Рішення № 100355213, 05.10.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2021м. ДніпроСправа № 904/5897/18

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Криворізької міської ради м. Кривий Ріг

до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 153448грн.44коп.

Представники:

від позивача: Скляр Н.М., довіреність № 17/26/1259 від 29.12.2020, представник;

від відповідача: Лісовий Д.О., ордер серія АЕ №1014194 від 01.01.2020, адвокат.

від відповідача: Штефан В.О.

СУТЬ СПОРУ: Криворізька міська рада звернулась до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 153448грн.44коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №140 оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 05.03.2008 за №040810800140) від 29.12.2007 і додаткової угоди від 23.04.2010 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 №040810800140 та внесення змін до нього, в частині сплати орендної плати за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 закрито провадження у справі №904/5897/18 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі №904/5897/18 задоволено апеляційну скаргу Криворізької міської ради. Скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 у справі №904/5897/18. Справу №904/5897/18 передано до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Також вказано, що суду першої інстанції слід здійснити розподіл витрат зі сплати судового збору за розгляд цієї апеляційної скарги за наслідками розгляду справи по суті.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 16.10.2019 справу №904/5897/18 передано на розгляд судді Новікової Р.Г.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2019 справу №904/5897/18 прийнято до провадження суддею Новіковою Р.Г. Ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.11.2019.

На адресу суду 22.10.2019 від Центрального апеляційного господарського суду надійшов запит справи №904/5897/18, для подальшого направлення до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 провадження у справі було зупинене до повернення справи №904/5897/18 до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №904/5897/18 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича залишено без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/5897/18 - залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2020 поновлено провадження у справі №904/5897/18 та призначено підготовче засідання на 01.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №211 від 11.03.2020 на усій території України з 12.03.2020 встановлений карантин, який постановами Кабінету Міністрів України №239 від 25.03.2020, №255 від 02.04.2020, №291 від 22.04.2020, №343 від 04.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, продовжений до 31.08.2020.

З огляду на наведене ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2020 підготовче засідання було відкладене на 28.04.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 25.05.2020.

Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2020, від 24.06.2020 підготовче засідання відкладалось на 24.06.2020 та на 13.08.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2020 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020 частково задоволено клопотання відповідача та продовжений строк на надання відзиву до суду до 01.09.2020, відкладено підготовче засідання на 02.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Антимонопольний комітет України; задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи; зупинено провадження у справі №904/5897/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/7809/19.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2020 у справі №904/5897/18 скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2020 та передано справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою апеляційної інстанції також вказано суду першої інстанції за наслідками розгляду справи №904/5897/18 вирішити питання щодо розподілу судових витрат за цією апеляційною скаргою.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2020 поновлено провадження у справі №904/5897/18 та призначене підготовче судове засідання на 07.12.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2020 провадження у справі зупинене до повернення матеріалів справи №904/5897/18 до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 27.01.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №904/5897/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/5181/17. Зупинено провадження у справі №904/5897/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/7809/19.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2021 у справі №904/5897/18 скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2021 та передано справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою апеляційної інстанції також вказано суду першої інстанції за наслідками розгляду справи №904/5897/18 вирішити питання щодо розподілу судових витрат за цією апеляційною скаргою.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2021 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 15.06.2021.

На електронну адресу Господарського суду Дніпропетровської області 01.06.2021 від Центрального апеляційного господарського суду надійшов лист про запит справи №904/5897/18 для подальшого направлення до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021 зупинено провадження по справі №904/5897/18 до повернення матеріалів справи №904/5897/18 до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №904/5897/18 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2021 поновлено провадження у справі №904/5897/18 та призначене підготовче судове засідання на 16.08.2021.

На адресу суду 16.08.2021 надійшли клопотання відповідача про - призначення судової експертизи; колегіальний розгляд справи; долучення до матеріалів справи постанов апеляційної та касаційної інстанції для врахування під час розгляду спору.

В судовому засіданні від 16.08.2021 представник позивача заперечував проти задоволення клопотань відповідача щодо колегіального розгляду справи та призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про призначення судової експертизи та розгляд справи колегією суддів, закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.09.2021.

На адресу суду 15.09.2021 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення позивача щодо врахування постанов апеляційної та касаційної інстанцій, на які посилався відповідач.

Також на адресу суду 15.09.2021 надійшло клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого відповідач просить розподілити його витрати на правничу допомогу в розмірі 119580грн.80коп.

В судовому засіданні від 15.09.2021 оголошено перерву до 05.10.2021, про що судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, зміст якої занесений до протоколу судового засідання від 15.09.2021.

На адресу суду 27.09.2021 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення позивача щодо розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу. Позивач наголошує на неспівмірності заявлених витрат із складністю справи, обсягом виконаних робіт та часом витраченим адвокатом на виконання означених робіт.

На адресу суду 28.09.2021 надійшла відповідь на заперечення позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач вказує, що позивач не надав власного розрахунку на спростування обґрунтованості цих витрат, а доводи позивача не підтверджують наявність дій адвоката, направлених на свідоме завищення витраченого часу та їх штучного завищення.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд установив таке.

Між Криворізькою міською радою (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Штефаном Владиславом Олександровичем (далі - орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки №140 від 29.12.2007 (далі - договір від 29.12.2007), зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" із внесенням запису до Державного реєстру земель №040810800140 від 05.03.2008.

Додатковою угодою від 23.04.2010 до договору, зареєстрованою у Криворізькому міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" із внесенням запису до Державного реєстру земель №041010800396 від 14.05.2010 сторонами були внесені зміни до розділів договору "предмет договору", "об`єкт оренди", "строк дії договору", "орендна плата", "умови використання земельної ділянки", "обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки", "інші права та обов`язки сторін", "зміна умов договору і припинення його дії".

Відповідно до пунктів 1-3 договору від 29.12.2007 (в редакції додаткової угоди від 23.04.2010) орендодавець на підставі рішення міської ради №2007 від 28.11.2007 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,2912 га, кадастровий номер 1211000000:04:279:0025, розташовану за адресою вул. Електрозаводська біля будинку №28 у Жовтневому районі м. Кривого Рогу, для розміщення тюнінг-центру та автостоянки.

Згідно з пунктом 15 договору від 29.12.2007 (в редакції додаткової угоди від 23.04.2010) земельна ділянка житлової та громадської забудови передається в оренду для розміщення тюнінг-центру та автостоянки.

Додатковою угодою від 23.04.2010 розділ "об`єкт оренди" договору від 29.12.2007 був доповнений новим пунктом про знаходження на земельній ділянці тимчасової споруди автостоянки.

Відповідно до пункту 17 договору від 29.12.2007 передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний термін після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі.

Пунктом 5 договору від 29.12.2007 визначено, що договір укладений на два роки. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого орендодавцем відповідного рішення.

Додатковою угодою від 23.04.2010 на підставі рішення міської ради №3714 від 27.01.2010 були внесені зміни до пункту 5 договору від 29.12.2007 та продовжений термін дії договору на три роки на тих самих умовах.

Відповідно до пунктів 6, 8, 9 договору від 29.12.2007 (в редакції додаткової угоди від 23.04.2010) річна орендна плата вноситься орендарем виключно в грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою.

Річна орендна плата за користування земельною ділянкою за період з дати закінчення договору оренди і до укладання додаткової угоди від 20.04.2010 провадиться орендарем на умовах договору оренди та відповідно до Закону України "Про оренду землі" (із змінами та доповненнями).

Строки платежу не є сталими і можуть змінюватись відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України" на поточний рік.

Згідно з пунктами 10-11 договору від 29.12.2007 розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог чинного законодавства. Орендар зобов`язується самостійно щорічно відповідно до інформації Держкомзему про коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, опублікований в засобах масової інформації, здійснювати індексацію грошової оцінки земельної ділянки.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до договору.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженою Кабінетом Міністрів формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії.

Пунктом 12 договору від 29.12.2007 передбачено, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором (включно зі зміною мети використання або цільового призначення земельної ділянки);

- зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної плати за землю, базової вартості 1 кв. м земель міста, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами;

- в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором.

За умовами пункту 33 договору від 29.12.2007 орендар, зокрема, зобов`язався систематично сплачувати орендну плату в повному обсязі в установлений договором строк.

Пунктом 14 договору від 29.12.2007 визначено, що орендар самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Такі договірні зобов`язання відповідають положенням пункту 286.2 статті 286 ПК України.

Згідно з пунктом 37 договору від 29.12.2007 дія договору оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Рішенням Криворізької міської ради №1926 від 24.04.2013 відповідачу відмовлено в поновленні договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008 за №040810800140, зобов`язано припинити комерційне використання земельної ділянки та повернути її міській раді за актом приймання - передачі (повернення).

Рішенням Криворізької міської ради №3728 від 24.06.2015 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка в тому числі містить середню (базову) вартість 1кв.м. земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 270грн.60коп. Вказаним рішенням, зокрема, рекомендовано Управлінню Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області забезпечити видачу витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Крім того рішенням Криворізької міської ради №3727 від 24.06.2015 встановлені ставки земельного податку, розмір орендної плати та пільги зі сплати за землю на території міста Кривого Рогу. Пунктом 4 цього рішення визначено орендну плату за користування земельними ділянками в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цих ділянок. Пунктом 6 рішення введений понижувальний коефіцієнт в розмірі 0,30 при розрахунку ставок земельного податку та розміру орендної плати.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №18-404-99.0-5655/2-16 від 14.07.2016 нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 3962кв.м, розташованої по вул. Електрозаводська, біля будинку №28 у м. Кривому Розі, складає 19463166грн.52коп.

Звертаючись до суду, позивач зазначає про порушення відповідачем положень договору щодо повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі та продовження її користування. Тому позивач нарахував та заявив до стягнення орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 в розмірі 153448грн.44коп. При розрахунку суми боргу позивач врахував платежі відповідача за цей період.

На адресу відповідача направлялась претензія №17/18/5523 від 13.11.2018, отримана відповідачем 29.11.2018, з вимогою про сплату суми боргу з орендної плати в розмірі 153448грн.44коп. за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору оренди земельної ділянки від 29.12.2007 закінчився, доказів повернення спірної земельної ділянки за актом приймання-передачі (повернення) матеріали справи не містять.

Згідно частини 2 статті 291 Господарського кодексу України та частини 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні положення про те, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, містить і пункт 37 договору оренди земельної ділянки від 29.12.2007.

В матеріалах справи також наявне рішення Криворізької міської ради №1926 від 24.04.2013 «Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки №040810800140 від 05.03.2018».

Державна реєстрація додаткової угоди від 23.04.2010 до договору від 29.12.2007 була проведена 14.05.2010.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, договір оренди земельної ділянки №140 від 29.12.2007 припинив свою дію 14.05.2013.

Суд зауважує, що орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи щодо закінчення строку дії договору оренди, відсутні правові підстави для нарахування відповідачу орендної плати.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Частинами 1-2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

За змістом статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 1 статті 171 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Отже, вказаними приписами процесуального закону прямо передбачено, що суд розглядає справу на підставі поданої позовної заяви, при цьому саме учасник спору розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, підтверджує свої вимоги відповідними доказами, при цьому, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Водночас, установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 у справі №525/505/16-ц).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2019 у справі №922/1500/18 та від 31.10.2019 у справі №916/1134/18.

Із закінченням строку договору оренди такий договір є припиненим, що означає припинення дії для сторін всіх його умов, а їх невиконання протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки, однак не зумовлює продовження дії договору в цілому або тих його умов, що не були виконані сторонами.

Після спливу строку дії договору невиконання обов`язку з повернення земельної ділянки свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в оренду. Тому права та обов`язки орендодавця та орендаря, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за відповідними нормами Цивільного України та Закону України "Про оренду землі", які регламентують наслідки збереження майна за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави або ж наслідки невиконання майнового обов`язку щодо повернення земельної ділянки орендодавцеві.

З урахуванням зазначеного, стягнення орендної плати можливе лише до моменту припинення дії договору, а після припинення договору належним способом захисту прав та інтересів орендодавця може бути відшкодування збитків або стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Криворізькою міською радою при зверненні із цим позовом до суду обрано помилковий спосіб захисту порушених прав. Позовна вимога про стягнення з фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на користь Криворізької міської ради заборгованості з орендної плати за земельну ділянку площею 0,3962га, з кадастровим номером 1211000000:04:279:0025, яка розташована на вул. Електрозаводській, біля будинку №28 у Жовтневому (Покровському) району м. Кривого Рогу за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 в розмірі 153448грн.44коп. обґрунтована та базується на невиконанні умов договору оренди від 29.12.2007, який у вказаний період часу вже не діяв у зв`язку з закінченням строку його дії.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Криворізької міської ради до фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про стягнення суми боргу з орендної плати за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 в розмірі 153448грн.44коп.

З огляду на положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати позивача покладаються на нього.

Відповідач заявив клопотання про здійснення розподілу його витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 119580грн.80коп. В обґрунтування свого клопотання відповідач долучив копії - договорів про надання правової допомоги (на професійну правничу допомогу) №1 від 14.01.2019, №2 від 01.01.2020 (разом з додатковими угодами до договору №2 від 01.01.2021, №3 від 01.02.2021); актів здачі-приймання послуг №3 від 31.12.2019, №4 від 31.12.2019 до договору про надання правової допомоги (на професійну правничу допомогу) №1 від 14.01.2019, актів здачі-приймання послуг №12 від 15.09.2021, №13 від 15.09.2021; рахунків на оплату №2 від 31.12.2019, №8 від 15.09.2021; ордеру серія №1014194 від 01.01.2020, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №3712, видане 08.06.2018 Лісовому Д.О.

Раніше до матеріалів справи долучалась копія нотаріально посвідченої довіреності №4465 від 11.07.2017, видана Лісовому Д.О. на представництво інтересів відповідача в суді.

Між Штефаном Владиславом Олександровичем (далі - клієнт/замовник) та адвокатом Лісовим Денисом Олександровичем (далі - адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги (на професійну правничу допомогу) №1 від 14.01.2019 (далі - договір №1).

Відповідно до пункту 1.1 договору №1 адвокат зобов`язується за завданням клієнта надати йому професійну правову допомогу (надалі - послуги), в порядку та на умовах, визначених цим договором, а клієнт - прийняти та оплатити їх.

Згідно з пунктом 2.1 договору №1, клієнт доручає адвокату здійснювати захист його інтересів, які полягають в наступному:

2.1.1. забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі: підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого; потерпілого, свідка у кримінальному провадженні;

2.1.2. представництво в цивільному, господарському, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, інших установах та організаціях будь-якої форми власності та будь-якої інстанції з метою захисту законних прав та інтересів клієнта.

2.1.3. консультації з будь-яких правових питань. Аналіз документів, договорів, позовних заяв, претензій, судової практики, тощо. Розроблення правової позиції та процесуальної стратегії ведення справи у суді, підготовка доказів. Досудове врегулювання будь-яких можливих спорів.

2.1.4 захист прав клієнта та консультації щодо помилково чи зайво сплачених коштів, порядок їх повернення, стягнення у судовому порядку.

2.1.5. складання письмових вимог, заперечень, претензій, позовних заяв, клопотань, відзиву, письмових пояснень, апеляційних та касаційних скарг і т.п. Отримання та подання будь-яких документів від імені клієнта у тому числі банківських. Отримання поштової кореспонденції.

2.1.6. представництво інтересів замовника в державній виконавчій службі та будь-яких інших організаціях.

Відповідно до пункту 2.2 договору №1 адвокат за домовленістю сторін надає клієнту будь-які інші юридичні (правові, правничі) послуги, допомогу про що додатково зазначається в акті здачі-приймання послуг або іншому погодженому сторонами документі.

Пунктами 3.1 - 3.2 договору №1 передбачено, що формою винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який обчислюється у відповідності до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Вартість однієї години наданих послуг складає 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на момент укладання даного договору розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1841грн.00коп. Тобто, за одну годину наданих послуг замовник сплачує 736,40грн, У випадку зміни вищевказаного закону чи розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно із ним змінюється вартість послуг.

Орієнтована вартість послуг за даним договором, на момент його укладання, становить 200000грн. без ПДВ але в будь-якому разі кінцева вартість послуг визначається сумою документів на оплату (рахунок, квитанція, тощо) та узгоджується сторонами в актах здачі-приймання послуг.

Відповідно до підпункту 4.2.4 пункту 4.2 договору №1 клієнт зобов`язаний сплатити адвокату 2500грн. за участь у кожному судовому засіданні у господарському суді чи апеляційному господарському суді та за участь адвоката у кожному судовому засіданні у Верховному суді сплатити 5000грн.

Пунктами 3.3 - 3.5 договору №1 визначено, що перелік наданих послуг визначається у акті здачі-приймання послуг.

Оплата послуг адвоката здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту фактичного отримання клієнтом послуг, про що Клієнт отримує квитанцію чи інший підтверджуючий документ. За бажанням клієнта можлива передоплата (аванс) послуг адвоката.

За результатами наданих послуг сторони підписують акт здачі-приймання послуг. Акт підписується протягом трьох днів після фактичного надання послуг. Підписання акту клієнтом є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

До матеріалів справи долучені підписані без зауважень та заперечень клієнтом та адвокатом акти здачі-приймання послуг №3 від 31.12.2019, №4 від 31.12.2019 до договору №1 від 14.01.2019:

- згідно акту №3 від 31.12.2019 вартість наданих послуг з урахуванням затраченого часу у кількості 42год. становить 30928,80грн. (2520хв. х 736,40грн.)

- згідно акту №4 від 31.12.2019 вартість наданих послуг становить 20000грн. з розрахунку 2500грн. (вартість однієї участі адвоката у судовому засіданні у Господарському суді Дніпропетровської області та Центральному апеляційному господарському суді) х 8 (кількість судових засідань).

Також між адвокатом Лісовим Денисом Олександровичем (далі - адвокат) та Штефаном Владиславом Олександровичем (далі - клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги №2 від 01.01.2020 (далі - договір №2).

Відповідно до пункту 1.1 договору №2 адвокат зобов`язується за завданням клієнта надати йому професійну правову допомогу (надалі - послуги), в порядку та на умовах, визначених цим договором, а клієнт - прийняти та оплатити їх.

Згідно з пунктом 2.1 договору №2, клієнт доручає адвокату здійснювати захист його інтересів, які полягають в наступному:

2.1.1. забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі: підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого; потерпілого, свідка у кримінальному провадженні;

2.1.2. представництво в цивільному, господарському, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, інших установах та організаціях будь-якої форми власності та будь-якої інстанції з метою захисту законних прав та інтересів клієнта.

2.1.3. консультації з будь-яких правових питань. Аналіз документів, договорів, позовних заяв, претензій, судової практики, тощо. Розроблення правової позиції та процесуальної стратегії ведення справи у суді, підготовка доказів. Досудове врегулювання будь-яких можливих спорів.

2.1.4 захист прав клієнта та консультації щодо помилково чи зайво сплачених коштів, порядок їх повернення, стягнення у судовому порядку.

2.1.5. складання письмових вимог, заперечень, претензій, позовних заяв, клопотань, відзиву, письмових пояснень, апеляційних та касаційних скарг і т.п. Отримання та подання будь-яких документів від імені клієнта у тому числі банківських. Отримання поштової кореспонденції.

2.1.6. представництво інтересів замовника в державній виконавчій службі та будь-яких інших організаціях.

Відповідно до пункту 2.2 договору №2 адвокат за домовленістю сторін надає клієнту будь-які інші юридичні (правові, правничі) послуги, допомогу про що додатково зазначається в акті здачі-приймання послуг або іншому погодженому сторонами документі.

Пунктом 3.1 договору №2 передбачено, що формою винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який обчислюється у відповідності до статті 30 закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно з пунктами 3.3, 3.5 договору №2 перелік наданих послуг визначається у акті здачі-приймання послуг. За результатом наданих послуг сторони підписують акт здачі-приймання послуг.

В подальшому, адвокатом Лісовим Денисом Олександровичем (далі - адвокат) та Штефаном Владиславом Олександровичем (далі - клієнт) було укладено додаткові угоди №2 від 01.01.2021 та №3 від 01.02.2021 до договору про надання правової допомоги №2 від 01.01.2020.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 додаткової угоди №2 від 01.01.2021 сторони, зокрема, дійшли згоди:

- доповнити пункт 3.1. договору наступним змістом: «Вартість однієї години наданих послуг складає 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на момент укладання даного договору розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270грн. Тобто, за одну годину наданих послуг замовник сплачує 908грн. У випадку зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно із ним змінюється вартість послуг.».

- змінити пункт 3.4 договору та викласти його зміст в новій редакції: «Оплата послуг адвоката здійснюється протягом 3 календарних днів з моменту фактичного отримання клієнтом послуг, але не пізніше ніж у строк до 31.12.2022».

- змінити пункт 4.2.4 та викласти його в новій редакції: «Сплачувати 2500рн. за участь адвоката у кожному судовому засіданні у Господарському суді Дніпропетровської області, Центральному апеляційному господарському суді та за участь адвоката у кожному судовому засіданні у Верховному суді сплатити 5000грн.».

Відповідно до пунктів 1, 4 додаткової угоди №3 від 01.02.2021 сторони, зокрема, дійшли згоди:

- змінити пункт 3.1 договору та викласти його зміст в новій редакції: «З 01.01.2020 вартість однієї години наданих послуг складає 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на момент укладення цього договору розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102грн. Тобто, за одну годину наданих послуг замовник сплачує 840грн.».

- змінити п.4.2.4. договору та викласти його зміст в новій редакції: «Сплачувати 3500грн. за участь адвоката у кожному судовому засіданні у якому приймав участь адвокат з 01.01.20 у Господарському суді Дніпропетровської області, Центральному апеляційному господарському суді та за участь адвоката у кожному судовому засіданні у Верховному суді сплатити 6000грн.».

До матеріалів справи долучені підписані без зауважень та заперечень клієнтом та адвокатом акти здачі-приймання послуг №12 від 15.09.2021, №13 від 15.09.2021 до договору №2 від 01.01.2020:

- згідно акту №12 від 15.09.2021 вартість наданих послуг з урахуванням затраченого часу у кількості 65год. становить 54652грн. (39000хв. х 840,80грн.)

- згідно акту №13 від 15.09.2021 вартість наданих послуг становить 14000грн. із розрахунку 3500грн. (вартість однієї участі адвоката у судовому засіданні у Господарському суді Дніпропетровської області) х 4 (кількість судових засідань).

Позивач надав заперечення щодо розміру заявлених витрат відповідача на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність у порівнянні зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та часом витраченим адвокатом на виконання означених робіт.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1-2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, чинним законодавством не заборонено права суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат відповідача на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи, сумою позову (153448грн.44коп.) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому стягнення адвокатських витрат у зазначеній відповідачем сумі 119580грн.80коп. не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, в провадженні Господарському суду Дніпропетровської області перебувають аналогічні судові справи - №904/5898/18, №904/5896/18, №904/5895/18. Як вбачається зі змісту ухвал суду в цих справах, представником відповідача також є адвокат Лісовий Д.О.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що справа не є складною, суд доходить висновку про можливість зменшення суму витрат на правову допомогу та стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 30000грн.

Керуючись нормами Закону України «Про оренду землі», статтями 3, 4, 13, 14, 20, 41, 42, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Криворізької міської ради м. Кривий Ріг до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича м. Кривий Ріг про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 153448грн.44коп.

Стягнути з Криворізької міської ради м. Кривий Ріг (Ідентифікаційний код: 33874388 місцезнаходження: 50101, місто Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд. 1) на користь Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича м. Кривий Ріг (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000грн.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні 05.10.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складений 18.10.2021.

Суддя Р.Г. Новікова