Постанова № 10035896, 21.06.2010, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-1512/10/1970

"21" червня 2010 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Загорського О.О., при секретарі Мельничук С.М.

за участю представника позивача - Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Гафтко Н.Л.;

представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Тернопільський міськрайонний центр зайнятості Франчук М.М.;

представник відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі позовну заяву Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного малого підприємства «Вік», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Тернопільський міськрайонний центр зайнятості, про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені 8874,48 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до приватного малого підприємства «Вік», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Тернопільський міськрайонний центр зайнятості про стягнення 8840,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та 34,48 грн. пені.

Представник позивача позов підтримала та надала пояснення аналогічні позовним вимогам та вказала, що відповідачем протягом 2009р. було подано звіти до Тернопільського МРЦЗ про наявні вакансії лише за липень та грудень.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача зазначив, що відповідачем протягом 2009 року звіти за формою №3-ПН до Тернопільського МРЦЗ подавались лише за липень (17.07.2009р.) та грудень (11.12.2009р.). Також повідомив, що в серпні 2009р. ним було надіслано на адресу відповідача перелік інвалідів, зареєстрованих в Тернопільському МРЦЗ для пошуку роботи.

Відповідач в судове засідання двічі не зявився, хоча був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується квитанцією поштового відділення про направлення рекомендованого листа №6283 від 25.05.2010р. та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №70968, який був отриманий відповідачем 07.06.2010р. Повідомлення направлялись відповідачу за адресою, яка міститься в ЄДРПОУ згідно довідки №31-1416 від 06.05.2010р., а тому суд вважає що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, тому можливо розглянути справу без участі відповідача, представника відповідача, відповідно до положень ст. 128 КАС України. Заперечень на позов відповідачем не надано.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши подані докази, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч.1ст.67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

ПМП «Вік»протягом 2009 року звіти за формою №3-ПН до Тернопільського МРЦЗ подавались лише за липень (17.07.2009р.) та грудень (11.12.2009р.).

Судом критично оцінюється факт подання відповідачем звітності за формою №3-ПН до Тернопільського МРЦЗ за липень та грудень 2009р, оскільки дати їх подання (17.07.2009р. та 11.12.2009р. відповідно) фактично унеможливили направлення в цих місяцях інвалідів для можливого працевлаштування у відповідача.

Крім того, відповідачем залишено без реагування направлений в серпні 2009р. Тернопільським МРЦЗ перелік інвалідів, які зареєстровані з метою пошуку роботи, з яких можна було обрати належного працівника для виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Отже, на думку суду, викладене свідчить про те, що відповідачем не приймались заходи щодо працевлаштування інвалідів.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 року №875ХІІ (надаліЗакон) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників особового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості 1 робочого місця.

Згідно ст.20 Закону підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно п.3 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, робоче місце інвалідів вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохорони праці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Пунктом 14 зазначеного Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики №244 від 06.07.1998 року затверджена норма статистичної звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)», яка подається підприємствами щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч.1ст. 19 Закону, вважається працевлаштування інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка згідно Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р., обчислюється виходячи із 120 % річних облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.

У відповідності до довідки ТОВ Фонду соціального захисту інвалідів вбачається, що розмір адміністративно-господарських санкцій за 2009 рік становить 8840,00 грн., а сума пені 34,48 грн.

Судом також враховано, що відповідач в звіті за формою №10-ПІ за 2009 рік самостійно визначив суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 8840,00 гривень, яку самостійно не сплатив.

Згідно вимог ст.ст. 69, 70 КАС України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний звязок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і обєктивно зясувавши обставини справи, усунувши із судового розгляду все що не має значення для вирішення справи по суті, дослідивши докази в судовому засіданні, визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ч.2 ст.19, ч.1 ст.67 Конституції України, ст.ст. 7, 11, 35, 69-72, 79, 86, 128, 153, 158-163, 167 КАС України, ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного малого підприємства «Вік»код 30497955, м. Тернопіль, вул. Текстильна, на користь на користь Тернопільського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів - р/р31211230700002, ГУДКУ в Тернопільській обл., 50070000, МФО 838012, код одержувача 23588094, - 8840,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та 34,48 грн. пені.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги у порядок і строк, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

/в повному обсязі постанова складена 22.06.10 року/

Головуючий суддяЗагорський О.О.

копія вірна

СуддяЗагорський О.О.