усунення порушень, суд розцінює критично, оскільки зі змісту вказаного пункут слідує, що він стосується випадків вчинення виконавчого напису у разі порушення умов іпотечних договорів або умов договору щодо основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою, оскільки як слідує з вказаного пункту, повідомлення має бути надіслане саме іпотекодержателем. Матеріали справи не містять даних про те, що укладений з ОСОБА_1 договір був забезпечений іпотекою.

Разом з тим, суд вважає обгрунтованими твердження позивача про те, що виконавчий напис вчинено поза межами строку позовної давності в три роки, адже згідно з виконавчим написом, стягнення проводилося за період з 11.08.2020 по 17.08.2020, в той час, згідно п. 1.5. договору від 26.07.2012, кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснювалося протягом 364 календарних днів, тобто після вказаної дати, в саме з 27.07.2013 у первісного стягувача - ПАТ «Дельта Банк» виникло право вимоги до ОСОБА_1 . Відповідно, стягнення за виконавчим написом проведено за період, що перевищує три роки з дня виникнення права вимоги, що є порушенням п. 3.1 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що також є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з порушенням процедури його вчинення, щодо встановлення безспірності такої заборгованості, яка має бути заявлена в межах трьох років з дня виникнення права вимоги.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що вимоги правонаступника ПАТ «Дельта Банк» - ТОВ «ФК «Аланд» до ОСОБА_1 за якими видано оскаржуваний виконавчий напис нотаріусом, не були безспірними, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з визнанням виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки позивачем при зверенні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908 грн (а.с. 7) та судовий збір за забезпечення позову 454 грн. (а.с. 5 справа № 177/657/21 провадження 2-з/177/23/21), при цьому вимоги позивача задоволено в повному обсязі, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1362 грн. (908 +454).

Позивачем перед судом доведено факт понесення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. (а.с. 16-20), в розумінні ст. 137 ЦПК України. Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, може бути зменшено судом за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності таких витрат.

Оскільки позивачем доведено перед судом факт понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн., відповідач вказаний розмір витрат не заперечив, клопотання про його зменшення не подав, тому суд, керуючись ст. 137, п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

У порядку забезпечення позову по даному провадженню, ухвалою суду від 27.05.2021 зупинено стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису.

Приймаючи до уваги задоволення позову ОСОБА_1 та відсутності клопотань учасників справи про інше, керуючись ч. 7 ст. 158 ЦПК України, суд вважає за необхідне зберегти дію вжитих заходів забезпечення позову протягом дев`яноста днів з дня набрання рішення по справі законної сили.

Керуючись ст. ст. 2, 4-5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 38122 від 08.09.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського натріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, щодо стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», грошових коштів за період з 11.08.2020 по 17.08.2020 у сумі 18118 (вісімнадцять тисяч сто вісімнадцять) гривень 40 копійок заборгованості за договором № 003-26502-260712 від 26.07.2012, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», а також плати за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом в розмірі 500 (п`ятсот) гривень, загальною сумою 18618 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімнадцять) гривень 40 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» (місце знаходження: вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301 м. Київ, 01033, ЄДРПОУ 42642578) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 ) 1362 (одна тисячі триста шістдесят дві) гривні 00 копійок в рахунок відшкодування витрат на сплату судового збору, а також 6000 (шість тисяч) гривень, в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення у межах виконавчого провадження № 63709564, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименко Романом Васильовичем на підставі виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем від 08.09.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 38122, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості за Кредитним договором № 003-26502-260712 від 26.07.2012 за період з 11.08.2020 по 17.08.2020, у розмірі 18118,40 грн., а також плати за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом в розмірі 500 (п`ятсот) гривень, загальною сумою 18618 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімнадцять) гривень 40 копійок, застосовані ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27.05.2021, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням суду законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.В. Березюк