Вирок № 100359635, 13.10.2021, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 133/1667/20

Провадження №1-кп/132/47/21

Вирок

Іменем України

13.10.2021р. місто КАЛИНІВКА

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді СЄЛІНА Є.В.,

при секретарях - ПІДГЕРСЬКІЙ О.В., КУЛИК Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020170000370 від 05 травня 2020 року, за обвинувальним актом, складеним у відношенні:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Козятин Козятинського району Вінницької області, українця, громадянина України, із неповною загальною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, непрацевлаштованого, раніше судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця села Нова Ободівка Тростянецького району Вінницької області, українця, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, непрацевлаштованого, несудимого в силу ст.89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця міста Козятин Козятинського району Вінницької області, українця, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, перебуваючого в цивільному шлюбі, непрацевлаштованого, несудимого в силу ст.89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_5

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів - ПЕНЬКІВСЬКОЇ Ю.С., БРИДЬКА А.М.,

потерпілих - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисників обвинувачених - адвокатів ГОЛІВСЬКОГО В.В., ПРИСЯЖНЮКА О.Г.,

ДОВГАЛЮК Л.І.,

обвинувачених - ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 - 05 травня 2020 року близько 20год.00хв., разом прийшли до громадянина ОСОБА_7, який проживає за адресою: АДРЕСА_6, який вийшовши з будинку на вулицю, почав з ними спілкуватись. Під час розмови, між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 почали штовхати ОСОБА_7., при цьому голосно розмовляли та сварились з останнім. Мешканка сусіднього будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_7, громадянка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, перебуваючи на території свого домоволодіння, зробила усне зауваження ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., та попросила їх залишити в спокою ОСОБА_7. і припинити порушувати громадський порядок. На дане зауваження, ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 неадекватно відреагували, і діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи правила співжиття, взаємоповаги, засади моральності, діючи з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, використовуючи нікчемний привід, грубо порушили громадський порядок, а саме: почали галасувати на вулиці у вечірній час, нецензурно лаялись на адресу ОСОБА_6, виламали із паркану, який огороджує домоволодіння ОСОБА_6 штахетини, якими кидались у ОСОБА_6, намагаючись заподіяти їй тілесні ушкодження, а коли ОСОБА_6 заховалась у будинку, то кидали камінням і уламками штахетів по вікнам її будинку, внаслідок чого розбили вікна у веранді. Після того, як ОСОБА_6 заховалась у своєму будинку, вона зателефонувала своєму сину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, який разом із своєю дружиною - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, та їх малолітнім сином - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, мешкає у будинку на території цього ж домоволодіння за адресою: АДРЕСА_7, і попросила вступитись за неї. На прохання матері, ОСОБА_5 вийшовши з будинку на вилицю, не маючи при собі будь-яких предметів, якими можна було б спричинити тілесні ушкодження, у тому числі і зброї, усно попросив ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3 припинити хуліганські дії. Однак, останні, діючи узгоджено, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи правила співжиття, взаємоповаги, засади моральності, діючи з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, використовуючи нікчемний привід, продовжили грубо порушувати громадський порядок, а саме: галасували, висловлювались нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_5, вибили хвіртку у паркані, який огороджує домоволодіння ОСОБА_6, і без дозволу зайшли на територію цього домоволодіння. Щоб уникнути сутички, ОСОБА_5 з дружиною і малолітнім сином зачинились у своєму будинку. Після чого, ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, діючи узгоджено, групою осіб, галасували, нецензурно висловлювались, погрожували ОСОБА_5, його дружині і малолітньому сину, вбивством, кидали камінням у вікна, різали ножами віконні рами, грюкали ногами і кулаками у двері будинку ОСОБА_5 Внаслідок зазначених дій ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3 було пошкоджено майно ОСОБА_5, ОСОБА_6, а саме розбиті вікна в обох будинках, пошкоджено обшивку на будинку та вибито вхідні двері будинку ОСОБА_5, що за адресою: АДРЕСА_7. Крім того, умисними протиправними діями ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3 грубо порушено громадський порядок, а саме порушено охоронювані законом права ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8., та мешканців вулиці Грушевського, що розташована у місті Козятин Вінницької області, на громадський спокій, на повагу до життя, здоров'я, честі та гідності людини, права на відпочинок, забезпечення усталених правил співжиття, комунікації (спілкування) та побуту, право на власність.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 в судовому засіданні своєї вини в інкримінованому їм кримінальному правопорушенні не визнали, дали ідентичні за змістом покази, згідно яких жодних хуліганських дій відносно потерпілих не вчиняли, на їх адресу нецензурну лайку та будь-які погрози не висловлювали, на територію їх домоволодіння не заходили, з паркану штахети не виламували та ними не кидалися, вікна не били, будь-яке інше майно не пошкоджували.

Суд критично оцінює покази обвинувачених та позицію сторони захисту, оскільки вони не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження та спростовуються сукупністю наявних у справі доказів. При цьому, не визнання винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3., суд розцінює, як спосіб їх захисту, та намагання уникнення кримінальної відповідальності за скоєне.

Винуватість ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, підтверджується наступними доказами:

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що 05.05.2020р. у вечірню пору, перебуваючи на території свого домоволодіння, побачила, що до її сусіда ОСОБА_7. прийшли троє хлопців, якими як їй стало відомо пізніше виявились ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, які в ході спілкування з останнім почали його штовхати та з ним гучно та грубо сваритися, на що вона зробила усне зауваження, після якого, ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 почавши нецензурно лаятися, виламали із паркану штахетини та взявши каміння, почали ними кидатися у її бік. Забігши всередину будинку, вона одразу ж зателефонувала своєму синові ОСОБА_5, якого попросила втрутитися у виниклий конфлікт та заспокоїти їх. Перебуваючи в будинку, вона подальших подій не бачила, однак після того, як на вулиці запанувала тиша, вийшовши надвір, виявила розбиті шибки на веранді та вікно у кухні, а також розбиті вікна в будинку сина, та пошкоджені ворота.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 05.05.2020р. ввечері, через вікно кухні побачила, що до її сусіда ОСОБА_7. прийшли троє хлопців, якими як їй стало відомо пізніше виявились ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, які почали штовхати ОСОБА_7. Вирішивши не втручатись, вона продовжила займатися своїми господарськими справами. Через деякий час, почула якийсь шум, і в цей же момент, її чоловікові ОСОБА_5 зателефонувала свекруха ОСОБА_6, яка попросила його вийти на вулицю та розібратися з хлопцями, які кидають каміння. Вийшовши за чоловіком на вулицю, та тримаючи свого малолітнього сина ОСОБА_8. на руках, стала свідком, як після прохання її чоловіка припинити протиправні дії, ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 почали на їх адресу висловлюватися нецензурною лайкою та кидатися камінням. Після цього, забігши у будинок, вона віддала сина чоловікові, якого попросила піднятися на другий поверх у спальню, а сама не встигши піднятися за ними, сховалась у коридорі за дитячим ліжком, оскільки в цей момент почалися битися вікна у будинку. Через пошкоджені жалюзі та вікно, вона бачила, як ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 кидали по їх будинку каміння, в результаті чого були вибиті вікна, а також останніми були пошкоджені вхідні двері, виламані штахети із паркану, погнуті ворота.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 05.05.2020р. готуючись із своєю дружиною ОСОБА_4 та малолітнім сином ОСОБА_8 до сну, почули якийсь шум на вулиці. В цей момент, зателефонувала його мати ОСОБА_6, яка попросила його вийти на вулицю і заспокоїти хлопців, які кидаються камінням. Вийшовши на вулицю, він побачив раніше знайомого ОСОБА_1., з яким разом перебували як пізніше стало відомо ОСОБА_2., ОСОБА_3, яких попросив заспокоїтись та йти геть. Дружина, яка вийшла разом із дитиною, також попросила останніх залишити їх сім'ю у спокої, на що ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 почали висловлюватись нецензурною лайкою, підбігши до воріт, почали їх ламати. Після цього, він з дружиною та сином забігли в будинок, він з дитиною піднявся на другий поверх у спальню, а дружина залишилась на першому поверсі. Перебуваючи в будинку, чув шум на вулиці та звук розбиття вікон.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що дійсно до нього приходили ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, в ході спілкування з якими, останні почали його штовхати, на що його сусідка ОСОБА_6 зробила їм усне зауваження, після чого між ними почалась словесна сварка. Зайшовши до свого будинку, він чув шум та грюкіт на вулиці, однак що там відбувалось пояснити не може, оскільки не виходив на подвір'я.

Свідок ОСОБА_9. в судовому засіданні пояснила, що була свідком, як ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 підійшли до ОСОБА_7. і почали з ним сваритися, в ході чого намагалися його штовхати. Сусідка ОСОБА_6 зробила їм зауваження, та сказала, що викличне поліцію та свого сина. Після чого, ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 почали виламувати штахети з паркану та ними кидатися. Вона зайшла в будинок, та чула як б'ються вікна, а на ранок вийшовши на вулицю побачила наслідки вчинених ними хуліганських дій.

Свідки ОСОБА_10., ОСОБА_11 в судовому засіданні прояснили, що проживають по-сусідству із будинком ОСОБА_5, від якого доносився шум та грюкіт. Підійшовши до воріт, побачили, як від воріт сім'ї ОСОБА_5, відходили якісь хлопці, однак через значну відстань та обмежену видимість, оскільки на вулиці вже сутеніло, вказати хто це був та назвати їх точну кількість, вони не можуть.

Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 в судовому засідання пояснили, що будучи працівниками органу поліції, 05.05.2020р. отримали повідомлення про вчинення на вулиці Грушевського в місті Козятин Вінницької області хуліганських дій, на яке здійснили виїзд. По прибуттю на місце виклику, опитали осіб, які викликали поліцію та були очевидцями вказаної події, та з їх слів з'ясували особливі прикмети хуліганів та їх напрямок руху після вчинення злочину. Попрямувавши у вказаному напрямку, виявили трьох осіб, які за описом були схожі на тих, хто вчинив хуліганські дії, якими виявились ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, яких було затримано, обшукано та вилучено наявні у них предмети.

Від допиту свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 сторона обвинувачення відмовилася, і ця відмова прийнята судом, про що свідчить ухвала Калинівського районного суду Вінницької області від 19.07.2021р. За вказаних обставин, покази вказаних свідків, які були надані в ході досудового розслідування, та які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані доказами в даному кримінальному провадженні.

Крім показань потерпілих, допитаних свідків, вина обвинувачених ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтверджується наступними доказами:

Відповідно до протоколу огляду місця події із ілюстрованими фототаблицями, які є додатками до цього Протоколу, складеного 05.05.2020р. слідчим СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Стецюк Н.В., була оглянута територія домоволодіння ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_7, в ході проведення якого були виявлені сліди злочину, а саме пошкоджений паркан ОСОБА_6 та виламані з нього штахети; пошкоджене вікно у веранді ОСОБА_6 та частини штахет із паркану в цій кімнаті; вибита фіртка, пошкоджені вхідні двері і розбите вікно у кухні помешкання ОСОБА_5 та камінці в цій кімнаті. Виявлені та вилучені: три фрагменти дерев'яних штахет; три камінця; уламок скла з плямою крові, на підставі постанови слідчого СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Стецюк Н.В. від 06.05.2020р., визнано речовими доказами в кримінальному провадженні, на які ухвалою слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Воронюк В.А. від 12.05.2020р. у справі № 133/1218/20, накладено арешт.

Згідно протоколу огляду місця події із ілюстрованими фототаблицями, які є додатками до цього Протоколу, складеного 06.05.2020р. слідчим СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Стецюк Н.В., під час поверхневого огляду ОСОБА_2 був виявлений та вилучений складний ніж типу «метелик», а у ОСОБА_3 був виявлений та вилучений складних ніж, які відповідно до постанови слідчого СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Стецюк Н.В. від 07.05.2020р., визнано речовими доказами в кримінальному провадженні, на які ухвалою слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Воронюк В.А. від 12.05.2020р. у справі №133/1218/20, накладено арешт.

Відповідно до протоколу огляду, складеного 15.05.2020р. слідчим СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Стецюк Н.В., в службовому приміщенні цього органу поліції власником магазину, що розташований поблизу місця вчинення злочину (АДРЕСА_8), ОСОБА_16 був виданий диск із відеозаписом з камер зовнішнього спостереження прилеглої території, на якому зафіксовані пересування осіб, які за описом потерпілих схожі на тих, хто вчинив відносно них кримінальне правопорушення, у період часу з 19год.50хв. до 21год.20хв. - 05.05.2020р., який згідно постанови слідчого СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Стецюк Н.В. від 15.05.2020р., визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні, на який ухвалою слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Сєчка В.Л. від 19.05.2020р. у справі № 133/1337/20, накладено арешт.

Згідно постанов про відібрання зразків для проведення експертизи, винесених 07.05.2020р. прокурором Козятинського відділу Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області Пеньківською Ю.С.; протоколів отримання зразків для експертизи, складених 07.05.2020р. слідчим СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Стецюк Н.В., у ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3 були в передбаченому законом порядку отримані зразки крові, групова належність якої на виконання постанов про призначення судової експертизи, винесених 07.05.2020р. слідчим СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Стецюк Н.В., була встановлена висновками експерта № 203 від 15.05.2020р. (відносно ОСОБА_1.); № 204 від 15.05.2020р. (відносно ОСОБА_2); № 205 від 15.05.2020р. (відносно ОСОБА_3).

Відповідно до постанови про призначення судової експертизи, винесеної 07.05.2020р. слідчим СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Стецюк Н.В.; висновку експерта № 206 від 29.05.2020р., на плямах на уламках скла, вилученого під час огляду місця події від 05.05.2020р., а саме в будинку потерпілого ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_7, встановлено наявність крові, походження якої від ОСОБА_1., ОСОБА_2 не виключається.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту, складеного 11.06.2020р. слідчим СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Стецюк Н.В., потерпіла ОСОБА_6 розказала та показала за яких обставин було вчинено кримінальне правопорушення, та які саме протизаконні дії вчиняли ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту, складеного 11.06.2020р. слідчим СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Стецюк Н.В., потерпілий ОСОБА_5 розказав та показав за яких обставин було вчинено кримінальне правопорушення, та які саме протизаконні дії вчиняли ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3

Відповідно до частини 1 статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3, отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення, а тому ці дані в силу статті 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні.

Так, вина обвинувачених ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3 підтверджується показами потерпілих та допитаних свідків, дослідженими судом протоколами слідчих дій, висновками судових експертиз, та іншими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, які узгоджуються між собою та відображають реальний перебіг дослідженої судом події.

Наведені вище обставини та надані стороною обвинувачення докази поза розумним сумнівом свідчать про те, що винність ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю, а їх дії за ч.2 ст.296 КК України, а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, кваліфікуючими ознаками якого є хуліганство, вчинене групою осіб, правильно кваліфіковані.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, особу винних, обставини, що пом'якшують і обтяжують їх покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог статті 12 КК України, віднесене до нетяжкого злочину; раніше судимий 11.02.2011р. Козятинським міськрайонним судом Вінницької області за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді 12 років позбавлення волі, звільнений 18.01.2019р. з місць позбавлення волі по закінченню строку відбування покарання; за місцем проживання характеризується негативно; одружений, має на утриманні одну малолітню дитину; непрацевлаштований; має задовільний стан здоров'я, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. Обставинами, які обтяжують його покарання, є рецидив злочинів; вчинення злочину щодо малолітньої дитини або у присутності дитини.

Згідно досудової доповіді, складеної 30.11.2020р. фахівцем Козятинського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області Дейнеки М.В., беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_1., його спосіб життя, історію правопорушень, а також дуже високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства. На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Обвинувачений ОСОБА_2. вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог статті 12 КК України, віднесене до нетяжкого злочину; на момент постановлення цього вироку не судимий в силу ст.89 КК України; за місцем проживання характеризується посередньо; одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей; непрацевлаштований; має задовільний стан здоров'я, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. Обставинами, які обтяжують його покарання, є рецидив злочинів; вчинення злочину щодо малолітньої дитини або у присутності дитини.

Згідно досудової доповіді, складеної 26.11.2020р. заступником начальника Козятинського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області Донченко Г.О., беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_2, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог статті 12 КК України, віднесене до нетяжкого злочину; не судимий в силу ст.89 КК України; за місцем проживання характеризується посередньо; перебуває в цивільному шлюбі; непрацевлаштований; має задовільний стан здоров'я, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. Обставинами, які обтяжують його покарання, є вчинення злочину щодо малолітньої дитини або у присутності дитини.

Згідно досудової доповіді, складеної 30.11.2020р. старшим інспектором Козятинського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області Сьомкіною І.С., беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_3, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Згідно статті 50 КК України, рішення суду про призначення покарання з-поміж інших завдань повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

Відповідно до вимог статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом'якшують і обтяжують покарання.

Виходячи з положень статті 65 КК України, а також роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди повинні суворо додержуватись вимог даної норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізується принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Як свідчать матеріали кримінального провадження, обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 вчинили нетяжкий злочин, при цьому своєї вини не визнали взагалі, навіть під тиском беззаперечних на те доказів, чистосердечно не висловили свого жалю, не вибачилися перед потерпілими, категорично стверджували про свою невинуватість, просячи суд їх виправдати. Вказане свідчить про відсутність у даних осіб щирого каяття та засудження своїх дій. Відсутність у ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3 бажання усвідомити значущість вчиненого ними злочину, на переконання суду, виступає перешкодою у їх подальшому виправленні.

Враховуючи вищенаведене, та виходячи з думки потерпілих осіб щодо призначення покарання згідно вимог закону, суд вважає, що обвинуваченим ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, що відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України та узгоджується із роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Визначене судом покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, та в сукупності з даними про особу винних, підстав для застосування норм ст.ст.69, 75 КК України, суд не вбачає.

Розглянувши висловлені зауваження сторони захисту щодо невідповідності та недопустимості зібраних у справі доказів, відсутності будь-яких доказів на підтвердження вини їх підзахисних, а також допущені порушення процесуального закону, як під час досудового розслідування так і судового розгляду, суд вважає наголосити на наступному:

Щодо твердження сторони захисту про неналежність та недопустимість наданих стороною обвинувачення доказів, зокрема показів потерпілих та допитаних свідків; протоколів слідчого експерименту, проведеного за участі потерпілих; протоколів огляду місця події, суд наголошує на наступному:

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (стаття 84 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд повинен оцінювати докази на основі всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (стаття 86 КПК України).

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (частина 1 статті 87 КПК України).

Визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченому статтею 89 КПК України.

Частиною першою статті 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Щодо існування підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду).

В рамках цього кримінального провадження судом було досліджено надані з боку сторони обвинувачення докази, зокрема покази потерпілих, які були безпосередніми очевидцями вчинення ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3. хуліганських дій, а також покази допитаних свідків.

Ці покази є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст.84 КПК України.

Даних передбачених ч.2 ст.96 КПК України, стороною захисту для доведення недостовірності їх показань, як-то показання, документи, які підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх, надано не було.

Тим паче, що дані особи були поінформовані про їх права та обов'язки перед допитом, зокрема вони були попереджені в передбаченому законом порядку про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, склали присягу говорити суду правду і лише правду з огляду на що, при відсутності обставин регламентованих ст.87 КПК України та даних передбачених ч.2 ст.96 цього Кодексу, на переконання суду, відсутні правові підстави для визнання їх показів неналежними та недопустимими щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, які вони повідомили у суді так, як сприймали і розуміли їх.

Також, суд ураховує той факт, що відповідно до ст.95 КПК України, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту, щодо відомих обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Свідок, експерт зобов'язані давати показання суду в установленому цим Кодексом порядку.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Висновок або думка особи, яка дає показання, можуть визнаватися судом доказом, лише якщо такий висновок або думка корисні для ясного розуміння показань (їх частини) і ґрунтуються на спеціальних знаннях в розумінні статті 101 цього Кодексу.

Потерпілі та свідки надавали пояснення щодо фактів, які вони сприймали особисто.

З огляду на це, суд сприймає показання цих осіб, як належні та допустимі.

Згідно ст.99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні); 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; 3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; 4) висновки ревізій та акти перевірок.

Стороною обвинувачення у якості доказів надані протоколи огляду місця події та протоколи слідчого експерименту.

Відповідно до вимог частин 1 - 3, 6 ст.240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Згідно п.3 ч.2 ст.99 КПК України, протокол слідчого експерименту належить до документу. Тобто, відомості, зафіксовані під час проведення такої процесуальної дії, є складовими компонентами змісту документа як окремого процесуального джерела доказів в розумінні ст. 84 КПК України, де фіксуються його хід та результати.

Відповідно до ч.1 ст.105 КПК України, особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Частиною 2 та 3 вказаної статті передбачено, що додатками до протоколу можуть бути: 1) спеціально виготовлені копії, зразки об`єктів, речей і документів; 2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії; 3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; 4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп`ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Згідно ч.1 ст.107 КПК України, рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов`язковим. Виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов`язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

Із системного аналізу норм кримінального процесуального закону вбачається, що застосування технічних засобів фіксації при проведенні такої слідчої дії, як слідчий експеримент, не є обов`язковим.

Згідно протоколів проведення слідчого експерименту, складених 11.06.2020р. слідчим Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Стецюк Н.В., потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_5 розказали та показали на місці злочину за яких обставин він був вчинений, та які саме протизаконні дії вчиняли ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3

Спираючись на зміст кримінальних процесуальних норм, передбачених статтями 23, 84, 95, 99, 103-105, 240 КПК України, суд зазначає, що показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, який суд оцінює за правилами ст.94 КПК України.

Така позиція Суду узгоджується з висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у провадженні № 51-6070кмо19 (справа № 740/3597/17).

За кримінальним процесуальним законом процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта за відсутності протиправного тиску на учасника кримінального провадження, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому. До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії, як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.

Судом встановлено, що органом досудового слідства був дотриманий процесуальний порядок проведення слідчого експерименту та складено відповідний протокол, який у повному обсязі відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та відображає з приводу чого здійснено таку слідчу дію, його підписано всіма особами, які були присутні під час її проведення, зауважень та порушень з боку учасників процесуальної дії не встановлено.

Натомість, стороною захисту на підтвердження своїх доводів щодо визнання неналежним доказом, не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування відомостей, зафіксованих в протоколах проведення слідчого експерименту.

Твердження сторони захисту щодо надання потерпілими неправдивих показів та недостовірних відомостей під час проведення за їх участі слідчого експерименту, судом не приймаються оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а ґрунтуються виключно на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.242 КПК України, експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Згідно положень ст.101 КПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ч.1); кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях (ч.2); висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність (ч.3).

Стороною захисту не спростовано належними та допустимими доказами висновок експерта № 206 від 29.05.2020р., за яким на плямах, наявних на уламках скла, що були вилучені під час огляду місця події від 05.05.2020р., а саме в будинку потерпілого ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_7, встановлено наявність крові, походження якої від ОСОБА_1., ОСОБА_2 не виключається.

Таким чином, надані стороною обвинувачення процесуальні докази у вигляді показань потерпілих, свідків, речових доказів, документів, висновків експертів, які покладенні в основу цього вироку, є належними та допустимими, які отримані у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, прямо підтверджують існування обставин, що мають значення для кримінального провадження, між собою узгоджуються, та повинні бути використані судом при ухваленні цього вироку.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978р. та «Коробов проти України» від 21.10.2011р., Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Отже, на підставі досліджених матеріалів кримінального провадження та наявних в ньому доказів, які були безпосередньо досліджені судом під час розгляду даної кримінальної справи, суд вважає, що стороною обвинувачення доведено поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3. інкримінованого злочину за ч.2 ст.296 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно ч.2 ст.337 КПК України, під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

За ч.2 ст.338 КПК України, дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження.

Як вбачається з обвинувального акта, затвердженого 18.06.2020р. прокурором Козятинського відділу Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області Пеньківської Ю.С., ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 обвинувачувалися у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, а саме в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, кваліфікуючими ознаками якого є хуліганство, вчинене групою осіб, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження, в порядку ст.338 КПК України, прокурором Бридько А.М. за погодженням 26.08.2021р. з в.о.керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області Нечепоренко Р.Л., змінено пред'явлене ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. обвинувачення, з ч.4 ст.296 КК України (хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, кваліфікуючими ознаками якого є хуліганство, вчинене групою осіб, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень), на ч.2 ст.296 КК України (хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, кваліфікуючими ознаками якого є хуліганство, вчинене групою осіб).

Вказаними змінами обвинувачення прокурор фактично порушив питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення.

За змістом ч.3 ст.338 КПК України, якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов'язаний роз'яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.

На виконання вимог ст.338 КПК України, потерпілим ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 надана копія нового обвинувального акту в кримінальному провадженні, та головуючим роз'яснено їх право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.

Потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 шляхом подання письмових заяв на адресу суду, відмовилися у підтриманні обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, чим розпорядилися своїм процесуальним правом.

З урахуванням вказаної обставини, судовий розгляд відносно ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3 проведений в межах висунутого обвинувачення за ч.2 ст.296 КК України відповідно до обвинувального акту, складеного прокурором Козятинського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області Бридько А.М., за погодженням 26.08.2021р. з в.о.керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області Нечепоренко Р.Л.

Після зміни обвинувачення в суді, потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, надавши письмові заяви, згідно яких просили завершити розгляд кримінального провадження за їх відсутності, покарання ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. визначити на розсуд суду.

Згідно ч.9 ст.100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Речові докази, вилучені в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме три фрагменти дерев'яних штахет; три камінця; уламок скла, які згідно постанови слідчого СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Стецюк Н.В. від 06.05.2020р., передано на відповідне зберігання до Кімнати зберігання речових доказів Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, а також складний кишеньковий ніж «балісонг»; складний ніж господарсько-побутового призначення, які згідно постанови слідчого СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Стецюк Н.В. від 07.05.2020р., передано на відповідне зберігання до Кімнати зберігання речових доказів Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, після набуття вироком законної сили, необхідно знищити.

Речовий доказ, вилучений в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме сигнально-шумовий (стартовий) пістолет, який згідно постанови слідчого СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Стецюк Н.В. від 07.05.2020р., переданий на відповідне зберігання до Кімнати зберігання речових доказів Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, після набуття вироком законної сили, необхідно повернути законному власнику (володільцеві), оскільки як свідчать матеріали справи даний пістолет не був засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, та згідно висновку судової експертизи зброї за № 163 від 28.05.2020р., не являється вогнепальною зброєю.

Речовий доказ, вилучений в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме DVD-R диск з відеозаписом, який згідно постанови слідчого СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Стецюк Н.В. від 15.05.2020р., залишено для зберігання в матеріалах кримінального провадження, після набуття вироком законної сили, необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Як вбачається з ухвал слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Воронюк В.А. від 12.05.2020р. у справі № 133/1218/20, ухвали слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Сєчка В.Л. від 19.05.2020р. у справі №133/1337/20, накладено арешт на три фрагменти дерев'яних штахет; три камінця; уламок скла; складний кишеньковий ніж «балісонг»; складний ніж господарсько-побутового призначення; шумовий (стартовий) пістолет; DVD-R диск з відеозаписом.

У зв'язку з тим, що за вироком до ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3 не застосовується спеціальна конфіскація та їм не призначено покарання у виді конфіскації майна, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Воронюк В.А. від 12.05.2020р. у справі № 133/1218/20, та ухвалою слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Сєчка В.Л. від 19.05.2020р. у справі № 133/1337/20.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно з п.2 ч.4 ст.374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.

За роз'ясненнями п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995р. «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. У справі, в якій засуджено декілька осіб, судові витрати мають визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених.

Витрати на залучення експерта згідно висновку експерта від 20.05.2020р. № 162 у розмірі 1307,60грн., та висновку експерта від 28.05.2020р. № 163 у розмірі 980,70грн., а всього 2288,30грн., підлягають стягненню з ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави у рівних частках.

Відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначаються рішення про залік досудового тримання під вартою.

Згідно положень статті 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Порядок попереднього ув'язнення визначається цим Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України.

За ч.5 ст.72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, згідно протоколів затримання осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення від 06.05.2020р. були затримані 05.05.2020р., та відносно них ухвалами слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Воронюк В.А. від 07.05.2020р. у судовій справі № 133/1218/20, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який змінений на цілодобовий домашній арешт ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 26.08.2021р., у зв'язку із чим, останні звільненні з-під варти в залі суду.

З урахуванням вищевикладеного, у строк відбуття покарання ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. необхідно зарахувати час їх попереднього ув'язнення з 05.05.2020р. по 26.08.2021р., з розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.

Згідно ч.4 ст.374 КПК України, якщо обвинувачений визнається винним, але звільняється від відбування покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині вироку.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України, у резолютивній частині зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відносно ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 26.08.2021р. був застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строк дії якого судом встановлено до 24.10.2021р. Прокурор до спливу цього строку питання про його продовження не ініціював, та в судових дебатах зазначив про необхідність скасування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3

З огляду на конкретні обставини даного кримінального провадження та позиції його учасників, законних підстав для продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, суд не вбачає, а тому обраний вказаним особам на підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 26.08.2021р. запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, необхідно скасувати.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст.55 Конституції України та положень ст.ст.4, 13, 19, 79, 81 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілою стороною у справі, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_6 заявлявся цивільний позов до ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочином, який на підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 05.10.2020р. був залишений без руху, заявникам наданий строк для усунення його недоліків, а саме для сплати судового збору у розмірі 1000,00грн.

Копію даної ухвали вручено особисто ОСОБА_4, ОСОБА_6 під розписку 03.11.2020р., про що свідчить супровідний лист за вих.№№ 12385/вих, 12386/вих від 27.10.2020р., та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах кримінального провадження.

Згідно вимог ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Недоліки позовної заяви ОСОБА_4, ОСОБА_6 усунені не були, а тому виходячи з вимог статті 185 ЦПК України, зазначена заява вважається неподаною та підлягає поверненню заявникам.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною позовною заявою до суду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.374 КПК України, вирок суду складається зокрема зі вступної частини, у якій зазначаються дата та місце його ухвалення.

Згідно роз'яснень викладених в узагальнені Верховного Суду України від 01.08.2004р. «Про якість складання й оформлення судових рішень у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення», суди повинні керуватися положенням про те, що датою постановлення вироку є день його підписання складом суду, незалежно від тривалості часу, протягом якого відбувалася нарада суддів, а місцем його постановлення - місто чи інший населений пункт, де це фактично мало місце.

Оскільки днем підписання вироку є 13.10.2021р., то датою його постановлення є саме цей день.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_1. строк тримання під вартою з 05.05.2020р. по 26.08.2021р.

Звільнити ОСОБА_1. від відбування призначеного покарання у зв`язку із його фактичним відбуттям.

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_2. строк тримання під вартою з 05.05.2020р. по 26.08.2021р.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у зв`язку із його фактичним відбуттям.

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_3. строк тримання під вартою з 05.05.2020р. по 26.08.2021р.

Звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у зв`язку із його фактичним відбуттям.

Застосований відносно ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 26.08.2021р. запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - скасувати.

Речові докази, вилучені в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме три фрагменти дерев'яних штахет; три камінця; уламок скла, які згідно постанови слідчого СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Стецюк Н.В. від 06.05.2020р., передано на відповідне зберігання до Кімнати зберігання речових доказів Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, а також складний кишеньковий ніж «балісонг»; складний ніж господарсько-побутового призначення, які згідно постанови слідчого СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Стецюк Н.В. від 07.05.2020р., передано на відповідне зберігання до Кімнати зберігання речових доказів Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, після набуття вироком законної сили, знищити.

Речовий доказ, вилучений в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме шумовий (стартовий) пістолет, який згідно постанови слідчого СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Стецюк Н.В. від 07.05.2020р., переданий на відповідне зберігання до Кімнати зберігання речових доказів Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, після набуття вироком законної сили, повернути законному власнику (володільцеві).

Речовий доказ, вилучений в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме DVD-R диск з відеозаписом, який згідно постанови слідчого СВ Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Стецюк Н.В. від 15.05.2020р., залишено для зберігання в матеріалах кримінального провадження, після набуття вироком законної сили, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Воронюк В.А. від 12.05.2020р. у справі № 133/1218/20, ухвалою слідчого судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Сєчка В.Л. від 19.05.2020р. у справі №133/1337/20, на три фрагменти дерев'яних штахет; три камінця; уламок скла; складний кишеньковий ніж «балісонг»; складний ніж господарсько-побутового призначення; шумовий (стартовий) пістолет; DVD-R диск з відеозаписом - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3 на користь держави у рівних частках документально підтверджені витрати на залучення експерта згідно висновку експерта від 20.05.2020р. № 162 у розмірі 1307,60грн., та висновку експерта від 28.05.2020р. № 163 у розмірі 980,70грн., а всього 2288,30грн., тобто по 762,76грн. з кожного.

Позов ОСОБА_4 і ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення - вважати неподаним та повернути заявникам.

Роз'яснити ОСОБА_4, ОСОБА_6, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною позовною заявою до суду в порядку цивільного судочинства.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз'яснити засудженим, що вони мають право подати та/або заявити клопотання про помилування, про ознайомлення із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Копію цього вироку негайно після його проголошення вручити під розписку засудженим та прокурору.

Суддя