Ухвала суду № 100358736, 18.10.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

18.10.2021

Справа № 642/2962/20;

1-кп/642/126/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Проценко Л.Г. за участю: секретаря Балега Н.В., перекладача Батуліної В.В., прокурора Штундер Ю.О., захисника Волохіна Д.Б., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальні акти стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебуває об`єднане кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 27.01.2021р. ОСОБА_1 , який був підозрюваним за ч.2 ст.190 КК України, було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає. При цьому йому визначено заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму.

Судом поставлено на обговорення питання необхідності продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор вважав за необхідне продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що стосовно ОСОБА_1 , який обвинувачується серед іншого у вчиненні тяжкого злочину, та існують ризики переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, або вчинити інший злочин, оскільки він не працює, не має джерел доходу, не має місця реєстрації. Більш м`які запобіжні заходу не зможуть забезпечити його належну процесуальну поведінку. Надані захистом документи свідчать про те, що всі сімейні зв`язки у обвинуваченого знаходяться поза територією України, а у ОСОБА_1 також відсутнє місце проживання в Україні.

Обвинувачений та захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу, вважали ризики не доведеними, обвинувачення необгрунтованим щодо кваліфікації. Усі можливі ризики на даний час зменшилися. ОСОБА_1 мешка на території м.Харкова та сам себе утримував. Обвинувачений тривалий час тримається під вартою, а тому йому можливо застосувати інший запобіжний захід. ОСОБА_1 підтвердив, що його родичі мешкають в Азербайджані, а в Харкові він мешкав у брата, але він не знає, кому належала квартира, та хто там зареєстрований і мешкає на даний час.

Захисник надав до суду копії паспортів та свідоцтв про народження родичів ОСОБА_1 , з яких вбачається, що вказані особи зареєстровані в Азербайджані.

Суд враховує, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 спливає, але судовий розгляд справи не закінчено, а ризики щодо нього, які було встановлені ухвалою слідчого судді від 27.01.2021р. не зникли.

Ухвалою слідчого судді від 27.01.2021р. було встановлено, що ОСОБА_1 не працює, не має постійного джерела доходу, не має місця реєстрації, може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому провадженні, а тому може продовжити свою злочинну діяльність або вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, на судові виклики по розгляду обвинувального акту відносно нього за ч. 3 ст. 185 КК України до Ленінського районного суду м. Харкова не з`являвся, переховувався від суду, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Стороною захисту не наведено доказів про зменшення або відсутність зазначених ризиків.

Тому, суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання та продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час в повній мірі не зменшились.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обгрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв`язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, впливати на недопитаних в суді свідків та потерпілих, або вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який. Обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому наявна необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити застосування до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк дії ухвали закінчується - 16 грудня 2021 р.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення, а обвинуваченим - з дня вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 18.10.2021р.

Суддя Л.Г. Проценко