Рішення № 100355876, 18.10.2021, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
18.10.2021
Номер справи
910/12375/21
Номер документу
100355876
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2021Справа № 910/12375/21

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів»

до Міністерства оборони України

про стягнення 748 800,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (надалі - ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (надалі - Міністерство) про стягнення 748 800,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 748 800,00 грн., оскільки підстава, на якій такі кошти були набуті відповідачем, відпала.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

10.09.2021 через канцелярію суду від Міністерства надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вказуючи на те, що термін дії договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/19/163 від 14.05.2019 закінчився, а зобов`язання за ним було виконано з порушенням, що і стало підставою для стягнення 748 000,00 грн. за договором про надання гарантії №40-Г/19-VIP-L від 11.05.2019.

20.09.2021 до Господарського суду міста Києва від ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав додаткові пояснення стосовно обставин, викладених у позові, підтримав позов та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

14.05.2019 між Міністерством (замовник) та ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (постачальник) укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/19/163 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується у 2019 році поставити замовнику друковану продукцію з елементами захисту (22450000-9) (2 найменування): 1) військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу; 2) військовий квиток офіцера запасу, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі.

11.05.2019 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (гарант) та ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (принципал) укладено договір про надання гарантії №40-Г/19-VIP-L (надалі - «Гарантія»), відповідно до п. 1.1 якого гарант зобов`язується надати безвідкличну гарантію на користь Міністерства оборони України, місцезнаходження:03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ: 00034022 (бенефіціар), за умови якої гарант приймає на себе зобов`язання нести відповідальність за належне виконання принципалом умов договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), предметом якого є постачання товару: «Друкована продукція з елементами захисту (22450000-9) (2 найменування): 1) військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу; 2) військовий квиток офіцера запасу», що буде укладений між принципалом та бенефіціаром. Об`єм відповідальності гаранта - це зобов`язання гаранта відповідати в межах конкретно визначеного розміру за належне виконання принципалом умов контракту. Об`єм відповідальності гаранта за умови гарантії не буде перевищувати 748 800 (сімсот сорок вісім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Згідно з п. 1.5 Гарантії гарант має право на зворотну вимогу до принципала для відшкодування будь-яких фактично понесених витрат, пов`язаних з виконанням гарантії.

Пунктом 3.1 Гарантії передбачено, що гарант зобов`язується після одержання письмової вимоги від бенефіціара за гарантією повідомити про це принципала і передати йому копію вимоги разом з доданими до неї документами. Повідомлення про одержання письмової вимоги від бенефіціара за гарантією гарант вручає представнику принципала під розпис або направляє принципалу засобами поштового зв`язку, або електронної пошти на адресу n.kovalenko@pk-ukraina.gov.ua, v.pinchuk@pk-ukraina.gov.ua, або системи дистанційного обслуговування клієнтів.

Принципал зобов`язаний протягом одного банківського дня з дати отримання письмової вимоги гаранта відшкодувати гаранту в повному обсязі суму, фактично сплачену гарантом бенефіціару згідно з умовами гарантії / перерахувати гаранту суму, вимога оплати якої отримана гарантом від бенефіціара згідно з умовами гарантії (п. 3.2 Гарантії).

29.01.2020 на адресу ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» надійшов лист Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» №130/2654/2020 від 28.01.2020, в якому було повідомлено про надходження на адресу гаранта від Міністерства вимоги №286/8/380 від 20.01.2020 на суму 748 800,00 грн. за Гарантією, у зв`язку з чим заявник просив перерахувати суму у розмірі 748 800,00 грн. з призначенням платежу «Перерахування коштів для сплати вимоги платежу за гарантією від 11.05.2019 №40-Г/19-VIP-L», для подальшою сплати бенефіціару за вимогою.

Із змісту вимоги Міністерства №286/8/380 від 20.01.2020 вбачається, що вона була спрямована Акціонерному банку «УКРГАЗБАНК» з огляду на те, що постачальник не виконав умови Договору в частині термінів поставки та якості товару.

У відповідь на вказаний лист ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» направив Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» лист, в якому повідомив про відсутність з його боку порушень виконання зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим вимога Міністерства є протиправною та не підлягає задоволенню.

30.01.2021 Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» звернулось до ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» з листом №130/2976/2020, в якому повторно просило перерахувати суму у розмірі 748 800,00 грн. за Гарантією.

04.02.2020 Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» звернулось до ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» з повідомленням про відступлення права вимоги №130/3522/2020, в якому зазначило, що банком здійснено перерахування з депозитного рахунку для здійснення оплати за вимогою бенефіціара за Гарантією.

10.06.2021 позивач звернувся до відповідача з листом №02/1995 від 10.06.2021, в якому повідомив про безпідставне стягнення суми у розмірі 748 800,00 грн. за Гарантією, у зв`язку з чим просив Міністерство повернути вказані кошти ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів».

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що, на думку позивача, спірні грошові кошти перераховані відповідачу на правовій підставі, яка відпала, у зв`язку з чим позивач вказує на обов`язок відповідача повернути кошти у розмірі 748 800,00 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 904/5844/17.

Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 24.09.2016 у справі № 6-122цс14).

Із змісту листа Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» №130/3522/2020 від 04.02.2020 вбачається, що з депозитного рахунку позивача №26107198016317.980 відбулось списання коштів для здійснення оплати вимоги бенефіціара за Гарантією.

Положеннями ст. 200 Господарського кодексу України передбачено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Загальне визначення гарантії містить ст. 560 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (беніфіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку.

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфеціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфеціаром.

Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

У розділі І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №639 (надалі - Положення), визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов`язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов`язання безпосередньо міститься в тексті гарантії. Гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії.

Відповідно до ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.

Згідно із ст. 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Таким чином, згідно із статтями 563, 565 Цивільного кодексу України обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умов порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності хоча б однієї з цих умов відповідальність гаранта не настає.

Отже, спірні кошти були перераховані в межах Гарантії від позивача Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» на підставі п. 3.2 та 6.1 Гарантії, за умовами яких у випадку виконання зобов`язання перед бенефіціаром гарант набуває право зворотної вимоги до принципала в розмірі виконаного зобов`язання.

При цьому, підставою для звернення відповідача з вимогою про стягнення гарантійної суми на підстав Гарантії було невиконання позивачем умов Договору в частині термінів поставки та якості товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 у справі №910/4224/20, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021, визнано неправомірними дії Міністерства щодо відмови від приймання товару за Договором та зобов`язано отримати виготовлений ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» за Договором товар.

При цьому, у вказаному рішенні судом встановлено факт своєчасного звернення ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» до Міністерства із пропозицією отримати виготовлений товар, а також встановлено факт того, що якість товару відповідає умовам Договору.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Таким чином, обставини, встановлені у господарській справі №910/4224/20, мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

Отже, вказаним рішенням, яке набрало законної сили, встановлено факт неправомірних дій Міністерства щодо відмови від приймання товару за Договором, а також факт своєчасного звернення позивача до відповідача із пропозицією отримати товар якість якого відповідає умовам Договору.

Оскільки судовим рішенням спростовано факти, які стали підставою для стягнення з позивача на користь відповідача гарантійної суми на підставі Гарантії, то відповідно Міністерство володіє грошовими коштами у розмірі 748 800,00 грн., які належать ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів», безпідставно.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується, що правова підстава, на якій Міністерством отримано гарантійну суму на підставі Гарантії, була відсутня, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач набув грошові кошти сумі 748 800,00 грн. без достатньої правової підстави.

При цьому, суд звертає увагу на правову природу гарантії, сутність якої полягає в тому, що банк гарант приймає на себе зобов`язання зі сплати обумовленої договором суми у разі настання гарантійного випадку незалежно від сплати таких сум боржником.

Згідно зі статтями 546, 560, 563, 569 Цивільного кодексу України банківська гарантія є одним із способів забезпечення зобов`язання боржника перед кредитором та одностороннім правочином, за яким банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником та має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом та боржником.

З огляду на викладене, враховуючи, що отримання Міністерством суми гарантії відбулось за відсутності правових підстав, існує прямий зв`язок між діями відповідача та списанням банком у договірному порядку з депозитного рахунку коштів позивача, а відтак відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти у розмірі 748 800,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отримані кошти у розмірі 748 800,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 38-44; ідентифікаційний код 16286441) безпідставно отримані кошти у розмірі 748 800 (сімсот сорок вісім тисяч вісімсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 11 232 (одинадцять тисяч двісті тридцять дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий

Часті запитання

Який тип судового документу № 100355876 ?

Документ № 100355876 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 100355876 ?

Дата ухвалення - 18.10.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 100355876 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 100355876 ?

В Господарський суд м. Києва
Попередній документ : 100355875
Наступний документ : 100355877